166_X1L

- А -

АБАКА, АБАК — верхня частина капітелі колони, що має форму чотирикут­ної плити.

АБРИС, ОБРИС — лінійний контурний малюнок допоміжного призначен­ня, виконаний за допомогою калькування (напр., під час роботи гравера над літографією). Див. Контур, Кроні, Начерк.

АБСТРАГУВАННЯ — в образотворчому мистецтві у своєму крайньому про­яві призводить до абстракціонізму, в декоративному — до геометризації, ритмізації зображення, перетворення в орнамент.

АБСТРАКЦІОНІЗМ — модерністський напрям в образотворчому мистецтві XX сторіччя. А. — це цілковита відмова від зображення форм дійсності, комбінація геометричних форм, кольорових плям та ліній. Поширився у Франції незадовго до Першої світової війни і остаточно сформувався як напрям у повоєнні роки (напр., твори Казимира Малевича).

АВАНГАРДИЗМ — загальне означення художніх напрямів у XX сторіччі, зорієнтованих на докорінне оновлення мистецтва, як за змістом, так і за формою. А. присутній в образотворчому мистецтві кожної епохи.

АВАНТИТУЛ — початкова сторінка книги, що передує титулу. На А. роз­міщують різноманітні елементи титульної сторінки (назва або марка ви­давництва, назва серії, книги, місце та рік видання) або малюнок, що розкриває зміст книги.

АВАНТЮРИНОВЕ СКЛО — декоративне скло, художній прийом декору­вання котрого полягає в додаванні до скломаси у процесі гарячого фор­мування закису міді та окалини, внаслідок чого в ній утворюються чер­вонуваті або золотаві блискітки. Назва походить від напівкоштовного каменю «авантюрин».

АВЕРС — у медальєрному мистецтві лицьовий бік медалі, монети тощо.

АВРОРА — у давньоримській міфології богиня світанку (відповідала дав­ньогрецькій Еос). Зображувалась у вигляді чарівної молодої жінки. Най­частіше її втілювали у скульптурі, використовуючи як прикрасу в архітек­турі та садово-парковому мистецтві.

АВТОГРАВЮРА — гравюра, для котрої друкарську форму з дерева, ліноле­уму чи металу виконує сам митець — автор композиції.

АВТОГРАФІЯ — один зі способів виконання художньої літографії (автолі­тографія). Користуючись цією технікою, митець малює не на самому камені, а на спеціальному автографському папері (корнпапері), з котрого малюнок механічно перебивається на камінь. Перевага А. у тому, що митець може малювати у звичайній манері — не вдаючись до дзеркаль­ного зображення.

АВТОЛІТОГРАФІЯ — один зі способів виконання художньої літографії, коли митець працює над твором безпосередньо на самому камені (автографія); а також твір графіки, виконаний цим способом. А. митець виконує або повністю сам (охоплюючи весь технологічний процес травлення та друкування), або до травлення (охоплюючи усю художню роботу на літографському камені).

АВТОПОРТРЕТ — зображення автора твору, яке він виконав сам. Див. Портрет.

АВТОРСЬКА ТЕХНІКА — техніка (на відміну від загальновідомих), винай­дена та застосована при виконанні будь-якого художнього твору самим А.т. автором. А.т. визнається або виключно нова техніка, або така, що побудована на основі кількох технік.

АВТОРСЬКІ ЕСКІЗИ — графічні зображення, додані автором до текстово­го оригіналу, як ілюстрація до літературного тексту (зазвичай стосуються друкованих творів).

АВТОТИПІЯ — див. Репродукція.

АВТОЦИНКОГРАФІЯ — рідкісний технічний різновид випуклої гравюри. Під час виконання А. гравюрний малюнок, що повністю відповідає май­бутньому відтиску, наноситься митцем безпосередньо на поверхню цин­кової пластинки «від руки».

АГАЛЬМАТОЛІТ — мінерал, водяний силікат, різновид пірофіліту, злегка прозорого каменю сіро-зеленого або буро-рожевого кольорів, добре рі­жеться та полірується. Віддавна використовується як виробний камінь. У Китаї з нього виготовляли статуетки.

АГІТАЦІЙНЕ МИСТЕЦТВО — один із видів образотворчого мистецтва, безпосереднім змістом якого є переконання людей у певних ідеях та роз­повсюдження цих ідей з метою впливу на свідомість, настрій, суспільну активність мас. Найбільшого розвитку агітаційне мистецтво (політично­го змісту) набуло в колишньому Радянському Союзі та країнах соціаліс­тичного табору, ставши найважливішим засобом політичного виховання мас, знаряддям політичної боротьби класів та партій.

АДЕЛЬФО СТИЛЬ — стиль оформлення інтер'єру часів англійського кла­сицизму за назвою фірми, яку заснували архітектори Р. та Дж. Адами всередині XVIII ст.

АДОНІС — божество родючості та рослинності в давній Фінікії та Сирії. У VI ст. до н. є. культ А. поширився в Стародавній Греції, а потім у Римі. Зображувався у вигляді чарівного юнака з виноградним гроном у руках. Скульптурне зображення А. найчастіше використовували як прикрасу в архітектурі та садово-парковому мистецтві.

АЕРОГРАФ — пристрій для розпорошування фарби за допомогою стисну­того повітря під час нанесення її на папір, тканину тощо та утворення м'якого, поступового переходу одного тону в інший.

АЖУР, АЖУРНИЙ, АЖУРОВИЙ - наскрізний, різьблений, плетений, в'я­заний, кований тощо орнамент, малюнок або скульптура, що сприйма­ються на просвіт.

АЖУРНА СКУЛЬПТУРА — різновид художньої творчості, що полягає у ви­готовленні скульптурних зображень (найчастіше на анімалістичну тему) із пруткового дроту або залізних вузьких смужок. Подібні декоративні твори часто прикрашали громадські приміщення, у садово-парковому мистецтві вони органічно вписуються в зелень дерев та кущів, виконую­чи своєрідну декоративну функцію. Останнім часом майже не застосо­вуються.

АЖУРНЕ ВИРІЗУВАННЯ — одна з малопоширених технік виконання художніх творів з дерева (найчастіше з дикту, щільного картону) за допо­могою лобзика. Цей вид творчості більше стосується ремісництва й полягає у вирізуванні переважно орнаментованих мотивів.

АЖУРНЕ РІЗЬБЛЕННЯ - див. Різьблення.

АКАДЕМІЗМ — напрям в образотворчому мистецтві XVI — XIX ст., започат­кований у Болонській академії. Історично А. співвідноситься з діяльністю навчальних художніх закладів, які виховували молодих митців у дусі дотри­мання зразків античного мистецтва та італійського Відродження. А. проти­стояв (особливо в XIX ст.) реалістичному мистецтву.

АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ — найвищий науково-творчий центр у галузі об­разотворчого мистецтва. Перша А.м. була заснована в Італії у місті Боло­нья у XVI ст. як вільне об'єднання митців. В Україні 1917 р. була відкри­та Українська державна А.м. Згодом статус цього закладу було скасовано і лише після розпаду Радянського Союзу та здобуття Україною незалеж­ності Київський художній інститут у 1992 р. був реорганізований в Укра­їнську національну А.м.

АКАНТ, АКАНФ — в архітектурі оздоблення у вигляді стилізованого листка та стебла трав'янистої рослини на капітелях колон коринфського та ком­позитного ордерів, а також в інших видах орнаменту.

АКВАРЕЛЬ — водяна прозора фарба; техніка малярства або твір, виконаний такими фарбами.

АКВАТИНТА — технічний різновид заглибленої гравюри. А. утворюється шляхом травлення металевої платівки крізь нанесений на неї асфальто­вий або каніфольний пил, внаслідок чого зображення на відтиску набли­жається за характером до тонового малюнка, передаючи напівтони зо­бражуваного оригіналу; твір, виконаний у цій техніці.

АКВАТИПІЯ — технічний різновид гравюрного друку, побудований на за­стосуванні знежиреної (водяної) фарби, завдяки чому відтиск схожий на акварельний малюнок; твір, виконаний у цій техніці.

АКРОЛІТ — розповсюджений в античні часи спосіб виконання статуй із застосуванням неоднорідних матеріалів. Найчастіше використовували мармур (для частин тіла, неприкритих одягом) у поєднанні з пофарбова­ним або позолоченим деревом.

АКРОТЕРІЙ — скульптурна прикраса (у вигляді пальмети або статуї), роз­міщена над кутом або на верхівці фронтону споруди.

АКСЕСУАР — в образотворчому мистецтві річ другорядного значення, що доповнює характеристику центрального образу та розкриває загаль­ний задум твору в цілому.

АКСОНОМЕТРІЯ — спосіб тривимірного зображення будь-якої форми на площині, особливість якого полягає в тому, що разом із цією формою зображується вибрана система координат. А. — один із видів перспекти­вного зображення.

АКТ — в образотворчому мистецтві зображення оголеного тіла (див. Ню), а також узагальнена назва самого твору, що зображує оголене тіло.

АКЦЕНТ — в образотворчому мистецтві засіб виокремлення кольором, сві­тлом, пластичністю або розміщенням у просторі будь-якої фігури (об­личчя, предмета, елемента зображення), до котрої необхідно привернути особливу увагу глядача.

АКЦИДЕНЦІЯ — термін на означення особливих, одноразових робіт, котрі потребують спеціального підходу, навичок, знань, обладнання (напр., у поліграфії — афіші, плакати, естампи). А. — прикраси, віньєтки, заставки, політипажі.

АЛА-ПРИМА (малярство по сирому) — технічний різновид олійного ма­лярства, що потребує закінчення роботи над твором до підсихання фарб і надає змогу митцеві уникнути проміжних етапів — підмальовок, пропи­сок, лесування; засіб виконання акварельного або олійного малярства за один прийом чи сеанс.

АЛЕБАСТР — в образотворчому мистецтві різновид гіпсу. А. — м'який матеріал, який легко піддається ручній та механічній обробці (різьбленню, точінню тощо). З нього виготовляють переважно декоративні вази, дрібну пластику.

АЛЕГОРІЯ — в образотворчому мистецтві персоніфікація деяких абстраго­ваних уявлень, зображення їх через асоціативно близькі конкретні обра­зи, істоти та предмети (напр., зображення богині правосуддя у вигляді жінки з вагами в руках). Алегоричні зображення, зазвичай, наділяються пояснюючими їх зміст атрибутами. А. була широко розповсюджена в минулому — напр., у мистецтві готики та італійського Відродження.

АЛЕНТУРА — тип французьких шпалер XVIII ст., на котрих малюнок виконувався у пишно орнаментованому обрамленні, що імітувало картину в рамі.

АЛКОНОСТ, АЛКОНОС — у візантійських та російських середньовічних легендах казковий птах з обличчям людини; часто порівнюється з іншим казковим птахом — Сирином.

АЛФАВІТ — сукупність графічних знаків — літер, розміщених у традиційно усталеному порядку. Найпершим А. вважається фінікійський, що виник у II тисячолітті до н.е.

АЛЬБОМ — оправлені в тонку або тверду палітурку чисті аркуші паперу для малювання, збереження колекції тощо; видання, основу якого ста­новить поліграфічне продукування картин, малюнків, креслень тощо з пояснювальним текстом.

АЛЬГРАФІЯ — спосіб плоского друку на офсетній машині з друкарської форми, що виготовлена на алюмінієвій пластині. Застосовують для дру­ку художніх репродукцій, карт тощо.

АЛЬСЕКО — настінне малярство, виконане по сухій штукатурці. Див. Фреска.

АЛЬФРЕЙНЕ МАЛЯРСТВО — один із видів настінного малярства, призна­чений для декорування стін архітектурних споруд. Полягає в оздоблюванні фарбованих поверхонь кольоровими фільонками; обробці під шорстку фак­туру поверхонь різноманітними торцівками, гребінцями; присипанні піс­ком, мінеральною або скляною крихтою; оздоблюванні окремих елементів інтер'єру лакуванням, бронзуванням (у деяких випадках покриттям сусальним золотом); імітації під дорогоцінні породи дерева, каміння, мар­мур, граніт; розписі під ліплення по трафарету; нанесенні на поверхню стін орнаментованих або сюжетних (кольорових чи гризайлю) композицій тощо.

АЛЬ-ФРЕСКО — настінне малярство, виконане по вогкій штукатурці. Див. Афреско.

АЛЮМІНІЙ, ГЛИНЕЦЬ — сріблясто-білий метал, легкий та ковкий, коро­зійностійкий. За практичним використанням займає друге місце після заліза. Застосовується в декоративно-прикладному мистецтві, гравіюванні, карбуванні тощо.

АМАЗОНКИ — у давньогрецькій міфології войовниче плем'я, що складалось тільки з жінок, мало власну державу на чолі з царицею. Для продовження роду вони обирали чоловіків із сусідніх племен. Новонароджених хлопчиків або вбивали, або віддавали батькам. Щодо дівчаток, то їх виховували для війни, випалюючи їм праву грудь, щоб вправніше володіли зброєю. За давньогрецькими легендами, завдяки шлюбу скіфських юнаків з А. утво­рилось плем'я сарматів. У мистецтві відомі статуї А. роботи грецьких митців Поліклета, Фідія та інших (збереглися римські копії цих творів), рельєфів. Особливо популярними були сцени війни між А. та грецькими героями. На території України поблизу Очакова на о. Березань у 1912 р. було знайдено давньогрецький чорнофігурний кубок (VI ст. до н. є.), розпис на якому зображує боротьбу Геракла з А., а також розпис чорнофігурного лекіфу з Ольвії, що зображує боротьбу греків з А. (VI — поч. V ст. до н. є.).

АМАЛЬГАМА, АМАЛЬГАМУВАТИ — давній спосіб нанесення шару дорогоцінного металу на вироби із міді, бронзи, заліза та інших металів. Цей спосіб називається також позолоченням або наведенням.

АМАТОР, ЛЮБИТЕЛЬ — в образотворчому мистецтві людина, яка займа­ється будь-яким видом мистецтва без спеціальної фахової підготовки; людина, яка поверхово знайома з певною галуззю мистецтва.

АМОРФНИЙ — безформний. У художньому творі — форма зі слабко вияв­леною структурою. В цьому значенні близький до поняття деструктив­ний, атектонічний.

АМПІР — стиль пізнього класицизму в західноєвропейській архітектурі та прикладному мистецтві (перша чверть XIX ст. ), який виник у Франції за часів Наполеона І. А. притаманні суворі монументальні форми (до­ричний і тосканський ордери) й повернення до давньогрецьких і давньо­римських декоративних форм (напр., військові трофеї, крилаті сфінкси тощо). Іноді А. називають самобутній варіант російського та українсь­кого класицизму першої чверті XIX ст., зовнішні риси якого подібні до французького А.

АМУЛЕТ — художній виріб зі скла, металу або каменю, котрому припи­сувалася надприродна здатність оберігати його власника від впливу злих сил. Див. Талісман.

АМУР -- у давньоримській міфології бог кохання. Зображували у вигляді крилатого хлопчика з луком і стрілами. Див. Купідон, Путті.

АМФІТРІТА — у давньоримській міфології одна з нереїд, дружина Посейдона, богиня морів. Зображували в мушлі, запряженій тритонами, у якій вона летить над поверхнею моря.

АНАДУМЕН — тип давньогрецької статуї з пов'язкою переможця на голові. Див. Діадумен.

АНАЛІЗ — творчий метод, який полягає в уявному розкладанні певного явища на складові частини. Протиставляється синтезу, коли частини поєднуються в одне ціле. А. та синтез — дві головні складові творчого процесу митця.

АНАЛОГ, ПОДІБНІСТЬ — явище, предмет, що відповідає будь-яким влас­тивостям іншого явища або поняття. Звідси — аналогія, аналогійний або аналогічний, тобто схожий. У художній творчості аналогами можуть бути схожі за ідеєю, темою, композицією твори мистецтва. А. слід відрізняти від точного повторення: копії або репліки.

АНГОБ — у кераміці декоративне покриття у вигляді найтоншого шару білої або кольорової глиняної маси, нанесеної на поверхню керамічного виробу до випалювання в печі, щоб зарівняти його нерівності й надати відпові­дного вигляду та кольору.

АНДЕҐРАУНД — поняття в мистецтві XX ст. Походить від англ. , що буквально означає «підпілля» і позначає т. зв. «підпільну культуру», яка протиставила себе умовностям та обмеженням традиційної культури. А. полягає в демонструванні митцями свого неофіційного мистецтва не в са­лонах та галереях, а під відкритим небом чи в підземних переходах.

АНІМАЛІСТ — митець, який зображує тварин.

АНІМАЛІСТИЧНИЙ ЖАНР — жанровий різновид образотворчого мистец­тва, що зображує тварин.

АНІМАТОР — митець, який працює над створенням мультиплікаційних фільмів.

АНІМАЦІЯ — мистецтво оживлення малюнків, ляльок, неживих предметів шляхом знімання на кіноплівку окремих рухів; мистецтво створення анімаційних фільмів.

АНОДУВАННЯ — засіб покриття поверхні металевих виробів тонкою плів­кою оксиду того ж металу шляхом електролізу (анодне окислювання). Застосовується для захисту металу від окислення у воді або від вологого повітря, а також з декоративною метою — для надання металевому виро­бу чи скульптурі необхідного кольору або блиску.

АНОНІМ, АНОНІМНИЙ — невідомий автор або твір невідомого автора. Див. Монограмісти.

АНСАМБЛЬ — в образотворчому мистецтві єдність, злагоджена цілісність художнього твору. Термін А. застосовується до окремого художнього твору, а також до групи творів різних видів мистецтва, що взаємодіють згідно із задумом митця.

АНТАБЛЕМИНТ — горизонтальна частина будівлі, розміщена на колонах. Складається з архітрави, фриза та карниза, котрі оздоблюються декора­тивними архітектурними елементами.

АНТЕФІКС — у давньогрецькій та давньоримській архітектурі декоративна кам'яна або керамічна прикраса карниза у вигляді пальмети або щита з рельєфом, що розміщується біля основи схилу покрівлі.

АНТИК — антична скульптура або її фрагмент (оригінал чи зліпок з нього), що збереглася до нашого часу.

АНТИКВА — класичний тип шрифту, який розробили італійські гуманісти в XV ст. на основі стародавнього латинського письма (римського маюску­ла) та його подальшого середньовічного різновиду — королівського мінускула. А. Ренесансу в своїй основі наслідує римський капітальний шрифт, що зустрічається на скульптурних та архітектурних пам'ятках Стародавнього Риму. Став зразком для утворення сучасних друкарських шрифтів.

АНТИКВА-ГРОТЕСК — різновид шрифту, що має однакові або малоконтрастні співвідношення основних та допоміжних штрихів, як у гротеску, і невеличкі потовщення на кінцях вертикалей, схожі на засічки антикви — звідси і його назва.

АНТИКВАР, АНТИКВАРІЙ — людина, котра спеціалізується на торгівлі старовинними речами (картинами, книгами, декоративними виробами тощо) або їх збиранні.

АНТИКВАРІАТ — старовинні речі, з-поміж котрих можуть бути твори мистецтва, книги, рукописи тощо. Близьке за значенням — раритет.

АНТИНОЙ — за легендою, юнак надзвичайної вроди. Його зображення в Стародавньому Римі вважалося взірцем ідеальної краси. А. часто зо­бражували з атрибутами бога виноробства Діоніса.

АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО — мистецтво високорозвинених рабовласниць­ких суспільств Середземномор'я та Передньої Азії у І тис. до н.е. (Гре­ція та елліністичні держави, Римська республіка) і в 1-ій пол. І тис. н.е. (Римська імперія). А. м. пройшло в своєму розвитку такі основні ета­пи: архаїку, класику, еллінізм, римське мистецтво. Останнє, своєю чер­гою, розподілялось на кілька стадій, починаючи від мистецтва республі­канського Риму до епохи занепаду Римської імперії. Найпліднішим періодом А. м. і водночас найбільш характерним виразником його ос­новних тенденцій вважають період грецької класики (VI—V ст. до н. є.), коли правлячою формою суспільства був демократичний рабовласни­цький поліс — місто-держава, керована колективом вільних громадян. Падіння Західної Римської імперії та крах рабовласницького ладу озна­менував кінець А. м., але його традиції справили надзвичайний вплив на всю світову художню культуру. Особливо яскраво вони проявились у мистецтві Відродження.

АНТРОПОМЕТРІЯ — один із розділів антропології, що вивчає розмірні характеристики будови, основних рухів та постави людського тіла. А. встановлює середні величини для людей різної статі, віку, етнічної приналежності та географічного регіону. Дані А. широко використову­ються в художньому проектуванні виробів та споруд з метою забезпечен­ня їх розмірностей з людиною.

АНТРОПОМОРФНИЙ, АНТРОПОМОРФІЗМ - наділений людськими властивостями предмет, явище природи, зображення богів у людській подобі. У творах мистецтва А. — уподібнення формам людського тіла геометричних об'ємів, що виконують ужиткову конструктивну форму, як напр., колона у вигляді людської фігури (див. Каріатіди, Атланти), посудина у формі голови людини тощо, в орнаментиці середньовічних орнаментів — зображення всіляких чудовиськ, химер, тварин, птахів із частинами людського тіла тощо.

АНУБІС — бог смерті у стародавніх єгиптян. Зображувався у вигляді шакала, собаки чи людини з шакалячою або собачою головою.

АПІС — бог родючості у стародавніх єгиптян. Зображувався у вигляді свя­щенного бика з золотими рогами та сонячним диском між ними.

АПЛІКАЦІЯ — спосіб створення орнаментів, візерунків, зображень шля­хом нашивання або наклеювання на тканину, папір тощо різнокольо­рових клаптиків тканини, паперу і т.д.; твір, виконаний у такій техніці.

АПОКСІОМЕН — скульптурне зображення атлета, який після змагань очи­щає себе шкребком від пилу та бруду.

АПОЛЛОН — у давньогрецькій міфології бог сонячного світла. Часто ото­тожнювався з богом сонця Геліосом. Інше ім'я — Феб. Вважався сином Зевса, покровителем духовної діяльності, богом гармонії, мудрості та мистецтва. Зображувався у вигляді вродливого, ідеальної статури юнака з музичним інструментом — кіфарою в руці.

АПОСТОЛИ — персонажі культового мистецтва, які уособлювали 12 учнів, послідовників Христа. Зображення апостолів відомі з пам'яток візантій­ського та давньоруського мистецтва. Тему апостолів відображено у на­стінних розписах храмів Київської Русі.

АПОТРОПЕЙ — у мистецтві стародавнього світу, зазвичай, скульптурне зображення страхітливих істот, які відганяли злих духів. Див. Талісман, Амулет.

АППЛІКЕ — техніка накладного срібла; виріб з металу, покритий тонким шаром срібла.

АРАБЕСКА — в історії мистецтв тип орнаменту, створений у середньовічному мистецтві народів Близького Сходу. Для А. характерне поєднання геометричних форм з дуже спрощених зображень рослинних елементів, густого перетину та переплетіння ліній, примхливої складності деталей при достатньо зрозумілій закономірності цілого (напр., архітектурна декорація мавзолеїв у Каїрі). Терміном А. позначають іноді гротеск — орнаментований мотив, характерний для італійського Відродження та римської античності. У ширшому значенні А. позначають також будь-яку орнаментику ускладненого, химерного характеру.

АРГІМПАСА — у скіфській міфології богиня плодючості та материнства, володарка живих і мертвих, захисниця, покровителька людського роду. На думку Геродота, у греків А. ототожнювалася з Афродітою. Особли­вість художнього зображення А. у скіфських пам'ятках — використання відомих у грецькому та східному мистецтві іконографічних схем — т. зв. сцен «залучення», постави «оранти» та ін.

АРЕС, АРЕЙ — у давньогрецькій міфології спочатку бог бур та громовиць, згодом - бог війни. Син Зевса та Гери. Виїздив на бойовій колісниці у супроводі духів смерті, своїх синів та сестри Еріди — богині розбрату та ворожнечі. Мав сутички з Афіною, Гераклом, із ревнощів убив коханого Афродіти — Адоніса. У давньогрецькому мистецтві А. зображували молодим, вродливим воїном зі щитом і списом або мечем. Відома римська копія статуї А. роботи Лісіппа. Давні римляни ототожнювали А. з Марсом. А. у скіфів символізував короткий меч-акінак. У Криму знайдено масивну брилу із зображенням такого меча.

АРИТМІЯ, АРИТМІЧНИЙ — один із прийомів організації форми худож­нього твору, зокрема орнаменту, започаткований ще в античному мис­тецтві. Полягає в навмисному порушенні ритму, що завжди пов'язано з акцентуацією (див. Акцент) будь-яких елементів композиції. У випад­ках побудови симетричного зображення під А. мають на увазі порушен­ня, відхилення від абсолютної симетрії.

АРМАТУРА — предмети озброєння як елемент або матеріал декоративної композиції. Мотиви А. були поширені в римській античності й часто зустрічаються в декорі архітектурних пам'яток класицизму. Термін вживають як додаток до композиції. У скульптурі його вживають замість терміна «-каркас, у технології виготовлення вітражу — замість терміна «протяжка».

АРМКОР — у ткацтві вид переплетення з витканими дрібними візерунками.

АРРЕТЙНСЬКА КЕРАМІКА - див. Тера сигіллата.

АРТЕМІДА — в давньогрецькій міфології спочатку богиня дерев, заступни­ця хижих тварин та полювання, згодом — богиня Місяця. Донька Зевса та сестра Аполлона. Зображувалась в образі мисливця в куцому хітоні з луком та сагайдаком зі стрілами за спиною, у супроводі лані та німф. У римській міфології їй відповідала Діана.

АРТ-НУВО — див. Модернізм.

АРХАЇЗМ — наслідування стародавнім формам мистецтва (див. Стиліза­ція); використання застарілих форм, самі ці форми.

АРХАЇКА — в історії мистецтв — давньогрецьке мистецтво, що набуло розвит­ку в VII — VI ст. до н. є. на теренах материкової Греції, островів грецького архіпелагу, Малоазійського узбережжя та Південної Італії, Доба А. харак­терна розпадом родового устрою та становленням рабовласницького сус­пільства. Відповідно до цього і мистецтво А. має перехідний характер. Поєднане ще на початку свого зародження з передуючим йому мистецт­вом «геометричного стилю», А. виробила образи та форми, що базувалися на давньогрецькій міфології і розвинулися в добу класики.

АРХАНГЕЛ — у християнській іконографії зображення вищого за рангом янгола у вигляді чоловічої постаті з крилами за спиною.

АРХЕОЛОГІЯ — наука, що вивчає історичну минувшину людства за пам'ят­ками матеріальної культури (знаряддя праці, ужитковий посуд, зброя, житло, будівлі), знайденими під час розкопів.

АРХЕТИП — прообраз, історично первісний взірець (див. Образ), від котро­го походять усі подальші повторення та варіації даного художнього твору. Див. Копіювання, Репліка, Стилізація.

АРХІТЕКТОНІКА — головний принцип побудови, система зв'язку окремих частин композиції. В архітектурі — якість композиційності, що зорово виявляє роботу головних конструктивних частин споруди в матеріалі за допомогою членувань та співвідношень, що чітко сприймаються. А. виражає головну композиційну, тобто образну ідею твору мистецтва і цим різниться від тектоніки, що є лише естетичним виразом роботи конструкції в матеріалі. (Див. Образ, Естетика). Аналогічне значення мають ці поняття в малярстві, графіці, скульптурі, творах художніх ремесел.