Тема 19: Cвітова економічна система: валютний ринок Методичні поради

Міжнародні валютні відносини – являють собою систему відносин, що виникають з приводу проведення різноманітних обмінних операцій з грошима різних країн, здійснюваних з метою міжнародних розрахунків за продукцію.

Саме валюта – як грошова одиниця окремих країн, виступає у вигляді об’єкту даних відносин. Під іноземною валютою розуміють – грошові знаки іноземних держав, а також кредитні засоби обігу і платежу виражених в іноземних грошових одиницях (векселях, чеках), які використовуються в міжнародних розрахунках.

При проведенні валютних операцій укладають валютні угоди, котрі являють собою домовленості про обмін грошей однієї країни на гроші іншої.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, вираженої в грошовій одиниці іншої країни.

Валютний паритет – це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо. Валютні паритети знаходяться в основі валютних курсів, які інколи відхиляються від паритетів.

Котирування валют – це встановлення курсів іноземних валют у відповідності з діючими законодавчими нормами і практикою.

Конвертованість валюти – це здатність валюти обмінюватись на інші валюти:

а) вільноконвертовані валюти – це валюти, які вільно і необмежено обмінюються на інші валюти.

б) частково конвертовані валюти – це валюти, які обмінюються на деякі інші валюти.

в) неконвертовані валюти – це валюти, які діють у межах однієї країни і не обмінюються на інші валюти.

У межах поняття конвертованості валют лежить поняття:

Резервна валюта – це валюта, яка використовується для обслуговування міжнародних розрахунків при зовнішньоторговельних операціях, іноземних інвестиціях і при визначенні світових цін. Роль резервних валют виконують: долар США, фунт стерлінгів, німецька марка, швейцарський франк, японська єна.

Формою існування валютного курсу є валютний режим. Фіксований режим – передбачає здійснення обміну однієї валюти на іншу на основі чітко визначеного валютного паритету.

Плаваючий режим – передбачає обмін однієї валюти на іншу в залежності від попиту та пропозиції.

Світова валютна система – це організаційна форма грошово-кредитних відносин у міжнародному обігу, яка склалася на основі розвитку світового ринку, закріплена міждержавними угодами і обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.

Валютний ринок – це система соціально-економічних та організаційних відносин купівлі-продажу різних іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.

Валютні ринки забезпечують міжнародні розрахунки по зовнішній торгівлі, туризму, послугам, приватним переказам, руху капіталів.

Найбільші міжнародні валютні ринки діють у: Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Нью-Йорку, Токіо, Гонконзі, Сингапурі, Бахрейні.

Валютні ринки забезпечують своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікацію валютних резервів, валютну інтервенцію, одержання спекулятивного прибутку учасниками угод у вигляді різниці курсів валют.

Інституціями валютних ринків є: великі банки і фінансові компанії, спеціалізовані брокерські фірми, які здійснюють валютні операції.

У валютних операціях які відбуваються на валютному ринку беруть участь: продавці валюти, її покупці та посередники.

Суб’єктами валютного ринку є:

1. Фірми, організації та приватні особи, зайнятих у ЗЕД.

2. Комерційні банки, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків.

3. Брокерські фірми—які займаються посередницькою діяльністю.

4. Державні установи—валютні банки та казначейства окремих країн.

Основними споживачами валютного ринку є світові транснаціональні банки. На них припадає близько 90% всього валютного обороту. Внаслідок цього валютні курси формуються у процесі здійснення міжбанківських операцій.

В умовах функціонування ринкової економіки головним об’єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці. Його зміни суттєво впливають на розвиток як внутрішньогосподарських так і зовнішньоекономічних позицій країни.

Функціонування та розвиток валютних ринків світу в значній мірі залежить від стабілізації валютного механізму, що діє у світовій валютній системі, від національних і міждержавних заходів, що здійснюються у валютній сфері. Сукупність таких заходів складає поняття –валютна політика.

На міждержавному рівні валютна політика здійснюється міжнародними валютно-кредитними організаціями, з метою регулювання міжнародних валютних відносин.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовою співдружністю на міжнародний валютний фонд (МВФ). У 1992 році до МВФ увійшла Україна. Основна мета роботи МВФ: “МВФ повинен слідкувати за розвитком міжнародної валютної системи і забезпечувати її ефективне функціонування.”

Важливою ланкою у системі валютних відносин є світовий банк (міжнародний банк реконструкції і розвитку)- це міжнародний інвестиційний інститут, заснований одночасно з МВФ. Вступ країни до МВФ автоматично забезпечує її членство у світовому банку, надання кредитів МВФ одночасно забезпечує відкриття кредитів і світовим банком. Вступ країни до МВФ і світового банку дає її можливість отримувати достатньо вагомі кредити для структурної перебудови економіки, стабілізації власної валюти, відкриває шлях для залучення іноземних інвестицій.

На національному рівні валютна політика – є сукупністю заходів, які проводяться державами та їхніми центральними банками у сфері валютних відносин з метою впливу на платіжний баланс, валютні курси і на конкурентоспроможність національного виробництва.

Механізм валютного регулювання на національному рівні являє собою систему контролю за припливом і впливом іноземної валюти з країни в країну. Зміст валютного регулювання визначається діючим законодавством і правовими нормами окремих країн. У такому законодавстві визначаються загальні принципи здійснення валютних операцій, функції державних органів у валютному регулюванні і управлінні валютними ресурсами, права і обов’язки юридичних осіб у питанні володіння, користування та розпорядження валютними цінностями.

Функціонування та розвиток валютних ринків світу в значній мірі залежить від стабілізації валютного механізму, що діє у світовій валютній системі, від національних і міждержавних заходів, що здійснюються у валютній сфері. Сукупність таких заходів складає поняття –валютна політика.

На міждержавному рівні валютна політика здійснюється міжнародними валютно-кредитними організаціями, з метою регулювання міжнародних валютних відносин.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовою співдружністю на міжнародний валютний фонд(МВФ). У 1992 році до МВФ увійшла Україна. Основна мета роботи МВФ: “МВФ повинен слідкувати за розвитком міжнародної валютної системи і забезпечувати її ефективне функціонування.”

Важливою ланкою у системі валютних відносин є світовий банк(міжнародний банк реконструкції і розвитку)- це міжнародний інвестиційний інститут, заснований одночасно з МВФ. Вступ країни до МВФ автоматично забезпечує її членство у світовому банку, надання кредитів МВФ одночасно забезпечує відкриття кредитів і світовим банком. Вступ країни до МВФ і світового банку дає її можливість отримувати достатньо вагомі кредити для структурної перебудови економіки, стабілізації власної валюти, відкриває шлях для залучення іноземних інвестицій.

На національному рівні валютна політика – є сукупністю заходів, які проводяться державами та їхніми центральними банками у сфері валютних відносин з метою впливу на платіжний баланс, валютні курси і на конкурентоспроможність національного виробництва.

Механізм валютного регулювання на національному рівні являє собою систему контролю за припливом і впливом іноземної валюти з країни в країну. Зміст валютного регулювання визначається діючим законодавством і правовими нормами окремих країн. У такому законодавстві визначаються загальні принципи здійснення валютних операцій, функції державних органів у валютному регулюванні і управлінні валютними ресурсами, права і обов’язки юридичних осіб у питанні володіння, користування та розпорядження валютними цінностями.

Як зазначено в Посланні Президента України до Верховної Ради України ситуація на валютному ринку протягом 2002 року була. стабільною та прогнозованою. З урахуванням динаміки цін відбулася (за курсом на кінець періоду) помірна (на 0,64%) номінальна девальвація гривні. Зважаючи на значні обсяги критичного імпорту, у т.ч. імпорту інвестиційних товарів, значні обсяги платежів з обслуговування зовнішнього боргу держави та відповідна валютна політика сприяли позитивним процесам в українській економіці. Стабільність цін та валютного курсу гривні забезпечили зростання реальних доходів населення.

Основними джерелами валютних надходжень були перевищення експорту над імпортом, надходження поточних трансфертів над виплатами, а також зростання обсягів валютних кредитів. Перевищення пропозиції валюти над попитом на неї дало змогу обслуговувати у повному обсязі зовнішні зобов'язання при зростанні валютних резервів. Платежі за зовнішніми боргами (як уряду, так і НБУ) у 2002 р. склали близько 1,2 млрд. дол. Рівень міжнародних резервів зріс на 1,3 млрд. дол. і досяг 4,4 млрд. дол. Це сталося завдяки значним інтервенціям НБУ з купівлі валюти (1,7 млрд. дол.). а також надходженням від розміщених євробондів на суму 400 млн. дол. США.

Вступ

Ефективність будь-якої національної економіки залежить не лише від результатів її внутрішньої діяльності, а й від її участі в світових економічних відносинах. Результати такої діяльності значною мірою пов’язані з курсом національної валюти.

Валютний (обмінний) курс – це ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. При цьому під валютою розуміється будь-який платіжний засіб, який може бути застосований у міжнародних розрахунках. Отже, національна грошова одиниця стає валютою, якщо вона використовується в міжнародних розрахунках.

Завдяки ринково-ціновій природі обмінного курсу та його відносній самостійності щодо паритету купівельної спроможності валют курсова політика є для держави зручним і високоефективним механізмом регулювання конкурентноспроможності вітчизняних товарів на зовнішньому і внутрішньому ринках, а отже – динаміки експорту, імпорту і сальдо торговельного балансу. Це має особливе значення для України, оскільки близько 60% її ВВП формується за рахунок зовнішньої торгівлі.

Вибір режиму валютного курсу завжди становив суперечливу проблему. Хоча, як правило, говорять про фіксовані або гнучкі валютні курси, існує широкий спектр можливих варіантів. Зміни валютного курсу впливають на конкурнтноспроможність усіх вітчизняних товарів – як тих, що експортуються, так і тих, що продаються на внутрішньому ринку, де вони конкурують з імпортними іноземними товарами.

Чинні сьогодні угоди виникли після розвалу повоєнної системи, яка прийшла на зміну досвіду міжвоєнного періоду після відмови від золотого і срібного стандартів. Історія дає підстави для класичних дискусій щодо фіксованих та гнучких валютних курсів та аналізу деяких сьогоднішніх пропозицій щодо реформи міжнародної валютної системи.