Тема 16: Моделі і регулювання економічного зростання Методичні поради

Ця тема присвячена розгляду моделей економічного зростання та впливу держави на нього.

Основними виробничими факторами, що впливають на економічне зростання є капітал (К) і праця (L). Залежність між обсягами виробництва і затратами цих факторів описується виробничою функцією: Y=F(K,L).Трансформація ж цих факторів у продукт спирається на граничну продуктивність капіталу (MPK) і праці (MPL). Вплив капіталу:

∆Y=MPK  ∆K, праці ∆Y=MPL∆L, а обох факторів: ∆Y=MPK∆K+MPL∆L. Крім праці і ка італу на економічне зростання впливає й технічний прогрес.

Залежність економічного зростання від його факторів описується з допомогою певних моделей.

Найбільш показовою серед них є модель Р.Солоу¹. Зверніть увагу на те, що цільовою функцією моделі є зростання не загального обсягу продукту, а його виробництво на одного працюючого, тобто збільшення продуктивності праці. Тому для позначення кількісних показників (рівень продуктивності праці, капіталоозброєності, інвестиції, вибуття капіталу, заощадження) використовуються малі літери. Перетворення виробничої функції (обидві частини цього рівняння поділяємо на L) показує, що продуктивність праці (у) залежить від її капіталоозброєності (к): у=f(к). Солоу капіталоозброєність ставить в залежність від трьох факторів, запасу капіталу, приросту населення і технічного прогресу. Однією з передумов Солоу є те, що інвестиції (і) дорівнюють заощадженням, тобто і=sy=sf(k) – функція споживання.

Розглянувши головні складові моделі Солоу- виробничу функцію й функцію споживання – визначаємо вплив окремих факторів на капіталоозброєність, отже і на економічне зростання.

Першим фактором впливу на економічне зростання є зміна запасу нагромадження капіталу. Досліджуючи вплив цього фактору на економічне зростання, Солоу прийшов до висновку, що в довгостроковому періоді, збільшення норми заощадження не впливає на темпи зростання. Це пояснюється тим, що норми заощадження по збільшенню капіталоозброєності у довгостроковому періоді усуваються тяжінням економіки до стійкого стану.

Другим фактором впливу на економічне зростання є приріст населення. Доведено, що збільшення населення діє на капіталоозброєність так само, як зношення капіталу. Якщо інвестиції збільшують запас капіталу і капіталоозброєність, то заощаджування капіталу і зростання кількості працюючих її зменшують. А тому для того, щоб економіка залишалася в стійкому стані, інвестиції повинні компенсувати наслідки капіталу і зростання працюючих.

Наслідки впливу зростання населення на економічне зростання не однозначні. По-перше, у межах стійкого стану економіки, зростання населення спричиняє збільшення сукупного продукту, а не довгострокове зростання рівня життя. По-друге, зростання населення може викликати і зменшення капіталоозброєнності, відповідно, і продуктивності, якщо воно не компенсується зростанням інвестицій. В цьому випадку високий темп приросту населення стає гальмом економічного зростання. По-третє, зростання населення впливає на рівень нагромадження капіталу за Золотим правилом. В стійкому стані за цим правилом норма приросту населення дорівнює різниці між граничним продуктом капіталу і нормою вибуття капіталу.

Третім фактором, що впливає на економічне зростання, є технічний прогрес. За цих умов виробнича функція набуває вигляду: Y=F(K,LE), де E – ефективність праці одного працівника, а LE – робоча сила, виміряна в одиницях праці з незмінною ефективністю. При цьому припускається, що технічний прогрес викликає приріст ефективності праці Е із постійним темпом.

Дослідження Солоу дали можливість зробити висновок, що єдиним джерелом довгострокового економічного зростання доходу на одного працюючого є науково-технічний прогрес. Тільки технічний прогрес забезпечує безперервне зростання рівня життя населення, постійне зростання продуктивності праці та загального обсягу виробництва.

Засвоївши основні положення моделі Солоу, зверніть увагу на їх практичне значення для розрахунку впливу на економічне зростання інтенсивних (якісних) та екстенсивних факторів (праці, капіталу).

Враховуючи велике значення економічного зростання для вирішення соціально-економічних проблем, держава завжди повинна проводити політику, направлену на його стимулювання. Економісти різних теоретичних напрямів рекомендують різні методи економічного зростання.

Кейнсіанці надають перевагу факторам попиту. Для стимулювання зростання сукупного попиту рекомендують використовувати інструменти монетарної і фінансово-бюджетної політики, зокрема, дешевих грошей, зниження податків, збільшення державних закупівель товарів та інші.

Неокласики пропонують проводити політику, яка б стимулювала зростання заощаджень, інвестицій та пропозицію робочої сили. Особливу роль в збільшенні державних заощаджень вони відводять скороченню бюджетного дефіциту. Профіцит дає можливість уряду стимулювати інвестиції.

Держава може істотно вплинути і на обсяги приватних заощаджень, використовуючи такі інструменти як податки на дохід, проценти на пенсійні рахунки та інші.

Істотним фактором, що впливає на зростання сукупної пропозиції, є пропозиція робочої сили. З метою збільшення пропозиції робочої сили, держава може зменшити податки на дохід від трудової діяльності.

У відкритій економіці важливим фактором зростання пропозиції є позички грошей на світовому фінансовому ринку, які інвестуються в реальний сектор національної економіки.

Представники структурної і індустріальної політики пропонують державі взяти на себе обов’язки по формуванню структури економіки, здійснюючи заходи по прискоренню розвитку високопродуктивних галузей, по збільшенню інвестицій в людський капітал, по стимулюванню розвитку нових науково-технічних знань і нововведень. Наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки представники індустріальної політики розглядають як особливий капітал. Конкретними інструментами заохочення наукових досліджень і науково-конструкторських розробок виступають податкова і кредитна політика.

Засвоєння суті даної теми забезпечується глибоким розумінням таких економічних категорій: капіталоозброєність, стійкий рівень капіталоозброєності, стійкий стан економіки, працезберігаючий технологічний прогрес, золоте правило нагромадження капіталу, число ефективних одиниць робочої сили, критична величина інвестицій.

Самостійного вивчення вимагають такі проблеми: 1) модель економічного зростання Харрода-Домара; 2) роль монетарної і фіскальної політики економічного зростання; 3) державна політика у стратегії, що спрямовується на прискорення економічного зростання.

При опрацюванні цих проблем пропонуємо використати такі джерела:

1. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М.: Республика, 1995. – Т. 1. Глава 21.-С.392-393.

2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Макроекономіка.- Львів: Просвіта, 1997. - Розд. 22. - С.491.

3. Сакс Дж.Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход.-М.:Дело, 1996.-Гл.18.-С.595-639.

4. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М.: Дело Лтд, 1995.- Гл . 35.-С.667-670.

5. Будаговська С. та ін. Мікроекономіка та макроекономіка.-К.: Основи, 1998.-Ч.2.-Тема 14.-С475-476.

6. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. К.: Таксон, 1996. Розділ4.-С.475-476.

7. Савченко А.Г. та ін. Макроекономіка: Підручник.- К.: Либідь, 1999.- Гл.. 12.-С.272-278.

8. Лагун В.Д. Монетарна і фіскальна політика у стратегії економічного зростання //Фінанси України.-2002.-№8.-С.11-18.

9. Опарін В., Федосов В. Концептуальні основи фінансової стратегії економічного зростання в Україні //Економіка України. -2002.-№2.-С.10-20.

Вступ

Протягом багатьох попередніх років погляди у людей на джерела й шляхи економічного зростання неодноразово змінювалися. Ці погляди оформлялися в теорії, на основі яких будувалися різноманітні моделі економічного зростання.

Існує багато моделей економічного зростання: чудової динаміки Сміта і Мальтуса, виміру капіталу, технічних нововведеннь і зростаючого попиту, напрямку інвестицій, Кобба-Дугласа, Ерроу, Хікса, Домара, Харрода, Солоу й інші. В них аналізуються фактори або процеси, що забезпечують економічне зростання суспільства.

На сьогодні основним знаряддям дослідження економічного зростання є неокласична модель Р.Солоу.

Мета теми прослідкувати характер процесу економічного зростання у стані довгострокової рівноваги, з’ясувати, як основні фактори виробництва (капітал, праця, технічний прогрес) впливають на темпи зростання потенційного ВВП.