Тема 6

ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА В ДОВГОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ

Методичні поради

В попередній темі ми проаналізувати: що являють собою економічні витрати з точки зору окремого підприємства. А також вияснили, що в умовах короткострокового періоду, коли підприємство (фірма) має певні обмеження відносно зміни частини виробничих ресурсів, частина витрат є фіксованою, тобто не залежить від обсягу випуску.

Таким чином, це може суттєво стримувати підприємців у виборі оптимальних комбінацій ресурсів, що забезпечує організації процесу виробництва при найнижчих можливих витратах.

Можливості підприємства суттєво розширюються, якщо воно має достатньо часу для зміни всіх ресурсів, і відповідно - всіх витрат, пов’язаних з використання цих факторів виробництва.

Таким чином, в першу чергу потрібно уяснити, що в тривалому періоді виробництва відсутній поділ витрат на постійні і змінні, тобто всі економічні витрати є змінними. Зверніть увагу, що мова йде про функціональну залежність між обсягами витрат та обсягами випуску. Але в умовах короткострокового періоду різні обсяги випуску досягалися за рахунок зміни інтенсивності використання постійних ресурсів (перш за все - потужностей), тобто розмір підприємства приймався за незмінний. Підприємство не могло ні відкритися, ні закритися. Кількість фірм в галузі залишалася сталою.

На відміну від цього, тривалий період розглядається як такий, коли підприємці можуть входити в галузь або виходити з неї. Тобто кількість фірм на галузевому ринку може змінюватися. Поряд з цим, для зниження рівня питомих витрат може бути доцільним змінювати сам розмір підприємства, обсяги задіяних потужностей.

З попереднього дослідження закономірностей процесу виробництва ми пам’ятаємо, що в тривалому періоді існує тісна залежність між обсягами виробництва та приростом випуску (потужностей). Цей функціональний зв’язок отримав назву ефекту масштабу. Потрібно нагадати, що ефект масштабу може бути позитивним, коли збільшення розміру підприємства супроводжується підвищенням ефективності виробництва внаслідок застосування поточних ліній, а також спеціалізації та кооперації, внаслідок чого випуск зростає швидше за потужності. В даній темі необхідно проаналізувати, як це вплине на рівень витрат. Тобто тепер в нас піде мова про зростаючу віддачу від масштабу, що зумовлює зниження економічних витрат на виробництво одиниці продукції. Зверніть увагу, що при цьому є можливість досягти нижчого рівня як середніх, так і граничних витрат при певному розмірі підприємства.

Нейтральний ефект масштабу, при якому випуск та потужності зростають однаковими темпами, зумовлює незмінну віддачу від масштабу. З точки зору витрат це проявляється в тому, що при різних розмірах підприємства рівень витрат може бути тим самим. Тобто великі, середні чи малі підприємства щодо витрат можуть функціонувати в рівноправних умовах, що створює можливості для їх ефективної конкуренції.

Негативний ефект масштабу, як ми пам’ятаємо, має місце коли розміри підприємства є нераціонально великими, що зумовлює зниження ефективності через відрив виробництва від управління, інертність, спотворення в передачі інформації і т.і. Без сумніву, це безпосередньо впливає на підвищення затратності виробництва. Рівень витрат на такому підприємстві буде вищим.

Зв’язок між розміром підприємства та рівнем середніх та граничних витрати яскраво прослідковується за допомогою моделі взаємозалежності короткострокових та довгострокових витрат виробництва. Вона може існувати в двох варіантах, які ми проаналізуємо. В першу чергу, можна показати формування довгострокових середніх витрат в умовах постійної віддачі від масштабу. Ми побачимо, що при цьому лінія довгострокових середніх витрат, яку ще називають плановою кривою фірми, буде являти собою горизонтальну лінію, що проходить на рівні найнижчих середніх короткострокових витрат.

В другому варіанті моделі прослідковується динаміка довгострокових середніх витрат в умовах, коли віддача від масштабу є змінною, тобто зростаючою, постійною, спадною. При цьому можна буде побачити, що планова крива фірми, що формується поведінкою короткострокових середніх витрат (SAC), буде дугоподібною, вигнутою донизу. Її найнижчий рівень буде підказувати, який розмір підприємства та обсяг випуску є оптимальним з точки зору мінімізації витрат, якщо розмір потужностей може вільно змінюватися.

Потрібно враховувати, що у всіх застосованих моделях аналізується динаміка не просто грошових, тобто облікових, витрат, а економічних витрат. А це, як відомо, передбачає врахування внутрішніх, негрошових витрат, тобто жертв підприємства в інших доходах, що пов’язані саме з даним способом застосування ресурсів.

Аналіз поведінки середніх та граничних витрат в тривалому періоді дозволить нам в майбутньому сформулювати критерії поведінки підприємства, що прагне досягнути найбільшого прибутку, або хоча б не мати економічних збитків. Тобто іншими словами, сформулювати критерії доцільності певної економічної діяльності. Але для цього ми доповнимо характеристику витрат дослідженням результатів (доходів, прибутку).

Аналіз типових моделей динаміки тривалих витрат дозволяє краще зрозуміти причини різниці в структурі окремих галузей народного господарства. Чому, наприклад, в сфері обслуговування значно поширенішими є невеликі підприємства, а в важкій промисловості, особливо в сфері дії природної монополії, переважають великі потужні фірми. Ми також зможемо показати, які найменші розміри діяльності є доцільними з точки зору оптимізації витрат, тобто навчимося визначати мінімально ефективний розмір підприємства (MES).

Важлива частина матеріалу даної теми присвячена питанню оптимізації варіантів використання вхідних факторів виробництва з метою максимізації випуску при найменших витратах. Тут нам прийдеться нагадати поняття ізокванти та карти (сімейства) ізоквант, які характеризують різні комбінації ресурсів (капіталу та праці), що можуть забезпечувати певні рівні випуску. Але тепер ми доповнимо характеристику цих комбінацій з точки зору результативності аналізом витрат (жертв), яких вони потребують від підприємців. Це можливо зробити за допомогою апарату ізокост - ліній, які показують всі можливі комбінації капіталу та праці, що вимагають тих самих валових (сукупних) витрат. Зверніть увагу, що ці лінії виконують функції, аналогічні до призначення бюджетних ліній в теорії поведінки споживача. Але тут вони показують можливості виробника. Скомбінувавши в одній моделі карту ізоквант та ізокост, ми зможемо визначити ті комбінації ресурсів, що будуть доступними для фірми з точки зору певного рівня витрат і при цьому забезпечувати бажаний обсяг продукції.

Такий аналіз дозволяє сформулювати критерій досягнення рівноваги виробника (оптимального вибору виробника).

Він визначається на основі принципу найменших витрат, згідно якого виробник найкраще використовує задіяні ресурси при такій їхній комбінації, коли співвідношення граничної продуктивності капіталу та праці повністю відповідає співвідношенню цін на ці ресурси.

Особливу увагу потрібно звернути на той момент, що в умовах тривалого періоду можливість маніпулювання всіма ресурсами дозволяє досягнути бажаних обсягів випуску при менших витратах порівняно з умовами короткострокового періоду.

На завершення теми ми розглянемо, яким чином можна об’єднати опис точок рівноваги виробника для різних випусків, щоб побудувати траєкторію розширення виробничої діяльності фірми - лінію експансії. Вона буде підказувати оптимальні комбінації ресурсів для кожного з можливих випусків з точки зору мінімізації витрат.

В даній темі є ряд питань, що вимагають самостійного розгляду. Це стосується проблеми економії на масштабах, яка проявляється у випадку, коли рівень одночасного виробництва, що досягається однією фірмою, перевищує той рівень, що може бути забезпеченій двома різними фірмами, кожна з яких випускає один продукт (за однакових обсягів задіяних факторів виробництва для обох фірм). Важливе значення має також аналіз кривої досвіду, що передбачає дослідження зниження середніх довгострокових витрат фірми не у зв’язку зі зростаючою віддачею від масштабу, а внаслідок набування управлінцями та робітниками досвіду, професійних навичок у виготовленні продукції, а також зростання ефективності використання основного капіталу. Найбільш повно, з наведенням цікавих прикладів, матеріал з обох названих вище проблем викладений у підручнику Р.Піндайка та В.Рубінфельда Мікроекономіка.-К: Основи, 1996р. С.207-213.

Вступ

Аналіз поведінки витрат в тривалому періоді ми почнемо з показу того, як зміна розмірів підприємства та задіяних потужностей впливає на рівень витрат на виробництво одиниці продукції. При цьому прослідкуємо, яким є зв’язок між динамікою економічних витрат в короткостроковому та тривалому періоді. Це дозволить визначити загальні закономірності формування довгострокових витрат, які ми доповнимо особливостями конкретних галузей та сфер економіки.

Після цього ми розглянемо, як можна аналізувати витрати зад допомогою ізокост, які особливості цих ліній, що показують можливості підприємства. Нарешті, ми покажемо, яким чином слід об’єднати дослідження виробничих витрат виробництва і факторів, що на них впливають, за допомогою ізокост з метою побудови траєкторії розширення виробничої діяльності фірми з врахуванням ефекту масштабу.