1.1 Видова класифікація цін і тарифів. 1.2 Структура ціни.

Тема 8. Витрати підприємства. Тема лекції 13: Ціни і ціноутворення.

План.

1. Поняття та види цін в ринковій економіці.

2. Визначення цін на продукцію виробництва.

3. Характеристика методів встановлення цін.

4. Особливості ціноутворення в закладах ресторанного господарства.

Ціна – це грошове вираження вартості товару або сума грошей, за яку покупець згоден купити товар, а виробник (продавець) продати цей товар. Вона відображає суспільно необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції.

В умовах ринкової економіки ціна є одним з найважливіших показників, що істотно впливає на фінансовий стан підприємства. Від рівня цін залежить розмір прибутку, конкурентоспроможність підприємства і його продукції, а також фінансова стійкість. Як економічна категорія ціна виконує такі функції:

Обліково-аналітичну - забезпечує облік результа­тів господарювання та їх прогнозування.

Стимулюючу - сприяє раціональному викорис­танню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту.

Розподільчу - впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві.

Регулюючу - здійснюється збалансування між окре­мими виробництвами, попитом і пропозицією.

Ціни, що діють у ринковій економіці, класифікують за певними ознаками:

• За сферою обслуговування та особливостями купівлі - продажу ціни поділяють на такі:

- оптові на продукцію промисловості, за якими підприємства реалізують вироблену продукцію;

- закупівельні, за якими виробники сільськогосподарської продукції реалізують її промисловим підприємствам з метою подальшої переробки;

- роздрібні, за якими торговельні організації реалізують продукцію населенню;

- кошторисні ціни та розцінки, за якими визначаються розрахункова вартість нового будівництва, вартість реконструкції, розши­рення та переоснащення будівель і споруд;

- тарифи вантажного і пасажирського транспорту;

- тарифи на платні послуги населенню.

• За способом встановлення та ступенем регулювання розрізняють такі ціни:

• державні, що встановлюються державою і поділяються на фіксо­вані та регульовані;

• ввізні, що встановлюються на імпортні підакцизні товари;

• вільні, які встановлюють виробники продукції та послуг згідно з існуючим попитом і пропозицією; при цьому продавець і поку­пець не мають жодних взаємних зобов'язань щодо купівлі-прода­жу, ані після цього;

• договірно - контрактні, що встановлюються за згодою сторін, які домовляються; при цьому продавець і покупець беруть на себе певні зобов'язання.

• За охопленням території, на якій діють, виокремлюють такі ціни:

• єдині, які встановлюють і регулюють центральні органи влади (на газ природний; продукцію ядерно-паливного циклу; електро- і теплоенергію; продукцію оборонного виробництва; дорогоцінні метали; перевезення вантажів, вантажно-розвантажувальні роботи на залізничному транспорті; перевезення пасажирів, багажу, пошти на залізничному транспорті тощо);

• зональніі ціни, які регулюють місцеві органи влади. При цьому враховується відстань переміщення товару територією країни.

• За методом включення транспортних витрат у ціну товару розрізняють, ціни „Франко” - це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни:

а) франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправ­лення, а також вантажні роботи);

б) франко-вагон-станція призначення (включає всі ви­трати, пов'язані із доставкою продукції до місця знахо­дження споживача);

в) франко-кордон (використовується у зовнішньоеконо­мічних угодах і, крім транспортних витрат по доставці то­вару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати).

• За часом дії ціни поділяють на такі:

• тверді (постійні), що не змінюються протягом терміну дії контракту;

• поточні, які змінюються в межах одного контракту і відображують зміни ситуації на ринку;

• сезонні, що діють певний період;

• ковзні, що встановлюються на вироби з тривалим циклом виго­товлення; вони дають змогу враховувати зміни виробничих вит­рат за час виготовлення виробів.