шпори Акціонерне право

44. До прав емітента належать такі: право на

визначення напрямків господарської діяльності; право на укладення

контрактів від власного Імені; право відповідати за власні обов'язки і

не відповідати за обов'язки акціонера; право розпоряджатися випущеними,

але не сплаченими у встановлені строки акціями; право витребовувати

інформацію, яку акціонер зобов'язаний повідомляти емітентові згідно зі

статутом. До основних обов'язків емітента зараховуються такі: обов'язок

надсилати акціонерам щорічні звіти про результати господарської

діяльності та фінансове становище підприємства; сплата дивідендів у

строки, зазначені у статуті чи в умовах випуску акцій; проведення

щорічних зборів акціонерів та ін. Права акціонера поділяються на майнові

та немайнові. До майнових належать право на отримання доходу у вигляді

дивіденду; право на отримання частки майна емітента, грошових коштів,

цінних паперів, майнових прав, які залишаються у нього після розрахунку

з бюджетом та кредиторами; право на придбання за пільговою ціною акцій

нового випуску або інших цінних паперів, що випускаються емітентом;

право на придбання за пільговою ціною товарів та послуг, що виробляються

емітентом; право на обмежену відповідальність у межах пайової участі за

боргами емітентів перед третіми особами (кредиторами чи партнерами з

господарської діяльності) у випадку ліквідації останнього. До

немай-нових прав належать право на участь в управлінні справами

емітента; право голосу на загальних зборах акціонерів; право на

висунення кандидатур у виборні керівні органи емітента; право на

внесення пропозицій щодо господарської діяльності емітента; право на

отримання регулярних звітів емітента про результати його господарської

діяльності та фінансове становище; право на отримання від емітента

інформації, що може істотно вплинути на рішення акціонера про купівлю

нових або продаж старих акцій та ін. Основні обов'язки акціонерів:

своєчасно сплачувати вартість акцій, що продаються за підпискою; за

запитом емітента повідомляти, він є дійсним чи номінальним власником

акцій; надавати емітенту інформацію, що заноситься до книги реєстрації

іменних цінних паперів; доводити до відома емітента в разі придбання

п'яти і більше відсотків випущених акцій та ін. Сукупність прав та

обов'язків визначається типом цінного паперу, що належить утримувачу.

45. Акціонери зобов'язані:  дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства;  виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства;  виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю;  оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства;  не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.  Статутом товариства може бути передбачена можливість укладення договору між акціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов'язки, у тому числі обов'язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання..Акціонери можуть також мати інші обов'язки, встановлені цим та іншими законами. 

46. 1.Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.2. Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб. 3. Засновниками може укладатися засновницький договір, у якому визначаються порядок провадження спільної діяльності щодостворення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору. Для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства. Засновницький договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Засновницький договір укладається в письмовій формі. Якщо товариство створюється за участю фізичних осіб, їх підписи на засновницькому договорі підлягають нотаріальному засвідченню. У разі заснування товариства однією особою засновницький договір не укладається.

47. Стати акціонером можна придбавши акції вже створеного товариства. Придбаваючи акції товариства, акціонери розраховують на отримання частки прибутку товариства, отримання доходу в результаті зростання вартості акцій товариства, а також на участь в управлінні справами товариства. Працівники та керівники придбавають акції товариства з метою підвищення свого впливу на прийняття рішень щодо діяльності товариства. Зовнішній інвестор може придбавати акції з метою отримання контролю над діяльністю товариства Щодо товариства, в яке акціонер вклав свої кошти, він має такі права:а) право брати участь в розподілі прибутку товариства;Якщо товариство отримує прибуток, він після сплати податків може бути:розподілений між акціонерами у вигляді дивідендів; реінвестований у товариство; використаний для придбання цінних паперів інших товариств; залишений на рахунку тощо. б) право брати участь у прийнятті рішень; в) право на продаж акцій; г) переважне право на придбання додатково випущених акцій; д) право на участь у розподілі майна товариства в разі його ліквідації.

49. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами.Право участі у загальних зборах акціонерів мають особи, які є власниками акцій на день проведення загальних зборів (крім випадку проведення установчих зборів). До компетенції загальних зборів належить:а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного това­риства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;б)      внесення змін до статуту товариства;в)      обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);г)       обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;д)      затвердження річних результатів діяльності акціонерноготовариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визна­чення порядку покриття збитків;е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідаль­ності посадових осіб органів управління товариства;ж)      затвердження правил процедури та інших внутрішніх до­кументів товариства, визначення організаційної структури това­риства;з)       вирішення питання про придбання акціонерним товариствомакцій, що випускаються ним;и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акці­онерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом. Повноваження, передбачені пунктами «б», «д», «є», «ї»,»й» належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені і  інші питання.Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.Протокол загальних зборів акціонерів підписується головою і секретарем зборів і не пізніш як через три робочих дні після за­кінчення зборів передається виконавчому органу акціонерного товариства.

 

50. Дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. 2. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.

У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства.

4. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

51. акція надає акціонеру право на отримання дивідендів. Поняття „дивіденд" визначено чинним законодавством. Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дивіденд – це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Іншими словами, дивіденд – це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв’язку з розподілом її прибутку. Прибуток є показником фінансових результатів господарської діяльності товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов’язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. І саме з цього прибутку, що залишається після сплати встановлених законодавством платежів, виплачуються дивіденди. Строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже не може бути передане іншим органам товариства. Тобто, чинне законодавство про господарські товариства розгляд питань стосовно нарахування та виплати дивідендів відносить до компетенції вищого органу управління акціонерного товариства – загальних зборів. Нарахування та виплата дивідендів проводиться за рішенням загальних зборів один раз на рік за підсумками календарного року після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

52. Посадовими особами органів управління акціонерного товариства визнаються голова та члени ради товариства (спостережної ради), голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії. Посадовими особами органів управління акціонерного товариства не можуть бути члени виборних органів громадських організацій, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю товариства. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими особами тих товариств, які здійснюють цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть обіймати у товаристві керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю. Згідно зі ст. 48 Закону України "Про господарські товариства" головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах. Тобто, ці посадові особи можуть мати у товаристві правовий статус не тільки акціонерів (співвласників підприємства), а й найманих працівників. Третій принцип - вищий і постійний поточний контроль акціонерів (як засновників і співвласників товариства) за управлінською та фінансово-господарською діяльністю правління. В організаційній структурі зазначені підконтрольні сфери традиційно розділені. Тому акціонерне товариство, за загальним правилом, має два контрольні органи - вищий контрольний і контрольний. Вищий контроль управлінської діяльності правління товариства здійснює спостережна рада (рада) товариства. Це незалежна від правління контрольна влада, яка є однією з форм реалізації економічної влади колективної власності акціонерів. Контроль фінансово-господарської діяльності правління здійснює ревізійна комісія товариства. Як функції, так і повноваження (компетенцію) названих органів у товаристві нормативне розмежовані компетенційними (законодавчими та статутними) нормами.

53. Під зловживанням акціонером належ-ним йому правом на отримання інфор-мації про діяльність товариства слід ро-зуміти здійснення належного акціонерусуб’єктивного права на отримання інфор-мації про діяльність товариства таким чи-ном, що в процесі його реалізації завдаєть-ся шкода інтересам, правам товариства вцілому, інтересам, правам інших акціоне-рів.Можна виділити наступні ознаки, скла-дові зловживання акціонером правом наотримання інформації:по-перше, це наявність у такої особисуб’єктивного права на отримання такої ін-формації;по-друге, діяльність з його реалізації(запитування інформації, ознайомлення зтакою інформацією, збір інформації);по-третє, це використання зазначеногоправа всупереч інтересам, на шкоду това-риству або іншим акціонерам (подання дотовариства чисельних позовів з викорис-танням отриманої інформації, позовів щодопорушення права акціонера на інформацію(наприклад, не надання такої інформації вналежні строки, надання не повної інфор-мації, тощо);по-четверте, відсутність порушенняконкретних норм права [3].Право на отримання інформації продіяльність товариства передбачене ч. 1ст. 78 Законі України «Про акціонерні то-вариства» (далі – ЗУ «Про АТ») [4]. Так, АТповинно забезпечити вільний доступ кож-ному акціонеру (незалежно від кількості ак-цій) до всіх документів, що передбачені у -ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про АТ», окрім документів,що зазначені п. 4, 12, 15, а саме: докумен-ти, що підтверджують право товариства намайно, документи бухгалтерського обліку,перелік афілійованих осіб товариства із за-значенням кількості, типу та/або класу на-лежних їм акцій. , такі зловживання можливі в процесі здійснення самозахисту прав акціонерів, що є особливою формою захисту прав і відіграє важливу роль в акціонерних правовідносинах. Зокрема, акціонери, які володіють „контрольним" пакетом акцій мають можливість „провести" на зборах фактично будь-які рішення, які, в свою чергу, можуть не відповідати інтересам дрібних акціонерів або ж, навпаки, ігнорувати проведення зборів („забезпечивши" відсутність кворуму). В таких випадках законодавство передбачає захист від подібних дій шляхом оскарження їх в суд.

54. відновлення положення, що існувало до порушення права, і припинення дій, щопорушують право; можливість оспорити визнання операції недійсною і вживаннянаслідків її недійсності; визнання недійсним акту державного органу; самозахистправа; відшкодування збитків і ін. Аналіз способів захисту показує, що їх роль ізначення не однакові.Першим з перерахованих способів захисту прав названо визнання права. По сутівизнання права - необхідна передумова захисту порушених прав і законних інтересівбудь-якого суб'єкта права. Будь-який конфлікт або суперечка вимагає визначення абовизнання прав, що відносяться до предмету суперечки.Визнання недійсним акту державного органу - в даний час досить поширенийспосіб захисту прав АТ, який має реальну нагоду попередження і припиненняпорушень прав АТ.Розпорядження адміністративних органів можуть торкатися різних сторіндіяльності суспільства, у тому числі і таких, які регулюються нею самостійно, задопомогою корпоративних норм.Особливу небезпеку представляють ситуації, коли можливість порушуватиправа і ущемляти інтереси акціонерів надає недосконале законодавство країни. На жальакціонерне право в нашій країні ще тільки формується, тому вказані ситуації можутьмати місце. Процес вдосконалення законодавства йде дуже і дуже повільно.Важливу роль грають органи правосуддя. Так, у випадку якщо державний органвиніс розпорядження (незаконне або порушуюче права акціонерного товариства), тосуд повинен винести ухвалу про визнання акту органу управління недійсним. Проте убагатьох випадках акти, визнані недійсними, стають для акціонерного товариства, наадресу якого цей акт винесений, причиною збитків, і тоді у товариства з'являєтьсяправо вимагати їх відшкодування з боку адміністративного органу. Ця вимога можебути сполучена з першою, а може бути пред'явлена і окремо. Рішення суду провизнання акту у сфері управління недійсним підлягає негайному виконанню [ 2 ].Проте це не перешкоджає його оскарженню в касаційному порядку з боку державногооргану, що поступив неправомірно.

55. на сьогодні відповідно до чинного законодавства України депо­зитарієм вважається юридична особа, яка створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяль­ність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депо­зитарію не може перевищувати 25 відсотків цього фонду. При цьо­му є певні обмеження, оскільки ніхто не може мати в депозитарії блокуючого пакета акцій, і учасники повинні вирішувати питання з вищим рівнем узгодження інтересів. Засновниками депозитарію також можуть бути фондова біржа чи учасники організаційно оформ­леного позабіржового ринку. Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитар­ний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на основі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини. Юридичні особи, які є учасниками Національної депози­тарної системи, здійснюють:— ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;— зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахун­ках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;— кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

56. Емісія цінних паперів здійснюється за певними етапами, кількість і зміст яких залежить від виду їх розміщення - відкритого (публічного) чи закритого (приватного).Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів означає їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.У разі відкритого (публічного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь не визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:1) прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;2) у разі відмови власника акцій від використання свого переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, - отримання від нього письмового підтвердження про відмову;3) подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;4) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;5) прийняття у разі потреби рішення про залучення андеррайтера до розміщення цінних паперів;6) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера;7) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або цінні папери розміщуються на пред'явника;8) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення цінних паперів у документарній формі;9) розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів10) відкрите (публічне) розміщення цінних паперів;11) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;12) затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій;13) реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;14) подання звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;15) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів;16) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів;17) розкриття інформації, що міститься у звіті про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.Приватне (закрите) розміщення цінних паперів - це розміщення цінних паперів шляхом безпосередньої пропозиції цінних паперів заздалегідь визначеному колу осіб.У разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів серед заздалегідь визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими етапами:1) прийняття рішення про закрите (приватне) розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;2) у разі відмови власника акцій від використання свого переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами закритого (приватного) розміщення цінних паперів, - отримання від нього письмового підтвердження про відмову;3) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску цінних паперів;4) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску цінних паперів;5) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного номера;6) укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або цінні папери розміщуються на пред'явника;7) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення цінних паперів у документарній формі;8) закрите (приватне) розміщення цінних паперів;9) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;10) затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення акцій;11) реєстрація змін до статуту в органах державної реєстрації;12) подання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення цінних паперів;13) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення цінних паперів;14) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів.

57. Посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Посадовими особами органів акціонерного товариства не можуть бути народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, державні службовці, крім випадків, коли вони виконують функції з управління корпоративними правами держави та представляють інтереси держави або територіальної громади в наглядовій раді або ревізійній комісії товариства.Особи, яким суд заборонив займатися певним видом діяльності, не можуть бути посадовими особами органів товариства, що провадить цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за злочини проти власності, службові чи господарські злочини, не можуть бути посадовими особами органів товариства.2. Посадові особи органів акціонерного товариства не мають права розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства, крім випадків, передбачених законом.3. Посадові особи органів товариства на вимогу ревізійної комісії (ревізора) або аудитора зобов'язані надати документи про фінансово-господарську діяльність товариства.4. Посадовим особам органів акціонерного товариства виплачується винагорода тільки на умовах, які встановлюються цивільно-правовими договорами або трудовим договором, укладеним з ними.

58.вищим органом управління товариством є загальні збори акціонерів. Через участь у ньому власники голосуючих акцій реалізують право на участь в управлінні справами суспільства. Однак вищий орган не означає всесильний. На відміну від принципів партійно-профспілкової демократії, коли збори могла розглянути будь-яке питання діяльності даної організації, компетенція загальних зборів акціонерів жорстко обмежена. Збори акціонерів може розглядати і приймати рішення тільки з тих питань, які віднесені Федеральним законом "Про акціонерні товариства" до його компетенції, причому перелік цих питань не може бути розширений на розсуд самих акціонерів. Закон встановлює, що "Загальні збори не вправі розглядати і приймати рішення з питань, не віднесених до її компетенції цим Законом" (п. 3 ст. 48 Закону).  Компетенція загальних зборів не може бути розширена, але може бути звужена статутом товариства. Питання, віднесені Законом до компетенції загальних зборів, розділені на три групи (п. 3 ст. 48).  Перша - питання, що становлять виняткову компетенцію загальних зборів. Вони не можуть бути передані до компетенції ради директорів і виконавчих органів товариства.  Друга - питання, які хоч і віднесені Законом до виключної компетенції загальних зборів, але, тим не менш, можуть бути передані у відання ради директорів. (Освіта виконавчого органу товариства та дострокове припинення його повноважень; ухвалення рішення про збільшення статутного капіталу та внесення відповідних змін і доповнень до статуту товариства.)