13.Урагани, бурі , смерчі. Х-ка, прогнозування, наслідки. Урагани, бурі і смерчі – надзвичайно швидкі рухи повітря (вітри) – виникають зазвичай під час проходження глибоких циклонів і на периферії великих антициклонів. Швидкість вітру сягає 60–240 км/год і навіть надзвукової швидкості (331,8 м/с = 1194 км/год), сила вітру за шкалою Бофорта перевищує 8–9 балів (див. табл. 4.2).
Циклони бувають тропічні і позатропічні. Тропічні циклони Атлантичного океану називають ураганами, західної частини Тихого океану – тайфунами.
Уражальний фактор бурі, урагану, смерчу – руйнівна сила повітряних мас. Основний параметр – швидкісний напір (динамічні навантаження потоку повітря) , кПа, – визначають за формулою
,ΔP шн=ᵨn V2/2
де – ᵨn густина повітря, г/см3; V – швидкість вітру, м/с.
Ураган (тайфун) – вітер силою понад 12 балів. Швидкість вітру перевищує 32 м/с. Ураган спустошує все на своєму шляху: ламає дерева, руйнує будівлі. Тайфуни супроводжуються зливами, на морі утворюють величезні хвилі заввишки більш ніж 10 м, що призводить до руйнування і затоплення прибережних районів. Середня тривалість урагану становить близько 9 днів, максимальна – 4 тижні. У радіусі до 160 км від його центру може утворитися ОУ із зонами сильних і повних руйнувань.
Буря (шторм) – це вітер силою 8–11 балів, швидкість вітру сягає 20–30 м/с і руйнує будівлі, обриває лінії зв’язку й електропередач, викликає сильні хвилювання води, ерозію, вивітрювання ґрунту, загибель посівів (пильні, піщані бурі). В ОУ утворюються зони середніх і слабких руйнувань.
Смерч – вихровий рух повітря, що виникає у грозовій хмарі і потім поширюється у вигляді гігантського чорного рукава або хобота, розрідженого всередині. Діаметр рукава становить близько 30 м, висота – 800–1500 м. За час існування смерч може пройти шлях завдовжки 40–60 км. В Європі їх називають «тромбами», а в Америці – «торнадо». Швидкість руху повітря в смерчі перевищує інколи швидкість звука, розрідження таке велике, що споруди, опинившись усередині смерчу, руйнуються як від вибуху. Рухаючись, смерч вириває з корінням дерева, валить автомобілі і потяги, здіймає в повітря будівлі або повністю їх руйнує. Смерч убирає в себе воду невеликих озер, переносить на значні відстані і виливає разом з дощем.
Осередки ураження при бурях, ураганах, смерчах характеризуються шириною, глибиною, площею і зонами руйнувань (повних, сильних, середніх і слабких).
Бурі, урагани, смерчі можна прогнозувати, за ними спостерігають, і населення може бути завчасно оповіщене про наближення стихії. Це дозволяє провести заходи щодо захисту.
Під час бурі, урагану люди повинні:
– зачинити щільно вікна, двері, люки горищ;
– з балконів, лоджій прибрати предмети, що можуть бути скинуті вітром;
– загасити вогонь у печах;
– укритися у сховищі, заглибленому приміщенні (підвал, погріб) чи природному укритті (яр, канава, яма), або щільно притулитися до землі.
14. Пожежі. Види пожеж їх причини і наслідки.
Пожежа – неконтрольований процес горіння будь-яких матеріалів і речовин.
Пожежі у побутовій і виробничій сферах – найбільш поширені, вони стають найстрашнішою небезпекою для людства. Щорічно пожежі спричиняють величезні матеріальні збитки, від них гинуть і отримують каліцтво десятки тисяч людей. Протягом року у світі реєструють близько 5 млн пожеж, при цьому гине до 60 тис. людей.
Джерела пожеж – виробництва з пожежонебезпечними технологіями, резервуари і трубопроводи з легкозаймистими рідинами і газами, місця скопичення горючих матеріалів і т. ін.
Найчастіше причини виникнення пожеж – руйнування котелень, резервуарів, трубопроводів, коротке замикання електропроводки, порушення правил безпеки і технології виробництва, займання деяких речовин і матеріалів (скипідар, нафталін, барій, пірамідон та ін.). До 90 % пожеж виникає з вини людей.
Класифікація пожежонебезпечних зон на підприємствах. Для запобігання пожежам на підприємствах виділяють і позначають пожежонебезпечні зони – простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично зберігаються, використовуються або виділяються горючі речовини як за нормального технологічного процесу, так і у разі його порушення в таких межах, які вимагають спеціальних заходів.
Пожежонебезпечні зони поділяють на класи П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ за такими ознаками (згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01):
Пожежонебезпечна зона класу П-І – простір у приміщенні, в якому зберігають займисту рідину, яка має температуру спалаху більше +61 °С.
Зона класу П-ІІ – простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна, що створює вибухонебезпечне пилоповітряне середовище.
Зона класу П-ІІа – простір у приміщенні, в якому зберігаються тверді горючі речовини і матеріали.
Зона класу П-ІІІ – простір поза приміщенням, в якому зберігається займиста рідина, яка має температуру спалаху понад +61 °С або тверді горючі речовини.
Примітка. Спалах – коротке інтенсивне загорання обмеженого об’єму газоповітряної суміші над поерхнею горючої речовини, але без УХ і стійкого горіння.
Горіння будь-якого об’єкта складається із двох пов’язаних процесів:
– процесу поширення вогню, коли інтенсивність горіння нарощується і наближається до максимуму;
– процесу вигорання, коли інтенсивність горіння знижується до нуля внаслідок зменшення кількості горючого матеріалу.
Уплив пожежі на людей. Будь-яка пожежа може спричиняти у людей опіки шкіри і легенів та отруєння чадним газом. Існує чотири ступені опіків шкіри:
I – почервоніння та припухлість шкіри (людина не втрачає працездатності);
II – на шкірі виникає пухир, заповнений рідиною (потребує лікування у лікарні);
III – повне руйнування шкіряного покрову, створення виразок (потребує тривалого лікування);
IV – омертвіння підшкірної клітковини, м’язів та кісток (потребує спеціального лікування, часто закінчується смертю).
Отруєна чадним газом під час пожежі людина втрачає свідомість, через що не може вийти з приміщення. Статистика свідчить, що до 80 % людей під час пожеж гинуть саме з цієї причини.
Рекомендації щодо захисту під час пожежі:
– якнайшвидше залишити палаючу будівлю;
– виходячи з будинку, для захисту від вогню накритися тканиною чи ковдрою, змоченою водою;
– у сильно задимленому приміщенні пересуватись нахилившись або повзти;
– якщо загориться одяг, треба не бігти, а скинути його або лягти на землю та, перекочуючись, збити полум’я;
– не використовувати фільтрувальні протигази без додаткових патронів для захисту від чадного газу.