62

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………………………....2

РОЗДІЛ 1. ЗАВДАННЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА………………...3

1.1 Активи , як об’єкт фінансового управління їх сутність та класифікація …...5

1.2 Політика та завдання управління активами підприємства…………………..14

1.3 Джерела формування оборотних та необоротних активів підприємства…..19

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Аналіз динаміки валюти балансу……………………………………………..26

2.2. Загальна оцінка активів підприємства………………………………..............26

2.3. Загальна оцінка пасивів підприємства……………………………….............30

2.4. Аналіз структури пасиву балансу…………………………………………….35

2.5. Аналіз взаємозв’язку активу і пасиву балансу……………………................37

2.6. Аналіз платоспроможності підприємства…………………………................39

2.7. Аналіз показників ділової активності підприємства…………….…………..41

2.8. Аналіз дохідності фінансової стійкості підприємства………………………43

РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНОК ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА..48

3.1. Розрахунок ефекту фінансового важеля (І концепція)………………….......48

озрахунок 3.2. Розрахунок ефекту фінансового важеля (ІІ концепція)……………………..49

3.3. Розрахунок сили дії операційного важеля…………………………...............50

3.4 Оцінка сукупного ризику діяльності підприємства …………………………51

РОЗДІЛ 4.ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА.52

4.1 Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності…………………………………………………..….........................52

4.2. Оптимізація структури капіталу за типами політики фінансування активі………………………………………………………………………………..53

4.3. Розрахунок потреби у короткостроковому кредиті підприємства ………...55

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..57

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….60

Вступ

Актуальність теми – управління виробничим процесом і оборотними активами на підприємстві належить до завдань, які вирішують менеджери-економісти. Оскільки процеси виробництва та реалізації продукції супроводжуються рухом фінансових ресурсів, активну участь у вирішенні завдань, пов’язаних з управлінням оборотними активами підприємства беруть фінансові менеджери.

Актуальність питань оптимізації процесу управління оборотними активами підприємства визначається його основними завданнями. Ефективне управління оборотними активами підприємства дозволяє визначити оптимальний обсяг та структуру оборотних активів; мінімізувати витрат на фінансування та підтримку певного їх обсягу; визначити аспекти управління чистим оборотним капіталом підприємства; забезпечити ліквідність та платоспроможність підприємства; сформувати оптимальний обсяг товарно-матеріальних запасів; оптимізувати управління дебіторською заборгованістю та грошовими коштами тощо.

Метою дипломної роботи є визначення напрямків удосконалення системи управління активами підприємства на основі узагальнення теоретичних підходів до управління активами та результатів аналізу практичного досвіду підприємств.

Завданням даної курсової роботи є наступні:

• дослідити економічну сутність оборотних активів підприємства;

• визначити основні завдання управління активами підприємства;

• дослідити джерела формування оборотних активів підприємства.

Об’єктом дослідження є ДП «Млинівське лісове господарство».

Предмет дослідження – система управління активами підприємства.

Інформаційною базою даної курсової роботи є офіційні дані бухгалтерської, фінансової та податкової звітності підприємства

ДП «Млинівське лісове господарство».

Розділ 1. Завдання управління активами підприємства

1.1 Активи , як об’єкт фінансового управління їх сутність та класифікація

Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносять усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату.

Основні характеристики активів підприємства як об’єкта фінансового управління заключаються в наступному: 1) Активи являють собою економічні ресурси підприємства в різних видах, які використовуються в процесі здійснення господарської діяльності. Вони формуються для конкретних цілей здійснення цієї діяльності в відповідності до місій і стратегій економічного розвитку підприємства і в формі сукупних майнових цінностей характеризують основу його економічного потенціалу. Предметне поняття активів як економічних ресурсів проявляється перш за все в сфері економічних відносин, а більш конкретно – в економічній сфері діяльності підприємства. Відповідно, будучи носієм економічних характеристик, активи являються об’єктом економічного управління будь-яких макроекономічних господарюючих систем.

2) Активи являються майновими цінностями підприємства, які формуються за рахунок інвестованого в них капіталу. Вкладений в новий або бізнес, який розвивається, капітал матеріалізується в формі активів підприємства. Між категоріями капітал і активи існує тісний зв’язок: активи можуть розглядатись як об’єкт інвестування капіталу, а капітал – як економічний ресурс, призначений для інвестування в активи. Тільки шляхом інвестування в активи капітал як накопичена цінність включається в економічний процес. При цьому, направлений на формування активів підприємства капітал може інвестуватись не тільки в грошовій (опосередкованій), але і в реальній (прямій) формі, наприклад, в формі конкретних капітальних товарів.[2] Грошова форма інвестування капіталу опосередковує процес придбання конкретних видів активів підприємства. 3) Активи являють собою майнові цінності підприємства, які мають вартість. Концепція вартості активів базується на їх цінності для підприємства як економічного ресурсу. Концепція вартості активів була би корисна в практичному відношенні, якби її рівень не можна було виміряти. Тому, доповнюючи дану характеристику активів, їх представляють як майнові цінності, які мають не просто вартість, а вартість, яка виміряється. Рівень вартості активів визначається сумою затрат факторів виробництва на їх створення, періодом використання, відповідності цілям господарського використання, кон’юнктурою ринку засобів і предметів праці. Відповідно методи визначення рівня вартості активів і форми їх представлення носять різноманітний характер. [2] 4) До активів відносяться не тільки ті економічні ресурси, які повністю контролюються підприємством. Під таким контролем розуміється право власності на економічні ресурси або в окремих, передбачених законодавством, випадках, - право власності відповідними їх видами. Економічні ресурси, які використовуються підприємством, але є неконтрольованими, активами не являються. Це відноситься, в першу чергу, використовуваних трудових ресурсів, а також майнових цінностей, які орендує підприємство або надані йому в тимчасове користування на безповоротній основі. Як контролюючі економічні ресурси активи підприємства являються носієм прав власності. В цій ролі вони можуть виступати носієм всіх форм цієї власності – індивідуальної приватної, колективної приватної, муніципальної, загальногосподарської і та ін. При цьому, об’єктом власності підприємства являється сукупність його активів незалежно від джерел фінансових засобів, за рахунок яких вони сформовані. [3] Поняття активів, як власних майнових цінностей підприємства, не тотожне поняттю власного його капіталу. 5) Як економічний ресурс, який використовується в господарській діяльності, активи підприємства характеризуються визначеним виробництвом. Носієм такої їх характеристики виступає як сукупний комплекс операційних активів, сформованих підприємством, так і окремі їх види, представлені засобами праці. При цьому, виробництво активів як потенційна їх характеристика може бути реалізована лише в комплексі з використанням інших економічних ресурсів підприємства, в першу чергу, - праці. Виробництво активів являється визначальним фактором – в найбільш загальному вигляді вона може бути виміряна шляхом співвідношення об’єму виробництва (реалізації) продукції (товарів, послуг) і середньої суми активів, які використовуються в виробничому процесі виробництва, в певному відрізку часу. [4] 6) Активи являються економічним ресурсом, який генерує дохід. Здатність приносити дохід в процесі операційної чи інвестиційної діяльності є однією з найважливіших характеристик активів підприємства як об’єкта економічного управління. Цей дохід активи генерують перш за все як економічні ресурси, які мають продуктивність. Активи, які використовуються в операційному процесі і в процесі реального інвестування, ця характеристика притаманна комплексній їх сукупності, в той час як по активах, які використовуються в не реалізаційних операціях або в процесі фінансового інвестування вона притаманна і конкретним їх видам, кожний з яких здатний самостійно генерувати дохід. Потенціальна здатність активів генерувати дохід не реалізується автоматично, а забезпечується лише в умовах ефективного їх використання. Формування таких умов представляє одне із найважливіших завдань управління активами. 7) Активи підприємства, які використовуються в господарській діяльності, находяться в процесі постійного обороту. Цей оборот притаманний як всій сукупності активів, так і окремим їх видам. [3] Сукупність використовуваних підприємством активів видозмінюється перш за все в своїх реальних формах – одні види активів в процесі обороту переходять в інші їх види. Крім цього, процес обороту активів супроводжується і вартісними їх змінами. Так, в процесі обороту одних видів активів зростає за рахунок збільшення вартості праці і інших використовуваних видів економічних ресурсів; вартість інших видів активів, навпаки, знижується. Оборот активів підпорядкований певним циклам – господарському, операційному і інвестиційному. 8) Використання активів в господарській діяльності підприємства тісно пов’язане з фактором часу. Це в перше чергу визначається вартісною характеристикою активів, яка виражається в грошовій формі. Відповідно до концепції вартості грошей в часі одна і таж сума грошей в різні періоди часу має різну вартість. Відповідно, вартість активів в теперішній час завжди вища, ніж у будь-якому майбутньому періоді, що повинно враховуватись в процесі їх використання. Крім цього, в умовах інфляційної економіки фактор часу викликає постійні зміни номінальної вартості активів, яка потребує відповідної оцінки і обліку в процесі управління ними. Фактор часу формує систему можливих альтернативних управлінських рішень в сфері конкретного їх використання. При використанні активів в операційному процесі тимчасова перевага визначає альтернативу вибору можливостей реалізації виробничих цілей в часі. В інвестиційному процесі тимчасова перевага пов’язана з альтернативою визначення форм інвестування в часі, а також з вибором конкретних видів інвестиційних активів.

9)Господарське використання активів нерозривно пов’язане з фактором ризику. Ризик є важливою характеристикою всіх форм використання активів в господарській діяльності підприємства. [5] Носієм такого фактору виступають в нерозривному зв’язку з їх характеристикою як економічних ресурсів, які генерують дохід. Рівень ризику використання активів знаходиться в прямій залежності від рівня очікуваної доходності, формуючи єдину шкалу «дохідність – ризик» при здійсненні різноманітних господарських операцій. Ця шкала відображає середньоринкові кількісні параметри рівня ризику використання активів в різних формах і видах підприємницької діяльності, відповідно конкретним параметрам рівня очікуваної доходності активів. Використовуючи активи в цілях отримання доходу в операційному чи інвестиційному процесі підприємець завжди повинен свідомо іти на ризик, міру якого він визначає самостійно. Фактор ризику являється важливим об’єктивним атрибутом використання активів і повинен обов’язково враховуватись в процесі їх управління. 10)Сформовані в складі активів майнові цінності пов’язані з фактором ліквідності. Під ліквідністю активів розуміється їх здатність швидко перетворюватись в грошову форму по своїй реальній ринковій вартості. Ця характеристика активів забезпечує можливість їх швидкої реструктуризації при настанні неблагополучних економічних і інших умов їх використання в сформованих видах. [5] Різноманітні види активів в залежності від універсальності свого функціонального призначення, швидкості обороту в операційному чи інвестиційному процесах, рівня розвитку відповідних видів і сегментів ринку і інших умов володіють різним ступенем ліквідності. Тим не менше, ліквідність являється важливою об’єктивною характеристикою всіх видів активів (крім грошових, які характеризуються «абсолютною ліквідністю»), яка обумовлює вибір конкретних їх різновидів для здійснення господарської діяльності.

Активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи. Оборотні активи являють собою частину майна підприємства, яка втілена в матеріально-виробничих запасах, не закінчених розрахунках, залишках грошових коштів і фінансових вкладеннях.[3]

Для оборотних активів як частини авансованого капіталу підприємств характерні такі відмінні ознаки: 1) вони мають бути заздалегідь вкладені, тобто авансовані до отримання виручки від реалізації продукції; 2) оборотні активи як ліквідні ресурси не втрачаються і не споживаються, але постійно повинні поновлюватися в господарському обігу; 3) абсолютна потреба в оборотних активах залежить передусім від обсягу господарської діяльності, умов постачання та збуту. Недостатність їх або неефективне використання негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

До оборотних активів належать: виробничі запаси, незавершене виробництво; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти в національній та іноземній валютах; інші оборотні активи. [6]

Необоротні активи являють собою частину майна підприємства, яка багаторазово бере участь у процесі господарської діяльності і переносить свою вартість на готову продукцію шляхом нарахування амортизаційних відрахувань.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.

Коваленко Л.О. дає таку класифікацію активів підприємства: 1) Залежно від об’єкта фінансового управління: а) необоротні активи: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, інші необоротні активи; б) оборотні активи: запаси товарно-матеріальних цінностей; незавершене виробництво; дебіторська заборгованість; грошові активи; поточні фінансові інвестиції, інші оборотні активи. 2) За речовою формою об’єкта інвестування:а) реальні активи: до них належать матеріальні та нематеріальні активи;б) фінансові активи; 3)За строком отримання грошового потоку:а) короткострокові; б) довгострокові. 4) За формою отримання доходів:а) активи, що приносять дохід в явній формі – рентні платежі, проценти за облігаціями, дивіденди за акціями і т.ін.; б) активи, що приносять дохід в прихованій формі (лише при продажу активів) – різниця цін купівлі-продажу, гудвіл і та. ін. 5) За регулярністю отримання доходу:а) з одноразовим доходом; б) з періодичним доходом; в) з регулярним доходом. 6) За ступенем ризику:а) активи з гарантованим грошовим потоком (без ризикові); б) активи з негарантованим грошовим потоком (ризикові). 7) Залежно від рівня ліквідності: а) високоліквідні; б) середньоліквідні; в) низьколіквідні; г) неліквідні. [7]

Класифікація необоротних активів підприємства: 1)За основними функціональними видами: а) Основні засоби. Вони характеризують сукупність матеріальних активів підприємства в формі засобів праці, очікуваний строк корисного використання яких перевищує один рік, які багаторазово беруть участь в операційному процесі і переносять на продукцію свою вартість частинами. Фінансовий облік ведеться наступним чином:

• земельні ділянки;

• капітальні витрати на покращення земель;

• машини і обладнання;

• транспортні засоби;

• інструменти, прибори, обладнання;

• інші основні засоби;

• інші необоротні матеріальні активи, які використовуються в операційному процесі.

б) Нематеріальні активи. Вони характеризують сукупність немонетарних активів, які не мають матеріальної форми, строк використання яких в операційній діяльності підприємства перевищує один рік; 2) За характером обслуговування окремих напрямів операційної діяльності: а) Необоротні активи, які обслуговують процес виробництва продукції. До них відносяться всі види основних засобів і нематеріальних активів підприємства, які беруть участь в виробництві продукції; б) Необоротні активи, які обслуговують процес реалізації продукції. До них відносяться всі види основних засобів і нематеріальних активів підприємства, які забезпечують продаж виготовленої продукції; в) Необоротні активи, які обслуговують процес управління операційною діяльністю. До них відносяться всі види основних засобів і нематеріальних активів підприємства, які забезпечують процес управління цією діяльністю; 1) За характером володіння операційні необоротні активи підприємства поділяються на: а) власні необоротні активи. До них відносяться довгострокові активи підприємства, які належать йому на правах власності і володіння, які відображаються в складі його балансу; б) орендовані необоротні активи. [8] Вони характеризують групу активів, які використовуються підприємством на правах використання в відповідності до договору оренди ( лізингу ), заключеним з їх власником; 2) За формами застави кредиту і особливостями страхування виділяють наступні групи необоротних активів: а) рухомі необоротні активи. Вони характеризують групу довгострокових майнових цінностей підприємства, які в процесі застави можуть бути виключені з його власності в цілях забезпечення кредиту (машини і обладнання, транспортні засоби, довгострокові фондові інструменти і т.ін.); б) нерухомі необоротні активи. До них відносить група довгострокових майнових цінностей підприємства, які не можуть бути виключені з його власності в процесі застави, яка забезпечує кредит (земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої і та ін.); 3) За характером відображення зносу необоротні активи поділяються на: а) амортизаційні необоротні активи. До них відносяться основні засоби і частина нематеріальних активів, за якими фізичний і моральний знос відображається в обліку як поступове нарахування амортизації;

б) Неамортизаційні необоротні активи. До них відносяться інша частина необоротних активів підприємства, рівень зносу яких фінансовим обліком не відображається. [8]

Характеризуючи активи як об’єкт управління, необхідно відзначити особливості їх окремих складових. Зокрема, необоротні активи є найменш мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає в

багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації протягом кожного операційного циклу. У процесі формування й управління необоротними активами необхідно враховувати їх переваги та недоліки порівняно з оборотними активами. Основними перевагами необоротних активів порівняно з оборотними є: менший ризик впливу інфляційного процесу та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість вищими темпами, ніж темпи інфляції; тривалий період використання у виробничому процесі, здатність приносити стабільний прибуток у разі несприятливої господарської діяльності. До їх недоліків слід віднести низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів, низький рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік платежів за погіршення платоспроможності підприємства. Водночас у процесі управління оборотними активами слід враховувати переваги та недоліки їх порівняно з необоротними активами. До основних переваг можна віднести таке: можливість швидкого перетворення оборотних активів у грошові кошти, вища ліквідність, перебування частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу, можливість підвищити швидкість обігу раціональним управлінням.

Недоліками можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових коштів, додаткові витрати на утримання зайвих оборотних активів, вищий рівень фінансових ризиків. Загальною інформаційною базою в управлінні активами є баланс підприємства і передусім його актив. Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їхніх потреб інформація балансу класифікується у такий спосіб, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення заборгованості у разі його ліквідації. У зв’язку із зазначеним вище важливою умовою визначення платоспроможності підприємства є об’єктивна оцінка його активів. [9]

Активи визначаються і відображаються в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки. Такою базою, яка найчастіше береться підприємствами за основу під час складання балансу, є попередня їх собівартість, тобто активи відображаються за сумою грошових коштів, яка була сплачена підприємством за відповідний актив у момент їх придбання. Водночас зазначена оцінка може комбінуватися з іншими оцінками залежно від призначення даного активу. Зокрема, нематеріальні активи відображаються в балансі за собівартістю їх придбання чи створення. Якщо нематеріальні активи надійшли у результаті обміну на інші активи, то їх собівартість визначається за отриманою вартістю активу. Отримана вартість нематеріального активу – це сума, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в операції між зацікавленими сторонами.

До основних засобів належать матеріальні активи підприємства, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року або операційних цикл більший за рік. Основні засоби оцінюються за первісною вартістю у сумі фактичних витрат на їх придбання, будівництво, монтаж, налагодження, доставку,сплату митних зборів і передбачених податків (якщо податки не відшкодовуються підприємству).

Незавершене будівництво являє собою суму інвестицій, вкладених у будівництво, що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва. [10]

Довгострокові фінансові інвестиції – це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент.

Фінансові інвестиції – активи, які вкладаються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок процентів, дивідендів, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Фінансові інвестиції – це вкладення в придбані цінні папери, внески до статутних фондів інших підприємств.

Довгострокова дебіторська заборгованість являє собою заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена у термін понад один рік з дати відображення в балансі.

За статтею «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

За статтею «Інші необоротні активи» відображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами.

Отже, активи підприємства є його ресурсами та поділяються на оборотні та необоротні , загальною інформаційною базою в управлінні активами є баланс підприємства і передусім його актив. Активи визначаються і відображаються в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки.