Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЯ_агрохімія.docx
Скачиваний:
27
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
50.53 Кб
Скачать

Лекція №. Органічні добрива. Гній. Гноївка.

11.1. Органічні добрива. Загальні положення

Відтворення родючості ґрунтів, створення позитивного або бездефіцитного балансу поживних речовин для рослин і гумусу в ґрунті - найважливіші завдання в умовах інтенсивного землеробства. Ці завдання можна успішно вирішувати при систематичному науково обґрунтованому застосуванні органічних і мінеральних добрив у сівозміні. Тому значення органічних добрив у землеробстві ніколи не знизиться навіть при повному забезпеченні сільського господарства мінеральними добривами.

Домогтися розширеного відтворення родючості ґрунтів і систематичного зростання продуктивності землеробства можна при використанні органічних добрив: гною, гноївки, сечі, різних видів компостів, пташиного посліду, зеленого добрива, сапропелю, органічних відходів виробництва та комунальних стоків, соломи й ін. Світовий досвід землеробства показує, що чим вище культура землеробства, тим більше приділяється уваги нагромадженню, правильному зберіганню й використанню органічних добрив.

Застосування органічних добрив поліпшує властивості ґрунту, а саме:

- забезпечує рослини макро- і мікроелементами живлення;

- збагачує ґрунт органічними речовинами, ферментами, вітамінами та іншими біологічно активними речовинами, які стимулюють розвиток рослин і ґрунтової мікрофлори;

- збагачує ґрунт корисними мікроорганізми, які активують діяльність нітрофікуючих та азотфіксуючих бактерій;

- поліпшує фізичні властивості ґрунту− його структуру, водний та повітряний режим тощо;

- під час розкладання органічних речовин приґрунтовий шар повітря збагачується вуглекислим газом, що посилює ефективність фотосинтезу.

11.2 Сучасне запровадження органічних добрив в Україні

Дослідженнями фахівців ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії УААН ім. О.Н. Соколовського» встановлено в 80 роки ХХ століття, що для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу при структурі посівних площ, яка була в ті роки, в ґрунт необхідно вносити в середньому на гектар сівозмінної площі не менше 10,5 тонни органічних добрив (у зоні Полісся − по 9-10, Лісостепу − 11-13 тонни). Починаючи з 90-х років норми внесення добрив різко скоротилися, а отже й ступінь забезпечення ґрунтів елементами живлення значно знизився. Поряд із зменшенням вмісту поживних елементів та запасів гумусу в осушуваних ґрунтах спостерігається порушення природних процесів та прояви деградаційних процесів, що не могло не позначитися на врожайності сільськогосподарських культур на осушуваних ґрунтах. Як свідчать статистичні дані, зниження потенційної родючості в 1995–2004 рр. призвели до різкого зниження врожайності практично всіх сільськогосподарських культур. Порівняно із 1985 р. середня врожайність практично усіх сільськогосподарських культур у 2004 р. знизилась в середньому на 35–65%.Така ситуація з використанням органічних добрив в регіоні пов’язана з кількома причинами. По-перше, сильно скоротилася чисельність домашніх тварин. Занепад великих тваринницьких господарств та ставка на приватний сектор (в основному на фермерські та підсобні селянські господарства) щодо забезпечення населення м’ясом призвели до швидкого скорочення поголів’я худоби. Величина органічних добрив скоротилися в десятки разів, а поголів’я ВРХ та свиней, головних продуцентів органічних добрив, лише в 2-4 рази. Це пов’язано з тим, що сталося не тільки зменшення кількості тварин, а пройшло розосередження великих стад в невеличкі угруповання, по кілька голів або кілька десятків тварин на кожному сільському подвір’ї. Збирання гною по подвір’ям в достатній кількості для внесення в ґрунт на конкретне поле в такому випадку є досить витратною процедурою, яка часто унеможливлює використання такого важливого добривного ресурсу як гній.

11.3. Гній

Із всіх видів органічних добрив особливе місце належить гною. Він призводить комплексну та багатобічну дію на ґрунт. Це важливе джерело азоту, зольних макроелементів і мікроелементів. Гній поповнює запас рухомих поживних елементів у ґрунті й поліпшує круговорот макро- і мікроелементів у системі „ґрунт-рослина”. Значна частина поживних речовин, використаних рослинами із ґрунту та із внесених у ґрунт мінеральних добрив, з кормами й підстилкою входить в склад харчування домашніх тварин, переходить у гній, з яким потім повертається в ґрунт. Тому повне й систематичне внесення органічних добрив, що накопичують від тваринництва, поліпшує баланс поживних речовин у землеробстві й сприяє підвищенню врожаю і його якості.

Головні складові частини свіжого підстилкового гною - в основному тверді й рідкі екскременти тварин і підстилка. В екскременти надходить приблизно 40-50% органічної речовини, стільки ж азоту та 60-70% фосфору й калію від вихідного вмісту їх у кормі. Рідкі екскременти жуйних тварин містять багато азоту й калію, а фосфор більше перебуває в складі калу.

Якість гною залежить від умов і тривалості зберігання. Ніж довше зберігається гній, тим вище відносний зміст у ньому азоту, фосфору, калію за рахунок розкладання органічної речовини. Хімічний склад й удобрювальна цінність гною залежать також від виду тварин, кормів, виду та кількості підстилки, способу зберігання гною тощо. Наприклад, кінський й овечий гній по вмісту поживних речовин істотно перевершує гній великої рогатої худоби й свиней. При згодовуванні концентрованих комбікормів у гної більше втримується поживних елементів, чим при годівлі грубими кормами. Гній на торф'яній підстилці більше містить азоту ніж на солом'яній. Оскільки відхилення по хімічному складі гною бувають досить значними, для правильного визначення норми гною бажано перед внесенням визначити його хімічний склад. Якщо такої можливості, то користуються довідковими даними. Для внесення в ґрунт кращим є підстилковий напівперепрілий гній. При визначенні норм гною під запланований урожай у сівозміні або під конкретну культуру для розрахунку балансу поживних речовин у землеробстві користуються усередненими даними вмісту в напівперепрілому підстилковому гної: N - 0,5%, Р2О5 - 0,25 і К2О - 0,6%, або з однією тонною такого гною вноситься в ґрунт 5 кг азоту, 2,5 кг Р2О5 і 6 кг К2О.

У невеликій кількості поживні речовини в гної перебувають у легко засвоєній формі, більшою же частиною вони стають доступними після розкладання гною. Доступність рослинам азоту, фосфору й калію гною залежить від багатьох факторів. У перший рік рослини засвоюють головним чином аміачний азот. Уважається, що в перший рік рослини можуть засвоювати в середньому 20-30% азоту від загального вмісту в гної. Це залежить не тільки від вмісту в ньому аміачної форми азоту, але й від наявності вуглеводів у гної тощо. При великій кількості розчинних вуглеводів мікрофлора поглинає азот, і він менше засвоюється рослинами. Гній, внесений під ранній зяб, сильно розкладається й краще засвоюється рослинами, чим гній, внесений навесні під ярові культури.

Під впливом органічної речовини гною підсилюються мікробіологічні процеси в ґрунті, у результаті підвищується розчинність, а отже, і доступність рослинам елементів мінерального живлення. Наприклад, нерозчинні фосфати кальцію, заліза, алюмінію й інші форми переходять у сполуки, які засвоюються рослинами. Фосфор, який був спожитий мікроорганізмами при їхньому відмиранні, переходить у легкозасвоювані рослинами сполуки. Гній є важливим джерелом мікроелементів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]