Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
все разом.docx
Скачиваний:
41
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
829.57 Кб
Скачать

Вступ

Мікрорайон є основним елементом житлової забудови району, основною структурною одиницею сельбищної території. Він проектується як комплекс, ізольований від основного міського руху, з повним щоденним побутовим обслуговуванням, де для населення створені найбільш комфортні та зручні умови проживання.

Одним з головних завдань містобудування є створення високого рівня умов життя і громадського обслуговування населення.

Вимогам сучасності все більше відповідають мікрорайони і житлові групи.

Мікрорайон являє собою єдиний комплекс житлових і громадських будинків, пов'язаних між собою архітектурно-планувальним рішенням. Основою формування композиції житлового середовища є група житлових будинків. До складу мікрорайону входять декілька груп житлових будинків, дитячі установи, комунально-господарські установи, а також громадський центр, який є ядром композиції.

Мікрорайон найбільш відповідає вимогам правильної організації побутових процесів, інсоляції будинків і території, провітрюванню, захисту від шуму і пилу.

Будівельним зонуванням називається поділ сельбищної території міста на зони з різною поверховістю забудови. Мета будівельного зонування є :

• вибір найбільш доцільних в умовах даного міста в цілому і для окремих його районів типів житлової забудови по поверховості і характером з встановленням питомого співвідношення її основних типів у % від загальної кількості квадратних метрів житлової площі ;

• правильне розміщення основних типів забудови на території міста з урахуванням рельєфних та інженерно - геологічних умов, найбільш економічного використання території як при новому будівництві, так і при реконструкції житлових районів;

• знаходження найбільш цікавих в архітектурному відношенні рішень важливих елементів міста з ефективним використанням природних умов - рельєфу , водойм , зелених насаджень. До таких елементів відносяться: загальноміський та районні центри , основні магістралі міста, площі, набережні, в'їзди в місто і т.п.

Всі ці завдання розглядаються і вирішуються у плануванні міста комплексно, тому що тільки при такому методі проектування можна знайти дійсно доцільне рішення.

Житлові райони міста в даний час поділяються на мікрорайони. Вони є основною структурною одиницею житлового району .

Містобудівне рішення житлових районів і мікрорайонів повинно відповідати новим соціальним вимогам, які виникли в сучасний період. Перетворення побуту на основі розвитку суспільних форм обслуговування населення, які звільняють жінку від непродуктивної домашньої праці, розвиток суспільних форм виховання дітей (дитячі ясла і сади, школи - інтернати та школи продовженого дня ), обов'язкову середню освіту з повним охопленням всіх дітей шкільного віку надають системі культурно - побутового обслуговування населення надзвичайно велике значення у формуванні структури сельбищної території в цілому, житлових районів і мікрорайонів.

Установи культурно - побутового обслуговування мають різну періодичність користування, відповідно до чого вони можуть бути розділені на групи - щаблі з встановленням для установ кожної такої ступені певних відстаней пішого підходу чи під'їзду ( радіусів обслуговування), що забезпечують зручне користування ними .

У мікрорайонах розміщують установи та пристрої першого ступеня обслуговування з дотриманням радіуса обслуговування ( 350 - 500 м). Виходячи з цього можна вважати , що оптимальна кількість населення в мікрорайоні при п'ятиповерхової забудови та при щільності житлового фонду 2800 - 3200 м2 житлової площі на 1 га становитиме 6 - 9 тис. чоловік. При змішаній ( 5 , 9 , 16 і більше поверхів ) переважно дев'ятиповерховій забудові, чисельність населення мікрорайонів може досягати 16 - 18 тис. чоловік.

В даний час є тенденція деякого збільшення щільності забудови та житлового фонду з метою підвищення ефективності використання міської території та економічності інженерного благоустрою міста без погіршення при цьому санітарно - гігієнічних умов життя населення.

У малих містах сельбищна територія міста являє собою один житловий район, що розділяється на мікрорайони .

У кожному житловому районі є свій центр, який об'єднує входять до житловий район мікрорайони. Із збільшенням міста ускладнюється я його планувальна структура, зростає число житлових районів, отримує більший розвиток мережа магістральних вулиць.

У великих містах система громадських центрів може включати також підцентри міського значення, в яких розміщуються адміністративні установи , установи зв'язку, кінотеатри, обслуговуючі найбільш віддалені від центру групи житлових районів.

Величезне значення прямого сонячного світла для людини, і особливо для дітей, висунуло рядкову забудову як найбільш раціональну в гігієнічному відношенні систему забудови житлових мікрорайонів. Рядкова забудова може бути з успіхом застосована на магістральних вулицях з великим загальноміським транзитним рухом ( наприклад, на магістралях, що входять в приміську зону міста). У цих випадках житлові будинки розташовуються торцями на вулицю, щоб уникнути зайвої стомлюваності жителів будинків від вуличного шуму. Створити ж сприятливий архітектурний вигляд вулиці можна, широко застосовуючи зелені насадження на вулиці і в мікрорайоні.

Поява мікрорайонів пояснюється тим, що з ростом автомобільного руху автомобіль дуже скоро став заподіювати занепокоєння жителя, погіршив санітарно-гігієнічні умови (шум, забруднення повітряного басейну вихлопними газами ) міста, викликав травматизм у вуличному русі.

Розміщення житлової забудови в мікрорайонах, більш великих за своєю площею, ніж звичайні житлові квартали, дозволив ізолювати житлові будинки від вуличного руху.

Планування та благоустрій території є дуже важливою галуззю розвитку будь-якої держави. Основне завдання, котре ставилося в даній магістерській роботі — це розробити проект реконструкції мікрорайону та створити гнучку систему ВДМ та територій, які б не заважали подальшому розширенню та розвитку міської території.

Щоб забезпечити дані умови виконувалися розрахунки для відведення потрібних площ під певний вид діяльності, також враховувалися кліматичні та географічні умови.

Наступним етапом було обґрунтування планувальних рішень, розміщення зон, структури зелених насаджень

Проект розроблений у відповідності з діючими інструктивними матеріалами і документами:

ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень»;

ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»;

ДБН В.2.2-9-2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення»;

ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі»;

ДБН В.2.3-5-2001 «Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів»;

ДБН В.2.3-5-2001 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів»;

1.1 Загальні відомості про населений пункт

Місто Луцьк – старовинне і водночас сучасне місто, що поєднало в собі європейську вишуканість і щиру українську гостинність адміністративний, економічний і культурний центр Волинської області є одним із історичних населених місць України, в якому є цінні пам’ятки історії, культури і архітектури і, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 та Закону України «Про охорону культурної спадщини», м. Луцьк включено в Список історичних населених місць України.

Місто має вигідне економіко-географічне розташування – близькість до державного кордону з Республікою Польща та Республікою Білорусь і є одним із важливих транспортних вузлів України, через яке проходять міжнародні залізничні й автомобільні магістралі.

Населення міста, що проживає на його території, становить 203,4 тис. чол. постійного населення, що складає 19,6% загальної чисельності населення області.

Земельні ресурси. Загальна площа території м. Луцьк, згідно форми 6-зем становить 4161 га.

Забудовані землі міста займають значну частину території міста 3425,3 га (82,3%), а їх розподіл за функціональним призначенням наступний:

  • під житловою забудовою – 1025 га (24,6%% від загальної території міста);

  • мережа вулиць – 259,7 га (6,2%);

  • землі промислових, комунально-складських підприємств –886,4 га (21,3%);

  • землі громадського призначення – 324,3 га (7,8% );

  • землі комерційного призначення –158,6 га (3,8%);

  • землі, які використовуються для транспорту та зв’язку –127,0 га (3,1%);

  • землі зелених насаджень загального користування – 135,0 га (3,2%);

  • інші землі (землі технічної інфраструктури, землі змішаного використання, землі МО, кладовищ та інші) – 509,3 га (12,2%).

Сільськогосподарські землі займають 533,0 га (12,8% території міста).

Водойми займають 105,0 га (2,5% ).

Відкриті заболочені землі складають 63,0 га (1,5%).

Відкриті землі без рослинного покриву займають найменшу частину території – 34,7 га (0,9%).

У функціональному відношенні територія розподіляється на сельбищну, промислову, комунально-складську, ландшафтно-рекреаційну. Майже вся територія, по функціональному призначенню не має цілісного планувального завершення і для неї характерне черезсмужжя, а також розміщення в межах зон одного функціонального призначення частин території другого функціонування.

В структурному відношенні територія міста формується з трьох окремих планувальних утворень, розділених між собою долиною р. Стир та залізницею.

Центральне планувальне утворення обмежено із заходу р. Стир, зі сходу залізницею, складається з:

  • центрального ядра міста – території Державного історико культурного заповідника „Старий Луцьк” та території, що знаходиться на північ від вул. Ковельська-Глушець до р. Сапалаївка вздовж просп. Волі, а далі продовжує свій розвиток на схід в напрямку Київського майдану, що забудовувався в 80-90 роки ХХ ст.;

  • території житлово-громадської забудови 50-70 р.р.;

  • території Міністерства оборони, які на даний час поступово вивільняються та освоюються під житлову, громадську та виробничу забудову;

  • територій комунально-промислових підприємств: в межах історичної частини міста розташовані: завод „Спектр”, хімчистка, оптово-роздрібний ринок. Північніше р. Сапалаївки, в районі вул. Франка сформована група промислово-комунальних підприємств до складу яких ввійшли комбінат Хлібопродуктів № 53, «Волиньхліб», ВАТ „Луцький пивзавод”, ПП „Імпост”, ВАТ ”Деметра”, «Київприлад», ряд комунальних та малих підприємств;

  • території зовнішнього транспорту – залізничний вокзал з обслуговуючою структурою;

  • територій ландшафтно-рекреаційного призначення: парк культури і відпочинку ім. Л. Українки, меморіальний комплекс – сквер «Вічна слава», сквер «Дубовий гай», сквери на вулицях Кафедральній, Л. Українки, Кривий вал («Мисливець»), та інші.

Західне планувальне утворення розташоване на лівому березі р. Стир і відділене від Центральної частини міста заплавою та луговими просторами, і складається з:

  • кварталів довоєнної та післявоєнної садибної забудови – райони Львівський, Гнідава, Красне; кварталів багатоквартирної забудови в районі вул. Станіславського – бульвару Дружби народів, а також територій громадського призначення;

  • територій садівничих масивів „ Дружба”, „Світанок”;

  • території Міністерства оборони, яка на даний час буде освоюватися під житлову та громадську забудову;

  • територій комунально-промислових підприємств, розташованих в сельбищній зоні та групи підприємств в районі вул. Ківерцівська; на півдні міста сформувалась промислова зона „Південна”, до складу якої входить територія сахарозаводу, підшипникового заводу та ін.

Східне планувальне утворення – Нове місто, відокремлюється від Центральної частини міста на заході залізницею та складається:

  • з мікрорайонів багатоквартирної житлової забудови  70-80 років з повним комплексом обслуговування: школи, дитячі дошкільні заклади, розвинена мережа продовольчих магазинів, супермаркетів та ін., які концентруються по просп. Соборності, кварталів садибної забудови, що розташовуються від вул. Рівненська до р. Сапалаївка;

  • територій садівничого масиву „Маяк”;

  • території комунально-промислових підприємств в кварталі вул. Гетьмана Сагайдачного – Підгаєцька та Східний промвузол.

Територій ландшафтно-рекреаційного призначення: парк «900-річчя міста Луцька», Теремнівські ставки з прибережними насадженнями, сквери на просп. Молоді та ін.

Міський центр розвивається як поліфункціональна система, що містить громадську, ділову, культурно-освітню, видовищну діяльність, торгівлю, громадське харчування, житло та складається із території Державного історико-культурного заповідника „Старий Луцьк”, що обмежена річкою Стир, вул. Конзелевича, вул. Ковельська, вул. Глушець (до вул. Медведєва), парковою алеєю ( паралельно вул.Замковій) та територією, що знаходиться на півночі від вул. Ковельська-Глушець до р. Сапалаївка. Тут знаходиться Волинська обласна державна адміністрація, Волинська обласна рада, Луцька міська рада, Управління юстиції, прокуратура, банки, готелі, Волинський державний університет імені Лесі Українки, обласний академічний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, обласна філармонія та театр ляльок.

Один з найкрасивіших і найдовших центральних проспектів Луцька – проспект Волі, названий так після проголошення Незалежності України. Паралельно проспекту, прикрашеному квітниками і фонтанами, протікає річка Стир – притока Прип’яті. До Стиру прилягає парк культури та відпочинку імені Лесі Українки, у якому вздовж річки розташовано міський пляж. Там знаходяться також дитяче містечко атракціонів, зоокуточок.

Театральний майдан та вул. Лесі Українки – пішохідна зона. Це місце відпочинку не тільки жителів міста, а і туристів, де розташовані кафе, ресторани, магазини.

Забудова центру включає не тільки будівлі XVIII ст., ХІХ ст., ХХ ст., але і сучасну забудову, яку органічну вписано в існуючу.

Загальна кількість зайнятих у господарському комплексі міста за видами економічної діяльності становить 126,0 тис. чол. (майже 62% постійного населення), у тому числі зайняті економічною діяльністю на підприємствах, організаціях і громадських об’єднаннях – 78,3 тис. чол. (62,1% зайнятих у господарському комплексі), у підприємництві (малі підприємства та фізичні особи і працюючі в них) – 42,7 тис. чол. (33,9%), інші (зайняті у особистому підсобному господарстві, військові, служителі релігійних культів та ін.) – 5,0 тис. чол. (4%).

Промисловість. Сучасний Луцьк є профільним індустріальним центром з промисловістю різногалузевої спрямованості. Провідна галузь – машинобудування, що представлена виробництвом автомобілів легкових, вантажних, спеціальних і спеціалізованих, автобусів та виробництва підшипників і ін.

На промислових підприємствах міста зайнято 38% всіх зайнятих у промисловості області, а підприємства міста забезпечують до 44% об’ємів продукції промисловості області.

Капітальне будівництво. В будівельній галузі міста налічується 281 будівельно-монтажних та ремонтних організацій, на яких зайнято 5,7 тис. чол. (4,5% кількості зайнятих у господарському комплексі міста). Обсяг виконаних будівельних робіт склав 365 млн. грн.

Транспорт та зв'язок. Пасажирські і вантажні перевезення у всіх видах сполучення обслуговує достатньо розвинений транспортний комплекс, інфраструктура якого складається з зовнішнього транспорту (залізничного, автомобільного), мережі зовнішніх транспортних артерій, магістральної вуличної мережі міста і мережі масового пасажирського транспорту.

Залізничними перевезеннями місто забезпечує ст. Луцьк Рівненської дирекції Львівської державної залізниці – це залізничний вокзал «Луцьк» та вантажно-сортувальна станція «Луцьк».

Кількість зайнятих у транспорті складає 3,1 тис. чол. (2,5% від загальної кількості зайнятих у господарському комплексі).

Послуги зв’язку абонентам надає Луцький міський відділ зв’язку, ЦОППЗ «Укрпошта», ВАТ «Укртелеком». Кількість зайнятих у даному виді економічної діяльності складає 2,0 тис. чол. (1,6% зайнятих у господарському комплексі).

Підприємницька діяльність об’єднує малі підприємства та фізичних осіб і працюючих в них, де загальна кількість працюючих складає 42,7 тис. чол. (33,9% від загальної кількості зайнятих у господарському комплексі).

В обласному центрі зосереджено понад 50% загальної кількості малих підприємств області, на яких зайнято 13,7 тис. осіб (43% зайнятих на малих підприємствах області). Майже половина (44%) малих підприємств займаються торговельною діяльністю.

Луцьк – визнаний центр вищої освіти та науки. Близько 20 навчальних закладів різних рівнів акредитації та форм власності щорічно випускають тисячі спеціалістів вищої кваліфікації. Лідером підготовки спеціалістів в м. Луцьк є Волинський державний університет ім. Л. Українки, на який припадає 37% випускників Вузів міста.

В Луцьку сконцентрована основна частина науково-технічного потенціалу області, яка представлена науково-дослідними інститутами різної спеціалізації, дослідно-експериментальними підприємствами тощо. Питома вага обсягів наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій міста, складають майже 87% обсягів робіт в області.

У Луцьку накопичено багатий духовний та культурний потенціал. Тут діють заклади культури, театри (Волинський обласний академічний театр, український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, Волинський обласний театр ляльок), Луцький районний будинок культури, кінотеатри, мережа бібліотек, музеї (Державний історико-культурний заповідник «Луцький замок» та музей однієї вулиці – Луцький історико-культурний заповідник «Старий Луцьк», Волинський краєзнавчий музей, Луцький художній музей, музей Волинської ікони та ін.).

Луцьк відомий  далеко за межами України і  як місто розмаїтих фестивалів, національних ярмарків та лицарських турнірів. Влітку приїздять туристи на  фестивалі: сучасної української естрадної пісні „На хвилях Світязя”, автентичної народної творчості „Берегиня” та на Міжнародний фестиваль „Поліське літо з фольклором”. У Луцькому замку відбуваються  вже традиційні лицарські турніри. Найбільш вишуканим і шляхетним став і Міжнародний музичний фестиваль імені  Ігоря Стравінського, який теж отримав постійну прописку у Луцьку.

Житловий фонд міста станом на 1.01.2007 р. складає 4,0 млн. м2 загальної площі, або 18,8% житлового фонду області та 41,7% житлового фонду міського населення області. Із загального обсягу житлового фонду міста 79,1% припадає на багатоквартирну забудову і 20,9% – на забудову садибного типу. Середня житлова забезпеченість – 19,9 м2/чол. (по міським поселенням України та Волинській області цей показник відповідно дорівнює 20,9 та 17,9 м2/чол.). Із загального обсягу житлового фонду 87,4% обладнано водопроводом, 87,2% – каналізацією, 85,3% - ваннами (душовими), 80,9% – гарячим водопостачанням.

Обсяг інвестицій в основний капітал за 2006 р. у розвиток галузей становив біля 620,0 млн. грн.; питома вага інвестицій в основний капітал міста в області складає біля 34%.

Площа зелених насаджень загального користування в місті складає 135 га (41% нормативної площі). Нормативний показник забезпеченості складає 16 м2/чол. проти існуючого 6,6 м2/чол.