реферат патентознавство

Міністерство освіти і науки України

Луцький національний технічний університет

кафедра дизайну

Реферат на тему:

«ОБ'ЄКТИ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ ЇХ ПРАВОВА ОХОРОНА І ПАТЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ»

Виконала:

ст..гр.МБГм-51

Христецька О.В.

Перевірила:

Приступа О.В.

Луцьк 2014

Вступ

Об'єкти промислової власності використовуються суспільством для вдосконалення техніки і технології, модернізації виробництва.

Новий звіт ВОІВ, що містить моніторинг останніх тенденцій в галузі інтелектуальної власності, свідчить про те, що зацікавленість в отриманні прав ІВ продовжувала зростати до настання глобальної економічної кризи, що підтверджується цифрами, що відносяться до 2007 р.: 1,85 мільйони заявок на патенти (+ 3,7% у порівнянні з 2006 р.), майже 3,3 мільйона заявок на товарні знаки (+ 1,6%) і приблизно 0,62 мільйона заявок на промислові зразки (+ 15,3%), поданих у всьому світі. У цьому звіті під назвою Показники діяльності в галузі інтелектуальної власності у 2009 р. відзначається зниження попиту на отримання прав ІВ в 2008 р. (на підставі попередніх даних), коли глобальна економіка переживала різкий спад. У звіті також відзначається зростання рівня нерозглянутих заявок на патенти, число яких досягло 4,2 мільйона в 2007 р.

Термін «промислова власність» широко застосовується в законодавствах багатьох держав, а також в міжнародних конвенціях і угодах. Паризька конвенція по охороні промислової власності від 20 березня 1883 г. до об'єктів промислової власності, що охороняються, відносить: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, вказівки походження або найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції

Стосунки, пов'язані із створенням, охороною і використанням об'єктів промислової власності регулюються національними законодавствами і багаточисельними міжнародними конвенціями і угодами. Охорона прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки здійснюється в Україні двома законодавчими актами: Законом України «О охороні прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 г. і Законом України «О охороні прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р.

Оскільки вказані результати творчої діяльності по своїй юридичній природі дуже схожі між собою, то і правова охорона їх здійснюється близькими за своїм змістом законодавчими актами. У Цивільному кодексі України, прийнятому 16 січня 2003 г., питанням інтелектуальної власності присвячена книга четверта. Зокрема в главі 39 «Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок» ст. 462 встановлює, що «виникнення права інтелектуальній власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок упевняється патентом, а об'єм правової охорони визначається формулою винаходу, корисній моделі, сукупністю істотних ознак промислового зразка.

Факт визнання за творцем науково-технічного результату права власності на цей результат, надання йому права вільно розпоряджатися своїм результатом, витягувати з нього всі можливі корисні властивості способом, який не заборонений законом, безумовно, є свідоцтвом подальшій демократизації законодавства про промислову власність. І це є найбільшим досягненням вказаного законодавства України.

Ст. 23 Закони України «О охороні прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 20 Закону України «О охороні прав на промислові зразки» визначає конкретні права винахідників і авторів промислових зразків, які витікають з патенту. Зокрема, патент надає його власникові виняткове право використовувати винахід, корисну модель або промисловий зразок на свій розсуд. Надання власникові патенту виняткового права на використання є нічим іншим як здійсненням власником своєї правомочності

Права, які надаються патентом, вступають в дію з дня публікації відомостей про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримку дійсності патенту. Документ про першу оплату вказаного збору має бути отриманий Укрпатентом одночасно з документом про оплату збору за видачу патенту. Без такої оплати збору патент не видається.

Продукт вважається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу чи іншого результату науково-технічної творчості, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу чи корисної моделі або використано всі суттєві ознаки промислового зразка. При цьому замість ознаки, включеної до незалежного пункту формули, може бути використана ознака, еквівалентна включеній до формули.

Використанням визнається також будь-який спосіб введення продукту в оборот, тобто використання продукту чи самого результату у виробництві чи будь-якій іншій доцільній діяльності людини, а також його застосування. Використанням визнаються також будь-які способи введення продукту, виготовленого із використанням об'єкту промислової власності, в цивільний оборот, зокрема, ввезення, зберігання і пропонування для продажу.

Продукт може бути виготовлений тільки певним способом. Сам по собі будь-який спосіб може бути об'єктом винаходу. Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», об'єктом винаходу може бути будь який спосіб. Це також досить містке поняття. Воно має включати в себе широкий спектр різноманітних способів – способи виготовлення продукту, технології (що і є спосіб), способи лікування, хірургічних операцій, способи охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я та будь-які інші способи, що можуть бути використані в доцільній діяльності людей і відповідають вимогам патентоспроможності.

Використанням способу визнається пропонування для застосування і саме застосування способу, а також пропонування для продажу, запровадження в господарській оборот, ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом.

Видається доцільною норма цієї статті, яка містить припис, що власник патенту має право забороняти іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок без його дозволу. Ця чітка і однозначна норма спрямована передусім на захист майнових інтересів винахідників та авторів промислових разків. Із цього загального правила можуть бути винятки, встановлені лише законом.

Очевидно, варто вважати певною формою використання результатів технічної творчості видачу дозволу іншим особам на використання цих результатів (видача ліцензії).

Новою нормою взагалі і в законодавстві України про промислову власність, зокрема, є норма про те, що власник патенту має право подати до Держпатенту України для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. З цією метою держава створює сприятливі умови для винахідника і автора промислового зразка, аби вони самі не шукали користувачів. Держпатент у своєму офіційному бюлетені сповіщає, що запатентовано такий-то винахід, корисну модель чи промисловий зразок, які можуть бути успішно використані в такій-то галузі виробництва чи будь-якій іншій діяльності.

В таких випадках річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків. Це певна форма стимулювання винахідників та інших творців до як найшвидшого використання їх творінь. В той же час ця норма стимулює лише винахідників та авторів промислових зразків. Вона ні в якій мірі не стосується користувачів. Користувачі також мали б бути певним чином стимульовані до використання новітніх науково-технічних досягнень у своєму виробництві чи іншій підприємницькій діяльності.

Зазначена пільга надає винахіднику і автору промислового зразка можливість забезпечити право на одержання певної винагороди за використання об'єкту промислової власності. Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з власником патенту договір щодо платежів.

Закони України про промислову власність визначають підстави припинення дії патенту та визнання його недійсним. В них проводиться чітка лінія, яка відрізняє правові підстави припинення дії патенту і підстави для визнання патенту недійсним. Дія патенту припиняється лише у двох випадках:

а) власник патенту відмовився від подальшого правового захисту свого творіння;

б) власник патенту перестав сплачувати встановлений збір за підтримання чинності патенту.

Патент може бути визнано недійсним повністю або частково у трьох випадках:

а) в разі невідповідності запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка умовам патентоспроможності;

б) в разі наявності у формулі винаходу чи корисної моделі ознак, для промислового зразка – в сукупності суттєвих ознак, яких не було у поданій заявці;

в) в разі порушення правил закордонного патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

г) на підставі протесту будь-якої особи, яка протягом шести місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту може його подати до Апеляційної Ради.

У Україні діють два види патентів на винахід: патент з терміном дії до 20 років, який видається після проведення експертизи по суті, і декларативний патент – різновид патенту, який видається за результатами формальної експертизи і експертизи на локальну новизну заявки на винахід. Термін дії патенту прийнято обчислювати від дати подачі заявки у Відомство. Якщо заявка спочатку була подана в одній з країн Паризького Союзу, а потім заявлена в Україні, тоді термін дії патенту обчислюється від дати раніше поданої заявки у відповідність з конвенційним пріоритетом.

Правила охорони інших об'єктів промислової власності в основному здійснюється за схемою, яка приведена на ріс.1, а основні характеристики відносно правової охорони цих об'єктів приведені в таблиці 1.

Рисунок 1 – Технологічна схема процесу охорони об'єктів промислової власності

правовий охорона інтелектуальний промисловий власність

Таблиця1 – Характеристика об'єктів промислової власності

Об'єкт промислової власності	Об'єкт правової охорони	Критерії охраноспособності	Охоронний документ	Термін правової охорони (роки)
Винахід	- продукт; – процес; – нове вживання відомого продукту або процесу	- новизна; – винахідницький рівень; – промислова придатність	патент	20 або 6
Корисна модель	форма, малюнок або розфарбовування, а також їх з'єднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу	– новизна; – промислова придатність	патент	10
Промисловий зразок	Результат творчої діяльності людини в області художнього конструювання	- новизна.	патент	10
Торгівельна марка (знак для товарів і послуг)	Будь-яке зображення (слова, букви, цифри і тому подібне), або будь-яка комбінація зображень	- відповідність громадському порядку, принципам гуманності і моралі.	свідоцтво	10 з правом продовження на такий же термін
Географічне позначення	Назва географічного місця, яке уживається для позначення товару	- правдивість		10 з правом продовження на такий же термін

Закон «Про охорону прав на сорти рослин» розроблений за схемою Законів про промислову власність.

На відміну від законів про промислову власність, Закон про сорти (так далі будемо називати Закон України «Про охорону прав на сорти рослин») не визначає об'єкту селекційної творчості. Визначається лише об'єкт правової охорони (ст. 2), до якого відносяться майнові та немайнові права автора сорту, власника патенту або ліцензії. Патент засвідчує авторство на сорт і виключне право на його використання (ст. 4 Закону). Права власності на результат селекційної творчості цей Закон не визнає. Проте, визнає право

власності на патент, що видається на сорт.

Суб'єктами права на сорт Закон визнає будь-які фізичні і юридичні особи. Автором сорту визнається громадянин, творчою працею якого створено новий сорт (ст. 7 Закону). Суб'єктом права на сорт може бути роботодавець у випадках, визначених цим Законом і встановлює такі умови:

а) наявність договору між роботодавцем і автором сорту. В договорі має бути визначено, що право на створений автором сорт переходить роботодавцеві, а також розмір і умови виплати винагороди за передачу сорту роботодавцеві. Отже, Закон не передбачає умови, за якої виплата винагороди провадиться лише за використання сорту. Договір має бути укладений в письмовій формі і належним чином оформлений;

б) сорт створено працівником – автором під час виконання службових обов'язків. Мається на увазі, що заробітна плата в повній мірі компенсує виграти духовного потенціалу, енергії, зусиль, творчої наснаги тощо селекціонера. Видається, що в сучасних умовах навряд чи зарплата може компенсувати творчі зусилля на створення сорту. Принаймні, в договорі про передачу прав на сорт роботодавцеві мають бути визначені умови виплати додаткової (крім зарплати) винагороди. Саме це має на увазі Закон, який в ст. 8 п. 3 визначає право автора сорту на винагороду;

в) сорт створено за завданням роботодавця. Завдання, слід розуміти, визначене в письмовій формі, в якій містяться конкретні параметри розробки.

За таких умов право на одержання патенту належить роботодавцеві. Якщо роботодавець протягом певного строку від дати одержання повідомлення про створений винахід (інше рішення) не подасть заявки до Відомства, то право на одержання патенту залишається за селекціонером.

Суб'єктом права на одержання патенту на селекційне досягнення є також Фонд винаходів України, якщо автор сорту чи нової породи тварин зазначить цей Фонд в заявці, що надійшла до Держпатенту до прийняття рішення про видачу патенту. В такому разі між Фондом винаходів України і автором сорту має бути укладений відповідний договір в письмовій формі. Автор сорту має право на винагороду за використання сорту, рівнозначну вигоді, одержаній Фондом винаходів України.

Суб'єктами правовідносин, що складаються у сфері селекційної діяльності в галузі рослинництва, є також Державний комітет України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України). Експертним органом Держпатенту України є Державна комісія України по випробуванню та охороні сортів рослин Міністерства сільського господарства і продовольства України.

Право на селекційні досягнення Закони про селекційні досягнення прийняті в Україні вперше: Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р. і Закон України «Про племінне тваринництво» від 15 грудня 1993 р. Важко переоцінити значення селекції для народного господарства України. За рахунок селекції і рослин, і в тваринництві можна досягти такої ефективності сільського господарства, за рахунок якої можна розв'язати багато проблем. Вище наводилися окремі приклади успіхів в селекції рослин і тварин.

Право на нерозкриту інформацію В умовах ринкової економіки зростає значення будь-якої інформації, в тому числі, а може, передусім, науково-технічної інформації. Саме тому Україна за роки незалежності прийняла ряд законів про правову охорону науково-технічної інформації – Закон України «Про основи державної політики в сфері науково-технічної діяльності від ІЗ грудня 1991 р.; Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р.; Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах» від 5 липня 1994 р. та ряд інших законів для цієї мети. Ці заходи з боку держави, без будь-якого сумніву, виправдані. Зараз хто володіє інформацією, той володіє становищем в тій чи іншій галузі будь-якої діяльності людини.

Науково-технічний потенціал України ще й зараз володіє надзвичайно цінною науково-технічною інформацією, яка дуже цікавить наших зарубіжних «друзів». Саме цим пояснюється актуальність правової охорони будь-якої інформації. Тим більше, що далеко не всі види, в тому числі і науково-технічної інформації, знайшли надійний правовий захист в чинних законах. Мова йде про так звані секрети виробництва (ноу-хау), або цю інформацію ще називають просто нерозкритою інформацією.

Цей вид інформації поки що не знайшов належної правової охорони у чинному цивільному законодавстві. Між тим міжнародна правова практика свідчить, що значення нерозкритої інформації (ноу-хау) в міжнародній торгівлі ліцензіями швидко і невпинно зростає. Тепер понад 70 відсотків ліцензій, що укладаються у світі, супроводжуються нерозкритою інформацією.

Право на фірмове найменування (фірму). Чинне цивільне законодавство України поки що такого інституту не знає, він знаходиться в стадії становлення. Проте, назріла необхідність в розробці і прийнятті спеціального закону, який мав би своїм завданням охорону прав на фірмове найменування (фірму).

Немає значення, чи це буде окремий закон, чи це буде глава в новому Цивільному кодексі України. Зараз спостерігається ситуація, коли багато різних підприємницьких структур, з різними напрямами своєї підприємницької діяльності, мають однакові найменування або дуже схожі між собою. Багато підприємців не знають про те, що фірмове найменування має бути захищено чинним законодавством, але за умови його державної реєстрації.

Користування одним і тим же найменуванням різними підприємствами, організаціями, установами та іншими підприємницькими структурами може наносити помітні матеріальні і моральні збитки окремим користувачам одного і того ж найменування.

Фірмове найменування має своїм призначенням індивідуалізацію даного підприємства, організації чи установи, передусім виокремлення її підприємницької чи будь-якої іншої діяльності. Така індивідуалізація необхідна для підкреслення, пропаганди якісних ознак діяльності, її збереження і розвитку та правової охорони фірмового найменування. Але мова йде про правову охорону фірмового найменування не як про самоціль, а про правову охорону назви фірми, яка носить це найменування, її ділової репутації, її престижу, авторитету. Ця ділова репутація досягається зусиллями цілого (великого чи малого) колективу, його розумінням потреб ринку, тобто передусім споживачів, умінням організувати підприємницьку діяльність, підприємливість своєї фірми. Все це понукає користувача фірмового найменування оберігати свою назву, тобто престиж фірми. При цьому прагнення оберігати престиж фірми йде двома шляхами:

- це заборона використовувати такі ж найменування іншими особами, тобто протидіяти неправомірному посяганню на престиж, ділову репутацію фірми. «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р.;

- визнання знаку для товарів і послуг об'єктом права власності. П. 3 ст. 5 Закону проголошує: «Право власності на знак засвідчує свідоцтво». Це означає, що власник знаку має право ним володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд. Визнання права власності на знак зовсім не позбавляє його власника виключного права на його використання.

Право на найменування місця походження товару – це новий цивільно-правовий інститут, який в Україні ще тільки складається. В Основах цивільного Законодавства Союзу РСР і республік від 31 травня 1991 р. про цей інститут ще не згадується. Але вже в Законі Російської Федерації «Про товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місця походження товару» від 23 вересня 1992 р. він виступає як сформований цивільно-правовий інститут, але йде розробка і прийняття законодавства про місце походження товару в країнах СНД, де до цього часу його ніколи не було.

Висновок

Таким чином, промислова власність – це вид інтелектуальної власності, який охоплює права на такі об'єкти промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та зазначення про походження чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції.

Промислову власність можна визначити як результати науково технічної творчості, які можуть бути використані на користь суспільства в будь якій діяльності людей. Винахід – це технічне рішення в будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання. Можливі об'єкти винаходу такі: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин); спосіб (включаючи біотехнічні способи, способи лікування і діагностики та профілактики). Правова охорона не надається винаходу, що суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі й не відповідає умовам патентоспроможності. Корисна модель – це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислова придатним. Винаходи і корисні моделі – близькі між собою результати технічної творчості. Промисловий зразок – це нове конструктивне рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд і придатне для здійснення промисловим способом.

Література

1. Цибульов П.М. – Основи інтелектуальної власності, К., 2005. – С.23, 44-46.

2. Цивільний Кодекс України, Харків, 2003. – С.462.

3.Підопригора О.А., Підопригора О.О. – Право інтелектуальної власності в Україні, К., 1998. – С.85.

4. Підопригора О.О. – Інтелектуальна власність, Харків, 1997. – С.143.

5. Основы интеллектуальной собственности, К., 1999. – С.228-229.