Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ЗВІТ 4 курс / ЗВІТ 4 курс / нет / контролюючі органи

.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
30.21 Кб
Скачать

Особливості співпраці органів фінансового контролю з іншими контролюючими суб’єктами

У статті 26 вказаного Закону, зазначається, що якщо перевірка чи ревізія належить до компетенції як Рахункової палати, так і іншого державного контрольного органу, то вона повинна проводитися ними спільно. Отже формою координації фінансового контролю в даному випадку є спільне проведення контрольних заходів. З іншого боку не можна не вказати й таку форму як залучення фахівців до проведення контрольних заходів. Про неї йдеться і в Стандарті Рахункової палати “Порядок підготовки та проведення перевірок та оформлення їх результатів” [175], де до суб’єктів перевірки віднесено посадових осіб Рахункової палати та осіб, залучених нею до проведення перевірки як спеціалістів або експертів, але в ньому неврегульованими залишаються питання прав останніх, їх відповідальності за результати роботи. Вважаємо, що у даному випадку відповідальність за результати роботи залучених фахівців має нести контролюючий суб’єкт, що залучив їх до проведення контрольних заходів – це необхідно вказати у законодавстві. Нажаль вказаний Закон не містить чіткої норми щодо форм, методів та процедур координації фінансового контролю.

До суб’єктів фінансового контролю відноситься Міністерство фінансів України, повноваження якого в сфері контролю визначено у Бюджетному кодексі України [101] та Положенні про Міністерство фінансів України [127], відповідно до якого Міністерство фінансів України забезпечує реалізацію єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики в сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням ДПА України, ДМС України, ГоловКРУ України, Державним казначейством. Із зазначеного зрозуміло, що координацію внутрішнього фінансового контролю здійснює саме Міністерство фінансів України. Крім цього, відповідно до покладених на нього завдань, Міністерство фінансів України визначає основні організаційно-методичні засади державного внутрішнього фінансового контролю, дає оцінку функціонуванню систем внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та має право одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади інформацію про здійснення внутрішнього фінансового контролю і внутрішнього аудиту. У Положенні про Міністерство фінансів України окремим пунктом відмічено, що Міністерство фінансів під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними органами виконавчої влади, але нажаль не уточнюється з якими саме. Координація діяльності центральними органами виконавчої влади в частині розроблення та опрацювання ними проектів актів фінансового, бюджетного, податкового і митного законодавства та законодавства у сфері державного внутрішнього фінансового контролю покладена безпосередньо на Міністра фінансів України.

У складі Міністерства фінансів України діють Державне казначейство України та ДКРС України.

Контрольні повноваження Державного казначейства України визначає Бюджетний кодекс України, в якому лише йдеться про контроль за дотриманням бюджетного законодавства та Положення про Державне казначейство України [124], яким до основних його завдань віднесено: забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка; управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків надання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів. Стосовно співпраці з іншими контролюючими суб’єктами нашої держави, то в Положенні нажаль не має жодної чіткої норми, хоч із змісту повноважень Державного казначейства слідує, що вона існує і про це свідчать нормативно-правові акти, які видаються спільно ним і органами фінансового контролю, про які буде йтися далі.

Як зазначалося вище, у складі Міністерства фінансів України діє ДКРС України, правовий статус якої визначає Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” [105]. Головним завданням ДКРС України є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, у державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. У Законі зазначається, що ДКРС України координує свою діяльність з ДПС України, іншими контролюючими органами. Із змісту Закону не зрозуміло, які ж органи відносяться до поняття “інші контролюючі органи”.