Лекція № 8 (2 год.)
Тема: “Теоретичні основи економічної оцінки земель”
План.
Розвиток науково-методичних положень економічної оцінки земель.
Об’єкт, предмет і критерій економічної оцінки земель.
Загальна і часткові економічні оцінки земель.
Показники економічної оцінки земель.
Література:
Гнаткович Д. Л. Земельний кадастр: экономика землепользования. –
Львов. Вища школа. 1986. 136с.
Магазинщиков Т. П. Земельний кадастр. – Львів. Світ, 1991. 452с.
Общесоюзная методика оценки земель (временная) – М. 1976.
1. Розвиток науково-методичних положень економічної оцінки земель.
Питання про економічну оцінку земель серйозно встало на початку 60-х років у зв’язку із потребами вдосконалення планування сільськогосподарського виробництва. Дальше поглиблення методичних положень економічної оцінки земель було обумовлене потребами економічного захисту цінних земельних угідь у зв’язку із зростаючими потребами відводу земель для державних і громадських потреб. У пошуку вирішення проблеми економічної оцінки земель активну участь прийняли спеціальні науково-дослідні заклали, вчені навчальних закладів, проектні організації по землевпорядкуванню і окремі автори.
На першому етапі створення земельного кадастру ця робота проводилася у напрямку розробки теоретичних основ державного земельного кадастру і, зокрема, методичних положень економічної оцінки земель. Велика заслуга у цьому належить колективу всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства (ВНДІЕСГ), який під керівництвом доктора економічних наук С.Д. Черьомушкіна виконав у нашій країні фундаментальні дослідження з питань економічної оцінки земель. Критеріями економічної оцінки земель приймалися валовий продукт і чистий доход, як різниця між величиною валової продукції і прямими витратами виробництва. Оцінка землі за валовим продуктом, як відмічає С.Д. Черьомушкін, дозволяє встановити цінність землі як засобу виробництва з точки зору виходу валової продукції на одиницю площі. Цей показник необхідний для диференційованого підходу до планування обсягу виробництва на 100 га земельної площі, раціонального використання сільськогосподарських угідь тощо. Оцінка землі по чистому доходу, вважав автор, дає можливість виразити відносну цінність землі з точки зору доходності (рентабельності), отриманої з одиниці площі, і може бути використана при диференційованому оподаткуванні, виявлені ренти тощо. При оцінці земель по чистому доходу рекомендовано враховувати місцеположення ділянок відносно крупних міст, промислових центрів та шляхів сполучення.
Значний вклад у розробку теорії і методики економічної оцінки землі внесли П.М.Першин, С.Г.Струмилін, Л.М.Бронштейн, І.І.Лукінов, П.П.Маракулін, П.Ф.Веденічев, І.В.Дегтярьов, І.Р.Михасюк, Б.З.Харченко, М.П.Додонов, І.А.Розумний і ін. У роботах цих та інших авторів пропонувалося проводити оцінку земель по різних показниках, однак у всіх випадках висувались валовий продукт і затрати. Дещо відмінну методику економічної оцінки землі висунув Г.С.Ніколенко (Казахський НДІЕОСГ), згідно якої оцінка повинна проводитися за показниками співрозмірної урожайності і собівартості одиниці продукції кожної культури. Були пропозиції про проведення економічної оцінки земель по абсолютній урожайності різних культур у перерахунку на кормові одиниці.
Активні дискусії, які точилися у 1960 – 1967рр. щодо обґрунтування методики економічної оцінки земель, на другому етапі супроводжувалися і виконанням експериментальних робіт по економічній оцінці земель.
За методикою Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства, як найбільш визнаній, проводилися роботи по економічній оцінці земель у різних зонах країни, в процесі яких вносилися певні доповнення у дану методику. Такі роботи проводилися у широкому масштабі в різних зонах РРФСР, в Україні, Молдові, республіках Середньої Азії, прибалтійських республіках і інших районах.
Великий матеріал по розробці економічної оцінки земель був нагромаджений в Україні. Як зазначалося, у 1968 – 1970рр. були проведені досвідні земельнооціночні роботи у шести областях республіки, які передбачали проведення бонітування ґрунтів за методикою Ґрунтового інституту імені В.В.Докучаєва і Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства і агрохімії імені О.Н.Соколовського, а економічної оцінки земель – в основному за методикою ВНДІЕСГ. При цьому було враховано пропозицію інституту економіки Академії наук України про оцінку земель за окупністю затрат, а також деякі пропозиції Українського науково-дослідного інституту економіки і організації сільського господарства ім. О.Г.Шліхтера. Проведена робота дозволила розробити єдину методику земельного кадастру в республіці, яка була схвалена колегією Міністерства сільського господарства України та Президії Південного відділення ВАСГНІЛ 23 березня 1974р.
На протязі 1974 – 1975рр. у всіх областях України були проведені виробничі роботи по економічній оцінці земель, результати яких були застосовані для планування сільськогосподарського виробництва.
Велику роботу по узагальненню різних методик і практичного досвіду проведення економічної оцінки земель провів Державний науково-дослідний інститут земельних ресурсів, в результаті чого 6 грудня 1976р. Міністерство сільського господарства СРСР схвалило “Загальносоюзну методику оцінки земель (тимчасову)”. Виконання земельнооціночних робіт передбачало проведення загальної економічної оцінки земель і часткових економічних оцінок з врахуванням ефективності вирощування основних сільськогосподарських культур. За даною методикою загальна економічна оцінка земель проводиться по вартості валової продукції, окупності затрат і диференціальному доходу, а часткові оцінки – по урожайності культур, окупності затрат і диференціальному доходу.
З прийняттям постанови Ради Міністрів СРСР від 10 червня 1977р. “Про порядок ведення державного земельного кадастру” почався період організації ведення постійно діючої системи державного земельного кадастру, відомості якого завершуються економічною оцінкою земель. Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим вищеназваною постановою, передбачено, що поруч із річними даними про наявність сільськогосподарських угідь, розподілом їх по видах і землевласниках, один раз у п’ять років відповідні державні землевпорядні органи складають такі звіти з доповненням їх відомостями про якісний стан земель і їх оцінку. У зв’язку з цим на проектні організації по землевпорядкуванню покладаються функції по проведенню зйомочних і обслідувальних робіт в обсягах, які забезпечують систематичне уточнення і обновлення даних, що включаються у державний земельний кадастр, в тому числі і дані економічної оцінки земель.
З 1978р. роботи по економічній оцінці землі проводяться в масштабі всієї республіки. Перший тур земельнооціночних робіт на всій території країни виконаний у 1980р. повторні роботи з оцінки земель проводяться через кожні п’ять років, в результаті яких обновлюються натуральні і вартісні показники продуктивної здатності земель по кожній області, адміністративному району, господарству при досягнутих рівнях інтенсивності землеробства.
Одержані дані з достатньою достовірністю відображають відмінності у родючості земель на різних рівнях у відносних величинах (балах).
З метою створення необхідних умов для економічного регулювання земельних відносин на сучасному етапі, Кабінетом Міністрів України в березні 1995р. прийнята постанова “Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасову)”, а в жовтні цього ж року – затверджено “Порядок грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”. В 1995 – 1996рр. проведена така оцінка на загальнодержавному, обласному і районному рівнях та визначено конкретний порядок грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарських підприємств. За основу грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення прийнято диференціальний доход, який створюється при вирощуванні зернових культур, а при оцінці земель населених пунктів – базову вартість одного квадратного метра землі з врахуванням функціонального використання і місцеположення земельної ділянки.