диплом

Важливе значення для розвитку рослин має глибина загортання насіння. Вона залежить від багатьох умов. Проте основною з них є розмір насіння: чим воно крупніше, тим глибше його можна загортати. Наприклад, насіння кукурудзи загортають на глибину 8–10 см, пшениці — 6–7, дрібнонасінних культур (льону, конюшини) — 2–3 см. Мілкіше загортають насіння культур, яке під час проростання виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту (соя, люпин, квасоля, цукрові буряки). На легких ґрунтах насіння висівають глибше, ніж на важких, де для нього під час проростання не вистачає повітря, а в раннь-овесняний період — і теплоти. Дуже важливою є рівномірність розміщення насіння за глибиною. При загортанні на різну глибину воно проростає неодночасно, що зумовлює потім неодночас-не достигання врожаю. Якщо сівбу проводять в оптимальні строки, насіння висівають на глибину, прийняту для даної культури, а при запізненні з сівбою, коли верхній шар ґрунту пересихає, його загортають глибше.

Догляд за посівами включає комплекс агротехнічних, біологічних, екологічних, агрофізіологічних та інших заходів, спрямованих на оптимізацію водного і поживного режимів ґрунту, фотосинтезу, зведення до мінімуму забур'яненості посіву та пошкодження рослин хворобами і шкідниками.

Найдоступнішими, найменш енергоємними та екологічно безпеч­ними є агротехнічні (механічні) заходи догляду. Це насамперед суцільні досходові шарування, до- і післясходові боронування, міжрядні обробітки широкорядних посівів, підкошування травостоїв багато- і однорічних трав. Підкошування іноді застосовують і на посівах ко­ренеплодів (у липні—серпні). Для цього спеціальними пристроями скошують на високому зрізі бур'яни (лободу, щирицю, мишій). Незначне пошкодження листя коренеплодів не має істотного значення, оскільки воно добре відростає за рахунок формування чергової пари листків.

3. Методика дослідження

Під методом у будь-якій науці розуміють спосіб пізнання предмету, що вивчається. Єдиним науковим методом вивчення і дослідження природи, суспільства, суспільного виробництва – є діалектичний метод Він не підміняє спеціальних методів науки, а є їх метрологічною основою і знаряддям пізнання. Діалектика розглядає всі явища не в статистиці, а в розвитку, не ізольовано, а в їх взаємозв’язку і взаємодії, в переході кількісних змін в якісні, в єдності і боротьбі суперечностей, боротьбі нового і старого.

Користуючись загальним науковим діалектичним методом, кожна наука розробляє свої специфічні методи і прийоми дослідження. Економічні науки в тому числі організація виробництва широко використовують такі прийоми дослідження як аналіз і синтез. Аналіз – це метод дослідження, який включає в себе вивчення предмета за допомогою уявного або реального розчленування його на складові елементи (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожна із виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого. Синтез – це прийом наукового дослідження шляхом поєднання складових частин в єдине ціле, що дає змогу сформувати цілісну картину того чи іншого процесу, зрозуміти його внутрішню структуру, характер дії, закономірності розвитку.

Основними методами дослідження є : монографічний, статистичний, розрахунково – конструктивний, експериментальний, балансовий, економіко – математичний.

Монографічний метод використовують при вивченні окремих економічних явищ. Дає змогу здійснити всебічний і докладний аналіз використання передових методів і прийомів сільськогосподарськото виробництва, досягнень науково-технічного прогресу, узагальнити передовий досвід., розробити науково обгрунтовані нормативи для прогнозування розвитку виробництва. З допомогою цього методу вивчають позитивні і негативні сторони організації аграрних формувань, їх внутрігосподарських підрозділів, способів організації виробничих процесів, систем організації праці і її оплати, виявляють передовий досвід для запровадження в інших господарствах аналогічних природно – економічних умов, або встановлюють недоліки, які мають місце, виявляють резерви і визначають шляхи їх дальшого розвитку.

Статистичні методи широко використовують при вивченні масових явищ за допомогою групування господарств за тими чи іншими ознаками. Ці методи дають змогу вивчати звітні дані, аналізувати вихідні матеріали для розроблення планів. Наприклад, групуванням господарств з приблизно однаковими природними умовами, за рівнем урожайності сільськогосподарських культур, собівартістю продукції та іншими показниками можна виявити невикористані резерви виробництва продукції, точніше обґрунтувати ці показники на плановий період. Основними прийомами цього методу є : статистичне спостереження, групування, визначення середніх і відносних величин, рядів динаміки, балансів, індексів, кореляційно – регресійного і дисперсійного аналізу. Основна перевага цього методу, що за його допомогою можна оцінити не тільки закономірності розвитку, але і визначити кількісний вплив факторів на кінцеві результати виробництва.

Розрахунково-конструктивний метод допомагає виявити ступінь впливу різних факторів на певний показник і визначити на цій основі планові показники. Так, плануючи показники зростання продуктивності праці, встановлюють, які фактори впливають на них. З урахуванням цих факторів обчислюють показники на плановий період. При цьому розробляють кілька варіантів розв'язання певного завдання, з яких вибирають той, що забезпечує найвищий економічний ефект.цей метод широко використовується при формуванні нових оргструктур, обгрунтуванні перспектив розвитку господарства, обгрунтуванні і поєднанні галузей, виборі систем землеробства і тваринництва, структури посівних площ, системи сівозмін і інших заходів. Основною вимогою є те, що конструктивні розрахунки повинні базуватися на науково – обгрунтованих техніко –економічних нормативах і дотримання рівних умов длякожного варіанта.

Експериментальний метод передбачає проведення економічного експерименту. Його використовують при впровадженні нових форм організації праці, нормуванні праці, застосуванні прогресивних форм оплати праці та ін. За даними експерименту розробляють рекомендації щодо їх використання. Головні умови даного методу – достовірність експерименту, розробка науково – обгрунтованої методики проведення експерименту, що включає весь комплекс питань вирішення даної проблеми.

Експериментальний метод досить широко використовують при раціоналізації трудових процесів, визначенні типових норм, розробці прогресивних систем оплати праці, запровадження ресурсоощадних технологій.

Балансовий метод основний метод координації і взаємоузгодження всіх показників, які відображають суть досліджуваного явища і умови його оптимального розвитку. Метод використовують для обґрунтування пропорційності розвитку тваринництва і його кормової бази, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і потужностей для її перероблення та зберігання тощо. За змістом баланси поділяють на тир групи : натуральні ( техніка, насіння, корми); вартісні ( доходи та витрати); праці ( потреба та наявність робочої сили).

Економіко – математичний метод використовують з метою щоб знайти оптимальний варіант шляхом розробки економіко – математичних моделей і вирішення цих задач на електронно – обчислювальних машинах. Він використовується при вирішенні організаційних, техніко – технологічних і соціальних питань. З його допомогою можна точно і досить швидко визначити багаторівневі кількісні характеристики того чи іншого процесу з урахуванням великої кількості факторів. Економіко –математичні методи широко використовують при оптимізації структури посівних площ і поголів’я худоби, раціонів годівлі тварин і кормової бази, поєднання галузей в господарстві, розмірів підприємства і його підрозділів.

Метод екстраполяції – це метод, за якго висновки про значення прогнозних показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки у попередніх періодах. Необхідним елементом при цьому є побудова та аналіз так званого ряду динаміки, який класифікує значення показників у часі у розрізі окремих періодів та описує динаміку їх розвитку. Підкреслимо, що аналіз ряду динаміки окремого показника, наприклад виручки від реалізації продукції, має суто описовий характер і не пояснює причин тих чи інших змін тенденції.

Методи екстраполяції використовують за відносно стабільного розвитку підприємства (чи окремих показників його діяльності) або за наявності сезонних чи циклічних коливань з чітко вираженим трендом. Під трендом розуміють тривалу тенденцію зміни економічних показників в економічному прогнозуванні. Якщо ж розвиток показників фінансово-господарської діяльності підприємства у попередніх періодах характеризується значною нестабільністю і суттєвим коливанням фінансових показників, то їх екстраполяція на майбутні періоди буде неможливою, а отже, недоцільним є використання відповідних методів.

Принципово протилежним є інтерполяційний метод, за яким підприємство визначає мету на майбутнє, встановлює довжину проектного періоду та проміжні показники. Тобто, на відміну від організації виробництва за досягнутими показниками, інтерполяційний метод передбачає зворотний рух від визначеної мети та відповідного кінцевого значення показників.

Факторний метод є більш обгрунтований, ніж попередні. Значення показників за цього методу визначаються на основі розрахунку впливу на них найважливіших факторів, які зумовлюють зміни показника.

Метод кривих освоєнь будується на залежності розмірів витрат на виробництво від його обсягу, відображає вплив лише внутрішніх чинників. В основі методу лежить відома закономірність: зростання масштабу виробництва спричинює економію певних витрат, розмір яких не залежить або мало залежить від зміни кількості одиниць вироблюваної продукції. До того ж при освоєнні виробництва має місце повторення операцій, формування навичок або динамічного стереотипу, що також призводить до зменшення трудовитрат.

У сучасних умовах використовується не один метод планування, а їх комбінація в залежності від реальних умов виробництва, впливу зовнішніх чинників оскільки жоден із них не є універсальним.