Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
нрп.docx
Скачиваний:
19
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
364.17 Кб
Скачать

Вступ

На сучасному етапі розвитку Україна як держава, яка прагне увійти у європейські структури, приділяє значну увагу проблемам охорони навколишнього природного середовища та біорізноманіття. Ще у 1997 р. була затверджена Концепція збереження біологічного різноманіття України, а в 2004 р. Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005-2025 рр.

Пріоритетним у сфері політики збереження біорізноманіття визнано створення національної екологічної мережі. Національна екомережа включає ділянки природних ландшафтів, майже не змінених або частково змінених людиною, а також території і об’єкти ПЗФ, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об’єкти інших типів, визначені законодавством України, поєднані між собою природними коридорами. Крім того, до складу екомережі, згідно програми, входять окремі прибережні ділянки акваторії Азовського і Чорного морів

Нині спостерігається значне пожвавлення міжнародних зв’язків в питаннях заповідної справи. Україна приєдналась до ряду важливих міжнародних конвенцій і прийняла певні зобов’язання, для виконання яких було прийнято ряд урядових документів – про концепцію збереження біологічного різноманіття, про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення тощо. Посилився обмін міжнародним досвідом, звичним стало проведення спільних досліджень, в тому числі і по створенню транскордонних природоохоронних об’єктів тощо.

Одним з напрямів реалізації розбудови екологічної мережі в Україні, метою якої є збереження ландшафтного і біологічного різноманіття, виступає створення нових об’єктів природно-заповідного фонду.

Формування екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельного фонду країни шляхом віднесення частини земель господарського використання до категорії, що підлягають особливій охороні, з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів. Багатство природних ландшафтів є природною спадщиною українського народу і має служити нинішньому та майбутньому поколінням

Наявна площа та територіальна структура земель України, що підлягають особливій охороні (території та об’єкти ПЗФ; курортні та лікувально–оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші), дають підстави для їх віднесення до територіальної системи з певними ознаками екомережі. Але сучасний стан природних ландшафтів України лише частково відповідає критеріям віднесення їх до Всеєвропейської екологічної мережі

Важливим є аналіз національних природних парків України в зонально-регіональному аспекті. Порівняно з іншими рівнинними регіонами України, зона Полісся відзначається тим, що тут збереглися лісові масиви з природною рослинністю, площа яких сягає кількох сотень тисяч га, а також луки і болота. Тут існують такі НПП як Шацький, Деснянсько-Старогутський. Збереженість природилісостепової зони нижча, ніж в лісовій зоні. Представниками НПП цієї зони єЯворівський і Подільські Товтри. Ландшафти степової зони зазнали суттєвої трансформації господарською діяльністю. Сьогодні природна рослинність степу, включаючи й штучні ліси, займає не більше 6% її площі. Природні ділянки із степовою в минулому рослинністю майже повністю освоєні. Вони збереглися значною мірою завдяки створенню на них таких НПП як Святі Гори, Азово-Сиваський, Приазовський національні природні парки. В степовій зоні на території 7 адміністративних областей створено 14 природних парків. Високарізноманітність та збереженість ландшафтів Карпат обумовлюють і значнукількість та розміри природно-заповідних територій у горах. На цій гірськійтериторії є 6 НПП, а саме Карпатський, Синевир, Сколівські Бескиди, Ужанський,Вижницький, Гуцульщина.

1 Характеристика національного природного парку “Яворівський"

На Головному Європейському вододілі в межах території України і Польщі розташований унікальний у фізико-географічному відношенні район Розточчя. 

Українське Розточчя - крайній пн. зх. відріг Подільської височини. Воно починається в околицях м. Львова (Високий Замок) і простягається вузьким горбистим пасмом (15-20 км) на 60 км у пн. зх. напрямку до кордону з Польщею і на її терені до м. Красніка. Загальна протяжність Розточчя 180 км - з них 120 км у Польщі і 60 км в Україні.

Південно-східною частиною Розточчя проходить Головний Європейський вододіл, який розділяє ріки Чорного та Балтійського морів.

Українським Розточчям здавна цікавилися відомі вчені – дослідники фауни і флори з світовим іменем. Зокрема, ще у 19-му та на початку 20-го століть тут плідно працював В.Бессер, А.Завадський, Ф.Гербіх, Б.Блоцький, Ж.Круль, Й.Пачоський, В.Шафер…

Важливе значення у вивченні нашого краю відіграло краєзнавство, основи якого були закладені в другій половині ХІХ ст. Систематичне й наукове дослідження Галичини розпочалося від заснування Краківської академії наук і утворення при ній фізіологічної комісії. Важливу роль у розгортанні географічного краєзнавства відіграло Львівське природознавче товариство ім. М. Коперніка та його журнал «Космос», заснований у 1876 році. На сторінках часопису містилося багато публікацій про корисні копалини, внутрішні води, флору і фауну нашого краю.

Першим хто заговорив про необхідність заповідання розточанських лісів був професор лісового факультету Львівської політехніки Андрій П’ясецький. У 1938 р. ініціативу лісників-природолюбів підтримав митрополит УГКЦ Андрей Шептицький. Саме він посприяв тому, що невдовзі за кошти греко-католицької митрополії було залучено 4 тис. гектарів природних лісів в околицях с. Лозино та смт. Івано-Франкового. На їх базі було засновано Янівське дослідне надлісництво та науково-дослідну станцію. У червні 1939 р., викуплений для наукових цілей ліс, був урочисто освячений. Створення Львівського лісотехнічного інституту, у 1945 році, стало новим етапом у розвитку природоохоронної справи на Розточчі. Його науковці активно продовжили надзвичайно активну справу – збереження лісів Розточчя. У 1974 р., з ініціативи вчених цього навчального закладу на базі славнозвісних Яновських лісів був створений заказник «Страдчанський ліс», площею 120 га. Він став основою заповідника «Розточчя». Днем народження його є 5 жовтня 1984 р. саме тоді Рада Міністрів України РСР постановила організувати для наукових та природоохоронних цілей цю, державного значення, унікальну заповідну

територію.

У 1998 році Указом Указом Президента України №744/98 від 4 липня 1998 року на базі території військових лісгоспів площею 7078,6 га, у тому числі 2885,5 га надані у постійне користування та 4193,1 га включені до його складу без вилучення у землекористувачівбув був створений важливий природоохоронний об’єкт на Розточчі – Яворівський національний природний парк. Метою його заснування є збереження, відтворення та раціональне використання типових та унікальних лісостепових ландшафтів та інших природних комплексів Головного Європейського вододілу, які мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.

    1. Розташування національного природного парку

Яворівський національний природний парк створений згідно Указу Президента № 744/98 від 04.07.1998 р. Метою створення парку є збереження, відтворення та раціональне використання типових і унікальних лісостепових ландшафтів та інших природних комплексів в межах Головного Європейського вододілу, які мають важливе природоохоронне, естетичне та рекреаційне значення.

Площа парку складає 7108 га, у тому числі 2915 га надані у постійне користування та 4193 га включені до його складу без вилучення у землекористувачів.

В адміністративному відношенні НПП “Яворівський“ знаходиться у північно-східній частині Яворівського району, безпосередньо межуючи з південно-західною частиною Жовківського району Львівської області.

Територія парку простягається своєрідним півмісяцем від с.Верещиця (Яворівський р-н) до с.Крехів (Жовківський р-н). Його протяжність з заходу на схід – 12-13 км, а з півночі на південь – від 2,5 до 12 км. На півдні НПП межує з природним заповідником “Розточчя”, а на півночі – з навчальним полем Яворівського учбового центру ЗОК МО України, відомим як Яворівський полігон. Поблизу парку розташовано 13 населених пунктів, однак жоден з них не входить у межі парку. Південніше території парку проходить автодорога міжнародного значення Львів – Краковець.

Територія НПП “Яворівський“, передана у постійне користування, поділена на два природоохоронні, науково-дослідні відділення: Янівське (1436 га) і Млинківське (1479 га). Без вилучення у користувачів до складу парку включені Майданське лісництво Старичівського військового лісгоспу (3276 га) та Магерівське лісництво Магерівського військового лісгоспу (917 га).

Відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України та Положення про національний природний парк "Яворівський ” територія парку поділяється на 4 основні функціональні зони: