Vstup (1)

Вступ

Картоплю недаремно величають в Україні «другим хлібом». Це один з найпоширеніших на сьогодні продуктів харчування.

Картопля – цінна продовольча, технічна і кормова культура. Головний харчовий компонент картоплі – вуглеводи у вигляді крохмалю. У різних його сортах міститься від 17 до 30% сухої речовини, з якої 70 - 80% доводиться на крохмаль і до 3% на білкові речовини. У бульбах є вітаміни А, З, В1, В2, PP. Картопля є незамінною сировиною для крохмалопаточної і спиртної промисловості. Бульби використовують на корм худобі як в свіжому, так і в переробленому вигляді.

Картопля – пластична культура, її можна обробляти з високим економічним ефектом в різних ґрунтово-кліматичних зонах України. За ґрунтово-кліматичними та еколого-географічними умовами майже весь регіон Карпат сприятливий для вирощування картоплі. Чимало господарств Закарпатської, Чернівецької, Івано-Франківської та Львівської областей в останніх десятиріччях досягли значного підвищення врожайності цієї культури.

За останніх 10-12 років ця культура майже повністю перемістилася на присадибні ділянки, городи, індивідуальні особисті господарства. Вважається, що для вирощування на великих площах це дуже нерентабельна і трудомістка культура. Проте досвід вирощування картоплі свідчить, що за здобуття програмованої врожайності – це одна з найприбутковіших культур.

Картопля – інтенсивна культура, що вимагає великих витрат праці і засобів. Недотримання технологій неминуче дає великі збитки, пов'язані із значною вартістю посадочного матеріалу. Кращими попередниками картоплі є: огірки, редис, редька, квасоля, зелений горошок. Не можна розміщувати картоплю після томату, баклажана. Розмножується картопля бульбами – це основний вигляд її відтворення. Проте для швидкого розмноження цінних сортів сповна застосовні способи безклубневих посадок. Також, вирішальне значення для здобуття високих стійких урожаїв картоплі має сорт, оскільки багато сортів швидко псується вірусними, вироїдними і мікроплазмовими хворобами, а високі температури в літній період сприяє масовому розмноженню переносників захворювань

Внесення добрив під картоплю – обов'язкова умова одержання високих урожаїв бульб. Особливо цінні для картоплі органічні добрива, які використовуються не тільки як важливе джерело елементів живлення для рослин, а і як ефективний засіб поліпшення фізичного стану ґрунту та повнішого забезпечення картоплі вуглекислотою.

Розділ 1. Обґрунтування системи заходів захисту культури від шкідливих організмів.

Колорадський картопляний жук (Leptinotarsa decemlineata). Жук 8- 12 мм завдовжки, коротко-овальний, опуклий, червоно-жо­втого кольору; на голові й передньоспинці чорні плями, на надкрилах 10 чорних смуг. Яй­ця довгасто-овальні, жовті або оранжеві, блискучі. Личинка м’ясис­та, липка, червоподібна, звер­ху випукла, цегляно-червоного кольору, розмір тіла  15-16 мм. Лялечка ова­льна, жовто-оранжева, по боках в один ряд розташо­вані чорні плями. Колорадський жук розвивається у 2-3 поколіннях.

Зимують жуки першого й частково другого років життя в ґрунті на глибині 30-40 см, а інколи й глибше.

Навесні, коли температура ґрунту в мі­сцях зимівлі досягне 14-15°С, вони починають виходи­ти на поверхню. Вихід розтяг­нутий, триває 1-1,5 місяця. Вийшовши з ґрунту, жуки відшукують сходи картоплі й об’їдають на них молоді листочки. У пошуках їжі перелітають на значні відстані.

Самиця відкладає яйця зісподу листків купками. Через 7-14 днів із яєць виходять личинки, розвиток яких триває 20-35 днів. Личинки скупчуються на верхівках пагонів кар­топлі, об’даючи листя цілком, залишаючи лише жилки. Найбільш ненажерливі личинки старших віків, які мо­жуть пошкоджувати й стебла.

Молоді жуки другого поколін­ня з’являються в липні.

ЕПШ – 10-15 личинок/кущ за 10%-го заселення рослин.

Захист картоплі від колорадського жука

Заходи захисту передбачають вирощування відносно стійких сортів, дотримання сівозміни, при ЕПШ – обприскування рослин одним із дозволених інсектицидів.

З метою успішного захисту картоплі від колодарського жука важливо своєчасно виявити шкідника, а після появи сходів картоплі регулярно і ретельно оглядати не тільки рослини, а й поверхню грунту, а виявлених жуків та личинок на малих ділянках збирати в посуд з насиченим розчином солі або гасом. Добрі наслідки проти яйцекладок жука дає високе підгортання картоплі в період масового відкладання яєць, що дозволяє знищити значну їх кількість шляхом засипання грунтом листової поверхні рослин. Окучення міжрядь викликає знищення лялечок в результаті їх травмування і порушення умов для їхнього розвитку. У колорадського жука є багато ворогів серед інших комах. Це клоп подізус, американський клоп периллюс, сонечко, жужелиця лебія. Вони знищують яйцекладки шкідника, а іноді й личинки молодшого віку. Ось чому дуже важливо добре знати цих комах-хижаків і оберігати їх від зникнення.

Методи і засоби боротьби з колорадським жуком

Агротехнічний метод боротьби з колорадським жуком заснований на застосуванні таких агроприйомів, які покращують ріст і розвиток захищаються рослин, що сприяє підвищенню їх стійкості до пошкоджень; а тим самим ускладнюють і погіршують умови життя шкідника, зменшують його чисельність.

Боротьба з колорадським жуком повинна проводитися щорічно і своєчасно (незалежно від появи шкідника і масовості його розвитку): посадка сортів пізніх термінів дозрівання - Сотка, Заграва, Темп та ін, а також сортів, що утворюють потужну бадилля - Адретта, Микита, Шурминский та ін; посадка в оптимально ранні строки на добре заправлених грунтах, з тим щоб рослина «встигло втекти» від ще «сплячого» жука; неодноразова закладення з'явилися сходів грунтом на 3-5 см (у ґрунті жук їх не гризе); високе підгортання кущів з засипанням нижніх листків, на яких відкладені яйця; розпушування міжрядь через 2-3 дні після масового виходу личинок на заляльковування в грунт; видалення бадилля перед збиранням погіршує умови підготовки до зимівлі; пізня і глибоке переорювання полів (на 2-3 см нижче орного горизонту) з-під картоплі вивертає жуків на поверхню, де вони потім можуть загинути від настали морози. При появі личинок 1-2 віку, за їх чисельністю понад 20 на кущ і заселеності ними більше 20 % кущів, рекомендується провести часткове або суцільне обприскування одним з хімічних препаратів, які включають в себе наступні засоби боротьби з колорадським жуком: арріво (цимбуш, шерпа), 25 % к. е. 1,5 мл на 10 л води з витратою на 1-2 сотки; сумми-альфа, 5 % к. е. - 5 мл на 10 л води; децис, 2,5 % к. е. - 2 мл на 10 л води; кінмікс, 5,0 % к. е. - 2,5 мл на 10 л води та інші препарати, дозволені для використання в малих господарствах і приватному секторі, але не більше двох обприскувань. Біологічні препарати - це доступні методи боротьби з колорадським жуком, вони діють повільніше, але вони більш безпечні для людини і навколишнього середовища: бікол - нова форма бітоксибациліну, витрата менше 20 г на 10 л води (замість 30-50 г бітоксибациліну); фітоверм, 0,2 % к. е. - 4 мл на 10 л води. Суміш фітоверм 0,2 % 4 мл + бікол 10 г на 10 л води, по ефективності не поступається децису Першу обробку біопрепаратами проводять на початку масового відродження личинок, повторно через 7-8 днів при заселеності більше 5 личинок на кущ. Помічено, що фітоверм нищить також і жуків

Селекціонери по-своєму вирішують проблему. Вони зайнялися виведенням стійкі до шкідників сортів картоплі. До них відносяться Детскосельскій, Зарево, Іскра, Столовий 19, Темп. Стійкі сорти загострюють чутливість колорадського жука до отрутохімікатів. Використання цих сортів дозволить скоротити кількість хімічних обробок: замість 3-4 достатньо буде 1-2.

Промисловість випускає чимало хімічних і біологічних препаратів проти колорадського жука. Застосовують їх лише у випадках масового розмноження шкідника. При використанні хімікатів треба суворо дотримуватися чинних інструкцій. Вони викладені на етикетках.

Найкращий термін проведення хімічних обробок - період масової появи личинок I-II віку. Це часто збігається з фазою бутонізації та цвітіння картоплі.

Як доповнення до хімічних препаратів, а іноді і замість них городники використовують різні інсектицидні рослини. Їх водні настої і відвари бувають згубними для шкідників. Серед цих рослин звичайно називають чемериці, рододендрон.

Фізичний метод заснований на використанні високих і низьких температур, ультразвукових коливань, струмів високої частоти, радіаційних випромінювань, за допомогою яких погіршується життя шкідника і навіть настає його загибель

Личинки ковалика (дротяники) — тонкі, видовжені, циліндричні або дещо сплюснуті, мають відносно тверді покриви. Грудні ноги коротенькі, останній сегмент черевця направлений донизу, він слугує за додаткову кінцівку. Личинки розвиваються в ґрунті до 2-3 років, живлячись корінням рослин, часто завдаючи шкоди сільськогосподарським культурам, особливо злаковим. Личинок коваликів важко позбутися, якщо вони з'явилися, найдієвішим засобом є зміна культур та належна підготовка ґрунту перед засіванням. Завдяки формі тіла, личинки дуже легко пересуваються під землею і мігрують від рослини до рослини, тому здатні пошкоджувати велику кількість рослин за невеликий проміжок часу. Личинки мають вузьке червоподібне тіло, що складається з 13 члеників. Форма тіла циліндрична або сплющена залежно від виду, покриви хітинізовані та блискучі, що робить личинок схожими на шматки мідного дроту, звідси і назва «дротяники». На відміну від личинок чорнотілок (Tenebrionidae) — несправжніх дротяників, в яких передня пара ніг більша за інші, у личинок коваликів всі три пари ніг однакових розмірів.

Голова прогнатична з добре розвиненими верхніми серпоподібними щелепами. Верхньої губи немає, передній край наличника склеротизований, утворює пластинку — назале, що може мати 1-3 зубці. Вусики 3-членикові. Нижні щелепи розміщені у виїмці головної капсули (Долин В. Г., 1964). Вся внутрішня поверхня преоральної порожнини (нижньощелепний апарат, гіпофарінкс, передній відділ глотки) у личинок вкриті довгими і короткими волосинками, спрямованими косо вперед, які перетинаються й утворюють оральні фільтри, що пропускають частки їжі, розміри яких складають кілька мікрон.

На середньогрудях, а також з боків 1-8 члеників черевця дротяників розміщені парні дихальця, які мають коротку чи видовжену овальну або звужену форму.

Каудальний сегмент у личинок залежно від виду буває різної форми: конусоподібної, циліндричної, сплющеної або заокругленої, може закінчуватися шипом або розділятися на 2 відростки — «урогомфи». Забарвлення тіла дротяників від світло-жовтого до червоно-коричневого. Розвиток личинок триває 3-5 років. При цьому вони проходять 9-12 віків.

Заходи боротьби: висока агротехніка, знищення бур'янів, посів зернових культур насінням, обробленим емульсією гептахлору або дустом гексахлорану

• Необхідний високий рівень агротехніки. Простіше кажучи - вчасно полоти бур'ян. І докласти зусиль - і позбутися від пирію, якщо він на ділянці є.

• Необхідна ретельна щорічна перекопування, переорювання грунта.На 10-20 см залягає на зиму - необхідно на таку глибину і переорювати!

• Регулярно розпушувати грунт у міжряддях.

• Вапнувати грунт, у разі, якщо на ділянці підвищена кислотність.

• При посадці в лунку можна лити по 0.5 л розчину марганцівки (5 г на 10 л води)

• Використовувати приманки - шматочки картоплі, на волосіні, закопують на глибину 5-15 см, в суху погоду спеціально поливають місце прикопки приманки. Через 3-4 дні приманку перевіряють, вгризшіхся в картоплю личинок знищують, і закопують знову.

• Висівати принадливіший рослини: ячмінь, овес, пшеницю, кукурудзу в міжряддя основних рослині, або до посадки основних культур. Потім ці рослини-приманки треба висмикнути разом з шкідниками.

• Використовувати для добрива сидерати, які пригнічують дротяників. Наприклад - гірчиця. Багато хто використовує цей метод, але він явно не радикальний, багато відгуків, що ефекту особливого немає. Ні в якому разі не висівати як сідератную культуру зернові, наприклад, жито, овес. Це якраз улюблені об'єкти для дротяників, ще й простімуліруете його поширення.

Є більш щадний метод зниження чисельності личинок дротяника. Це внесення в грунт азотних добрив або простий аміачної води.

Щоб полегшити важку фізичну працю, пропонується простий біологічний спосіб знищення пирію, а отже, водночас позбавитися дротяника.

Фітофтороз. Одна з найбільш поширених і шкодочинних хвороб. Втрати врожаю при сильному ураженні бадилля фітофторою досягають 70% і більше. Ознаки захворювання можуть виявлятися на листках, стеблах, бульбах, паростках. Перші ознаки з'являються на нижніх або середніх листках куща картоплі у вигляді невеликих темно-бурих розпливчастих плям зі світло-зеленою облямівкою. За теплої вологої погоди плями поширюються на всю поверхню листа, хвора тканина листа відмирає. Стебла, черешки, іноді бутони і ягоди покриваються суцільними коричневими смугами. У вологу погоду на нижньому боці аркуша по межі хворий і здорової тканини з'являється білий наліт спороношення павутиноподібного гриба. За цією ознакою безпомилково визначається фітофтороз. У суху погоду ці плями висихають. На бульбах утворюються сірувато-бурі, злегка вдавлені тверді плями що йдуть всередину бульби "язиками" гнилі. Хвороба швидко розвивається при вологій теплій погоді, і протягом декількох днів бадилля картоплі загниває. При настанні сухої погоди на стеблах можуть з'явитися свіже листя, але як тільки вологість повітря підвищиться, фітофтороз знову вражає рослини. Зараження відбувається при рясних дощах: спори гриба з вологою проникають у грунт і заражають картоплю. Часто бульби заражаються і при збиранні врожаю, коли вони стикаються з верхнім шаром грунту і з зараженої бадиллям. Інфекція зберігається в бульбах і з насінням потрапляє в поле. На хворій насіннєвій бульбі уражені паростки можуть загинути ще до сходів.

Заходи боротьби: відбір здорового насіннєвого матеріалу; високе підгортання бадилля в рядках перед змиканням (чим ближче до поверхні грунту знаходяться бульби, тим швидше вони заражаються). Зараження бульб відбувається в основному від хворої бадилля, тому за кілька днів до збирання картоплі треба прибрати бадилля. Після прибирання бульби добре підсушити і відбракувати явно хворі. Садити картоплю слід на більш легких грунтах, а посилення калійного живлення (сульфат калію, деревна зола) підвищує стійкість рослин до фітофторозу

Збудник: Чорна ніжка

Erwinia carotovora pv. carotovora (Jones) Dye (E phytophthora (Appel) Holland).

Одне з поширених захворювань картоплі. Частіше проявляється на молодих рослинах. Ріст хворих рослин уповільнюється, іноді припиняється зовсім. їхні нижні листки стають шкірястими, крихкими, із загнутими догори краями, а верхні скручуються й лишаються дрібними. Гілочка і черешки листків розмішуються під більш гострим кутом до головного стебла Уражені рослини часто одностебельні.

Найхарактернішою ознакою хвороби є почорніння основи стебла, яке поширюється вгору на 10-15 см і вище. На черешках і пластинках листків з'являються коричневі плями та смугиУ вологу погоду почорніле стебло загниває і легко висмикується. При поперечному його розрізі видно почорніння судин.

Чорна ніжка викликає здерев'яніння судинної тканини стебла, появу в судинах тилів, перетворення більшої частини клітин кірки і серцевини у склероїди. У клітинах листків і стебел утворюються численні протеїнові кристали. Все це надає стеблу міцності, і воно залишається вертикальним до кінця вегетації.

При ранньому розвитку чорної ніжки хворі рослини бульб не утворюють, а при пізнішому бульби хоч і утворюються, але більшість з них уражується внутрішньою чорною гниллю, яка завжди починається з пуповинної частини бульби.

Причиною захворювання є різні види ґрунтових бактерій, а частіше Erwinia carotovora pv. carotovora (Jones) Dye (E phytophthora (Appel) Holland). Джерелом інфекції можуть бути хворі бульби і бадилля, залишене у полі, оскільки воно не загниває до весни. Під час вегетації захворювання може поширюватися комахами. Найбільшої шкоди чорна ніжка завдає за умов підвищеної вологості на важких грунтах.

Ураження рослин чорною ніжкою у полі зумовлює значний недобір урожаю. Бульби таких рослин мають невелику масу, шкірка їх темнішає і стає тьмяною. Нерідко за сильного ураження з'являються тріщини, з яких витікає каламутна рідина, що чорніє на повітрі.

Слабоуражені бульби зовні не відрізняються від здорових, але у сховищах на них з'являються чорні смужки. Такі бульби часто є вогнищами мокрої гнилі.

Заходи захисту:

1. Просушування та озеленення бульб після збирання.

2. Прогрівання насінного матеріалу протягом 2-3 тижнів при температурі 14-18С у період спокою бульб з подальшим видаленням хворих бульб.

3. Поверхнева дезінфекція бульб зареєстрованими протруйниками перед посадкою.

4. Передзбиральне скошування або хімічне знищення картопляного бадилля.

5. Фітоочищення.

6. Використання сортів картоплі з підвищеною стійкістю до «чорної ніжки».

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ПЕСТИЦИДІВ

Великої шкоди завдають довкіллю викиди в атмосферу різних хімічних сполук промисловими підприємствами, транспортними засобами, інтенсивне застосування агрохімікатів. Випадаючи з опадами, вони забруднюють навколишнє середовище - ґрунт, водойми, підґрунтові води, природні угіддя, моря, повітря.

Таким чином, усі хімічні сполуки негативно впливають на всі екологічні категорії біосфери. Замість природних створюються так звані техногенні екосистеми, змінюються ландшафти, зазнає впливу і нежива природа. З огляду на це негативний вплив хімічних сполук на навколишнє середовище треба послаблювати, що значною мірою залежить від загальних природоохоронних заходів для діяльності людини, спрямованої на поліпшення трофічних зв’язків у біологічному середовищі.

Навколишнє середовище - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних, а також соціальних факторів, здатних впливати безпосередньо або через певний час на біоту і здоров’я людини.

Локальна дія. Безпосередня дія на шкідливі організми або опосередковано на інші організми, воду, ґрунт. Ефективність локальної дії пестицидів визначається дозою, формою, способом застосування, вибірковістю дії і швидкістю розкладання у навколишньому середовищі.

Післядія близька (ландшафтно-регіональна). За тривалістю та характером впливу пестициду на довкілля вона залежить від рельєфу, ґрунтових і погодно - кліматичних умов.

Післядія віддалена ( регіонально - басейнова). Характерна для стійких пестицидів, здатних у вигляді розчинів, суспензій або в сорбованому стані з ґрунтовими колоїдами мігрувати у басейни річок, їх заплавами і терасами.

Післядія дуже віддалена (глобальна) - вплив на планету в цілому (океани, суша, атмосфера). Це пов’язано з перенесенням стійких пестицидних речовин повітряними течіями, водою, циклонами, штормами, масовими міграціями птахів, тварин і людей, рухом транспортних засобів, перевезенням вантажів, сировини, продуктів харчування тощо.

Результатом впливу пестицидів може бути :

- формування резистентності у шкідливих організмів;

- вплив на рослини і тварини;

накопичення і передавання ланцюгами живлення.

Стан навколишнього середовища оцінюється за критеріями хімічного моніторингу з використанням стандартних високочутливих методів аналізу залишків пестицидів.

Причини і джерела забруднення навколишнього природного середовища пестицидами

У навколишньому середовищі пестициди поширюються через повітря, воду, рослини, тварин, а також людьми, які з ними працюють. Охорона природи і раціональне використання її ресурсів - одна із важливих проблем сучасності, від правильного вирішення якої значною мірою залежить успішний розвиток економіки, безпека життєдіяльності і збереження навколишнього середовища в екологічно чистому стані.

При сучасному рівні хімізації сільськогосподарського виробництва в умовах значного збільшення кількості і розширення асортименту пестицидів охорона навколишнього середовища від забруднення має надзвичайно важливе значення і потребує встановлення суворих регламентів і чітко організованої системи контролю за їх дотримання. Причини забруднення навколишнього середовища пестицидами полягають у порушенні регламентів їх застосування, використанні персистентних препаратів та інших технологічних факторів.

Забруднення пестицидами атмосферного повітря

Рух і переміщення частини пестициду з місця використання повітряними потоками називається знесенням. Основним джерелом надходження пестицидів у повітряне середовище є обробка сільськогосподарських культур, лісових насаджень і наступне випаровування з поверхні об’єктів. Розсіювання пестицидів, інтенсивність забруднення ними атмосферного повітря визначається особливостями і способом застосування препарату, його леткістю, кількістю обробок, метеорологічними факторами (температурою, швидкістю вітру тощо). Вивітрювання пестицидів з поверхні ґрунту проходить значно швидше, ніж при внесенні препаратів у ґрунт, де вони утримуються ґрунтовими колоїдами. Одна й та сама речовина з поверхні ґрунту вивітрюється з різною швидкістю залежно від температури і вологості, концентрації і швидкості вітру. Легкі частинки пилоподібних препаратів або змочуваних порошків легко переносяться повітрям. Гранули і брикети важчі, тому мають тенденцію швидше осідати. Розпилювальний наконечник високого тиску та малий наконечник утворюють дуже маленькі краплини, які легко зносяться. Можливість знесення частини краплин пестициду залежить від способу його застосування. При нижчій висоті розсіювання робоча суміш меншою мірою потрапляє в повітряні потоки та менше зноситься і навпаки.

Забруднення атмосферного повітря пестицидами характеризується таким показником, як гранично допустима концентрація (ГДК). Відповідно до санітарних норм максимально допустимі рівні вмісту пестициду в повітрі робочої зони становлять 0,001 - 0,05 мг/м3.

Забруднення та поведінка пестицидів у водоймах

Пестициди можуть потрапляти у водойми безпосередньо із ґрунту або атмосфери. У відкриті водойми вони потрапляють зі стічними й талими водами, при авіаційних і наземних обробках сільгоспугідь і лісових насаджень, а також при безпосередньому знищенні бур’янів, водоростей, молюсків тощо.

Із атмосфери у воду пестициди потрапляють з опадами ,при вивітрюванні та вимиванні з поверхні в вищі шари ґрунту. Рух пестицидів до води відбувається внаслідок стікання з оброблюваної поверхні або внаслідок вилуговування у нижні шари з поверхні ґрунту. Стікання і вилуговування трапляються, коли на поверхню потрапляє надлишок рідкого пестициду або на поверхню, яка містить залишки пестициду, потрапляє забагато дощової чи іригаційної води.

Пестициди, які потрапили до водойм, можуть руйнуватися, або, якщо вони стабільні, мігрувати і накопичуватися у гідробіонтах і мулі, що визначає їх небезпеку для водного середовища.

Вплив пестицидів на риб і водних безхребетних

Основною причиною загибелі водної фауни є потрапляння у водойми і річки промислових та побутових стоків, які містять органічні відходи та мінеральні азотні компоненти. Однак і пестициди завдають значної шкоди рибальству при потраплянні у воду в результаті знесення вітром при обприскуванні посівів та з водою, що стікає з оброблених полів. Водойми безпосередньо обробляються пестицидами для знищення комарів, інших шкідників, бур’янів та водоростей у каналах і рисових чеках. Токсичність різних пестицидів для планктону, різних видів риб залежить від багатьох факторів. За ступенем небезпеки їх можна умовно розмістити у такій послідовності : інсектициди - гербіциди - фунгіциди.

Небезпеку для водної фауни становлять обприскування інсектицидами малих річок, водойм місцевого значення та прибережних зон великих водоймищ.

Небезпечність пестицидів для великих глибоководних водосховищ значно менша завдяки тому, що токсикант розчиняється великими об’ємами води, а безпосередня обробка водойми виключається.

Пестициди можуть накопичуватися у планктоні, організмі риб у значній кількості без зовнішніх ознак отруєння і становлять небезпеку для наступних ланок ланцюга живлення. [ 10 ]

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ З ПЕСТИЦИДАМИ

Пестициди - загальноприйнята в світовій практиці збірна назва хімічних препаратів для боротьби із шкідниками, збудниками хвороб, бур’янами.

До роботи з пестицидами не допускаються особи віком до 18 років, вагітні і жінки-годувальниці, а також особи, що мають медичні протипоказання.

Тривалість робочого дня при роботі з високотоксичними пестицидами - 4 години, з менш токсичними - 6 годин.

Робочі рідини слід готувати на спеціальних розчинних вузлах чи заправних майданчиках. Кількість препаратів на робочому майданчику не повинна перевищувати денної норми використання. Забороняється залишати без нагляду пестициди, робочі рідини чи тару. Заправний майданчик повинен бути розміщений в полі, далеко від населеного пункту, доріг, пасовищ. Його необхідно обгородити та заасфальтувати. Поруч встановити щит з протипожежним інвентарем, умивальник, шафу для одягу. Перед початком приготування робочих рідин необнідно перевірити справжність змішувачів, наявність фільтрів, роботу мішалок.

У комплексі заходів із запобігання негативній дії пестицидів на людину важливою є гігієнічна регламентація їх застосування. Вона включає обґрунтування гігієнічних нормативів допустимо вмісту препаратів у продуктах харчування і об’єктах навколишнього середовища та визначення умов, які регламентують їх застосування.

Для осіб, зайнятих на роботах із застосування пестицидів, контролюють такі гігієнічні нормативи : гранично допустиму концентрацію пестицидів у повітрі робочої зони ( ГДК р.з.) ; строк поновлення робіт на полях і в багаторічних насадженнях, оброблених пестицидами ( строк виходу на ділянки).

Для всіх категорій населення має значення контроль максимально допустимого рівня залишкових кількостей пестициду в продуктах харчування ( МДР ) ; гранично допустимої концентрації пестициду у воді водоймищ господарсько-питного призначення (ГДК в.в.); гранично допустима кількість пестициду у ґрунті (ГДК г.); строк від останньої обробки до збирання урожаю - строк очікування.

Порівняння рівня забруднення продуктів харчування і об’єкта навколишнього середовища з гігієнічними нормативами для відповідного хімічного препарату є основним показником для контролю служб.

Нині широко застосовують математичні методи визначення гігієнічних нормативів і орієнтовних безпечних рівнів впливу (ОБРВ) шкідливих речовин. Основні параметри обмежень (регламентів) для застосування препаратів внесені до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», куди широко включають нові випробувані у виробничих умовах пестициди.

Особливо точно слід дотримуватися рекомендованих норм витрат пестициду. Збільшення норм витрат може призвести до надмірного накопичення токсиканту в середовищі і рослинній продукції та інші негативні явища.