Запровадження

Нині існує концепція, яким стверджується, що кожна з релігій світу унікальна, кожна надає сенс людському існуванню та невіддільні від історії світових цивілізацій. Не розглядаючи питання виникнення й ризик поширення тій чи іншій релігії, не можна зрозуміти сутність історичних подій.Сучасна наука розглядає усі релігії як важливий компонент єдиної культури людства.

Іслам – одне з трьох найбільших релігій поруч із християнством і буддизмом, за кількістю віруючих друга після християнства та молода їх. Сьогодні вироблення близько мільярда людей в усьому світі сповідують іслам. «Іслам» у перекладі арабського означає покірність, «мусульманство» (від арабського «слинимо») – зрадив себе Аллаху.

Засновником ісламу є арабський «пророк» Мухаммад (Мухаммед чи Магомет). Після її смерті підготували Коран (збірник проповідей), а пізніше – збірник переказів – Сунна – про вчинках і висловах пророка. Людина, що сповідує іслам, називається мусульманином. Основою структури ісламських співтовариств є громади віруючих – умми, а всередині громад – люди, що мають знання з релігійних наук і авторитет у віруючих. Священиків в ісламі немає.

Іслам розвинув систему цінностей, яку покликаний прийняти кожен вірний це без будь-якого обговорення. Мусульмани вірять, що ці цінності дано у вигляді Корану Божий і тому є безсумнівні істини. Гарантом виконання принципів Корану є релігійний і моральний закон – шаріат, офіційно діє до сьогодні у деяких мусульманських державах: із Саудівською Аравією, Ірані, Пакистані, Нігерії та інших.

Мусульмани (послідовники ісламу) живуть переважно у в Північній Африці, Центральній, і Південній Азії, Індонезії і Близькому Сході. Хоча іслам зародився із Саудівською Аравією, кількість мусульман не арабів в наші дні перевищує кількість мусульман арабів майже тричі. З іншого боку, чотирьох країнах із найбільшою часткою мусульманського населення перебуває поза Близького Сходу: це Індонезія – 166 мільйонів (88% населення), Пакистан – 111 мільйонів (97%), Бангладеш – 97 мільйонів (85%), Індія – 93 мільйона (11%). У 28 державах (Єгипет, Саудівська Аравія, Іран, Пакистан та інших.) іслам є перешкодою єдиною державної релігією. У багатьох цих країн частка християн серед населення вкрай низька (до 2%). З іншого боку, уряду цих країн або закрили свої межі для християнських місіонерів, або оголосили проповідь християнства поза законом, або зробили і те, й те. У Російській Федерації до народів мусульманського віросповідання та громадянської культури ставляться татари, башкири, чеченці, аварці, кабардинці, інгуші, карачаївці, адигейці та інших. За даними Інституту соціології РАН переважна більшості населення Росії становить православні (89–92%), по них йдуть мусульмани (6–9%).

Отже, іслам належить до найбільшимкультуросозидательним ігосударственно-образующим світовим релігій.

1. Виникнення ісламу

Виникнення, розвиток виробництва і поширення ісламу пов'язані з історією арабів. І інших народів Середнього Сходу, Африки й Азії. Для духовних, правових і соціальних моральних особливостей ісламу важливо ознайомлення здоисламским періодом в Аравійському регіоні.

Більшість території Аравії – степу, пустелі і напівпустелею; лише небагато земель придатна щоб займатися землеробством. Більшість населення півострова становили кочівники – бедуїни, які називали себе арабами – слово «араб» означало «хвацька наїзник». Бедуїни жили великими сім'ями і вели до кочове (найчастіше розбійницьке) існування. Мекка, Медіна інші міста були їх торговими і релігійними центрами. Бедуїни вірили у багатьох богів які співвідносилися з небесними тілами (передусім Сонцем і Місяцем) і різними станами людини (смерть, любов, дружба тощо.). Проте бедуїни вірили, над цими божествами є певний творець – Аллах (Бог). Вони мали безліч святилищ. Одне – святилище з «чорним каменем» (може бути метеоритом), що у Мецці, –Кааба. Цьому каменю поклонялися як дару від богів.Кааба є будівництво кубічної форми, у якій у період Магомета перебували статуї 360 поганських божеств. Кожен арабського племені було власне божество, й видних представників племен щорічно надходила Мекку, щоб поклонитися їм. Серед кочових племен і зародився іслам – майбутня світова релігія, оказавшая виключно сильний вплив на країни Сходу, і швидкораспространившаяся і прийнята усіма жителями Аравійського півострова.

Засновником ісламу вважається пророк Мухаммед, який розпочинав своюпроповедническую діяльність у містах Мецці та Медині. Мухаммед вів свої проповіді в усній форми і лише після його смерті, за словами людей, знали проповіді пророка Мухаммеда напам'ять, підготували (близько 650 року за третьому наступника Мухаммеда –Османе) звід, який отримав назву «Коран» («читання»). Коран – священна книга мусульман, як П'ятикнижжяМоисеево для євреїв, Євангеліє для християн. Пізніше створено збірник переказів – Сунна (чисонна), що складається з священних переказів (хадисів) про життя, дива й повчаннях Мухаммеда. Збірники хадисів складалися в IX столітті мусульманськими богословами –Бухари, Муслимом та інших. Не все мусульмани визнають сунну; визнають її називаються сунітами, вони є значне більшість у ісламі.

За підсумками Корану і хадисів мусульманські богослови відбудовувався у роки біографію Мухаммеда. Найбільш рання зі збережених біографій складенамединцем ІбнИсхаком (VIII століття) й дійшла до нас IX століття.

Можна вважати встановленим, що Мухаммед справді жив близько 570–632 рр. Відповідно до переказам, народження Мухаммеда передбачене пророкамиИбрахимом (Авраамом), Исмаилом,Мусой (Мойсеєм) іИсой (Ісусом Христом). У цих «подвійних» іменах немає нічого дивного, оскільки іслам належить до так званимавраамическим релігій і мусульмани поруч із іудеями і християнами шанують одним і тієї ж старозавітних пророків, і навіть Пресвятої Богородиці як однієї з них.

За переказами, коли мати Мухаммеда була вагітна, їй з'явився ангел і додав: «Ти носиш маля під серцем повелителя цього народу, і що він народиться, скажи: Вверяю його турботі Єдиного, далеко від злоби заздрісників; і назви його Мухаммед (достохвальний)». Переказ також говорить, що єврейська співтовариство дізналися про народження Мухаммеда рухом зірок, а християнське – від ченцяБахири. І це показує близьку зв'язок, що існувала між трьома релігіями. Під час пологів на мати майбутнього Пророка Амінуснизошел чудовий світ із неба, а час його народження впали додолу ідоли у мецці, потухло полум'я у головному храмізороастрийцев вГандзаке (півночі Ірану).

Попри легендарні обставини народження, основоположник ісламу – реальне історичне обличчя. Він був уродженцем Мекки – міста, у західній частині Аравійського півострова. Мекка мала економічно вигідне становище, т. до. була зручна на відпочинок торгових караванів. З іншого боку, наявністьКааби (головною язичницької святині того регіону) робило Мекку релігійним центром. Магомет рано став сиротою. Його виховав дядько – АбуТалиб. У віці Магомет почав працювати управляючим в однієї багатою вдовиХадиджи, яка стала згодом його першої дружиною. Сімейне оточенняХадиджи справила великий вплив на Магомета. Він любив слухати історії щось із Біблії, опановуючи їх по-своєму. Нерідко він віддалився на пустелю для роздумів. Серед, хто вів духовне життя, існував звичай разів на рік віддалятися в відокремлене місце. Протягом кількох років Магомет усамітнювався в печері на горіХира. У 610 року, у віці 40 років, Магомет отримав, з його особовому свідоцтву, перше одкровення від ангелаДжебраила. Ангел повелів йому читати книжку. Магомет, будучи неписьменним, відмовився. Тоді ангел тричі повторив веління і почав читати сам, а Магомет став його повторювати. Він повернувся додому і чи розповів про все дружині. Вона підтримала його й зміцнила його віру в пророцтво. Ці події послужили початком серії одкровень, котрі були зібрані послідовниками Магомета воєдино в Священної Книзі мусульман, Корані, що у перекладі означає «Читання». Принаймні того як проповідницька діяльність Магомета ширилася, вожді його рідного племені почали вимагати, що він утримався від апелювання до абсолютному єдинобожжю. Вони вважали, що це вчення загрожує їх політеїстичної релігії, і навіть економічному благоденству, оскільки паломництво племен вКаабу приносило чималу користь. Проте Магомет не відмовився від проповіді, і ньому прибічників швидко зростало. Магомет продовжував засуджувати багатобожжя, і цькування прибічників нової релігії посилилися. У результаті приблизно сто мусульманським сім'ям довелося бігти до містаЙасриб (тепер Медіна). Магомет пішов за цими сім'ями. Мусульмани вважають рік втечі Магомета вЙасриб (622 р.) початком свого календаря. Про цю подію відомо під назвою Хіджри (араб, «переселення», «те що»). У результаті вдалих воєнних операцій у 630 року Магомет та її армія практично без бою захопили Мекку. Вступивши місто, Магомет власноручно знищив вКаабе ідолів. Через року, після того, як Мекка здалася Магомета, він силою зброї та боєприпасів вмілої політики зумів об'єднати під прапором ісламу все племена Аравійського півострова.

631 рік було відзначений тріумфальним ходом ісламу по Аравії. Наприкінці року досяг майже в усій Аравії було прийнято, хоча б формально, іслам. У 632 р. Мухаммед зробив паломництво в Мекку, яке остаточно затвердив новий мусульманський обряд хаджу. У вимовленою проповіді Мухаммед оголосив свою пророчу місію повністю виконаною. Помер Мухаммед, важко захворівши, 8 червня 632 р.

Результатом життя Мухаммеда, своєї діяльності стало як створення релігії світового масштабу, а й об'єднання арабів, виведених зі стану політичного хаосу, що стали на шлях великих завоювань і охорони культурної зростання.

Його діяльність мала основне значення для наступної історії арабів. Магомет зробило ось що:

* проголосив одиничність Бога (Аллаха), Творця Всесвіту роздивилися й справедливого Судді світу;

* оголосив війнуидолопоклонству своїх співвітчизників;

* організував арабське суспільство як ісламську громаду мусульман, тобто відданих Аллаху

* створив військо з жорсткою дисципліною, і цього завоювання Мекки (630 р.) та інших бойових дій (найчастіше дуже нещадних) домігся об'єднання всіх, раніше роз'єднаних, арабських племен.