Семінарські заняття з релігієзнавства

( денна форма навчання)

Методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських занять з навчальної дисципліни “релігієзнавство”

Мета семінарського заняття: практичне засвоєння загальних проблем теорії історії та культури релігії; формування умінь та навичок аналізу сучасних процесів релігійного життя, формування грамотно і толерантно проводити світоглядний діалог, навчитися розуміти інших людей, незалежно від їх ставлення до релігії.

При підготовці до семінарського заняття необхідно:

• вивчити теоретичний матеріал лекції, теоретичний матеріал теми, вивчити опорні поняття;

• підготувати відповіді на питання для самоконтролю, виконати завдання для самостійної роботи;

• ознайомитися з літературою до семінару, підготувати до заняття доповідь, або реферат, бути готовим до участі у дискусії.

Семінарське заняття з релігієзнавства передбачає наступні форми роботи:

• доповідь за обраною темою – до 7 хв.;

• реферат із захистом – до 10 хв.;

• усне повідомлення – до 7 хв.;

• доповнення – до 3 хв.;

Доповідь за обраною темою – більш глибоке та повне розглядання якоїсь однієї сторони проблеми з використанням наукової літератури.

РЕФЕРАТ має за мету огляд теми в цілому або висвітлення одного аспекту проблеми. Це результат самостійного аналізу з обраної тематики в галузі методології, теорії, історії та сучасного розвитку релігієзнавства.

Реферат (реферування тексту) передбачає роботу з першоджерелами та науковими працями з даної проблеми. При використанні цитат необхідно зробити посилання на першоджерело (автор, назва роботи, місце видання, видавництво, рік видання, сторінка).

Необхідно додержуватися структури написання реферату. Обсяг роботи складає 10-12 аркушів (формат А4). Виділяються такі структурні компоненти змісту:

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Історія та теорія питання.

РОЗДІЛ II. Вирішення проблеми в сучасних умовах.

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Реферат починається з викладу сутності проблеми. Слід уникати зайвих фраз.

У вступі обґрунтовуються актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на соціальні потреби суспільства та розвиток конкретної галузі науки або практичної діяльності.

У розділі І наводяться основні теоретичні, експериментальні дослідження з теми, зазначається, хто з учених минулого вивчав дану проблему, які ідеї висловлював. Визначаються сутність (основний зміст) проблеми, основні чинники (фактори, обставини), що зумовлюють розвиток явища або процесу, який вивчається. Наводиться перелік основних змістових аспектів проблеми, які розглядалися вченими. Визначаються недостатньо досліджені питання, з'ясовуються причини їх слабкої розробленості.

У розділі II дається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій щодо проблеми. Особлива увага приділяється виявленню нових ідей та гіпотез, експериментальним даним, новим методикам, оригінальним підходам до вивчення проблеми. У цьому розділі подається аналіз практики. Висловлюються власні думки щодо перспектив розвитку проблеми.

У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції слухача.

До списку літератури включають публікації переважно останніх 5 років. Особливу цінність мають роботи останнього року.

У додатках наводяться формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.

Оформлення реферату передбачає чітке позначення структурних компонентів змісту, нумерацію сторінок. Реферат виконується у комп’ютерному вигляді або чітким акуратним почерком.

Захист реферату – це перевірка рівня оволодіння матеріалом за обраною темою. Проводиться аудиторно або в додатковий час (консультація).

УСНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ – повідомлення другорядного суттєвого значення, що розширює бачення основної проблематики. Усне повідомлення має цілісний структурно завершений вигляд.

ДОПОВНЕННЯ – найменша структурна одиниця усного спілкування в межах семінару. Має на увазі фрагментарне повідомлення щодо щойно викладеного матеріалу. Розширює межі досліджуваної проблеми.