Тези лекції № 7

Правовий режим майна

субє'ктів господарювання

План

1. Майно у сфері господарювання.

2. Поняття і види правового режиму майна у сфері господарювання.

3. Право державної власності та правові форми її реалізації.

4. Право комунальної власності та правові форми її реалізації.

5. Право колективної власності та правові форми її реалізації.

6. Право приватної власності та правові форми її реалізації.

1. Майно у сфері господарювання

Господарська діяльність здійснюється з використанням не тільки організаційних і управлінських зусиль суб’єктів, але й із використанням майна.

Майно – сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються в діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів (ч. 1 ст. 139 ГК).

Залежно від економічної форми майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів:

- основні фонди виробничого й невиробничого призначення – будинки, споруди, машини й устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар та інше майно тривалого використання, віднесене законодавством до основних фондів. До основних фондів входить нерухоме майно – земля й розташовані на ній об’єкти, переміщення яких є неможливим без знецінення і зміни їх призначення (різновид нерухомого майна – природні ресурси, підприємство, іпотека як застава майна); рухоме майно – речі, які вільно переміщаються в просторі;

- оборотні засоби – сировина, паливо, матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети, інше майно виробничого й невиробничого призначення, що віднесене законодавством до оборотних засобів;

- кошти в складі майна суб’єктів господарювання – гроші в національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства;

- товари в складі майна суб’єктів господарювання – вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Особливий вид майна суб’єктів господарювання – цінні папери.

У сукупності майнові цінності, зазначені в ст. 139 ГК України, становлять цілісний майновий комплекс, що складається з речей (як об’єкта цивільних прав), майнових і немайнових прав, пов’язаних з майновими (ч. 3 ст. 66 ГК України). Інакше кажучи, цілісний майновий комплекс суб’єкта господарювання – це сукупність матеріальних і нематеріальних цінностей, які забезпечують здійснення господарської діяльності відповідно до цілей господарювання.

Підстави виникнення майнових прав і обов’язків суб’єктів господарювання (ст. 144 ГК України):

1) з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;

2) з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;

3) унаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;

4) у наслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

5) унаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності;

6) з інших обставин, з якими закон пов’язує виникнення майнових прав та обов’язків суб’єктів господарювання.

2. Поняття й види

правового режиму майна

у сфері господарювання

Правовий режим майна суб’єктів господарювання – це система правовідносин, об’єктом яких є цілісний майновий комплекс суб’єкта господарювання або його складова частина, а предметом – права та обов’язки учасників господарювання, пов’язані з володінням і використанням цілісного майнового комплексу в господарській діяльності.

Майно за підприємством може бути закріплено на одному з трьох правових титулів: на праві власності, праві господарського відання і праві оперативного управління.

ГК України визначає право власності як основне право у сфері господарювання, яке дозволяє суб’єкту господарювання на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном (ст. 134).

Зміст права власності охоплює три групи повноважень власника: право володіння, розпорядження й використання. Власник може відчужувати свою правомочність на володіння й використання, коли здає майно в оренду, але право розпорядження в цьому випадку залишається у власника, тому що він може розпоряджатися своїм майном на власний розсуд і займатися підприємницькою діяльністю згідно з господарським законодавством.

Право власності в Україні охороняється Конституцією Ук­раїни та Законом України "Про власність" вiд 07.02.1991 р. У ст. 2 цього закону вказується, що право власності – це вреґульовані законом суспільні відносини щодо володіння, використання і розпорядження майном, де держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин України має право володіти, користуватися та розпоряджатися майном особисто або разом з іншими особами.

Власник самостійно вирішує подальшу долю майна, що на­лежить йому: має право передати майно іншим суб’єктам для використовування на праві господарського відання або оперативного управління, передбаченого ГК (ст. 134 ГК).

Право господарського відання (ст. 136 ГК) – це речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням права розпоряджатися за згодою власника.

Право оперативного управління (ст. 137 ГК) – це речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), для здійснення некомерційної гос­подарської діяльності.

Правовий режим оперативного управління притаманний, крім казенних, і комунальним підприємствам, а також непри­бутковим юридичним особам. Відповідно до цивільного законодавства України специфікою функціонування неприбуткових юридичних осіб є те, що вони не здійснюють виробничої діяльності та функціонують за рахунок фінансування з державного бюджету. До них відносяться державні установи у сфері культури, охорони здоров’я, освіти й адміністративного управління.

Майно неприбуткових юридичних осіб відповідно до ст. 41 ГК України складається з основних засобів і матеріалів, що належать їм на праві оперативного управління.

Правовий режим майна неприбуткових юридичних осіб визначається:

1. Законом України "Про управління об’єктами державної власності" від 21.09.2006 р.

2. Інструкцією з обліку основних засобів бюджетних установ, затвердженою наказом Головного управління Державного казначейства, Міністерства економіки та Державного комітету статистики України № 124/136/7 від 12.12.1997 р.

3. Типовою інструкцією "Про порядок списання матері­альних цінностей з балансу бюджетних установ", затвердженою наказом Держказначейства України № 142/181 від 10.08.2001 р.

Бюджетні установи витрачають кошти на придбання майна відповідно до бюджетних кошторисів, яки визначають загальний обсяг, цільове надходження, використання й поквартальний розподіл коштів установ. Він затверджується не пізніше як через місяць після затвердження бюджету, з якого проводиться фінансування неприбуткових юридичних осіб. У процесі виконання таких кошторисів керівники установ мають право перерозподіляти кошти в межах установленої суми.

Якщо неприбуткові юридичні особи надають певні платниі послуги громадянам, то отриманими коштами вони розпоряджаються самостійно, в основному спрямовуючи їх на поповнення основних засобів.