Львівський державний університет внутрішніх справ

Кафедра педагогіки та соціальної роботи

ЛЕКЦІЯ

з соціології

ТЕМА № 1

Соціологія як наука про суспільство

Час: 2 години

Склав:

викладач кафедри

Гетьманчук П.М.

Львів – 2012

Тема № 1: Соціологія як наука про суспільство

36л+4c+20п+76с/р=екз

ПЛАН:

1. Поняття соціології її об’єкт, предмет та функції 3

2. Закони та категорії соціології 6

3. Соціологія в системі суспільних наук 11

ЛІТЕРАТУРА

Основна література:

1. Дворецька Г.В. Соціологія Навч. посіб. – 2-е вид. – К.: КНЕУ, 2002. – 472с.

2. Делигенский Г.Г. Люди среднего класса. – М,: Институт Фонда «Общественное мнение».- 2002. 285с.

3. Гидденс Э. Социология: Учебник. — М.: Эдиториал УРСС, 1999.

4. Городяненко В. Г. Социологический практикум: Учеб.-метод. посо¬бие. — К.: ИЦ «Академия», 1999.

5. Система социологического знания: Учеб. пособие / Сост. Г.В. Щекин. – 4-е изд. – К.: МАУП, 2001. – 179с.

6. Смелзер Н. Социология. – М.: Феникс, 1994. – 687 с.

7. Соціологія: Курс лекцій. / В.М. Піча, О.М. Семашко, Н.Й. Черниш та ін.: За ред. В.М. Пічі. – К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1997. 344с.

Додаткова література:

1. Балабанова А.С., Балабанова Е.С. Социальное неравенство: факторы углубления депривации/Социс. 2003, № 7.

2. Головаха Є., Паніна М. Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. - №4.

3. Данілян О.Г. Соціальні протиріччя у посттоталітарних системах: Методологія дослідження та розв’язання. – Харків: Основа, 1998. – 252 с.

4. Куценко О. Становлення соціальних класів як вияв самоорганізаційних процесів у суспільстві // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. - №4.

Мета лекції: ознайомити студентів (курсантів) з системою і структурою суспільства, теоріями соціальної стратифікації та соціальної мобільності.

1. Поняття соціології її об’єкт, предмет та функції

Становлення соціології як науки про функціонування та розвиток суспільства і його структурних елементів припадає на 30-ті роки XIX століття.

Термін “соціологія” походить від двох слів: латинського societas — суспільство та грецького logos — слово, поняття, вчення. Таким чином, етимологічно слово “соціологія” — це наука про суспільство.

. Засновником соціології був французький вчений Огюст Конт (1798 — 1857)., саме він вперше запровадив до наукового вжитку цей термін.

Першим застосував «вузьке» трактування соціології як науки Еміль Дюркгейм (1858—1917) — французький соціолог і філософ, який створив так звану французьку соціологічну школу.

Завдяки йому соціологія зосередилася на вивченні соціальних процесів і соціальних явищ суспільного життя, тобто оформилася як галузь знань, що межує з іншими суспільними науками — історією, філософією, політекономією тощо.

Розбіжності у поглядах на соціологію існують і донині, свідченням чого є майже 100 її визначень.

Виходячи з вище наведеного можна дати визначення соціології. Соціологія – це наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

«Короткий словник із соціології» визначає соціологію як науку про закони становлення, функціонування, розвитку суспільства, соціальних відносин і соціальних спільнот;

«Соціологічний словник» — як науку про закони розвитку і функціонування соціальних спільнот і соціальних процесів, про соціальні відносини як механізм взаємозв’язку і взаємодії між суспільством і людьми, між спільнотами й особистостями.

Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої науки, не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване дослідження. Об'єктом соціології виступає суспільство як цілісна соціальна реальність.

Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження.

Предмет — це ті елементи об’єкта, що підлягають безпосередньому вивченню. Тому предметом соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об'єкта дослідження. Предмет соціології становлять: соціальні спільноти, соціальна структура, соціальні інститути, соціальні процеси, дії, взаємодія, особистість.

Соціологія — комплексна наука, що має макро- і мікрорівень. На макрорівні вивчається суспільство як цілісний організм, соціальна структура великих соціальних груп, систем і процесів, що в них відбуваються, на мікрорівні — соціальні явища і процеси в окремих сферах суспільного життя і соціальних спільнотах (соціальна поведінка, мотивація дій, міжособові відносини тощо).

Як наука про соціальні спільноти, соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв'язків людей, що утворюють соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально-неповторні особистості, так і соціальні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально неповторних властивостей та якостей (це предмет психології, а з позиції соціально-типових рис як суб'єкта розвитку суспільства. Для неї особистість — не тільки частинка малої контактної групи, а й типовий представник певної великої соціальної спільноти, носій властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин. Як сукупність усіх суспільних відносин, вона керується у своїй поведінці передусім набутими та встановленими нормами, а її відносини формуються згідно з соціальними цінностями, правилами, законами.

Функції соціології.

Зв'язок соціології з життям суспільства реалізується через її основні й допоміжні функції. У соціологічній літературі по-різному підходять до їх тлумачення та визначення кількості. Одні вчені головними функціями соціології вважають пізнавальну, практичну та ідеологічну, інші — пізнавальну, прогностичну, соціального проектування і конструювання, організаційно-технологічну, управлінську та інструментальну. Відсутність єдиного погляду на класифікацію функцій соціологічного знання пов'язана насамперед зі складною структурою та значною кількістю завдань, які соціологія має вирішувати, а також з різноманітністю соціальної дійсності, яку вона вивчає.

Найважливіші функції соціології, які випливають з її предмета наступні:

Теоретико-пізнавальна функція. Спрямована на вироблення нового соціологічного знання і реалізується у таких аспектах:

1. Соціологія нагромаджує знання, систематизує їх, складає висновки про закономірності еволюції суспільства, розкриває джерела і механізми функціонування та розвитку соціальних процесів і явищ.

2. Соціологічні теорії наводять науково обґрунтовані висновки щодо розуміння перспектив розвитку суспільства в цілому і його окремих сфер, визначають реальні шляхи та методи наукової перебудови світу.

3. Соціологія здійснює теоретичний аналіз пізнавальної діяльності суспільства, виявляє нові закономірності й тенденції, виробляє теорію і методологію соціологічного пізнання дійсності.

4. Соціологічні дослідження виконують інформаційні завдання, що дає змогу одержати первинні дані про індивідів та спільноти, їх потреби, інтереси, цінності, орієнтації, мотиви, факти реальної поведінки, громадську думку тощо, тобто створюють інформаційну базу для пізнання соціальної дійсності.

Практико-перетворювальна функція. Тісно пов'язана з теоретико-пізнавальною, позаяк єдність теорії та практики — характерна риса соціології.

Гуманістична та культурна функції. Пов'язані з роллю соціології в культурному житті суспільства та гуманізації суспільних відносин.

Описова функція — систематизація, опис, накопичення дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних записок, різного роду наукових звітів, статей, книг.

Інформаційна функція — збирання, систематизація та накопичення соціологічної інформації, отриманої в результаті проведених досліджень.

Прогностична функція полягає у соціальному прогнозуванні щодо майбутнього. Соціологічні дослідження завершуються обгрунтуванням короткотермінового або довгострокового прогнозу досліджуваного об’єкта.

Соціального контролю. Полягає у виробленні і науковому обґрунтуванні ефективних рекомендацій, спрямованих на боротьбу з девіантною поведінкою, вдосконалення моральних відносин, підвищення рівня політичної культури і правової свідомості.

Функція соціального управління. Виявляється у свідомій, цілеспрямованій дії щодо соціальних систем, інститутів, процесів з метою оптимізації напряму, темпів їх розвитку і функціонування. Соціальне управління тим ефективніше, чим більше воно спирається на знання законів розвитку суспільства та об'єкта управління.

Ідеологічна функція випливає з того, що соціологія впливає на формування ідеології суспільства.

Аналітична, яка дає можливість вивчити і пояснити специфіку виникнення соціальних явищ, визначити його основні чинники;

Соціально-технологічна функція, яка зумовлює створення соціальних технологій, на основі яких може відбутися удосконалення суспільства, окремих його частин.