Поняття політичного лідерства

«Якщо б щастя полягало в тілесних задоволеннях, ми б назвали щасливими биків, коли вони знаходять горох для їди»

Геракліт (кінець VI – початок V ст. до н.е.) «Про природу», фрагмент 4.

Тлумачення поняття «лідерство»

У ХХ ст. через досягнення науково-технічного прогресу суттєво зросла відповідальність влади перед суспільством. Прорахунки посадовців даються в знаки на умовах життєдіяльності значних верств громадян. Це дало поштовх до розвитку низки наукових теорій політичного лідерства та політичної еліти (кращих, вибраних груп професіоналів, верхівки владних сил, що визначаються напрями розвитку політичних, економічних, соціальних процесів у державах та у міжнародних відносинах).

Лідерство (зокрема політичне) трактують неоднозначно. Звернемо увагу на низку підходів тлумачення лідерства, що вказують на окремі його особливості.

Політичне лідерство – це влада, здійснювана одним або декількома індивідами, з тим, щоб спонукати членів великої групи (верстви, нації) до дій.

У даному підході перевага надається можливостям політичної верхівки реалізувати запропоновані суспільству плани. Суспільство та окремі індивіди не розглядаються як самодостатні суб’єкти, а лише як засіб для виконання певних завдань, програм, цілей.

Лідерство – це управлінський статус, соціальна позиція, керівна посада, пов’язана з законною можливістю ухвалювати рішення. Таке тлумачення лідерства випливає з структурно-функціонального підходу, що розглядає суспільство як складну, ієрархічно організовану систему соціальних позицій і ролей. Позиція, пов’язана з виконанням управлінських функцій (ролей), дає людині статус лідера.

Такий підхід дозволяє говорити не лише про лідера, але й «посадовця», «державного службовця», особу, що займає певну управлінську функцію в соціальній ієрархії, а також «номенклатурника», що на нижчих щаблях ієрархії забезпечує координацію дій підлеглих для виконання розпоряджень вище стоячого керівництва.

Явища корупції, хабарництва, зловживання посадовим становищем нерідко стають невід’ємним атрибутом діяльності посадовців і мають мало спільного з поняттям лідерства.

Політичне лідерство не слід сплутувати з політичним керівництвом. Політичне керівництво здебільшого не обирається, а призначається вищестоячим управлінням. Це достатньо жорстка формалізована система відносин панування-підпорядкування.

Політичне лідерство – це особливого виду підприємництво. Така інтерпретація політичного лідерства проявляється головним чином лише в демократичних суспільних умовах, коли є реальна конкуренція між політиками, їх виборчими програмами, партіями.

В умовах демократичних виборів, за більш-менш рівного доступу до ЗМІ, політичні лідери в конкурентному змаганні обмінюють свої політичні програми та способи розв’язання суспільних проблем на керівні державні посади. За таких обставин спостерігається чітка персоналізація «політичного товару» (ідеології, стратегії розвитку суспільства) з особою лідера партії. Як і в бізнесі ми можемо спостерігати схожі явища, зокрема: рекламування групою свого «політичного товару», створення та поширення партійної символіки (торгової марки), вибір ймовірних «споживачів» політичного товару та конкуренція за виборців, отримання прибутку від вкладених у політичні проекти ресурсів. Ці паралелі наближують політичне лідерство до «політичного підприємництва».

Лідерство – це здатність впливати на інших людей. Тут йдеться провпливоднієї людини на інших з такими особливостями (В. Кац, Л. Едінгер):

• Вплив повинен бути тривалим в часі. До політичних лідерів не можна зараховувати людей, що зробили, хоч і вагомий, але одноразовий вплив на політичний процес, історію країни.

Так, наприклад Лі Освальд (якого офіційно визнано вбивцею американського президента Джона Кеннеді) своїм вчинком зробив істотний вплив на подальший політичний розвиток Америки та світу загалом. Однак було б безглуздо внаслідок цього вважати його політичним лідером.

• Управлінська дія лідера повинна поширюватися на всю групу, організацію, суспільство.

Відомо, що усередині будь-якого великого об’єднання існує низка центрів локального впливу. Причому під постійний вплив з боку членів групи підпадає і сам лідер. Особливістю політичного лідерства є широта його впливу, поширення його на все суспільство або вагомі суспільні верстви.

• Політичного лідера відрізняє явний пріоритет у впливі.

Залишається асиметричність у відносинах лідера і учасників групи, нерівність у їх взаємодії, однозначна спрямованість впливу – від лідера до членів групи.

• Вплив лідера спирається на авторитет, а не на застосування сили, або хоча б визнання правомірності керівництва.

Диктатор, який силою утримує групу в підпорядкуванні не є лідером, як не є лідером наприклад, терорист, що захопив заручників, або тюремний наглядач. Слід зазначити, що не всі дослідники вважають несумісним лідерство і насильство.

Політичне лідерство – символ спільності.Цей погляд пов’язаний з переважно психологічним трактуванням лідерства як неформального статусу особи в групі.

Лідер при такому підході стихійно висувається групою або колективом і приймається послідовниками.