практик з псих упр перс_1 / наповнення з практикуму / Етичний кодекс

Етичний кодекс

• Дотримувати умови конфіденційності.

• Не наносити шкоди клієнтові.

• Не експлуатувати стосунків залежності, що виникають в ході терапії.

• Діяти лише в межах професійної компетенції.

• Спиратися на згоду клієнта, що розуміє суть що відбувається і обізнаного про можливі наслідки.

Для професіонала етичний кодекс виступає, перш за все, не як відповідальність перед караючою силою зовнішніх інстанцій, а як внутрішній регулятор власної професійної діяльності, як внутрішній критерій професіоналізму. Конкретні положення етичного кодексу виникли зсередини терапевтичної практики попередніх поколінь психотерапевтів, тому ці правила, внутрішньо осмислені і включені в основу психотерапевтичного процесу, розділяються і дотримуються психотерапевтами самих різних напрямів.

Обізнаність про зміст етичного кодексу психолога допоможе клієнтові забезпечити себе від спілкування з непрофесіоналом і попередити небезпеку зіткнення з "професійним зловживанням".

Ось основні принципи, незаперечне дотримання яких з боку психотерапевта забезпечує клієнтові безпеку і отримання кваліфікованих послуг:

• Правило конфіденційності - одна з найважливіших умов в списку етичних нормативів. Конфіденційність має на увазі захист приватного життя клієнта і інформації, що повідомляється ними психотерапевту. Обов'язок кожного психолога - використовувати інформацію про клієнта тільки на користь самого клієнта. Це означає, що будь-яка інформація, що повідомляється клієнтом, не може стати надбанням третьої особи. Проте необхідно відзначити, що правило конфіденційності не можна звести в абсолютний принцип. Етична дилема полягає в тому, що, з одного боку, терапевт приймає умови конфіденційності, але, з іншого боку, допускається порушення конфіденційності у разі попередження потенційної загрози (коли клієнт представляє серйозну загрозу для себе самого або для іншої людини).

• Заборона на подвійні стосунки. Подвійними стосунками називаються такі стосунки, в яких психотерапевт, окрім професійної, виступає ще в якій-небудь ролі по відношенню до клієнта. Це правило, по-перше, застерігає від консультування родичів, друзів, знайомих. По-друге, забороняє такі зловживання психотерапією як розмивання меж терапевтичних стосунків у бік особистих ( отримання подарунків від клієнтів, особисте спілкування з клієнтом за межами "місця і часу" психотерапії), а так само інтимні стосунки психотерапевта з клієнтом. Подібне обмеження необхідне, оскільки захищає клієнта від прямого зловживання роллю консультанта. Специфічна атмосфера психотерапії припускає (для свого позитивного результату) глибоке розуміння клієнта, ухвалення, увагу, тісний емоційний контакт між клієнтом і терапевтом, може спонукати в клієнта бажання розвитку ще ближчих стосунків. Відповідно будь-який психотерапевт повинен знати, що небезпека зростання інтенсивності стосунків з клієнтом може привести до розвитку залежності з боку клієнта і втратою об'єктивності з боку терапевта. Уміння розпізнавати подібні ситуації і виводити їх в продуктивне для клієнта русло - обов'язкова вимога до психотерапевта.

• Правило "Не нашкодь". Психотерапевт повинен діяти на користь клієнта і враховувати їх насамперед. Якщо запит клієнта знаходиться поза компетенцією психотерапевта, то він повинен перенаправити клієнта до іншого компетентного в цій області фахівця.

• Етичні аспекти оплати психотерапевтичних послуг. Ціна за консультацію має бути встановлена психотерапевтом під час першої розмови з клієнтом. Плата за консультацію не може замінюватися якою-небудь роботою або послугою з боку клієнта.

Психотерапія в Україні сьогодні

Практика помощи советом, консультацией, руководством, симпатией и ободрением, причём неформально (в качестве друга) и професионально (священник-прихожанину, доктор-пациенту, учитель-ученику), известна издревле. Суть современной практики консультирования состоит в попытке сделать эту помощь более эффективной, основываясь на знаниях о человеческом характере, его формировании и коррекции, что можна сделать только при помощи специальной подготовки специалиста - психолога.

Історично склалося так, що до недавнього часу в нашій країні такого виду психологічної допомоги як розмовна психотерапія і психологічне консультування не існувало зовсім. Тому допомога психолога залишається для багатьох екзотикою, чужою і незрозумілою. І це по-людськи зрозуміло, адже людям властиво боятися того, чого вони не знають.

У розвинених країнах звернутися за допомогою до психолога так само природно, як відвідати лікаря у разі простуди. Причому в більшості випадків клієнтами психологів і психотерапевтів є психологічно здорові, іншими словами "нормальні" люди, які в тои або іншій мірі випробовують незадоволеність якістю свого життя і хочуть щось в ній змінити.

Сподіваємося, що з часом так буде і у нас, а традиційні для українців "психотерапія за дружнім столом" і самолікування під чуйним керівництвом сумнівних видань з серії "Сам собі психолог", перестануть бути сурогатним замінником допомоги професійних психологів.