Скачиваний:
33
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
111.1 Кб
Скачать

Глава 1. Поняття самоменеджмента 5

1.1. Визначення, цілі й функції самоменеджмента 5

1.2. Основи і методик планування та прийняття рішень 7

Глава 2. Сутність та організаційні принципи самоменеджмента 12

2.1. Сутність самоменеджмента 12

2.2. Принципи самоменеджмента 15

Глава 3. Особисті установки керівника 20

3.1.Самомотивация 20

3.2. Мотивація самовдосконалення 25

Заключение

28

Список використаних джерел постачання та литературы

29

Введение

Бути організованим, незалежно від цього, чи стосується це спричинило навколишнього простору або до вашому часу, - означає бути підготовленим. Це означає почуватися зібраним, володіти ситуацією, виробити готовність використовувати усі наявні можливості і справитися з будь-якими сюрпризами і несподіванками, які життя створює вашому шляху. Ми у дивовижно складному, швидко не зовсім розвиненому світі, який сповнений безмежних возможностей[1].

Актуальність теми «Самоменеджмент як засіб підвищення ефективності роботи керівника» залежить від того, що чимало керівники, керуючи тими чи інші суб'єктами, недостатньо виявляють організованість, обов'язковість, не вміють раціонально використовувати робочий час тощо. і т.п. Особливо це ж стосується молодих менеджерів і сучасних керівників. Від яка матимуть самоорганизованность, багато в чому залежати і успіх у карьере.

Самоменеджмент насамперед - це самоорганізація, вміння управляти собою, керувати процесом управління у щонайширшому значенні слова – у часу, у просторі, спілкуванні, діловому світі. Керівник повинен так вміти свою працю, щоб ефективність була максимальной.

Опанувати даної наукою непросто, і молодого керівника треба починати все ж з самоосвіти, причому мало лише набувати знання, потрібна ще й практична і реалізація. Самоменеджмент – це надзвичайно тяжка праця, тож треба виробити готовність до самосовершенствованию.

Потрібен серйозний підхід розробки своєї програми. Насамперед розробляти програму з урахуванням питань, які треба вирішувати в процесі професійної діяльності. При виборі програми слід враховувати зміни, які у життя – економіки, науці, сучасних методах управління тощо. Треба врахувати аспекти практичної реалізації придбаних знаний.

Треба вчитися планувати своє час. Планування покликане забезпечити хазяйська використання найціннішого надбання – часу, а именно:

- або те що час вжити для плідної і успішній деятелньости (максимальний критерий);

- або досягти поставленої мети з можливо меншою витратою часу (мінімальний критерий).

Мета роботи залежить від дослідженні самоменеджемента як засобу підвищення ефективності роботи руководителя

З поставленої мети, у роботі розглядаються такі задачи:

1. Дати поняття самоменеджмента;

2. Визначити цілі й функції самоменеджмента;

3. Вивчити основи та методики планування й терміни прийняття решений;

4. Проаналізувати принципи самоменеджемента;

5. Розглянути мотивацію самосовершенствования.

Глава 1. Поняття самоменеджмента

1.1. Визначення, цілі й функції самоменеджмента

Що таке самоменеджмент?

Самоменеджмент є послідовне і цілеспрямоване використання випробуваних методів роботи у повсякденної практиці, у тому щоб оптимально і з змістом використовувати своє время.

Основна мета самоменеджмента у тому, щоб максимально використовувати власні можливості, свідомо управляти течією своєї життя (самовизначатися) та долати зовнішні обставини як у роботі, і у особистої жизни[2].

Кожній людині взагалі і у особливості тому, котрі готують себе на роботі организатора-менеджера або вже є, насамперед, треба вміти перетворити ситуацію, на яку типова невпорядкованість дій, обумовлена зовнішніми обставинами, у ситуацію спрямованих і здійсненних завдань. Навіть коли виявляється, коли на вас зусебіч звалюються різні завдання й робота прямо-таки захльостує, можна завдяки послідовному планування часу й використанню методів наукової організації праці кращі здійснювати своєї діяльності, щодня виділяючи резерв часу (зокрема й у дозвілля) для справді керівних функций.

Багато менеджери занадто орієнтовані процес діяльності, а чи не з його результати. За такого підходу визнають за краще: правильно робити справи натомість, роблячи правильні справи; розв'язувати проблеми натомість, щоб зробити творчі альтернативи; зберегти кошти натомість, щоб оптимізувати використання коштів; виконати обов'язок натомість, щоб домагатися результатів; зменшувати витрати натомість, щоб підвищувати прибыль.

Л.Зайверт цілком обгрунтовано нагадує у тому, що покращувати свою життя необхідно від себе. «Зміни себе – ти зміниш світ навколо себе». Натомість, аби міняти обставини, які ми й над силах змінити, треба міняти своє ставлення до ним.

Л.Зайверт дає практичні рекомендації тим, хто хоче покращити своє безпосереднє виконання функцій керівника, менше засиджуючи на роботі, ефективніше виконуючи покладені завдання з меншими витратами часу, попереджаючи стреси, підвищуючи кваліфікацію. Він пропонує контролювати то, чого для всіх нас не вистачає – час – шляхом складання планів роботи, де кожному виду діяльності потрібно приділяти місце, вказавши тимчасовий інтервал, тобто визначивши, яку частку вільного часу, з допомогою якого навчитися контролювати себе і контролювати виконання щоденних задач.

Щоденна рішення різноманітних завдань й питання можна в вигляді різних функцій, що у певної взаємозалежності між собою і злочини, зазвичай, здійснюються у певної послідовності. Процес самоменеджмента в аспекті послідовності виконання конкретних функцій охоплює шість фаз:

. постановка мети – аналіз стану і формування особистих цілей; . планування – розробка планів і альтернативних варіантів своєї діяльності; . прийняття рішень щодо конкретних справ; . організація та реалізація – складання розпорядку дні й організація особистого трудового процесу для реалізації поставлених завдань; . контроль – самоконтроль контроль разом (у разі потреби – коригування цілей); . інформація, і комунікація – фаза, властива певною мірою всім функцій, адже й комунікація, та обмін інформацією необхідні усім фазах самоменеджмента.

Окремі функції необов'язково суворо йдуть одна одною, а можуть переплетаться.

1.2. Основи і методик планування й терміни прийняття решений

Переваги оволодіння мистецтва самоменеджмента полягають у наступному: виконання роботи з меншими витратами часу, найкраща організація праці; менше поспіху і стресів; більше задоволення з посади; активна мотивація праці; зростання кваліфікації; зниження завантаженість роботою; скорочення помилок і під час своїх можливостей; досягнення професійних і життєвих цілей найкоротшим путем.

Є кілька методик планування часу й прийняття рішень. Розглянемо що з них.

Метод «Альпи» включає у собі п'ять стадій: 1. Упорядкування завдань дня. 2. Оцінка тривалості акцій. 3. Резервування часу «про запас» (60:40). 4. Прийняття рішень щодо пріоритетним, скорочень і перепоручению

(делегування). 5. Наступний контроль – перенесення несделанного[3].

Ведення щоденника часу, що є одночасно календарь–памятку, особистий щоденник, записничок, інструмент планування, довідник, абонементну книжку, картотеку ідей інструмент контроля.

Застосування принципу Парето (співвідношення 80 : 20) у тому, що коли всі робочі функції розглядати з погляду їхньої ефективності, то виявиться, що 80 % кінцевих результатів досягається за 20 % витраченого часу, тоді як інші 20 % підсумку «поглинають» 80 % робочого времени[4].

Встановлення пріоритетів з допомогою аналізу АБВ включає у собі три закономерности:

. Найважливіші завдання (категорія А) становить приблизно 15 % кількості всіх завдань та внутрішніх справ, якими зайнятий керівник. Власна значимість з завдань (себто внеску до досягнення мети) становить, проте, приблизно 65 %;

. На важливі завдання (категорія Б) доводиться загалом загальної кількості і 20 % значимості завдань й у руководителя;

. Менш важливі соціальні й несуттєві завдання (категорія У) становить, навпаки, 65 % загальної кількості завдань, але мають незначну частку – близько 15 % у спільній «вартості» всіх справ, потрібно выполнить.

Слід врахувати, що запровадження пріоритетів – важливе правило ефективної технічної роботи. Потрібно усвідомити, що не можна зробити і в усіх потрібно зробити. Завжди треба розпочинати від самих важливих дел.

Аналіз за принципом Эйзенхауэра

Відповідно до цього правилу встановлюються за такими критеріями, як терміновість і важливість дела.

Залежно від рівня терміновості й важливості завдання різняться чотири можливості їх оцінки й (у результаті) выполнением:

1) срочные/важные справи. За них потрібно прийматися негайно й самому їх выполнять.

2) Срочные/менее важливі дела.

3) Менш термінові/ важливі завдання. Їх зайве виконувати терміново. Але потрібно проконтролювати, що вони не перейшли до розряду термінових дел.

4) Менш срочные/менее важливі задачи[5].

Розглянуті аспекти самоменеджмента за своїм характером носять раціоналістичний підхід чи пізно це званий західний, розвиваючий спроможності російських і силу ума.

Завдання самоменеджмента враховують і такий чинник діяльності, як біологічний, що включає у собі поняття природного ритму роботи індивідуально кожному за чоловіки й поняття биоритмов.

Працездатність кожної людини схильна до певним коливань, які у рамках природного ритму. Кажуть звичайно «людині ранку» чи «жайворонка» і «людині вечора» чи «сові». Пік працездатності припадає в них як на різні періоди дня. Кожен може пристосуватися до цих коливань своєї працездатності. Необхідно вивчати свої і використовувати ці закономірності у своїй розпорядку дня.

У кожної людини присутні і впливають три різних потоків энергии:

- фізичний ритм (впливає фізичну собі силу й на силу воли);

- психічний ритм (зумовлює динаміку почуттів, настроїв, творчих сил);

- інтелектуальний ритм (впливає розумові способнсоти).

Оскільки тривалість окремих періодів різна (23, 28 і 33 дня), в кожного людини завжди спостерігаються різні, постійно міняються комбінації характеристик фізичного, психологічного і інтелектуального состояния.

Облік свого індивідуального биоритмического стану дозволяє поліпшити працездатність, враховуючи його за складанні планів работы.

Внутрішній шлях самосоврешенствования значно складніше, хоч і окупається в багато разів більше. Результати його відчуваються відразу, коли знайшли свій істинний, індивідуальний, свій неповторний шлях. Так важлива не зовнішній бік добробуту (це є лише наслідком внутрішніх причин), а стан внутрішнього душевного комфорту, визначення істинних цілей та бажань. Найчастіше ми зустрічаємо тягнемося чогось, що ні є нашими власними бажанням, а визначено бажаннями й цілями соціуму, у якому перебуваємо. Саме тому досягнення поставлених цілей відбувається важко, з більшими на зусиллями чи взагалі здійснюється. Ми спонукувані якимись потребами, які насправді, не є нашими, а продиктовані нашими рідними, близькими, вчителями, знайомими тощо. Рухаємося потоком, не усвідомлюючи себе повноцінної одиницею Всесвіту роздивилися й світу. До того ж опиняємося зануреними у різноманітних проблеми, неприятности.

Тож у першу чергу, ми маємо навчитися не ототожнювати себе з іншими, визначити межі свого «я», вивчити її слабкі й сильні боку. Здобути свою справжню свободу, що є свобода внутрішня, це свобода духу, свобода думок та вчинків. Людина хто оволодів цієї свободою, іде у життя власним шляхом, знаходить свій, індивідуальний сенс життя і робить тільки те, що потрібно саме, інакше, чого від нього окружающие.

Допомогти у тому зможе система ПЕІР – система подальшого енергоінформаційного розвитку. Це з шляхів досягнення внутрішньої гармонії, визначення всіх своїх цінностей, проходження їм і притворение їх у життя. Це чудовий спосіб як найменше залежати від зовнішніх обставин, бути визначальним, а чи не певним. Система ПЕІР допоможе «помітити» свої справжні бажання і ефективно втілити у життя, не зацикляясь ними і прив'язуючись до ним.

У самій людині закладено усе необхідне у тому, щоб жити, розвиватися, вдосконалюватися, допомагати самої себе справлятися відносини із своїми проблемами. Кожна молода людина створено те щоб зуміти допомогти самої себе. Ні не може бути істинної допомоги, крім самодопомоги. «Порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого». Про це свідчить Д.Верищагшин, пропонуючи самому навчитися управляти власною долею, привнести гармонію і на свій жизнь[6].