практик з псих упр перс_1 / література / ekon_pidpr

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ЕКОНОМІКА

ПІДПРИЄМСТВА

Навчальний посібник

За загальною редакцією А. В. Калини

Київ 2006

ББК 65.29я73 Е45

Автори: Н. М. Бондар, В. Є. Воротін, О. А. Гаєвський, О. Є. Єрмаков, А. В. Калина, В. Ф. Оберемчук, Т. Г. Остапенко, М. М. Подоровська , Н. І. Скрябіна, О. Ю. Чубукова

Рецензенти: П. П. Борщевський , д р екон. наук, академік НАН України В. С. Яцков, д р екон. наук

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 6 від 27.06.01)

Економіка підприємства : Навч. посіб. / Н. М. Бондар, В. Є. Во Е45 ротін, О. А. Гаєвський та ін.; За заг. ред. А. В. Калини. — К. :

МАУП, 2006. — 352 с. — Бібліогр. в кінці розділів. ISBN 966 608 524 0

У навчальному посібнику розглянуто закономірності розвитку підпри ємств та основні питання економіки, управління, організації виробництва і планування важливих напрямів виробничої діяльності.

Для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, слухачів післядипломної освіти і курсів підвищення кваліфікації та фахівців.

ISBN 966 608 524 0

ББК 65.29я73

♥Н. М. Бондар, В. Є. Воротін,

О.А. Гаєвський та ін., 2006

♥Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП), 2006

ВСТУП

Перехід економіки України від централізовано планової до ринко вої системи господарювання зумовив зміну форм і методів ведення виробничої діяльності підприємств. Господарюючим суб’єктам, тобто підприємствам, чинним законодавством нашої країни надано широкі права і можливості щодо реалізації їх економічних інтересів, вибору форм організації виробництва (надання послуг) і збуту продукції. Тому для ліпшого розуміння сутності поняття “економіка підприємс тва” потрібно враховувати насамперед особливе значення місця і ро лі підприємства у процесі економічного розвитку держави.

В умовах ринкової економіки підприємство об’єктивно стає основ ною організаційною ланкою в реалізації загальнодержавних та галу зевих виробничих завдань. Воно має не тільки виробляти високо якісну та конкурентоспроможну продукцію, що повинна користува тися попитом на внутрішньому ринку, а й створювати нові робочі місця, забезпечуючи зайнятість працездатного населення, своєчасно виплачувати заробітну плату всім працівникам та відраховувати необхідні податкові платежі у державний та місцеві бюджети.

Кожне підприємство самостійно визначає асортимент, кількість та спосіб виробництва товарів (чи надання послуг), вирішує, де та як їх реалізовувати і, зрештою, як розподіляти отриманий дохід. З усіх цих питань воно приймає самостійні рішення з урахуванням своїх вироб ничих інтересів, відповідаючи за діяльність власним майном. Усе це загалом й визначає економіку підприємства як одну з окремих галу зей економічної науки.

3

Економіка підприємства — дисципліна, метою якої є розкриття шляхів та методів досягнення підприємством найвищих результатів виробничої і господарської діяльності при найменших витратах пра ці та коштів на одиницю продукції (чи послуг). Її теоретичною осно вою є економічна теорія, мікроекономіка та статистика.

Функціонування підприємств у ринкових умовах передбачає по шук і розробку кожним з них власного шляху розвитку. Тобто, щоб вижити і розвиватися, підприємство має постійно вдосконалювати свій економічний стан, а саме: завжди мати оптимальне співвідно шення між витратами та результатами виробництва; вишукувати но ві форми вкладання капіталу; знаходити нові, ефективніші способи просування виробленої продукції (послуг) до споживача; проводити конструктивну маркетингову політику і т. ін.

Економіка підприємства як галузь науки і навчальна дисципліна базується на пізнанні та використанні економічних законів і законо мірностей розвитку та функціонування суспільного виробництва, тобто на поєднанні теорії і практики. Методологічною основою тако го пізнання, що визначає головні напрями розвитку виробництва, є діалектичний метод, який розглядає розвиток усіх явищ в їх взаємо дії та взаємозв'язку, в переході від кількісних змін в якісні, в єдності та боротьбі протилежностей. Відповідно до цього предметом вивчен ня дисципліни “Економіка підприємства” є методи та способи раціо нального поєднання та ефективного використання всіх елементів ви робничого процесу на рівні підприємства. Складові цього предмета — теорія і практика виробничо господарської діяльності підприємства, принципи формування і використання ресурсного потенціалу, а та кож взаємодії всіх видів виробничих ресурсів та організації ефектив ної підприємницької діяльності.

Для визначення кількісних характеристик показників діяльності підприємства і впливу різних чинників користуються різними мето дами економічних досліджень: статистичним, монографічним, експе риментальним, розрахунково конструктивним, балансовим, еконо міко матеріальним.

У цьому навчальному посібнику охоплено найважливіші аспекти економіки підприємства з урахуванням чинного законодавства Укра їни, указів Президента нашої держави та постанов Кабінету Мініс трів України щодо розвитку і функціонування народногосподарсько го комплексу та становлення ринкової економіки. Важливо, щоб по сібник сприймався, з одного боку, як засіб для поліпшення виробни

4

чої діяльності підприємства, а з іншого — як науковий доробок у по дальшому розвитку теорії та практики господарювання.

Автори видання сподіваються, що оскільки дисципліна “Економі ка підприємства” є складовою навчальних програм підготовки фахів ців усіх економічних спеціальностей, то пропонований посібник мо же бути корисним не тільки для студентів економічних факультетів і вищих закладів освіти, а й для викладачів та аспірантів, керівників і фахівців підприємств різних галузей економіки України.

Автори мають намір у подальшому вдосконалювати запропонова ну концепцію та зміст посібника, враховуючи розвиток теорії та практики становлення системи ринкового господарювання в Україні.

Упідготовці рукопису видання брали участь канд. екон. наук

Н.М. Бондар (розділи 7, 13, 14); д р наук з державного управлін ня В. Є. Воротін (розділ 1); д р екон. наук О. Є. Єрмаков (вступ, розділи 5, 6, 9); канд. екон. наук А. В. Калина (розділи 4, 12); канд. екон. наук В. Ф. Оберемчук (розділи 3, 10); старш. викл. Т. Г. Оста пенко (розділ 15); канд. екон. наук М. М. Подоровська (розділ 2); д р екон. наук О. Ю. Чубукова (розділи 8, 16); старші викладачі О. А. Га євський та Н. І. Скрябіна (розділ 11).

5

Розділ 1

ЕКОНОМІЧНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ НА РІВНІ ПІДПРИЄМСТВА

1.Цілі та принципи економічного реформування підприємництва

Проведення економічних реформ на макроекономічному рівні є неодмінною, цілком необхідною умовою подальшого розвитку дер жав, що виникли на пострадянському просторі, але варто зазначити, що для забезпечення прогресу потрібна також ціла низка інших умов. Стосовно України серед таких умов слід назвати насамперед лібералізацію суспільства, адміністративну реформу, значне скоро чення масштабів державного регулювання, ретельне реформування чинного законодавства і нормативно правової бази тощо.

Надзвичайно важливо, щоб усі ці реформи були доповнені ціле спрямованими зусиллями, скерованими на зміну стилю поведінки людей. Об’єктивна необхідність таких зусиль зумовлена існуванням на нинішньому етапі певної тимчасової дистанції між появою нових виробничих умов та стимулів і сталою, традиційно інертно спожи вацькою свідомістю більшості працівників.

Річ у тім, що економічні реформи, що провадяться зверху, суттєво змінюють ситуацію, “правила гри”, умови, в яких діють економічні суб’єкти — люди і підприємства. До того ж змінюються чинники, які впливають на працівників та управлінців — замість адміністративно го примусу вступає в дію економічна необхідність боротьби за вижи вання.

Проте це, на жаль, не означає, що в міру ринкових змін на вироб ництві відразу автоматично змінюється і поведінка всіх людей. Якщо одні (меншість) швидко реагують на нові можливості, що відкрива

6

ються, і реалізують свої підприємницькі здібності, то для інших (більшості) розпочинається більш менш тривалий період болісної адаптації [3, 33–34].

Розвиток і становлення підприємництва є одним з основних чин ників демократичної перебудови суспільства у нових незалежних державах та важливою складовою успішної структурної перебудови економіки в умовах ринкової орієнтації.

За роки ринкової перебудови економіки України малий та серед ній бізнес перетворився з “екзотичного явища” на реально існуючий сектор національної економіки, де функціонує більше 180 тис. під приємств та виробляється понад 11 % загального обсягу продукції, робіт і послуг в усьому народногосподарському комплексі України. На таких підприємствах зайнято 1,7 млн людей. Крім того, налічуєть ся майже 950 тис. індивідуальних підприємств (за деякими даними, в країні існує більше 3 млн індивідуальних підприємців, більшість з яких працює в “тіні” — вони не зареєстровані та не сплачують подат ки), 35,5 тис. фермерських господарств. Це в десятки разів менше, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою, проте проблем у підприємців України більше, ніж будь де.

Одна з вагомих проблем та причин гальмування розвитку підпри ємництва криється у невизначеності відповідної державної політики та надмірному втручанні державних органів влади в економічну ді яльність суб'єктів господарювання. Складовою у вирішенні цих проблем є формування належної системи взаємодії влади та бізнесу відповідно до чинної законодавчої бази.

Держава створює законодавчу основу діалогу між підприємниць кими структурами та органами державної влади. Це сприятиме за безпеченню поточних і стратегічних умов розвитку підприємництва, де створюється основна кількість робочих місць та закладаються під валини зростання добробуту населення. Зокрема, для формування і реалізації державної політики з питань розвитку і підтримки підпри ємництва, ефективного використання його можливостей в розвитку національної економіки розроблено і прийнято Указ Президента Ук раїни “Про державну підтримку малого підприємництва” (від 12 трав ня 1998 р.) та ін.

Для зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення адміністративних бар'єрів на шляху розвитку малого та середнього бізнесу розроблено і прийнято заходи, передба чені Програмою розвитку малого підприємництва в Україні. Зокре

7

ма, в рамках цієї Програми урядом було розроблено та подано до Ка бінету Міністрів України близько 20 проектів законодавчих актів, спрямованих на усунення адміністративних, правових, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва.

Характерно, що на кінець 2002 р. такий показник, як кількість суб'єктів малого підприємництва в Україні на тисячу людей населен ня, все ще був у вісім разів менший, ніж у розвинених європейських країнах. У 2004 р. намітилася тенденція кількісного зростання суб'єктів малого підприємництва, але здебільше за рахунок кількості підприємців фізичних осіб.

Основні чинники, що заважають розвитку підприємництва в УкраA їні [5, 7–8]:

•відсутність державної політики у сфері підтримки підприємниц тва, чітко сформульованої через систему правових актів;

•збільшення кола адміністративних бар’єрів (реєстрація, ліцензу вання, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регу лювання орендних відносин тощо);

•відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово кредитної підтримки;

•надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

•невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

•надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єк тів господарювання.

Державна підтримка підприємництва в Україні ведеться за такими принципами:

•якнайбільше обмеження адміністративного державного втру чання в підприємницьке середовище;

•надання допомоги тільки тим підприємствам, що здатні ефек тивно вести підприємницьку діяльність;

•надання грошової чи матеріальної допомоги за умови, що під приємство вже має виробничий потенціал, вкладає у виробництво власні кошти;

•надання підтримки переважно на конкурсних засадах.

Загальнодержавні та регіональні пріоритети розвитку і підтримки підприємництва мають визначати [1]:

•місце регіону в загальнодержавному розподілі праці;

•особливості потенціалу господарського комплексу регіону;

•реальну конкурентоспроможність продукції (послуг) галузі на зовнішніх ринках;

8

• можливості економії ресурсів різного виду шляхом зменшення використання імпортної сировини, енергозберігаючих та екологічно чистих виробництв.

Головні завдання соціальноAекономічного розвитку підприємницA тва:

•сприяння розвитку підприємництва в напрямах, що можуть най більше задовольнити потреби населення регіону в послугах, роботах

іпродукції, які користуються підвищеним попитом;

•сприяння розвитку підприємництва в галузях, що передбачають раціональне використання ресурсного потенціалу регіону, зниження непродуктивних витрат за рахунок найдосконаліших методів і форм господарювання;

•стимулювання розвитку підприємницької діяльності в галузях, що можуть забезпечити найвищу ефективність виробництва та його конкурентоспроможність завдяки використанню досягнень науково технічного прогресу, випуску принципово нових видів продукції та впровадженню ресурсозберігаючих технологій;

•організація послуг нефінансового характеру, наприклад надання консультацій і методичної допомоги у разі вибору найперспективні ших напрямів підприємницької діяльності, з огляду на соціально економічні проблеми, вирішення яких має особливе значення для розвитку регіону.

В умовах становлення ринкових відносин в Україні державне регу лювання підприємництва передбачає використання економічних ре гуляторів розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку.

2.Нове економічне законодавство 2000–2004 рр.

Закони є інструментом втілення державної політики, отже, якість закону здебільше залежить від якості існуючої політики. Перешкода ми до ухвалення законів, на нашу думку, часто стають неузгодженість інтересів сторін та брак обґрунтування законодавчих змін, в резуль таті чого виникає потреба у пошуку заходів, що сприятимуть пожвав ленню ділової активності і усуненню перешкод, що стримують її (див. таблицю).

Водночас у сфері регулювання процесу входження в бізнес пору шуються такі принципи ліцензування видів господарської діяльнос ті, як дотримання єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, та дотримання єдиного порядку ліцен

9

Підсумкова оцінка змін в економічному законодавстві за період 2000–2004 рр.

Заходи, що сприяли пожвавленню	Заходи, що стримували ділову
ділової активності	активність
Ухвалення базових законів щодо	Відкладення в часі ухвалення
регулювання діяльності у фінансовому	Податкового, Цивільного, Земельного та
секторі	Митного кодексів
Регламентація процедур взаємодії	Зволікання з ухваленням законів
платників податків і податкових органів,	України “Про цінні папери і фондову
запровадження процедури	біржу”, “Про акціонерні товариства”
адміністративного оскарження дій
податкових органів
Ухвалення пакету законів у сфері	Впровадження голографічного захисту
технічного регулювання, які	документів і товарів, що зумовило
відповідають європейським стандартам	зростання витрат на розвиток бізнесу
“Мала судова реформа”, що збільшує	Збільшення загального податкового
можливості захисту прав підприємців у	навантаження внаслідок запровадження
суді	збору до Фонду страхування від
	нещасних випадків
Спрощення умов перетину кордону для	Невизначеність щодо регулювання в
іноземців	галузі зв'язку через брак якісного
	проекту Закону України
	“Про телекомунікації”
Скасування мораторію на банкрутство
сільськогосподарських підприємств

Джерело: Міжнародний центр перспективних досліджень.

зування цих видів діяльності, визначених у Законі України “Про лі цензування певних видів господарської діяльності”.

Важливим кроком у реформуванні української системи технічного регулювання та її гармонізації з європейськими стандартами стало ухвалення 17 травня 2001 р. законів України “Про стандартизацію”, “Про підтвердження відповідності” та “Про акредитацію органів з оцінки відповідності”. Позитивним моментом цих документів є вста новлення правових гарантій щодо забезпечення прав і законних інте ресів суб'єктів підприємницької діяльності та механізму їх захисту, а також створення для суб'єктів господарювання можливостей альтер нативних варіантів поведінки у деяких випадках для забезпечення дотримання вимог чинного законодавства.

10