Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
укр мова Стецюк.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
410.11 Кб
Скачать

ЛУГАНСЬКИЙ КОЛЕДЖ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

СТЕЦЮК Н.А.

УКРАЇНСЬКА МОВА

ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

(МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

САМОСТІЙНОГО ОПАНУВАННЯ КУРСУ)

Луганськ – 2004

Автор-укладач:

Стецюк Н.А. – викладач-методист української мови та літератури Луганського коледжу культури і мистецтв

Методична добірка укладена відповідно до чинної програми курсу „Українська мова за професійним спрямуванням” та схвалена на засіданні циклової комісії соціально-економічних та гуманітарних дисциплін Луганського коледжу культури і мистецтв

Рекомендовано до друку науково-методичною радою Луганського коледжу культури і мистецтв

Дана методична добірка укладена відповідно до чинної програми курсу „Українська мова за професійним спрямуванням”. Окрім теоретичного матеріалу, посібник містить інформаційно-ілюстративний матеріал, зразки творчих завдань, контрольно-оціночних робіт, тестові завдання, практичний тренінг невербального спілкування, корисні поради з етики ділового спілкування.

Добірка може бути використана студентами як посібник для самостійного опрацювання матеріалу курсу, а також викладачами коледжу у практичній

роботі.

ТЕМА №1 Мова і професія. Основні вимоги до мовлення. Особливості професійного спілкування. Мовленнєвий етикет спілкування

Студенти повинні знати:основні вимоги до мовлення; особливості професійного спілкування; норми літературної мови та мовленнєвий етикет спілкування.

Студенти повинні вміти: здійснювати регламентування спілкування, ефективне слухання; застосовувати орфографічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні; доречно використовувати моделі звертання, привітання, вибачення, погодження, подяки, прощання.

Література:

  1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. - К.: Видавництво А.С.К., 2002. - 400 с.. с.200-202;

  2. Сікорська З.С., Нікітіна А.В., Есаулова Н.В. Працюймо над мовленням. Система роботи з культури мовлення. 8-9 кл.- Луганськ: Янтар, 1999. - 64 с., с.33-34;

  3. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. - Х.: Торсінг. - 2001.- 384 с., с. 300-302.

  4. Українська мова: Підручник для 10-11 класу /О.М.Біляєв, Л.М.Симоненкова, Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова. - К.: Освіта, 2002. - 240с.

Зміст заняття

  1. Організаційний момент. Зміст та завдання курсу. „Українська мова за професійним спрямуванням”.

  2. Оголошення теми та мети заняття.

Мова і професія

Мова – універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність. Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення.

Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

Знати мову своєї професії – це значить вільно володіти лексикою свого фаху, нею послугуватися.

Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

Основні вимоги до мовлення: правильність, змістовність, послідовність, багатство, точність, виразність, доречність та доцільність.

До усного мовлення ставляться такі вимоги:

  • точність у формулюванні думки, недвозначність;

  • логічність;

  • стислість;

  • відповідність між змістом і мовними засобами;

  • відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;

  • відповідність між мовними засобами та стилем викладу;

  • вживання сталих сполучень;

  • різноманітність мовних засобів;

  • нешаблонність у побудові висловлювання;

  • доречність;

  • виразність дикції;

  • відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Необхідно, щоб ці вимоги базувалися на знанні літературної норми і чутті мови (здатності відчувати належність слів певного стилю, доречності вживання слів у певній ситуації). Загальна мовна культура визначається і знанням норм літературної мови (орфоепічних і акцентних, графічних, орфографічних, лексичних, морфологічних, синтаксичних, стилістичних, пунктуаційних); ерудицією, світоглядом людини, культурою мислення, технікою мовлення.

Мовленнєвий етикет спілкування. Опрацювання матеріалу „Мовна норма”( Зубков М. Сучасне ділове мовлення, с.16-18).

Універсальні величини усного спілкування:

  • погляд;

  • усмішка;

  • відстань ( інтимна, особиста, соціальна, офіційна).

Мовний етикет (у формі рольової гри)

Записати у конспекти кілька варіантів традиційних привітань, прощання, звертання, вибачення, погодженість (Глущик, ст. 203-205).

Закріплення:

1) Розкрити зміст тези: „Яка людина, така в неї мова”.

„Помилки допускається не той, хто мало говорить, а той, хто багато базікає”.

2) Продовжити ввічливі відповіді в заперечній і стверджувальній формі на прохання сходити в кіно, почитати книгу.

- Сьогодні в кінотеатрі чудовий фільм. Може сходимо?

а)- Вибач, але я не можу...

б) –Так...

- У тебе є пригодницька книга?

- Так.

- Дай, будь ласка прочитати.

а) – Не можу...

б) – Дам , але...

3) Яку форму привітання ви оберете при зустрічі і прощанні:

а) з чоловіком (жінкою) середнього віку?

б) з однокурсником?

в) з людиною похилого віку?

3) Рольова гра. Проблемна ситуація щодо поведінки на вулиці.

4) Диктант з наступним обговоренням змісту тексту.

Поради Іржі Томана

Говоріть лише тоді, коли вам є що сказати. Не може говорити цікаво той, хто нічого не читає, не бере участі у громадському житті, не відвідує культурних закладів, не дискутує з товаришами, не подорожує і нічого не переживає.

Для збагачення словникового запасу читайте твори авторитетних авторів, слухайте кваліфікованих промовців і принагідно записуйте ті слова й вирази, які б ви хотіли використати в своїй мові. Виявіть, які слова ви вживаєте надто часто, і намагайтесь замінити їх іншими словами й виразами. Чергуйте довгі речення з короткими. Довгі речення важко сприймати й розуміти. Нагромадження коротких речень робить мову монотонною. Речення, де кілька іменників стоять поруч, сприймаються важко. Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: „даруйте”, „перепрошую”, „дякую”, „будь ласка” та ін.

Природа дала людині один язик і два вуха для того, щоб вона слухала інших удвічі більше, ніж сама говорить.

Запитання – дуже зручна форма наказу. Отже, ставте запитання.

Наголосити на якійсь думці можна різними способами:

- перш, ніж висловити її, помовчите бодай хвилину, а потім уже говоріть;

- підсильте свій голос або стиште його;

- уповільніть виклад і наголосіть на кожному окремому слові в реченні;

- доповніть слово жестом і мімікою;

- змініть тон голосу;

- повторіть важливе слово або речення.

Під час розмови вчіться ставити себе на місце іншої людини.

Домашнє завдання: міні-твір :”Найкраще виховання – власний приклад”.

Матеріал для самостійного опрацювання теми №1 „Формула ввічливості при знайомстві”

Рекомендована література:

1. Энциклопедия этикета, М.: «Изд. Астрель», 2000. - 512 с., с. 20-24.

За правилами хорошого тону незнайомі люди повинні бути представлені один одному кимсь третім.

Існує певний порядок представлення.

Першим слід назвати молодшого за віком, представляючи його старшому, а старшого молодшому (якщо вік однаковий – молодшого за станом).

Чоловіка завжди представляють жінці, за винятком, коли чоловік набагато старший неї.

Нового співробітника представляють керівнику. Якщо одну людину знайомлять з групою, то його представляють групі першим. Якщо ви представляєте людей одного віку, статусу і статі, то спочатку слід представляти менш знайому вам людину більш знайомій.

Коли ви кого-небудь знайомите чи знайомлять вас, намагайтесь дивитись співрозмовнику в обличчя, посміхайтесь, адже доброзичлива посмішка приваблює до вас іншу людину.

Існує і односторонній порядок представлення. Ним користуються, коли одну людину представляють групі людей. Наприклад, лектора представляють аудиторії.

Інколи доводиться представлятись самому. Робити це слід у виняткових випадках, важливість якого виправдовує такий відступ від етикету. При цьому обов’язково слід дотримуватись необхідної „дистанції”, щоб не наштовхнутись навіть дуже чемне, але непорозуміння. Спочатку слід вибачитись, потім назвати себе і лише після цього, у випадку доброзичливого до вас ставлення, коротко викласти причину, що примусила вас звернутися до людини з проханням приділити вам кілька хвилин. Якщо люди незнайомі один з одним, перед службовою чи діловою розмовою обов’язково слід представитись.

Представитись слід, коли ви вперше приходите в колектив, з яким вам доведеться зустрічатися чи співпрацювати в майбутньому. Якщо вас будь-хто вводить в колектив, то він мусить вас представити колективу.

Немає необхідності представляти людину, що іде поруч з вами вулицею, якщо ви зустрінете свого знайомого і зупинились лише для того, щоб привітати його.

Якщо вам треба познайомити людей, один з яких є вашим родичем, краще представити першим більш близьку вам людину (сестру - своїй знайомій).

Знайомих першими представляють батькам, а не навпаки.

Коли збираються гості, господарі представляють всіх гостей один одному, якщо вони незнайомі, причому господиня знайомить між собою жінок, а господар – чоловіків.

При представленні слід дотримуватись двох основних принципів.

По-перше, необхідно чітко вимовляти ім’я, по батькові і прізвище, а також будь-яку іншу інформацію, яку ви хочете повідомити (наприклад, професія, місце роботи та посада тощо).

По-друге, слід використовувати такі формули ввічливості, які б відповідали даній конкретній ситуації.

Найчастіше при знайомстві використовується фраза „Дозвольте Вампредставити ...”

Якщо знайомляться люди одного віку і стану, досить фрази „Познайомтесь, будь ласка, це ...”

Інші можливі формули мовного етикету при знайомстві.

Дозвольте відрекомендуватися...;

Познайомте мене, будь ласка...

Дозвольте познайомити Вас із...

Дуже раді з Вами познайомитися...

Дуже приємно

Коли люди познайомились, вони мусять вітати один одного при наступних зустрічах. Форма вітання залежить від встановлених між ними стосунків.

ТЕМА №2. Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів. Композиція мовлення.

Студенти повинні знати: види усного спілкування; жанри публічних виступів; композицію мовлення.

Студенти повинні вміти:володіти різними видами усного спілкування, готуватися до публічного виступу.

Література:

  1. Глущик С.В., О.В.Дияк, С.В.Шевчук. Сучасні ділові папери, К., 2002, с.208-216

  2. М.Зубков. Сучасне українське ділове мовлення, К., - 2001. - с.306-324

Зміст заняття

  1. Організаційний момент.

  2. Перевірка домашнього і самостійно опрацьованого завдання.

  3. Оголошення теми та мети заняття.

  4. Опрацювання нового матеріалу.

Види усного спілкування

Службова бесіда.

Знання правил етикету є підґрунтям для формування іміджу керівника, працівника та фірми в цілому

Важливим є початок спілкування. З першої фрази, погляду, настрою керівника залежатиме хід зустрічі, бесіди, наради, тому варто починати її стримано, але доброзичливо.

Ділова бесіда, завдяки ефекту зворотного зв’язку, дозволяє керівникові реагувати на висловлювання співрозмовника відповідно до конкретної мети бесіди, її предмету та особистості співрозмовника.

Ділова бесідаяк форма взаємного спілкування має такі переваги:

  • можливість диференційованого підходу до предмета обговорення;

  • швидкість реагування на висловлювання співрозмовника за допомогою пояснень, поправок тощо;

  • розширення компетентності керівника за рахунок критичних оцінок, пропозицій і думок партнера;

  • відчуття особистої значущості у вирішенні обговорюваних проблем і причетності до результатів, отриманих у кінці бесіди.

Існує два види ділових бесід: кадрові та проблемні, або дисциплінарні.

Керівник повинен мати план бесіди, дотримуючись якого він зможе відповісти на запитання:

  • яка причина бесіди й організаційні конкретні завдання, пов’язані з її темою, метою;

  • які контраргументи може висунути співрозмовник і що потрібно зробити, щоб досягти поставленої мети;

  • які варіанти вирішення проблеми можна запропонувати, якщо партнер погодиться, відмовиться або заперечуватиме;

  • на кого з партнерів чи підлеглих можна покластися у вирішенні проблеми і які переваги це матиме чи які негативні моменти може викликати.

Проблемні, або дисциплінарні, бесіди відрізняються від кадрових тим, що вони зумовлені фактами порушення дисципліни або відхиленні від встановлених норм і правил у діяльності організацій , підприємств.

Проблемна бесіда керівника з підлеглими спрямована перш за все на створення творчої атмосфери на підприємстві, на підвищення ефективності колективної співпраці.

При проведенні проблемної бесіди слід пам’ятати таке:

  • головне завдання проблемної бесіди - майбутня робота працівника, який чимось завинив;

  • не потрібно проводити бесіду без належної підготовки;

  • бесіда про дисципліну – не вистава, а довірча розмова;

  • не можна приймати рішення наперед;

  • якщо необхідно зробити індивідуальні винятки з правил, про це потрібно повідомити інших;

  • працівник повинен зрозуміти „оргвисновки”;

  • важливо погодити із працівником програму його подальших дій і термін її реалізації.

Службова телефонна розмова.

Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:

  • момент установлення зв’язку;

  • виклад суті справи;

  • завершальні слова (знак про закінчення розмови).

До ділової телефонної розмови слід завчасно готуватися. А саме:

  • укласти чіткий план спілкування (порядок питань, які б ви хотіли поставити адресатові);

  • мати поряд допоміжний матеріал (довідкові, цифрові дані, списки та інше, усе, що може нагально знадобитися як додаткова інформація);

  • мати напохваті чим і на чому зафіксувати потрібну інформацію.

Види і жанри публічних виступів.

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри: доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.

Доповідь діловамістить виклад певних питань із висновками та пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання запропонованих проблем.

Доповідь звітнамістить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу. Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період.

Промова- усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів; з логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.

Із промовами виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо.

Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал. Завдання оратора – виявити нові, нестандартні аспекти теми, спонукавши присутніх по-новому сприйняти навіть уже відомі факти і реалії.

Агітаційній промові притаманні практично всі складові промови мітингової. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові.

Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю спрямування, полемічністю та аргументованістю викладених у ній фактах.

Ювілейна промова присвячується певній даті, пов’язаній з ушануванням окремої людини, групи осіб, урочистостям на честь події з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо.

Лекція(лат. читання) є однією з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та інших знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має системний характер.

Композиція мовлення

Виступ на зборах, нараді, семінарі передбачає:

  • виклад суті певного питання;

  • акцентування на основному;

  • висловлення свого ставлення й оцінки;

  • підкреслення значущості, важливості, актуальності (чи навпаки);

  • підкріплення своїх доказів прикладами (посилання на джерела).

Готуючи текст до виступу, слід робити виписки із цитатами, іменами, цифрами, відповідними поясненнями, схемами, таблицями; написати анотацію; стисло викласти інформацію в тезах і обґрунтувати її; зробити конспект ключових слів. Більш розгорнутою формою тексту є конспект, у якому стисло викладають найістотніше в змісті тексту виступу.

Тест „Діловий етикет”

1.Один з ділових партнерів підходить до другого. Хто вітається першим?

а ) той, що стоїть;

б) той, що підходить.

2. Під час ділової бесіди партнер грається ручкою чи олівцем. Що це означає?

а) він поспішає і хоче вже закінчити розмову;

б) цілком погоджується;

в) вважає зустріч даремною тратою часу;

г) хоче висловитись.

3. Як сприймається в ділових колах носіння димчастих окулярів?

а) підносить імідж;

б) знижує імідж.

4. На діловому прийомі першим виголошує промову

а) гість;

б) господар.

5. Прийшовши в гості, ви потиснете руку

а) всім присутнім;

б) господареві;

в) господареві, а іншим тільки вклонитись.

6. Прикраси – це зорові симптоми. Під час презентації, ділового прийому вони мають бути

а) модними;

б) яскравими, щоб привернути увагу;

в) повинні увиразнювати індивідуальність промовця;

г) вишуканими, але скромними;

7. Вам треба виголосити коротку рекламну промову. Який варіант одягу ви оберете?

а) світло-сірий костюм, блакитна сорочка, блідо-сіра краватка;

б) синій костюм, біла сорочка, червона з синім краватка,

в) не має значення, бо головне – що і як сказати.

8. У якій черговості правильно представляти?

а) молодшого старшому;

б) старшого молодшому;

в) чоловіка жінці;

г) жінку чоловікові;

г) людині вищого статусу – людину нижчого статусу;

д) людині нижчого статусу – людину вищого статусу.

9. На прийомі ви зустріли людину, яку вважаєте своїм недругом. Чи зобов’язані ви, згідно з правилами етикету, подати руку для вітання?

а) так;

б) ні.

10. Що можна класти в зовнішню нагрудну кишеню піджака, ідучи на діловий прийом?

а) ручку;

б) гребінець;

в) окуляри;

г) білу носову хустинку.

Домашнє завдання. Підготувати текст усного виступу на морально-етичну тему.

Матеріал для самостійного опрацювання теми №2

Культура ділової телефонної розмови та ділове спілкування”

Вербальне телефонне спілкування висуває перед співрозмовниками низку обов’язкових етикетних реплік (кліше, шаблонів), якими, неначе паролями, обмінюються обидві сторони розмови.

Адресант після короткого вітання називає своє прізвище, ім’я та по батькові, посаду й організацію, яку він представляє (порядок може бути зворотний). Якщо слухавку взяв не той, хто вам потрібен, слід увічливо попросити покликати його до телефону. У разі відсутності потрібної вам людини в офісі взагалі та коли ви не встигли відрекомендуватися, ви можете почути: ”Хто його запитує?” Назвавши себе, можна попросити:

  • занотувати інформацію для подальшої інформації;

  • попередити потрібну вам людину про час, коли ви знову зателефонуєте;

  • щоб вам зателефонували, назвавши номер телефону і час.

Але в усіх зазначених вище випадках варто поцікавитися, з ким ви щойно розмовляли.

Не слід телефонувати за номером домашнього телефону вашого начальника чи партнера, якщо він сам не дав цей номер і не сказав, щоб ви йому зателефонували додому.

Якщо під час розмови зв’язок перервався, то перетелефонувати повинен той, з чиєї ініціативи відбулась розмова. У випадку, коли ви помилились номером, не можна запитувати: ”Який це номер?”, „Куди я попав?”, чи „Хто це говорить?” – краще запитати: „Це номер такий-то?” Коли лунає дзвінок, треба постаратися підняти трубку до четвертого дзвоника (зазвичай чемна людина, яка вам телефонує, не дозволить собі великої кількості числа дзвінків).

Адресат, приймаючи „вхідний” дзвінок, із метою економії часу, після відповіді на вітання, мусить відразу назвати організацію, відділ, свою посаду, прізвище, ім’я та по батькові (порядок може бути зворотний):

Коледж культури і мистецтв, секретар Петрова Олена Олександрівна

Подібний тон надає розмові робочого тону й ритму. Якщо співробітника, якого просять до телефону, немає на місці, а питання, яке порушує адресант може вирішити інший співробітник, слід запросити його або дати відповідний номер телефону.

Якщо „вхідний” дзвінок порушує робочий процес, слід вибачитися й попросити зателефонувати пізніше, назвавши час, або ж пообіцяти самому зв’язатися з адресантом, також назвавши час.

Частину названих проблем може зняти обізнаний секретар, котрий приймає й фіксує всю інформацію.

Декілька загально усталених правил:

  • службовий телефон-переважно для службових справ;

  • телефон загального користування має бути розташовано у зручному, доступному, звукоізольованому місці (коридор, окрема кабіна тощо);

  • говорити слід чітко, стисло й коректно (виразність вимови включає повторювання вже сказаного);

  • не слід прохати про значну послугу малознайому людину;

  • слід пам’ятати, що телефонна розмова – це діалог, а не монолог.

Якщо у вас встановлений автовідповідач, треба щоб запис був привітливий і доброзичливий, але разом з тим не претензійний, оскільки це може відштовхнути людей, які хотіли залишити інформацію на автовідповідачу. Якщо хтось залишив на автовідповідачу свій номер телефону і прохання йому зателефонувати, можна, зателефонувавши, назвати себе і нагадати про дзвінок, даючи можливість зробити пояснення своєму співрозмовнику.

Якщо ви телефонуєте на сотовий телефон, то розмова має бути короткою, оскільки розмову буде оплачувати ваш співрозмовник, а тариф, як правило, високий. Крім того, ваш співрозмовник може бути за рулем автомобіля і, розмовляючи по телефону, відволіктись від дороги, що загрожує бідою

Література:

  1. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення, с.317-318

  2. Энциклопедия этикета. -.М.: «Изд. Астрель», 2000.- с.40-44

ТЕМА №3 Форми проведення дискусії. Культура мовлення під час дискусії

Студенти повинні знати:основні форми проведення дискусії, поняття культури мовлення під час дискусії, основні прийоми активізації уваги слухачів.

Студенти повинні уміти:застосовувати певні форми проведення дискусії, користуватися правилами спілкування мовця і слухача.

Література:

  1. Біляєв та ін. Українська мова: Підручник для 10-11 класів. – К.: Освіта, 2002, с.140-144

  2. Якименко Н. Невербальні засоби ділового спілкування // Дивослово, 2003, №5, с. 42-45

Зміст заняття

1.Перевірка (усно, у формі ділової гри) самостійно опрацьованих тем (формули ввічливості при знайомстві та культура ділової телефонної розмови).

2. Вивчення нового матеріалу.

Форми проведення дискусії

Завдання сучасного навчання нового типу готувати особистість, яка б не тільки сама сприймала ідеї, але й уміла бути гідним захисником цих ідей, була спроможна презентувати їх.

Зіткнення різних думок, боротьба позицій завжди були у будуть у звичаях людей, адже це є необхідною умовою пошуків істини. Витоки дискусії сягають часів Давньої Греції Vст. до н.е., де майстрами красномовства були софісти (від грецьк.Sophisma– розумне судження). І хоч софізми - це умовиводи, засновані на умисно неправильному доборі аргументів, саме софісти розвинули мистецтво дискусії.Вони проводили словесні поєдинки між представниками різних позицій, змагалися у гостроті розуму та віртуозності висловленого слова, вчили цьому молодь, таким чином готували її до суспільного життя.

Уміння дискутувати зовсім не просте, йому потрібно вчити – вчити вислуховувати іншу думку, толерантно до неї ставитися, переконувати логікою аргументації, визнавати справедливість доводів опонента.

Таким чином, дискусія активізує розумову діяльність студентів, сприяє зацікавленню навчальним предметом, розвиває логіку та критичність мислення, мовленнєві уміння та навички, допомагає виявити особисте «Я», тобто є засобом самопрезентації студента.

1. Словникова робота:що означають слова дискусія, диспут, полеміка (у разі потреби скористатися словником):

дискусія(лат. - розглядаю, досліджую) – 1) публічне обговорення якогось спірного питання; 2) переносно – спір.

диспут(лат. – досліджую, сперечаюсь) - 1) усний науковий спір, обговорення якогось питання публічно, перед аудиторією; 2) обговорення наукової праці при публічному захисті дисертації;

полеміка – (грец. – військова майстерність) дискусія в пресі, на зборах, зіткнення різних поглядів під час обговорення будь-яких питань.

Залежно від мети та характеру отриманих знань під час дискусії умовно прийнято розподіляти на такі типи:

дискусія-роздум, дискусія - доказ, дискусія - узагальнення, дискусія - імітація.

2. Опрацювання і конспектування тексту(вправа 296, с. 140, О.Біляєв та ін. Українська мова)

Щоб виступ під час дискусії був цікавим, виступаючий повинен сам бути зацікавленим у предметі свого виступу. Коли кажуть: людина спроможна добре виступати перед аудиторією, вміє самостійно роздумувати, сперечатися, відстоювати свою думку, судження тощо, це означає: вона не просто володіє необхідними знаннями, а вміє їх використовувати практично.

Виступ дискусійного характеру здебільшого будується таким чином: у виступі мають бути вступна частина (вказівка на те, що говоритиме виступаючий і чому), основначастина (виклад поглядів на певну проблему чи питання, докази),висновки (пропозиції).

Виступ дискусійного характеру слід будувати з доброзичливістю. Навіть виступи проти якоїсь ідеї, думки потрібно будувати як підтримку позитивного, що є в запереченнях того, хто з вами сперечається.

Для того, щоб дискусія пройшла успішно, керівнику необхідно звернути увагу на такі фактори: схильність групи до полеміки; характер питань, які обговорюються, має надавати можливість виявити різні точки зору, де одна виключає іншу, а боротьба між ними веде до істини.

Крім цього, слід звернути увагу на необхідні психологічні передумови дискусії. Серед них зазначимо такі:

- сприятливий психологічний мікроклімат у групі;

- взаємостосунки між викладачем і студентами, основані на довірі та повазі один до одного;

- відкритий рівноправний діалог між усіма учасниками дискусії;

- безумовна відсутність будь-якого диктату з боку організатора дискусії.

3. Розігрування проблемної ситуації: Якось в одній групі виникла дискусія на тему „Чи кожна людина може стати гарним оратором?” Думки студентів розділилися: одні говорили, що тільки природні дані можуть зробити людину оратором. Інші стверджували, що властивості гарного оратора набуваються, розвиваються, виховуються. Якої думки дотримуєтесь ви?

4. Засоби активізації слухачів під час виступу:

- майстерність володіння мімікою, жестами; поза;

- уміння готуватися до спілкування;

- уміння швидко встановлювати контакт з людьми;

- знання оптимальних варіантів завершення виступу (розмови);

- здатність мовця швидко реагувати на екстремальну ситуацію, використовуючи різні способи врятувати виступ від „провалу” (див. „Дивослово”, 2002, №3, с. 22-23).

У діловому спілкуванні переважає вербальний зв’язок між партнерами, проте не слід применшувати значення невербального. Відомий німецький філософ І.Кант сказав: „Рука – це видима частина мозку”. Крім словесного мовлення, ми володіємо ще й мовою тіла. Доведено, що людина словесно здобуває 35% інформації, а за допомогою тіла – 65%. Нині описано і витлумачено більш як 1000 несловесних знаків і сигналів.

Жести, міміку треба вміти контролювати. Непродумані рухи можуть відволікати слухача або ж виказувати приховані наміри. Так, під час народних заворушень у Литві, яка прагнула державного суверенітету й виходу з СРСР, на засіданні Верховної Ради президент М.Горбачов сказав: „Проблему з Литвою ми будемо розв’язувати демократичним шляхом!” – і при цьому вдарив кулаком по трибуні. Наступного дня у Вільнюс ввели війська. Так жест передав те, що не було сказане словами.

Практичний тренінг невербального спілкування.

Тренінг 1. Візуальний контакт – очі.

Розминка. Студенти тренуються в моделюванні різних відтінків виразу очей.

а) почуття провини – опускають очі;

б) обман, нещирість – роблять „бігаючи очі”;

в) ніяковість – відводять очі.

Вправа на оцінкуПрикривши обличчя аркушем А4, студенти передають: а) здивування; б) страх; в) захоплення; г)підозру.

Тренінг 2.Контакт через усмішку.

Учені описали 90 видів усмішок, у створенні яких беруть участь 17 різних м’язів обличчя. Усім добре відома американська „гумова” усмішка – незамінна у спілкуванні. Під час зустрічі усмішка знімає напруженість перших хвилин. Вона супроводить також слова вітання, прощання; усмішка може бути радісна, іронічна, глузлива, дружня тощо.

Вправа на оцінку.Студенти, прикривши очі аркушем А4, передають за допомогою усмішки: а) радість; б) іронію; в) зневагу; г) щастя.

Тренінг 3. Контакт через вираз обличчя.

Психологи твердять, що тільки духовно багата людина вміє „читати” обличчя. Словами відтворюється думка, створена мозком, а на обличчі відображається думка природи, що сформувала конкретний психічний тип. Вираз людського обличчя має безліч відтінків. До речі, обличчя робить сердитим аж 43 м’язи.

Вправа на оцінку.Студенти моделюють заданий вираз обличчя: а) сум; б) презирство; в) зацікавленість; г) байдужість.

Тренінг 4. Жест і поза.

Кожен жест рідко існує в „чистому” вигляді. Найчастіше жест, поза супроводяться відповідною мімікою, виразом обличчя, поставою. Не слід забувати, що тлумачення жестів на всій планеті не однакове. Так, нахил голови згори вниз у нас – знак згоди „так”, а в Болгарії він означає „ні”.

Є три групи найважливіших жестів:

- жести щирості й захоплення;

- оцінні жести;

- знаки захисту.

Моделювання жестів.

Жест, поза Значення

1.Розведені, звернені до партнера Згода, сприйняття думки

руки партнера

2. Руки прикладені до грудей Чесність, відкритість

3. Розслаблена поза, корпус тіла Зацікавленість у подальшому

нахилений уперед, назустріч спілкуванні

співрозмовникові; розстебнуті

ґудзики піджака

Тренінг 5 Знаки захисту.

Ці жести свідчать про неприйняття позиції партнера, про намагання уникнути розмови, приховати інформацію тощо. Найчастіше при цьому у співрозмовника можна бачити насуплені брови, стиснуті губи, холодний погляд.

Моделювання і коментування жестів.

  1. Руки схрещені на грудях, пальці вп’ялися в біцепси (співрозмовники гостро полемізують, намагаючись швидко переконати партнера в перевазі своєї позиції; людина „замкнулася”).

  2. Голова схилена, підняті плечі, малює щось невизначене на папері (співрозмовник не йде на контакт, очевидно, образившись нетактовністю партнера, недоречністю сказаного; принижено гідність людини; поза незгоди й обурення).

  3. Підборіддя підперте великим пальцем, а вказівний палець біля скроні ( критичне ставлення до почутого).

  4. Холодний, жорсткий погляд, силувана посмішка, ледве стримується від емоційного вибуху (співрозмовник от-от „зірветься” або „замкнеться”).

Домашнє завдання. Підготувати робочі матеріали до виступу на тему дискусійного характеру „Чи всяка справа може бути цікавою і творчою?”

ТЕМА №4 Власне українська та іншомовна лексика. Терміни та професіоналізми. Багатозначні слова і контекст

Студенти повинні знати:основні відомості про власне українські слова та іншомовну лексику в професійному мовленні; особливості вживання термінів, виробничо-професійних та науково-технічних професіоналізмів, фразеологізмів.

Студенти повинні вміти:знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми; користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками та довідковою літературою.

Література:

  1. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення, с.64-67

  2. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів, с.61, 71, 66, 104, 195

  3. Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення, с.56-70

  4. Біляєв О.М. Українська мова, с.34-40

  5. Дивослово, 2003, № 5, с.45

Зміст заняття

1.Виклад нового матеріалу.

Власне українська та іншомовна лексика

У складі споконвічної української лексики найбільшу групу становлять слова, властиві лише українській мові, це власне українські слова:годинник, мрія, дотепність, примхливий, завдякита інші. Вони виникли на основі давньоруської мови за допомогою різних словотворчих засобів:свідомість, слухач, балакучий, обеззброїти.

Слова, запозичені з інших мов, складають близько 10% словникового складу української мови. Переходячи в іншу мову, слово пристосовується до її закономірностей, фонетично і граматично адаптується. Вживання слів іншомовного походження в офіційно-діловому стилі значно рідше, ніж у науковому.

Використовуючи слова іншомовного походження, слід враховувати таке:

- вони мають виконувати функцію термінів;

- повинні представляти літературну мову;

- використовувати їх слід відповідно до потреб (не надмірно, наприклад: Ефективність заходів, які паралізують вплив вищезгаданих директив, залежить від ступеня стабільності відповідних факторів і координування цих заходів (надмірне вживання слів іншомовного походження).

- не спотворювати значення запозиченого слова незапозиченим поясненням: дезорганізація порядку, власноручний автограф , вільна вакансія, хронометраж часу, власна автобіографія , лімітне обмеження, адекватний відповідно та ін.

Робота з словником іншомовного походження.

Записати українські відповідники слів: апелювати (звертатися) , дебати (обговорення), дефект (недолік), домінувати (переважати), координувати (погоджувати), прерогатива (перевага), пріоритет (першість), компроміс (згода, порозуміння), консенсус (збіг думок, згода у спірних питаннях), конфіденційний (секретний, що не підлягає розголошенню), паритет (рівність сторін у їхніх взаєминах).

Більшість слів сучасної української мови є загальновживаними. Ними користуються в усіх сферах життя і діяльності. Значно менше сліввузькоспеціальних, які вживаються окремими групами людей.

Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, називаються професіоналізмами.Значна частина професіоналізмів з часом стаєтермінами,однак деякі з них не набувають загального поширення і літературного нормування.

І терміни, і професіоналізми покликані визначити поняття певної галузі виробництва, культури, науки тощо. Отже, терміномназивається слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь науки, техніки, мистецтва, суспільного життя.

Терміни та їх місце в діловому мовленні. Професійна лексика М.Зубков, Сучасне українське ділове мовлення. С. 63-64.

Багатозначність слова і контекст.

Слова в прямому і переносному значенні.

Синоніми.Точність і виразність змісту документа часто залежить від того, наскільки правильно і доречно дібрані слова. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон.

Незнання синонімічних можливостей часто призводиться до помилок. Особливо виникають ускладнення тоді , коли в російській мові на позначення певних понять існує одне поняття, а в українській – кілька (заместитель – заступник і замісник; билет – білет і квиток; отношение - ставлення, стосунки, відношення, відносини і т.д.)

Омоніміка– слова, які за лексичним значенням різні, але мають однакове звучання. Можуть бути:

  • повними (ключ, рукав);

  • частковими = омоформи поділяються на омофони і омографи;

  • омофони– однакові (близькі за звучанням, але різні за написанням)вдень-в день, потри мак і розклади по три;

  • омографи- пишуться однаково, але вимовляються по-різному:приклад – приклад, засипати (в ліжку) і засипати (землею).

Антоніми– слова з протилежним значенням. Антоніми служать для більш наочного зіставлення, порівняння контрастних понять. У зв’язку з багатозначністю слово може мати не один, а кілька антонімів:холодний теплий(день),гарячий(чай),палкий(погляд).

Пароніми- слова, що подібні за звучанням, але мають різне значення:адрес – адреса; пам’ятка - пам’ятник, дипломат – дипломник - дипломант; адресат – адресант, компанія – кампанія.

Домашнє завдання. Скласти речення, правильно використовуючи запозичені слова та їх незапозичені відповідники: стимулювати - заохочувати; інтеграція – об’єднання в ціле; форсувати – прискорювати; лаконічний – короткий, стислий); екстрений – терміновий.

Матеріал для самостійного опрацювання теми №4

Фразеологізми”.

Усталені в мові вислови, прислів’я й приказки, різні жартівливі і анекдотичні вирази, крилаті слова називається фразеологізмами.

Джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є:

  • вислови з античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ ( несподіване багатство);сіль землі (кращі люди своєї епохи);крокодилячі сльози (удаваний плач);альфа і омега(початок і кінець);самозакоханий Нарцис(самозакохана людина);

  • переклади видатних людей: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д.Ібаррурі);Чиста краса, чисте мистецтво(І.Кант);

  • крилаті вирази українських письменників: Убий – не здамся! (Леся Українка); Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л.Глібов);

  • переклади крилатих виразів: Народжений плазувати літати не здатний (М.Горький);Нам спокій тільки сниться (О.Блок);

  • біблійні і євангельські вислови: берегти, як зіницю ока; повертатися на круги своя; прощайте ворогам нашим; співати Лазаря;книга за сімома печатями; кожний камінь кричить.

Фразеологічні багатства української мови відбивають глибоку мудрість народу, його культуру, історію. Фразеологізми охоплюють різні сфери життя, є активним засобом людського мислення.

У діловому і професійному спілкуванні фразеологізми, цитати на підтвердження якоїсь думки, прислів’я і приказки вживаються здебільшого в усному мовленні (бесіді, лекції, публічній промові). В окремих випадках вони використовуються як розгорнені синоніми до відповідних слів, щоб наголосити на тому чи іншому факті, підкреслити щось, а найчастіше – як засіб влучного образного вираження певного значення, надання мові емоційного забарвлення.

Але надмірне цитування, зловживання штампованими канцелярськими зворотами типу загострити питання, на сьогоднішній день та ін. іноді недоречне і небажане.

Засмічують також невдалі неологізми, вульгаризми, просторічні вирази, фразеологізми, що стали згрубілими фамільярними зворотами. Слід дбати і про правильність перекладених фразеологізмів, максимально наближаючи їх до мови оригіналу.

У письмовому діловому мовлення вживання фразеологізмів не допускається.

Закріплення.

Дайте відповідь:

1. Що називається фразеологізмами.

2. Де найчастіше використовуються фразеологізми і з якою метою?

3. Що є джерелом української фразеології?

Тренувальна вправа.Перекласти українською мовою: умные речи приятно и слушать; не уронить свое достоинство; смотреть в корень; сейте разумное, доброе, вечное; рук не покладая; родное пепелище; питать доверие.

ТЕМА №5 Професійна лексика

Студенти повинні знати:особливості професійної лексики та термінології; правопис, вимову стилістичні функції фахової лексики.

Студенти повинні вміти: вільно орієнтуватися в словниковому запасі фахової лексики, правильно використовувати його залежно від сфери й мети спілкування, пов’язаних з професійною діяльністю.

Зміст заняття

Звучить фрагмент музики Г.Свиридова до кінофільму „Заметіль”.

1.Бесіда про особливості музичного мистецтва.

-Я збудила ваші почуття, а тепер хочу збудити вашу думку. Хто відгадає загадку: Що говорить усіма мовами?

- Кому належать слова і як ви їх розумієте: „Музика – найпоетичніше, наймогутніше, найважливіше з усіх мистецтв” (Г.Берліоз)

- Прокоментуйте вислів – „мова музики”.

2.Словниковий конкурс.Дібрати якомога більше означень до слова музика,враховуючи різні жанри, темпи, емоційне сприйняття і т. ін. Отже, музика буває: ...( класична, симфонічна, камерна, народна, джазова, естрадна, хорова, інструментальна, сучасна, задушевна, зворушлива, сумна, популярна, відома, улюблена і т.д.)

3. Бесіда з елементами диспуту: „ Якою має бути музика, щоб вона стала другом, помічником і розрадою людини?”

1. Говорять, щоб музика стала помічником людини, треба вивчати свої музикальні реакції. Що це значить?

2. Коли музика може стати насолодою, розрадою , а коли злом?

3. Коли музика може заважати людині? Допомагати?

4. Роль репертуару, гучності, тривалості при слуханні музики.

Висновки.

4 .Аналіз виконавської майстерності.Після виконання окремих творів студентами (у кожній групі різні музичні інструменти), пропонується зробити аналіз музичного твору та виконавської майстерності, використовуючи професійні слова і терміни.

5. Аналіз музичних фрагментів.Пропонується студентам прослухати кілька фрагментів “грози” у Гайдна, Бетховена, Вівальді і проаналізувати їх, порівнюючи та співставляючи засоби музичної виражальності.

6. Рольова гра.„Мій інструмент грає найкраще”.

Пропонується студентам розіграти ситуацію. Вони вперше прийшли на перший урок у музичну школу викладачем гри на своєму інструменті. До них вперше прийшла дівчинка (чи хлопчик), яка б хотіла навчитися грати на такому ж інструменті. Пропонується учасникам гри переконати „учня” , що їх інструмент грає найкраще.

7 Діалог-полеміка „Яка музика важливіша – класична чи народна?”

Студентів поділяємо на дві групи – прихильників класичної музики і народної. Вони мають, зберігаючи етикет спілкування, довести одна одній, що вони є прихильниками найважливішої музики.

8. Усні повідомлення про роль музики в житті людини, які студенти підготували заздалегідь.

Домашнє завдання. Написати міні-твір „Музика в моєму житті”.

Матеріал для самостійного опрацювання теми: „Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення”

Література:

  1. Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення с.96-99

  2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. с. 47-52

Одним із способів заощадити місце на папері та час складання документів – використати абревіатури та графічні скорочення.

Абревіатура (лат. – скорочую) = іменник, утворений поєднанням початкових літер, звуків, частин слів, словосполучення. Абревіатура має граматичне оформлення (рід, число) і функціонує як в усному, так і в писемному мовленні. Наприклад, МВС, ООН, АТС.

Графічні скороченнямають ту ж мету, але призначені тільки для зорового сприйняття. Наприклад,проф. – професор, див. – дивись, та ін. – та інші.

Правопис різних груп абревіатур обумовлений способом їх творення. Відповідно до цього розрізняють:

1.Абревіатури ініціального типу (звукові, буквені, буквено-звукові):ДАІ, СНД, КПП.

2.Складові абревіатури:

а) поєднання початкових складів слів: виконком, міськком, юннат;

б) поєднання початкового складу і цілого слова: запчастини, техдокументація, ощадкаса, будматеріали;

3.Абревіатури змішаного типу: міськвно

Графічні скороченнямають інші правила творення і оформлення:

Зберігається написання великої і малої літер, дефісів, що були у повній назві: б-я - будь-який, півн.- сх. – північно-східний.

Не скорочуються слова на голосну (крім іноді початкової): о.- острів, пор.-порівняй, укр. – український;

Слова скорочуються до першого приголосного або ж до останнього у складі, якщо це дозволяє правильно розгорнути скорочення у повне слово: філософ.- філософський, висотн.-висотний;

Використовуючи абревіатури та графічні скорочення, слід дотримуватись таких вимог:

  • скорочення повинно бути зрозумілим і легко розгортатися у повну назву, бажано використовувати стандартні скорочення;

  • скорочення не повинно збігатися за формою зі словом або скороченням, уже наявним у мові: МТС- машинно-тракторна станція і Московський театр сатири. Саме через це, щоб уникнути збігу, існують дві різні абревіатури: ДонДУ (Донецький державний університет) і ДДУ (Дніпропетровський державний університет).

Скорочене слово чи словосполучення повинно зберігати однакову форму в одному тексті. Наприклад, скорочувати слово товаришодин раз формоют., другий раз формоютов., ви порушуєте однотипність.

Закріплення.

Творча вправа1. Зробіть графічні скорочення таких слів і словосполучень.

Інститут, університет, тобто, таким чином, старший, гривня, район, будинок, заступник, кандидат педагогічних наук, наприклад, національний, головний.

Творча вправа 2. Розшифруйте подані абревіатури.

НЛО, АТС, ООН, ГЕС, ТЕЦ, США, ЛККМ

Примітка. Для більш детального ознайомлення з темою див. М.Зубков. Сучасне українське ділове мовлення. Скорочування слів і словосполучень, с. 47-52)

ТЕМА №6 Особливості перекладу текстів українською мовою. Комп’ютерний переклад текстів

Студенти повинні знати:особливості перекладу професійних текстів українською мовою.

Студенти повинні вміти:перекладати тексти українською мовою, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники.

Зміст заняття.

1.Перевірка підготовки самостійно опрацьованих тем (усне фронтальне опитування).

2.Вивчення нового матеріалу.

Бесіда з практичними вправами Особливості перекладу текстів українською мовою”.

Переклад – один з ефективних методичних прийомів засвоєння мов. Багато доводиться перекладати працівникам, які мають справу з величезним потоком наукової, політичної, культурної, спортивної та іншої інформації, що доходить до нас завдяки іншим мовам.

При перекладі особливо слід бути уважним, коли зустрічаються багатозначні слова.

Іноді одному російському слову відповідає кілька українських. Наприклад, російське слово ящик.Це будеящик, коли мова йде про тару для овочів або корито для квітів, скринька - поштова ішухляда - частина меблів.

Практичне завдання: Скласти речення зі словами, переклавши їх українською мовою: грамотный;размер, объем; общий; способный.

Якщо мають на увазі, що хтось уміє читати й писати, - це буде письменний; коли хочуть підкреслити, що він знавець своєї справи, -грамотний (грамотний інженер, грамотний шахтар, грамотний музикант і т.д.).

2) размер, объем українською мовою відповідно до контексту передаються словами розмір, об’єм, обсяг

Розмір – коли йдеться про величину якогось виміру (маленькі розміром перлини); музичний розмір, літературознавчий термін, стандартизований показник одягу.

Об’єм – показує величину завдовжки, заввишки і завширшки (об’єм конуса).

Обсяг –вживається із словами книжка, стаття, знання, капіталовкладення, робота.

Общий перекладається українською мовою як загальний і спільний.

Загальний- «такий, що охоплює, стосується всіх»; спільний – «властивий не одному» - спільні інтереси, спільна праця, спільна квартира.

Способный в українській мові має два значення здатний і здібний.

Здатний це спроможний, має змогу і силу щось зробити (циліндр здатний витримати тиск повітря).

Здібний – обдарований, такий, що має здібності (здібний музикант, здібна дитина, здібний шахматист).

Особливості орфографії при перекладі.

а) В словах іншомовного походження загальних назв подвоєння не зберігається (окрім винятків).У власних іншомовних і похідних словах подвоєння зберігається.

Перекласти українською мовою музичні терміни: либретто, пианиссимо, фортиссимо, интермеццо, брависсимо, гамма, Одиссей, Шиллер.

б)Передача голосних українською мовою:

- в основах загальних іншомовних слів після дев’яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, рперед наступним приголосним (крімй ) пишемои. В основах власних іншомовних назв (у географічних назвах і прізвищах) букваипишеться після шиплячих тац перед наступним приголосним, а також післяр, д. ті кінцевих сполученнях –ика, ида.

Слід звернути увагу і на відтворення іншомовних власних імен українською мовою, запропонувавши студентам перекласти такі прізвища: Лавренев, Соловьев, Хмелев, Белкин, Лесков, Никитин, Николаев, Александров, Виноградов, Тихомиров, Матвеев, Медведев, Малышев, Зайцев, Зинкевич, Медяник, Новицкий, Толстой, Диккенс, Роллан.

Тренувальна вправа104 (Ющук І.П. Практикум з правопису української мови, К.: Освіта. 1994, с.68). Подані в російському написанні слова записати українською мовою.

Найбільші труднощі виникають під час перекладу з російської мови віддієслівних похідників: іменників, прикметників та дієприкметників. Слід уникати вживання однакового суфікса для творення слів, що означають різні або протилежні за змістом поняття, наприклад, здатність до активної чи пасивної дії.

Слід пам’ятати, що лише від дієслів недоконаного виду можна утворити віддієслівні іменники на означення недоконаної дії, а від дієслів доконаного виду, як правило, із заміненням -ати, -яти, -ути, -іти на -ання, -іння, -иття, -уття: змінювати – змінювання, змінити – змінення.

На означення дійових властивостей об’єктів і суб’єктів російська мова використовує дієприкметники, а українська завжди віддієслівні прикметники ( змінювати змінювальний, виконувати – виконавчий).

Активні дієприкметники та терміни – словосполучення з дієприкметниковим компонентом на -ущ –(-ющ-), -ащ-(-ящ), -ш-(-вш-)залежно від змісту поняття перекладаються віддієслівними прикметниками із суфіксами–н-, -увальн-(-ювальн-), -івн-, наприклад: падающий - спадний;смазывающий- змащувальні; тормозящие – гальмівні.

У деяких випадках використовуються дієприкметники на -уч-(- юч-), якщо вони набули прикметникового значення(знающий – знаючий; стоящий – стоячий; деградирующий – деградуючий).

Російські активні дієприкметники минулого часу на –вшийпередаються зазвичай описовою конструкцією(включивший – що увімкнув; усиливший – що підсилив).

Російські пасивні дієприкметники на –аемый, -уемый мають форми на –овуваний (-юваний), а в прикметниковому значенні -овний (-ний): (восстанавляваемый - відновлюваний (дієприкметник;) відновний (прикметник).

Комп’ютерний переклад. Останнім часом з швидким зростанням комп’ютеризації на допомогу перекладачам приходять електронні словники та програми перекладу різних мов світу. Користувачам цих програм слід пам’ятати, що комп’ютерний переклад не завжди враховує деякі нюанси, зокрема, використання синонімії, фразеології, мовні кліше. Тому при такому перекладі необхідно уважно вичитувати текст, щоб уникнути небажаних неточностей.

Контрольно-оціночна робота.

1.Записати слова, поставивши в них наголос:

адже, видання, випадок, дефіс, договір, завжди, урочисто, навколишній, феномен, чотирнадцять, щодоби, каталог, квартал, експерт, український, мабуть.

2. Поставити у формі кличного відмінку подані прізвища, імена та по батькові:

Коваленко Марія Сергіївна

Васильченко Михайло Іванович

Гончарук Ольга Василівна

Ступка Сергій Григорович

Озеров Павло Андрійович

3. Скласти словосполучення зі словами:

ставлення, стосунки, відносини, відношення;

ефектний, ефективний;

абонент, абонемент;

прогрес, регрес.

суспільний, громадянський, громадський.

4.Перекласти українською мовою словосполучення і скласти з ними речення:

способный на подвиг; быть на все способным, способный студент.

5.Відредагувати речення:

1.Доповідач висловив свою власну думку,

2.На протязі другої половини засідання виступило по крайні мірі десять студентів.

3. Ми рахуємо, що прийняті заходи були недостатніми.

4. Перерву буде оголошено в дві години.

5. Прескурант цін слід вивішувати на вільному місці.

6. У відділі кадрів я запитала про вільну вакансію викладача музики.

6. До іменників поставити необхідні прикметники - дружний чи дружній: група, потиск, розмова, сім’я, колектив, атмосфера, вітання.

7.З поданими словами скласти речення, в яких кожне іншомовне слово було б замінене власне українським:симптом, фіксувати, лаконічний, екстрений.

Домашнє завдання. Вправа 98 (Біляєв. Українська мова: Підручник 10-11, с.39). Знайти і записати українські відповідники до російських прислів’їв.

ТЕМА №7 Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні

Студенти повинні знати: особливості вживання граматичних форм іменників, прикметників , займенників у професійному мовленні.

Студенти повинні вміти:правильно використовувати граматичні форми іменників; доречно вживати аналітичні форми ступенів порівняння прикметників; правильно використовувати займенники у професійному мовленні; користуватися довідковою літературою, „Українським правописом”.

Література:

1. М.Зубков. Сучасне українське ділове мовлення. с.186-192, 198-201

Зміст заняття.

1.Аналіз виконання контрольно-оціночної роботи.

2.Вивчення нового матеріалу.

Особливості використання іменників у професійному мовленні.

Слід пам’ятати, що ОДС вимагає:

1.Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним , однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, гарант, довідка, поборник та ін.

неправильно правильно

анонімка анонімний лист

маршрутка маршрутне таксі

фарбовка фарбування

кадровик кадровий працівник

товарняк вантажний потяг

2.Написання іменників на означення статуту, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад:

неправильно правильно

викладачка музики викладач музики

касирка (касирша) заводу касир заводу

лаборантка відділу лаборант відділу

працівниця фірми працівник фірми

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: старший інспектор комісії написав, висококваліфікований лікар переміг тощо.

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою і фахом, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Кленова Тетяна Василівна зазначила, що...

Жіночий рід мають слова: аспірантка, авторка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця та ін.

1.Збірні іменники, що позначають:

а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо замінити іменниками у формі множини.

Тренувальна вправа.Замінити подані слова іменниками у формі множини:студентство (студенти), професура (професори), малеча (малі діти), птаство (птахи);

б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення.

Тренувальна вправа.Передати сукупні поняття за допомогою додаткових слів:акторство(гра на кону театру та в кіно), друкарство(виготовлення друкарської продукції),циркачі(працівники цирку),городяни(мешканці міста).

3.Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи:

статус – знавцю, колего, товаришу

посаду – директоре, завідувачу, голово

звання – професоре, капітане, академіку

професію - лаборанте, викладачу, секретарю

ім’я – Ігоре (Ігорю), Олеже, Миколо, Юрію, Маріє, Ольго, Наталю.

прізвище – Сороко, Деркачу, Бондаре (інколи прізвища у звертаннях можуть мати форму Н. відмінка).

4.Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення.

Тренувальна вправа.Зробити додаткове пояснення до іменників : Голова Костюк Н.А. зауважила (Голова зборів Костюк Н.А. зробилазауваження); На сходах стояв дипломат (На сходах стояв невеликий металевий дипломат.На сходах стояв сивий дипломат).

5.Вказуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у(в), а в Р. відмінку без прийменника.

Тренувальна вправа. Узгодити подані словосполучення: У 2003 р.(році) (2003 року);У першому році....(Першого року); У цьому році ...(Цього року); У наступному році...(Наступного року).

Але:у четвер, у неділю, у грудні (без слова місяці).

6.Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа.

Тренувальна вправа Записати іменники у словосполученні, дотримуючись унормованих форм числа: придбали нову шкіряну мебель (придбали нові шкіряні меблі); зробили позначки різними чорнилами (зробили позначки різним чорнилом); полтавські фермери зібрали великий урожай цукрових буряків, соняшників, помідорів (полтавські фермери зібрали великий урожай цукрового буряка, соняшника, помідора.

7. Пам’ятати що:

  • кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменникомполовинамає формурази: Продуктивність підприємства збільшилась у два з половиною рази. Якщо дробовий числівник виражений десятковим дробом, то маємо формураза: продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих раза

  • в Ор. відмінку множини іменники другої відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення –ами)-еми), има, наприклад: літак з іноземними гостями, повернулись із грошима.

8.Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту. Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах припускається форма наказового способу дієслова (доручити, оглянути).

Тренувальна вправа. Утворити віддієслівні іменники: допомагати (надати допомогу), змагатися ( провести змагання), оглянути (зробити огляд), переговорити (вести переговори), оглянути (здійснити огляд).

Особливості використання прикметників.

  1. Перевага надається прикметникам книжного походження: автобіографічний, гарантійний, еквівалентний, маршрутний, нейтральний, організаційний.

  2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевага надається аналогічним формам, які утворюються за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін. (дуже працьовитий, надто великий, менш вдалий).

  3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати суфікса –ш-.(небільш рішучіший, а,більш рішучий, ненайбільш доцільніший, анайбільш доцільний).

  4. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення –ому (на попередньому з’їзді, на старому обладнанні, на додатковому занятті).

  5. Уникати уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку. Це стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів (нестудентові досягнення,адосягнення студента, не Петренкові пропозиції, а пропозиції Петренка).

Але усталеним є вживання присвійних прикметників:

а) у термінологічних словосполученнях (адамове яблуко, базедова хвороба, бертолетова сіль рентгенівський апарат);

б) у крилатих висловах (аріаднина нитка, езопівська мова, дамоклів меч).

6. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та З. відмінках множини й мають переважно в закінченні–і,а не–их.Це ж стосується і прикметника останнійіз числівником п’ять і більше(два нестандартні вироби, експонувалися три оригінальні розробки, останні десятеро працівників).

7. Для уникнення можливих неточностей і непорозумінь в офіційних документах, повідомленнях, військовій та географічній літературі не узгоджуються з пояснюваною родовою назвою у формі непрямого відмінка прикладки, що означають назви:

- міст (м.) – Народився в місті Житомир;

- станцій (ст.) Під’їхали до станції Мерефа;

- селищ міського типу – За селищем міського типу Зіньки;

- озер (оз.) – Відпочивав на озері Байкал;

(гір, рік, островів, республік, вулканів тощо)

При відсутності слів місто, село, озеро й подібне назви відмінюються:Надійшли вітання від колег із Одеси.

Домашнє завдання. Вивчити матеріал за конспектом.

На самостійне опрацювання: Особливості використання займенників у професійному мовленні

Література:

  1. М.Зубков, Сучасне українське ділове мовлення. с.235- 238

  2. Матеріал для самостійного опрацювання до теми №7

Особливості використання займенників у професійному мовленні”

1.Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні інші частини мови (особливо в автобіографії, заяві, службових записках).

Наприклад, варіант Прошу Вас надати мені грошову допомогу у зв’язку з моїм скрутним матеріальним... є неправильним, а слід писати так:У зв’язку із скрутним матеріальним становищем прошу надати грошову допомогу.

2. Слід уникати вживання займенників:

- із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько;

-складних неозначених форм: абиякий, абихто, казна-хто, сякий-такий;

- усічених форм прикметникових займенників:на моїм , у всім , тої , тою.

3.Дійова особа в реченні, виражена займенником , повинна стояти в Н., а не вОр.відмінку ( мною запроваджено – я запровадив; вами доведено – ви довели).

4. Уникати двозначності, що може виникнути:

- якщо можливе співвіднесення займенника з будь-яким зі слів, однаково граматично вираженим (Лаборант Гончар В.К. внесла пропозицію. Головуючий з нею не погодився. –Голова зборів відхилив пропозицію лаборанта Гончар В.К.);

- якщо замість особового займенника вжито присвійний: (Моїм отриманим завданням було... – Я отримав завдання... абоЗавдання, що я отримав...);

- якщо вжито зворотно-присвійний займенник свій(Він своїми руками відремонтував свою машину – Він власноруч відремонтував особисту машину);

- якщо неправильно узгоджено займенник зі збірним іменником: (Цими гіллями закрили канаву – Цим гіллям закрили канаву).

5. Не слід використовувати займенники 3-ої особи в присутності тих, про кого йдеться.

6.Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, які починаються дієсловом у 1-їй особі множини (від імені організації, установи, закладу - Нагадуємо.., Надсилаємо..., Повідомляємо...). Паралельно вживається форма 3-ої особи однини (Адміністрація повідомляє..., Ректорат просить..., Об’єднання інформує...).

Без займенника я укладаються розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом у 1-ій особі однини (Доручаю...,Пропоную..., Наказую...).

Науковий стиль вимагає заміни авторського яна ми, залучаючи читача (слухача) до участі в міркуваннях.

Увага!Запам’ятайте правильну форму займенників у таких словосполученнях

неправильно правильно

Дякую Вас. Дякую Вам.

Пробачте мене. Пробачте мені.

На котру годину призначили... О котрій годині призначили...

Скільки годин? Котра година?

Властивий для нього. Властивий йому.

Характерний йому. Характерний для нього.

Телефонував до нього. Телефонував йому.

Вибачити його. Вибачити йому.

Кепкувати над ним. Кепкувати з нього.

Окремі учасники. Деякі учасники.

Правильний наголос у займенниках – це не тільки культура мовлення, а засіб уникнення двозначності.

У Р.чи Д. відмінках однини займенників те, цей, це наголос падає на кінцевий склад:того, цього, цьому. А вМ. та Р. відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад:на тому, у цьому, біля того, до того, не від того, не без того.

7. Для уникнення зайвого паралелізму, краще в професійному мовленні додержуватися Р.чиЗ. відмінківїх,ніж присвійного займенникаїхній (їх обладнання, а не їхнє обладнання, оглянуто їх об’єкт, а не оглянуто їхній об’єкт).

Закріплення.Вправа 1.(Паламар Л.М., Кацавець Г.М.Мова ділових паперів, с. 185). Переписати речення, займенники в дужках поставити у відповідній формі.

ТЕМА №8 Особливості використання числівників та дієслівних форм у професійному мовленні

Студенти повинні знати:особливості використання числівників у професійних текстах; правила запису цифрової інформації; особливості вживання дієслівних форм у професійному спілкуванні.

Студенти повинні вміти:правильно записувати числівники та цифрову інформацію, узгоджувати числівники з іменниками; правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні.

Література:

  1. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення, с.225-230; 252-257

  2. Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення, с. 35-39

Зміст заняття

1.Перевірка засвоєння самостійно вивченої теми (Особливості використання займенників у професійному мовленні).

а)Записати правильно сполучення:

1. Я особисто сам перевірив ( я перевірив);Ним, Пінчуком О.В., було залучено до своїх розробок...(Пінчуком О.В. було залучено до розробок);

2.У кожнім (у кожному), свойого зобов’язання ( свого зобов’язання), воно сталося випадково ( це сталося випадково);вами доведено (ви довели);

3. Виконано за однією моєю умовою (виконано лише за умови);

4. Властивий для нього (властивий йому), вибачити його (вибачити йому), дякую вас (дякую вам),характерний йому (характерний для нього).

2. Вивчення нового матеріалу.

Правила запису цифрової фіксації

1.Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиницю виміру), записується словом, а не цифрою: сім’я у складі трьох осіб; відведено ділянки розміром 40 га.

2.Простий числівник для позначення часових меж записується словом: за два місяці до закінчення терміну дії контракту;

3. Запис дат передбачає такий зразок: з 1 вересня 2003 року; з 01.09.2003.

4. Складні і складені числівники записуються цифрами ( крім випадків, коли з них починається речення ( надіслано 128 посібників – сто двадцять вісім посібників було надіслано.

5. Навчальні і фінансові роки мають такий зразок запису: 2003/04 навчальний рік: грошова сума записується цифрами, а в дужках словами:578 (п’ятсот сімдесятвісім) грн.

6. Запис порядкових числівників відрізняється від кількісних:

а) вводяться в текст з відмінковим закінченням (вироби 1-го сорту);

б) при перерахуванні закінчення вживається лише один раз (студенти 1,2,3-го курсів).

7. Складні слова, де перша частина позначається цифрою, записуються за зразком: 70-річний, 50-кілометровий . Дозволяється скорочення 50-км.

8. Приблизна кількість відтворюється за допомогою слів понад, до, більш, менш: до 15 грудня 2004 року, менш 20 відсотків.

Вправа.Перекласти словосполучення українською мовою, вибравши правильний варіант запису цифрової інформації.

Недостаточно для семьи из (пяти, 5) человек; в течение последних 15, пятнадцати) лет он находился на учете; обязуюсь вернуть (з тыс., 3000, три тысячи) грн в определенный срок; по возможности направить комиссию в составе (3, трех) человек; оставить под вопросом 5, 6-й; пятый, шестой; 5-й, 6-й) пункты ; продолжить изучение данного курса в 2004-2005, 2004/05 учебном году.

Особливості використання числівників у професійному мовленні.

1.Порядковий числівник другийтреба вживати лише після числівника перший або після будь-якого порядкового числівника (на означення послідовності, порядку). В інших випадках слід вживати займенник інший(Один проект розглянули 20.02.2003, а інший – 20.03.2003; Одним оком бачу гірше, ніж іншим. - Однимоком бачу гірше, ніж другим).

2. У формі М. відмінка однини порядкові числівники (на означення узгодження з іменником, прикметником чи займенником чоловічого та середнього роду) мають закінчення –ому,а не-ім(на першім етапі – на першому етапі, на восьмім повороті – на восьмому повороті).

3. Називаючи точний час, треба пам’ятати, що до 30 хв. слід вживати прийменник на, а після 30 хв. - прийменник за(пів сьомої – пів на сьому; без десяти (хвилин) три (години) – за десять (хвилин) третя (година).

Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні.

  1. Уникати умовного способу (Студентка змогла б виконати етюд, якби...-Студентка виконає етюд, якщо...).

  2. Надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення(Завдання було достроково виконане нашою групою – Наша група достроково виконала завдання).

  3. Уживати теперішній час на позначення майбутнього, якщо акцентується обов’язковість чогось (Мітинг розпочинається завтра об 11 годині).

  4. Надавати перевагу складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі ( завтра відпочиватимемо - завтра будемо відпочивати; працюватимемо сьогодні – будемо працювати сьогодні).

  5. Сфера використання активних дієприкметників, в основному, термінологічна лексика (блукаючий нерв, ріжучий диск, працюючий двигун, діючий вулкан, граючий музикант).

  6. Існує дві рівнозначні норми написання дієслів із числівниками: а) Шість бригад не виконало (не виконали) план.Але за непрямого порядку слів лише –Не виконало план шість бригад; б) Двоє студентів пішло до театру (сумісна дія – пішли разом);Двоє студентів пішли до театру (роз’єднана дія – кожен пішов окремо).

  7. Із кількісними словами ряд, низка, більшість, меншість, багато, мало, кількість дієслова вживаються в однині(ряд підприємств надіслав; більшість студентів з’явилася).

  8. При наявності слів разом, спільно дієслово (присудок) ставиться в однині (Адміністрація коледжу спільно з профкомом розглянула... Але ставиться у множині, коли однорідні підмети вжиті через кому або через сполучники і, й (Адміністрація коледжу та профком розглянули...)

Тренувальна вправа 1.

Від поданих дієслів утворити дієприслівники:

а) недоконаного виду: читати, писати, збиратись, чути, розповідати, думати;

б) доконаного виду: подивитися, намалювати, посунути, покласти,розгубитися, поставити, закрити, почути, підняти, захопити.

Тренувальна вправа 2.

Від поданих дієслів утворити:

а) активні дієприкметники: будувати, приймати, спиратися, постачати, посилати,карбувати, проголошувати, друкувати, зав’язувати, підписувати;

б) пасивні дієприкметники: білити, терти, обирати, висувати, підбити, збирати,виготовляти, бажати, прочитати, застосовувати, сіяти, використовувати.

Домашнє завдання. Записати правильно словосполучення і слова: оточуюче середовище, знаючий працівник, керуючий відділом, бувші учасники, запитуючий, граючий, головуючий зборами, пануюча думка, перемігший, кажучий промову, початкуючий поет, захоплюючий краєвид, хвилюючі враження, хвилюючий стан, не дивлячись на об’єктивні причини, ведучий архітектор, лікуючі властивості.

ТЕМА №9 Особливості використання прийменників у професійному мовленні

Студенти повинні знати: найуживаніші прийменникові конструкції; особливості використання прийменників у професійному мовленні.

Студенти повинні вміти: правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, перекладати прийменникові конструкціі українською мовою; користуватися довідковою літературою.

Література:

  1. М.Зубков, Сучасне українське ділове мовлення, с.272-281

  2. Л.Паламар, Г.Кацавець. Мова ділових паперів, с. 209-211;

  3. І.Ющук. Практикум з української мови, с. 155-160

Зміст заняття

1.Перевірка домашнього завдання.

2.Актуалізація опорних знань про правопис прийменників.

3. Вивчення нового матеріалу.

Особливості використнання прийменників у професійному спілкуванні.

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Але варто враховувати декілька застережень.

Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим.

Порівняйте:

а) (значення причини) занепокоєні з приводу дій – занепокоєні діями;

в) (просторове значення) прямувати по степах - прямувати степами.

Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних відношень:

-просторових: при заводі, від заваоду, біля заводу, перед заводом, до заводу, із будинку, зі станції, понад землею, навпроти президії;

- часових: від часу проголошення, близько години, упродовж століття, напередодні свят, протягом ночі, через день, по обіді, після перебудови;

- причинових: у(в) силу обставин, з нагоди ювілею, через хворобу, від перемоги зрадіти, у зв’язку з відпусткою, внаслідок пожежі;

- мети: задля успіху,, про всякий випадок, для звіту, заради спільної мети;

- допустовості: усупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, окрім роботи, незважаючи на попередження, відповідно до умов, при нагоді та ін.

Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її прийменниковому керуванні.

Значна кількість помилок трапляється при побудові словосполучень із прийменниками в перекладах з російської мови ділових паперів.

Наприклад, прийменник по в українській мові здатний брати участь у вираженні певної кількості значень, різноманітних відтінків та найперше означає розподільне відношення. Для його позначення використовують лише дві конструкції: тричленна структура по + З. відмінок числівника+ Р. відмінок іменника та по + М. відмінок іменника . Ці моделі, утворюючи один взірець зі спільними значеннями, слугують визначенням міри при процесі розподілу чогось на певну кількість чи між декількома особами, предметами, наприклад: розпаювати по три гектари, визбирувати по зернині, заплптити по тисячі гривень, придбати по кілька примірників.

Ця ж конструкція вживається для вказівки на рух по поверхні предмета або в межах якогось простору, до того ж коли рух відбувається в багатьох напрямках, наприклад: в’ється по стовбуру, сунеться по стіні, пройду по дошці, іхав по шосе.

Нормативними є також поєднання прийменника по:

а) у складних прислівниках з іменниками (по можливості, по суті); із прикметниками (по-господарськи, по-домашньому); із займенниками (по-нашому, по-своєму); із числівниками (по троє, по одному).;

б) із займенниками в М. відмінку: зі значенням мети ( послала по вчителя, пішли по воду); зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія (трансляція по телебаченню); зі значенням певних стосунків, взаємин ( товариш по секції, дядько по батькові); зі значенням місця поширення дії ( розпорядження по колледжу, чеканник по міді); зі значенням розподільності (Усі пеможці отримали по подарунку. Жінкам подарували по букету трянд).

в) із займенниками (по їхньому будинку, по цьому місцю).

Робота з підручником.

Опрацювання матеріалу в підручнику М.Зубкова, Сучасне українське ділове мовлення, с. 274 – 281 про різне використання прийменників в російській і українській мовах. Записати в конспекти найбільш уживані слова і словосполучення в професійному мовленні з різними прийменниками.

Тренувальна вправа.Перекласти українською мовою текст.

1. По морю шла волна, и пена, облизывая борта, тотчас таяла (К.Паустовский). 2. Слышно, как вздыхают кони, тоскуя по приволью степей (Максим Горький). 3. По вечерам доктор оставался один (В.Панова). 4. Из-за шума падающего ливня ничего не было слышно ( И.Тургенев). 5. В Севастополь они прибыли только в восемь вечера (А.Гайдар). 6.Баржи у берега почернели от сырости (К.Паустовский). 7. Благодаря отцу я и сестры знаем французский, немецкий и английский языки ( А.Чехов). 8. Несмотря на столь позднее время, в лесу еще можно было видеть кое-где перелетных птиц (В.Арсеньев).

Домашнє завдання. Перекласти українською мовою словосполучення і скласти з ними речення: в пользу, при условии, при всякой погоде, по возвращении, мероприятия по, добрый по натуре, по моим сведениям, из-за вас, в пять часов, при одном воспоминании.

Матеріал для самостійного опрацювання теми №9