Коваленко Є.І., Бєлкіна Н.І. Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія. — Київ, 2006.

Фрідріх адольф вільгельм дістервег

Фрідріх Адольф Вільгельм Дістервег (1790—1866) — видатний німецький педагог-демократ, послідовник Песталоцці. Дістервег вважав, що правильно організоване навчання повинно будуватися з врахуванням трьох принципів: природовідповідності (врахування вікових та індивідуальних особливостей фізичного і психічного розвитку дитини), культуровідповідності (врахування умов, в яких живе дитина, національної культури), самодіяльності (намагання розвивати дитячу творчу активність). Спираючись на ці принципи, вчений сформулював систему дидактичних правил, які він виклав у своїй праці «Посібник для освіти німецьких вчителів»(1835). У цій праці міститься багато важливих для вчителя порад і рекомендацій відносно самоосвіти, удосконалення в своїй спеціальності, систематичного вивчення педагогіки та методики. Дістервег всіляко популяризував професію вчителя і стверджував, що вчитель відіграє вирішальну роль у вихованні та навчанні дітей. Він писав: «Учитель для школи — це те ж, що сонце для всесвіту. Він джерело тієї сили, яка приводить у рух всю машину.» Нижче наведено ряд дидактичних правил Дістервега із його праці «Керівництво до освіти німецьких вчителів».

Керівництво до освіти німецьких вчителів і. Правила навчання, що стосуються учня як суб'єкта навчання

1. Навчай природовідповідно!

Навчання повинно узгоджуватися з людською природою і законами її розвитку. Це головний, вищий закон всякого навчання. Якщо можна довести, що відомий спосіб навчання, метод і т. п. є природовідповідним, то цим доведена його правильність. І, навпаки, доводиться визнати, що те, що суперечить природі дитини і протиприродне, є безумовно непридатним. Тому як для лікаря, так і для вихователя найважливішим пізнати природу людини взагалі і в окремому випадку, щоб правильно служити її властивостям, особливостям і намаганням. Можна чинити опір її бажанням, пересікати в деяких випадках частково або повністю її намагання, можна наказати їм зникнути, але це даремно. Вони будуть продовжувати своє існування пригнічені, завжди вириватимуться, і лише прислужившись їм, можна досягнути успішних результатів. Не проти природи, а разом з нею, за допомогою закладених у ній сил лікар може вилікувати хворобу, тобто він може усунути перешкоди, прочистити дорогу здоровим, зміцнілим, відновлюючим силам і підтримувати їх, але без них він безсилий. Природа лікує хвороби за підтримки лікаря, який їй служить, дотримується її вказівок, а часто і тому, хто їй чинить опір і її не розуміє наперекір йому і всім його недосконалим засобам. Будь-яке мистецтво може досягти чого-небудь лише за допомогою природи; воно не досягає нічого, коли іде проти неї. Все, чого воно, на перший погляд, досягає без участі природи, при уважному підході є її справою. Всі досягнення техніки, які викликають подив, такі блискучі тільки завдяки тому, що їх творці уміють використовувати сили природи. Людина не сильна в боротьбі з природою, природа сміється над її фантазіями, її творіннями, людина сильна тільки разом з нею. Сили і закони, закладені в природі, непорушні. Вона може, чого хоче, і хоче тільки те, що може. Головне зло на світі, всякі нещастя і злочини відбуваються тому, що природа людини не одержала задоволення. Хто вміє спостерігати за опором природи неприродним обмеженням і утиском, дивуються її енергії. Природа — це сила.

І в людині її природа також сила. Можна не зрозуміти, що в неї вклала природа, і старатися придушити її намагання. Але все, що виходить із окремої людини, відбувається завдяки використанню закладених в ній сил, часто навіть неправильному їх використанню, такому, що не відповідає її природі, навчанню і спотвореному вихованню. Неправильне поводження з людською природою окремих людей, але людство убити не можна. В кожній новонародженій дитині пригноблена природа знову відроджується, ніби фенікс із попелу, і вступає в боротьбу з протидіючими їй явищами і впливами. Ні на хвилину не послаблюючись, вона веде жорстку війну проти всього, що йде їй наперекір. Вона одна непереможна сила на землі; вона кінець кінцем виходить переможницею із всякої боротьби. Придушуйте розум, який намагається іти вперед, силами темряви; забобонами, марновірством, оманою, обманом, дурницями — в результаті розум все одно візьме верх. Притискуйте протиприродним способом: деспотичним, ідолопоклонством, рабством прагнення волі — за ніч у неї знову виростають крила. Раптово вона виривається назовні, як вируючий вулкан з страшенною потужністю. Горе тому, хто, маючи владу, здатний на зловживання, не розуміє природи народів, людства! Природа не любить насмішок, час розплати неминуче настане. Нічого не залишає вона невідплатним. Протиприродний і при цьому злий вчинок може народити тільки зло. Тому прислухайся і зважай на голос природи, прямуй вказаним нею шляху. Лише в союзі з нею можна досягти щастя і зробити щасливим інших. Без довір'я людини до природи неможливе природовідповідне, успішне виховання. Тому і в мистецтві шукай також природу і, де це необхідно, повертайся до неї! Там, де у людини спостерігаються протиприродні явища, зовнішня або внутрішня спотвореність, це повинно бути віднесено на рахунок протиприродних впливів. Природа правдива. Вона не створює в дитині недовір'я, яке отруює життя, це результат викривлених впливів.

Наступні правила переважно ґрунтуються на принципі природовідповідності. Вони або підкоряються йому або із нього витікають. Відзначалось, що за допомогою принципу природовідповідності не можна нічого встановити, оскільки він має формальний характер. Останнє абсолютно правильне: він є нормативним, але в якості такого справедливо займає перше місце, має керівне значення, володіє авторитетом, який вимагає поваги.