ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Зразок:
Транскрипція		Будова слова	Перенос
			під-дзеркальник
[п’і/дˆз: еир/кал́΄/ниек]			піддзе-ркальник
		під/дзеркаль/никٱ	піддзер-кальник
			піддзерка-льник
			віддзеркаль-ник
			де-зорганізуватися
			дез-організуватися
			дезо-рганізуватися
[де/̀зор/га/н΄і/зу/ва/́тие/с΄а]			дезор-ганізуватися
		дез/організ/ува/ти/ся	дезорга-нізуватися
			дезоргані-зуватися
			дезорганізу-ватися
			дезорганізува-тися
			дезорганізувати-ся

Урок зоології.

—Дмитрику, а як називаються істоти, що можуть жити й у воді, і на суші?

—Матроси.

§ 23. Правопис слів іншомовного походження. Українська латиниця

І. Подвоєння в іншомовних словах

1.У загальних назвах іншомовного походження букви на позначення подовжених приголосних звуків, як правило, не подвоюються: ба-

роко, лібрето, піанісимо, стакато, інтермецо, сума, шосе, беладона, бравісимо, ват (хоч Ватт), групето, гун (гуни), каса, метал, піцикато, фортисимо, шасі, фін (фіни), комуна, комісія тощо.

Винятки: аннали (записи найважливіших подій по роках у

СтародавньомуРимійдеякихкраїнахЗахідноїЄвропизасередніхвіків;

185

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

на Русі їм відповідали літописи), бонна (вихователька дітей), брутто

(вага товару з упаковкою), ванна (ванний), мадонна, манна (манний),

мотто (епіграф, дотепний чи влучний вислів), нетто (вага товару без упаковки), панна, пенні (грошова одиниця), тонна, білль (проект закону чи закон), булла (папська грамота), вілла, мулла (в ісламі нижчий сан служителя релігійного культу), дурра (назва рослини), мірра (ароматична смола), гамма (1) третя літера грецького алфавіту; 2) мільйонна частка грама; 3) стотисячна частка ерстеда — одиниці напруженості магнітногополя), атакожпершачастинаскладнихслівгамма- (означає стан речовини або зв’язок з гамма-випромінюванням): гамма-глобулі-

ни, гамма-активний, гамма-апарат, гамма-астрономія, гамма-залі- зо, гамма-сигнал, гаммаскопія, гамма-функція, гамма-спектрометр.

2.У випадку збігу кінцевого приголосного префікса та початкового приголосного кореня подвоєння відбувається тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: інновація (бо є новація), сюрреалізм (бо є реалізм), апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), ірраціональний (бо є раціональний), ір-

реальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), ім-

матеріалізм (бо є матеріалізм).

Примітка. Букви на позначення приголосних звуків на межі префікса й кореня не подвоюються тоді, коли іншомовне префіксальне слово далеке за змістом від безпрефіксального: нотація (повчання, висловлене людині, яка допустила якийсь промах) — анотація (стисла характеристика змісту книги, статті, рукопису) — конотація (додаткове значення слова, що накладається на основне й служить для вираження експресивно-емоційної оцінки).

3.У власних назвах іншомовного походження подвоєні букви на позначення подовжених приголосних звуків зберігаються відповідно до мови, з якої слово запозичене: Голландія, Руссо, Торрічеллі,

Марокко, Калькутта, Маттью, Бетті, Ріккі, Жульєтт, Песталоцці, Кессо, Хеллоуей, Саллівен, Россіні, Гаммі (кличка собаки),

Діллі (персонаж мультфільму), Маккензі (затока), Барроу (мис),

Хеллох (печера), «Пратт-Уїтні» (авіаційний двигун), «Дольче енд Ґаббана» (торгова марка), «Феррарі» (автомобіль) тощо.

186

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Примітка. Подвоєннязберігаєтьсяйувсіхпохіднихзагальнихна-

звах: боннський (Бонн), ніццький (Ніцца), яффський (Яффа), андоррець (Андорра), голландський (Голландія), равеннський (Равенна), меккський (Мекка), пруссацтво (Пруссія) та інші.

ІІ. Написання и, і, ї в іншомовних словах

1.В основах загальних іншомовних назв після дев’яти букв д (де), т

(те), з (зе), с (ес), ц (це), ч (че), ш (ша), ж (же), р (ер) («де ти з’ї-

си цю чашу жиру») перед наступними приголосними, крім [й],

пишеться и («правило дев’ятки»): динаміт, титул, фізика, іригація, речитатив, джинси, цистерна, режим, шифр, агностицизм, афоризм, штатив, цистерна, джип, директор, цирк, шифер.

2.Після всіх інших букв, тобто тих, що не входять до «правила де-

в’ятки» (б (бе), п (пе), в (ве), м (ем), ф (еф), г (ге), ґ (ґе), к (ка), х (ха), л (ел), н (ен)), перед наступними приголосними пишеться і:

кіно, архів, бізнес, міф, ефір, логіка, ніша, пілот, вібрація, колібрі, ліміт, бісквіт, адміністратор, нігілізм, вітамін, гідравліка, хірург.

Винятки. Після літер, що не входять до «дев’ятки», и пишеться перед наступними приголосними, крім [й], у таких випадках:

а) давно запозичених іншомовних словах: кипарис, бурмис-

тер (але бургомістр), вимпел, єхидна, імбир, лиман, миля,

мирт, нирка, спирт, химера, бинт, графин, лимон, литаври, миш’як тощо;

б) у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських:

башкир, гиря, калмик, кизил, кинджал, киргиз, кисет, кишлак, кишмиш;

в) у словах церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитрахиль́,

єпити́мія, камила́вка, ми́тра, митрополит, християнство тощо.

3.На початку слів уживається і: ідея, ізольований, Іліада, ілюзія, ідіома, ієрогліф, ікебана, інтернет, імпульс, інгаляція, інтрига, Іран, Іртиш, Ірландія, Італія, Ісландія, Іо (жриця Гери), Ігуасу (водоспад), Ісалько (вулкан), Ідху (острів), Імоджен, Ібсен, Івон, Ізабелла.

187

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

4.Після букв на позначення всіх приголосних звуків (крім [й]) пишеться і перед голосними та звуком [й] (я, ю, є, ї, й); іа в кінці слів передається звичайно через ія (у кінці деяких власних імен та прі-

звищ — іа): архієрей, віолончель, гіацинт, діарама, міокард, сієста, тіара, фіаско, стронцій, радій, біоінженерія, істерія, антипатія, адаптація; Кіану, Віардо, Ліліан, Піаф, Аппіа, Клаудіа, Гарсіа.

Іноді [і] в середині слова перед голосним переходить у [й] і відпо-

відно передається на письмі: курйоз, серйозний, кар’єра, п’єса, бар’єр.

5.В абсолютному кінці невідмінюваних слів пишеться і: ралі, колібрі,

жалюзі́, харакірі, конфеті, попурі, візаві, парі, таксі, а також перед наступним приголосним у невідмінюваному слові гратіс́ і под.

6.Ї пишеться після голосного: мозаїка, наївний, прозаїк, руїна, Енеїда, Каїр, Ізмаїл, акмеїзм, акмеїст, хокеїст, іудаїзм, архаїзм, атеїзм, егоїзм, героїзм, китаїст, бобслеїст, пантеїст, ліцеїст, дзюдоїст, каноїст.

Примітка. У складних словах, перша частина яких закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і: староіндійський, но-

воірландський, новоіракський.

7.Після префіксів, що закінчуються голосним чи приголосним, пи-

шеться на початку кореня і: антиісторичний, антиінфекційний, доімперіалістичний, заідеологізований, заімпонувати, заінтригувати, переінструментовка; безідейний, дезінсекція, дезінтеграція, дезінфекційний, дезінформація, розіграш.

8.В іншомовних власних назвах и пишеться в таких випадках:

а) в основах власних імен, прізвищ, географічних назв після шиплячих та [ц] перед наступними приголосними, крім [й], та в похідних від них словах: Абашидзе, Вашингтон, Джигарханян, Джинна, Джильї, Жильєрон, Тажибаєв, Цицерон, Цибо, Циммерманн, Жижка, Жирардо, Жискар, Чиковані, Чингісхан, Фучик, Шиллер, Ширак; Джибуті, Джизак, Чилі, Чикаго, Шинґу, Шицзячуан, Цилінь, Цинань, Цингай, Циндао, Цинциннаті, Цицигар, Алжир, Гемпшир, Вірджинія, Лейпциг, СанФранциско; шиллерівський, чиказький, цинциннатський тощо;

188

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

б) у географічних назвах з кінцевими -ида, -ика: Мексика, Фло-

рида, Корсика, Атлантида, Балтика, Антарктида, Америка, Антарктика, Арктика, Атлантика, Африка. Але: Колхіда;

в) у географічних назвах із сполученням -ри- перед приголосни-

ми: Мадрид, Великобританія, Рига, Рим, Крит, Мавританія, Париж, Цюрих;

г) в інших географічних назвах після д (де), т (те) та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Един-

бург, Кордильєри, Сардинія, Скандинавія, Аргентина, Братислава, Ватикан, Палестина, Тибет, Бразилія, Єгипет, Єрусалим, Китай, Пакистан, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Вавилон, Ассиро-Вавилонія, Нью-Мексико, Бастилія, Киргизія, Узбекистан, Лідице, а також у похідних словах: бразилець, тибетський, аргентинський.

9.В інших випадках в іншомовних власних назвах пишеться і:

а) в іменах та прізвищах (не після шиплячих та ц): Діллі, Кім-

берлі, Гурамішвілі, Біно́ш, Пі́кфорд, Ріка́тто, Пертіні, Емінеску, Міцу́, Жеріко́, Бріка́, Фрідріх, Діккенс, Дідро, Дізель (але дизель), Зільберт, Грімм, Россіні;

б) у географічних назвах (не після шиплячих, [ц, р, д, т] тощо):

Сідней, Занзібар, Лісабон, Гельсінкі, Гельсінгфорс, Вільнюс, Гімалаї, Нікарагуа, Зімбабве, Пількомайо, Ківу, Віші;

в) перед голосними та [й]: Маріо, Жіоно́, Фабліо, Тиціан, Чіаурелі, Чіампі; Чіапас, Чіуауа, Шіофок, Кабу-Фріу (мис), Адріатика, Онтаріо, Австрія, Греція, Ріо-де-Жанейро, Ріо-Гран- де, Ріу-Неґру;

г) в абсолютному кінці невідмінюваних назв: Бахрі, Сент-Екзю-

пері, Леонардо да Вінчі, Сінді, Барбі, Шаші, Тімоті, Джеррі, Пірі, Лі, Нуралі, Джанні, Луїджі, Одрі, Демі, Наомі, Бетті, Ріккі; Сочі, Поті, Капрі, Нансі (місто), Міссурі, Нью-Джер- сі (штати), Малі, Сомалі (країни), Босумтві, Ері (озера), Маккензі (затока), Ай-Петрі (гора), Стромболі (вулкан), Калахарі. Але: Лао-Цзи, Менцзи, Духовни, Керогли, Язгельди, Берди, Акушти, Асли, Назли; Янцзи тощо.

189

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

ІІІ.Апостроф в іншомовних словах

1.Апостроф в іншомовних словах пишеться перед я, ю, є, ї:

а) після букв б (бе), п (пе), в (ве), м (ем), ф (еф), г (ге), ґ (ґе),

к(ка), х (ха), ж (же), ч (че), ш (ша), р (ер): інтер’єр, інтер-

в’юер, вольтер’янство, п’єдестал, прем’єра, миш’як, Іх’ямас, Ф’єзоле, Руж’є, Рейк’явік, Г’юз, Г’юстон, Джоґ’якарта, Кю- в’є, Дьєнб’єнфу, П’ячентіні;

б) після кінцевого твердого приголосного префіксів та першої частини складного слова: ін’юнктив, пан’європей-

ський, ад’юнкт, ад’ютант, супер’ядро, супер’яхта, ін’єкція, кон’юнктура, об’єкт, диз’юнкція, транс’європейський, фельд’єгер.

2.Апостроф не пишеться:

а) перед йо: курйоз, серйозний;

б) коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосно-

го перед [а, у]: гюрза, бюджет, бюро, гяур, пюпітр, гравюра, рюкзак, манікюр, фюзеляж, кювет, варяг, пюре, Чюрльоніс, Барбюс, Мюллер, Вюртемберг, Пюджин, Гюбнер, Жямайтія.

ІV. М’який знак в іншомовних словах

1.М’який знак в іншомовних словах пишеться після літер д (де), т

(те), з (зе), с (ес), л (ел), н (ен):

а) перед я, ю, є, ї, йо, о: конферансьє, альянс, монпансьє, віньєтка, вольєр, браконьєр, коньяк, павільйон, батальйон, медальйон, каньйон, шиньйон, шампіньйон, компаньйонка, ательє, пасьянс, мільярд, ксьондз; Марсельєза, Лавуазьє, Люсьєн, Маттью, Жульєтт, Альєнде, Шарпантьє, Мерсьє, Дьюї, Ка-

льяо (порт), Дьєнб’єнфу (військова база), Ель Ніньо (течія); б) відповідно до вимови після л (ел) перед приголосним: ас-

фальт, мультфільм, альбатрос, фальсифікація, тальк, альтруїст, Альваро, Гюльчатай, Дельфи, Нельсон, Пількомайо (річка), Ісалько (вулкан), Вальпараїсо, Акапулько (порти), але: залп, болт, катафалк, напалм, полк тощо;

190

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

в) відповідно до вимови в кінці слів: фланель, падеспань, ду-

ель, ферзь, діагональ, вуаль, шампунь, мечеть, Адель, Нінель, Етель, Булонь, Базель, Рафаель, але: бал, метал, рулон, шоколад, набат, полонез, пафос.

2.М’який знак не пишеться:

а) перед я, ю, коли вони позначають сполучення напівм’якого приголосного з [а, у]: мадяр, тюбик, нюанс, ілюзія, тюль, люкс, Цюрих, Аляска, Дрю, Дюма, Золя, Лю, Ніколя, Кюсю

(острів); б) в абсолютному кінці слова після ц (це), у тому числі в кін-

ці власних імен, прізвищ, прізвиськ німецького походження:

шприц, плац, палац, Суец, Фріц, Ганц, Гольц, Фільц, але: пуерториканець, мексиканець, австралієць тощо, бо суфікс -ець —

український і завжди пишеться з м’яким знаком на кінці.

V. Інші складні випадки правопису іншомовних слів

1.У словах, запозичених із французької мови, після букв на позначення шиплячих ж (же), ш (ша) пишеться українська літера у, а

не ю: журі, парашут, брошура, Жуль Верн, Жусьє, а також з у пишуться слова: парфуми, парфумерія.

2.У позиції між двома голосними в запозичених загальних назвах звук [й] не передається додатково окремою буквою: буєр, конвеєр, лояль-

ний, параноя, плеяда, рояль, саквояж, секвоя, фаянс, феєрверк.

Винятки: фойє, майя(народність); Гойя, Савойя, Фейєрбахтощо,

а також війя (дишель у воловому возі).

VІ. Українська латиниця

Близькою до правопису слів іншомовного походження є інша проблема: передача українських власних і загальних назв засобами латиничного письма, так званою українською латиницею, у паспортах, угодах, оголошеннях, вивісках, документах, інформаційних банках, у міжнародних телеграмах, електронній пошті, на картах і в інших

191

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

друкованих та телекомунікаційних джерелах. Розробка стандарту української латиниці запропонована Термінологічною комісією з природничих наук Київського університету імені Тараса Шевченка, схвалена низкою вітчизняних та закордонних організацій, комісій, конференцій. Наприклад, правильно латиницею потрібно записувати Ukrajina, Kyjiv (Україна, Київ), а не Ukraine, Kyiv чи якось інакше. У поемі «Трубить Трубіж» Борис Олійник заступився за самоназву «Україна»:

Новий хазяїн світового чину Твій рід і люд наївний, як курей,

Заманить вміло в імпортну торбину І Україну нарече… Юкрейн.

Один з авторів та популяризаторів української латиниці Максим Вакуленко пропонує стандартизувати написи на упаковках української продукції, що йде на експорт: Vyrib Ukrajiny (Виріб України), Zrobleno v Ukrajini (Зроблено в Україні).

Апостроф уживається перед ja, ju, je, ji, jo за відсутності м’якшення та на межі складних слів для роздільної вимови j з наступними голосними: bur’jan, Volynj’avto, raj’uprava.

№	Кирилиця	Латиниця	Міжнародна транскрипція
1	а А	a A	[a]
2	б Б	b B	[b]
3	в В	v V	[v] / [w]*
4	г Г	gh Gh	[γ]
5	ґ Ґ	g G	[g]
6	д Д	d D	[d]
7	е Е	e E	[e]
8	є Є	je Je	[je] / [’e]**
9	ж Ж	zh Zh	[ʒ]
10	з З	z Z	[z]
11	и И	y Y	[y]
12	і І	i I	[i]

192

				ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
№		Кирилиця	Латиниця	Міжнародна транскрипція
13		ї Ї	ji Ji	[ji]
14		й Й	j J	[j]
15		к К	k K	[k]
16		л Л	l L	[l]
17		м М	m M	[m]
18		н Н	n N	[n]
19		о О	o O	[o]
20		п П	p P	[p]
21		р Р	r R	[r]
22		с С	s S	[s]
23		т Т	t T	[t]
24		у У	u U	[u]
25		ф Ф	f F	[f]
26		х Х	kh Kh	[h]
27		ц Ц	c C	[ts]
28		ч Ч	ch Ch	[tʃ]
29		ш Ш	sh Sh	[ʃ]
30		щ Щ	shch Shch	[ʃtʃ]
31		ь	j	[’]**
32		ю Ю	ju Ju	[ju] / [’u]**
33		я Я	ja Ja	[ja] / [’a]**

Примітка: * — у кінці слова та перед голосними, ** — після приголосних.

Вправа 66

Перекладіть слова українською мовою, поясніть їх правопис.

Дезинформация, жюри, аксиома, мотто, акционер, алгоритм, дискриминация, иерархия, маникюр, педикюр, номинальный, тарификация, циркуляр, утилитарный, трансмиссия, дифференциал,

193

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

гидроаккумулятор, рессора, буддизм, турбокомпрессор, масса, тонна, Ватт, ватт, корректор, коэффициент, шасси, процесс, маккартизм, дезинтеграция, эффективность, компьютеризация, компаньон, миллион, территория, инновация, маррист, диссертация, аттестат, иррациональный, голландский, марокканец, кастинг, диктофон, дизель.

Вправа 67

Перепишіть власні назви, вставляючи, де це потрібно, пропущені букви.

Алж…р, Д…зель, м. Ваш…нгтон, Джордж Ваш…нгтон, Арген- т… на, Рус…о, Баст…лія, Тор…ічел…і, Калькут…а, Флор…да, С… ц… лія, Корс…ка, Мекс…ка, Вірдж…нія, Ч…каго, Ґр…ґ, Мадр… д, Брат…слава, Браз…лія, Вав…лон, Ват…кан, Кен…еді, С…рія, Гр… нв…ч, Сканд…навія, Т…бет, Ж…ль Верн, Лід…це, Ж…льєн, Ч… нгісхан, Гар…бал…ді, С…ракузи, Йоган…есбурґ.

Вправа 68

Наведені слова запишіть українською мовою. Поясніть уживання чи невживання в них апострофа та м’якого знака.

Фельдъегерь, монсеньор, дюшес, рантье, брошюра, Ружье, Ньютон, курьёзный, Ривьера, портьера, компьютер, кутюрье, шампиньон, конъюнктивит, Бретань, Женевьева, арьергард, Лавуазье, папье-маше, Севилья, Цюрих, фокстерьер, мезальянс, Суэц, Булонь, Дельфы, Барбюс, шиньон, конъюнктура, Кордильеры, бульон, конферансье, карьера, конъюнктива, Ньюфаундленд, трильон, каньон, мюзикл, модельер.

Вправа 69

І. Використовуючи слова іншомовного походження, напишіть твір на одну з тем: «Місця, у яких я мрію побувати», «Чи поєднувані геній і злодійство», «Моя книжкова полиця».

ІІ. Запишіть латинськими літерами власне ім’я, прізвище, по батькові, місце народження, а також 20 українських географічних назв, пов’язаних з Вашою малою батьківщиною. Для цього скористайтесь українською латиницею.

194

		ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
	Вправа 70
	Запишіть слова іншомовного походження, пов’язані з Вашим май-
бутнім фахом, згрупувавши їх за розділами:
а)	неподвоєні й подвоєні букви на позначення приголосних;
б)	уживання літери і;
в)	уживання літери и;
г)	апостроф;
ґ)	м’який знак (до кожного розділу підібрати не менше 20 слів).
	Вправа 71
	Перепишіть речення, розкриваючи дужки, поясніть написання
слів іншомовного походження.
І.	1. Ми віримо в магію небес, але не віримо в ма(н,нн)у небесну

(І. Драч). 2. Бу(д,дд)(и,і)сти вважають, що камінь — кінцева суть природи, скелет її, а вода — її кров (З газети). 3. Єп(и,і)трахиль (широка, довга, гаптована золотом смуга, обернена довкола шиї) є символом Божої благодаті, що сходить на священика для здійснення ним служіння (Із журналу). 4. Баро(к,кк)о — це стиль тих церков — шедеврів сімнадцятого — вісімнадцятого століть, які стали візитною карткою України

вусьому світі (Із журналу). 5. Зараз здається, що я — на гіл(ьо,ьйо)тині,

йось-ось має опуститися смертельна сокира (Є. Гуцало). 6. Золота бу(л,лл)а, видана 1356 року імператором Італії та Німеччини Карлом ІV Люксембурзьким, — найславніша з усіх золотих бу(л,лл), оскільки визначала правові основи політичного устрою Німеччини ХІV століття (З посібника). 7. Про ту важку од(и,і)(с,сс)ею одинадцятилітнього підлітка та його подальшу долю читач згодом дізнається з творів автора [Григора Тютюнника] (Б. Олійник). 8. Мені про Та(л,лл)і(н,нн) розказували, про фі(н,нн)ів, які туди приїжджають, вони ж там з естонцями якісь близькі родичі, то у них взаємна ностальгія (Є. Гуцало). 9. Під час навчання гри на фортеп(і,и)ано необхідно досконало вивчити всі га(м,мм)и. 10. Може, фотозбільшувач пособить розгадати і(р,рр)еальність чужої психіки і, розгадана, і(р,рр)еальність уже не буде і(р,рр)еальністю?.. (Є. Гуцало).

ІІ. 1. Перші давньоримські історики, які описували події в хронологічній послідовності, за роками, називалися а(н,нн)алісти-лі-

195