ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
глибока, а мілка; у сусідньому ж селі річка неглибока, але холодна. 11. Артемко говорить німецькою не погано, а добре; Христинка ж спілкується німецькою непогано, але з акцентом.
Якщо Ви набрали зайву вагу і Вашій фігурі загрожують недоліки — використовуйте народні засоби, наприклад, траву. У високій траві недоліки фігури майже непомітні.
§ 41. Написання вигуків та звуконаслідувальних слів
Вигуки— цеслова, щоненалежать нідосамостійних, нідослужбових частин мови, виражають різні почуття, переживання, емоції, во-
левиявлення, не називаючи їх: овва, тю, ой леле, ой лишенько, слава Богу, боронь Боже, ура, упс, вау, о, ой, ах, ех, ух, фу, ну, ай, Матір Божа, ого-го, жах, алло, ей, годі, тсс, тпру, вйо, гм, ціп-ціп, киць-киць, киш, гей, агов, соб, цабе, гиля, люлі-люлі, ха-ха-ха, аґу та інші.
До вигуків належать слова (застиглі форми спілкування), що виражають привітання, прощання, пробачення, подяку, побажання, бож-
бу, прокльон, лайкутощо: добридень, дякую, прощавайте, добраніч, бувайте здорові, дозвольте відкланятися, щасливої дороги, будь ласка, ласкаво просимо, смачного, вибачте, даруйте, прошу́ , дякую, помагайбі, їй-богу, їй-право, слава Йсу, навіки слава, доброго здоров’я, з роси й води, чорт би його взяв, к чорту, хай йому біс та інші.
Близькимидовигуківєзвуконаслідувальніслова, щовідтворюють різні звуки природи, тварин, машин, різні шуми тощо: ку-ку-рі-ку, ку-
ку, гав-гав, падь-падьом, кап-кап-кап, хлюп-хлюп, дзень-дзень, тік-так, гуп, бац, клац, др-р-р, ляп та інші.
Вигуки, що передають повторювані чи протяжні звуки, пишуться через дефіс: ду-ду-ду, ках-ках, гоп-гоп, о-го-го, няв-няв, га-га-га, хі-хі-хі, шу-шу-шу, тень-телень, ту-ту-ту-у-у, тс-с-с, а-у-у-у, му-у-у, ф’ю-у-у, киш-ш-ш-ш, у-у-у, а-а-а, і-і-і-і-іх.
365
Ковтюх С. Л.
РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)
Вигуки, що не передають повторюваних чи протяжних звуків пи-
шуться разом: леле, лелечко, цитьте, овва, кукуріку, кудкудак, бух, та-
рах, бабах тощо. Якщо потрібно передати протяжність, то й ці вигуки пишуться через дефіс: тара-а-а-ах, бу-у-ух, баба-а-а-х, кудкуда-а-а-ак.
Разом пишуться вигуки: ану, анумо, ануте, але: ану-ну.
Усі складові частини пишуться окремо у вигуках: до побачення,
будь ласка, на добраніч, отим то й ба, от тобі й на, оце так тощо. Через дефіс пишуться: їй-богу, їй-бо, їй-право, ану-ну.
Вигуки, що вживаються у функції членів речення, можуть братися чи не братися в лапки: Пурхнула десь пташка, і цвірінь-цвірінь тепло полетіло в мрійну далечінь (В. Сосюра). І знов повторилось «ку-ку, куку» на цілий білий світ (П. Воронько).
Розділові знаки при вигуках
1.Якщо вигук уживається на початку речення й вимовляється без окличної інтонації, то після нього ставиться кома: Ой, хтось за-
плакав посеред поля (П. Тичина). Га, що тут? Ах, це ти, Любочко? (Леся Українка). Гей, життя, виходь на бій, — Пожартуєм для розваги! Гей, життя, ставай, тремти! Дай я з тебе посміюся (П. Тичина).
2.Коли вигук на початку речення вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а перше слово після нього пишеться з великої букви: Ах! Пречудове це життя зем-
не, жага безсмертності в могутній крові (М. Ундер; перекл. з естон. Д. Павличка). Леле! Вже обідать зась, вже не буде діла: добра юшка розлилась, тільки зашипіла (Д. Білоус). Ет! Сподіванки
людські! (Марко Вовчок).
Знак оклику (або кілька знаків оклику) ставиться й після однослівноговигуковогоречення, заякимнемаєбільшеслів: — Ге-е-е-ть! — ви-
гукнувПетро(ПанасМирний). — Ага! ого! — радіючи, скрикнув Петро (Панас Мирний). — Урррааа!!! — вибухнули ми (Ю. Смолич).
Після вигукового речення відповідно до інтонації може вживатися знакпитання: Отяк? Увасжебулитеоріїнетакістаросвітські(Леся Українка).
366
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
3.Коли вигук уживається в середині речення, то виділяється ко-
мами з обох боків: О, дайте грому, о, дайте зливи! — Нехай не сохнуть злотисті гриви (П. Тичина). Темна нічка, невидна, гей, осіння, холодна (Леся Українка). Бачив Хо таких, ох, бачив…
(М. Коцюбинський).
Дужерідковигукусерединіреченнявиділяєтьсязобохбоківтире:
Озирнулись ми — ой леле — Де ж поділися зірки? (В. Скомаровський). У
такому випадку це вставлена конструкція.
4.Коли вигук, що вживається в середині речення, вимовляється з великим підсиленням, то перед ним ставлять кому, після нього — знак оклику, а далі слово пишеться з малої літери: Вона ти-
хенько постукала й раптом, ах! злякалася громового голосу за дверима. Окличне слово в таких випадках може виділятися з обох боків за допомогою тире, якщо виконує функцію вставленої кон-
струкції: Аж ось двері — рип! — і Василь у хату (Г. Квітка-Осно- в’яненко). Коли це гусак як закричить — ге-ге-ге-ге! — та по воді крилами ляп-ляп-ляп! (Остап Вишня).
5.Якщо вигук уживається в кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього той знак, якого вимагає зміст речення в цілому:
Згинь, невільництво, геть! (П. Грабовський). Нічого не второпаю. От голова, га? (О. Довженко).
6.Не відокремлюються розділовими знаками на початку речення вигуки, що вживаються перед особовим займенником, після яко-
го йде звертання: Ах ви, серця струни!.. Грайте, грайте, грайте! (В. Сосюра). Гей ти, могутня людино, щастя світам принеси! (П. Тичина). Ой ви, юності давньої грози, неповторної радості крок (В. Сосюра).
7.Слід розрізняти вигуки ну, ой, ох, ах, о, після яких кома ставиться, й однозвучні з ними підсилювальні частки, після яких кома не вживається: Ну, що за напасть! (О. Довженко). Ой, чи так красно в якій країні, як тут, на нашій рідній Волині! — Ох, час мені додому! — швиденько мовила вона (Леся Українка). Ах, очі, ті очі!.. Кохана, Чом серце твоє не таке? (П. Тичина). О, як твій дух осатанів! (П. Тичина).
367
Ковтюх С. Л.
РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)
Але: Ну як би я міг без твоєї усмішки? (П. Тичина). Ой там зірка десь впала, як згадка (П. Тичина). Ох і дивний же ти, хлопче. Ах так, я й забув вам повідомити. О ридай же, молись: Ходить осінь у лузі (П. Тичина).
Увага! У деяких випадках можливі пунктуаційні варіанти залежно від розуміння в реченні ролі зазначених слів: Ну, в чому річ?
(Вигук); Ну в чому річ? (Частка); Ну, перестань! (Вигук); Ну пере-
стань! (Частка).
8.Після о, ой, ах, що вживаються перед звертанням, виконують роль підсилювальних часток і тісно пов’язані з ним інтонаційно, кома не ставиться: О милий друже, — знов недуже — О любий брате, — розіп’яте — Недуже серце моє, серце, мов лебідь той, ячить (П. Тичина). Ой Іване, Іване Золотаренку! Що ти зробив, мій друже! (Марко Вовчок). Ах серденьку, пробач мені, пробач.
Якщо ж о, ой, ах перед звертаннями виконують функцію вигуків,
то кома ставиться: О, Марічко, як давно ми з тобою не бачились! Ой, господар-господарочку, Прийшли ’м до тебе раз в рік в гостину, Раз в ріквгостинуповіншувати, Повіншувати, щастябажати(О. Воропай). Ах, панове! Чи ви нюхали порох В життьовій війні? (І. Франко).
9.Часом у середині речення вживається частка ну, однозвучна з вигуком, яка розділовими знаками не виділяється: Йому слід доручи-
ти ну хоча б найлегшу роботу. Дайте мені ну хоча б ту книгу.
Не виділяються також однозвучні з вигуками частки ох, ой, що вживаються перед словами як, який і в сполученні з ними виражають високий ступінь ознаки (у значенні «дуже», «страшенно», «жахливо», «чудово»): Мені стало ой як соромно. Учора нам ой як пощастило. Ох який дивний ти, юначе.
Вправа 129
Перепишіть, поясніть написання вигуків та звуконаслідувальних слів, а також постановку розділових знаків при них. Чи в усіх реченнях є вигуки або звуконаслідувальні слова, з якими частинами мови вони омонімічні?
368
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
І. 1. О музи, музи, музи кам’яні! Де грім душі, народжений з любові? (Л. Костенко). 2. Ах, Українонько, бідна годинонька тепер твоя, Згинули козаки, добрії юнаки, ох, кров моя (Середньовічний анонімний вірш). 3. Уранці проснешся — ой, високо ж небо! (П. Тичина). 4. Курли, курли… Далека путь. Втомились журавлі. Шу-шу, шу-шу… — бентежать степ Вітри пругкі… Цок-цок, цок-цок… — за небокрай Козацький кінь прудкий (П. Ротач). 5. Ой оце чудне дівчатонько, ой-я, Щосуботоньки їде з містонька До бабоньки, до бабусеньки, ой. Лишає свої інфузорії-туфельки, Скидає свої лаковані туфельки, Одягає куфайчатко порване, ой-ой-оєчки, У бабцюлі, у бабусеньки, ой, Взува старі чоботи-чоботищенки, Наносить води повну балію — Ще відро, ще відро, ще відеречко Та в баняки, банячища, ой, Та любисток зімліє в горнятах, Аж зімліє бабусина хата, ой-ой-ой, Хата, хатуся, хатинонька, Хатусенька, Хата Стріхівна, ой. — Заворожи мені, бабченько, ой-я, Бабусенько, бабуленя, бабусенція. Ой гаряча, ой бабулик, ой-ой-ой-єчки (І. Драч). 6. Самозанюхано-заглиблений нарцис Однокімнатних цих обсерваторій. Він палить час настійно, тільки тс-с-с… Життя — його тихенький крематорій (В. Балдинюк). 7. Не треба слів, навіщо бандеролі? Ау! — і все, крізь роки і печалі (Л. Костенко). 8. Народе Мексики, потужний духу, брате, о, не забудь його, бо ж він такий, як ти (Н. Гільєн; перекл. з іспан. Д. Павличка). 9. Оце! Я щиру правду говорю (Марко Вовчок). 10. О, я не Анна! Цієї жінки давно немає, торік померла чи позаторік, така печальна, і тільки пучки небесно танули і звучали: О донно Анно, о донно Анно, такі печалі! (С. Коротенко). 11. Ех, якби піч на коні, а я на ній — добрий козак був би! (Народна творчість).
ІІ. 1. Ой роде, роде багатий! Даруйте товар рогатий (Народна творчість). 2. Люлі, люлі, люліченька, Колихаю онученька, Щоб здоровий виростав, Ряст-травиченьку топтав, Був як маків первоцвіт, Много літ, ой много літ. А-а, а! (Із дитячого фольклору). 3. Будьте здорові на Новий рік, Ой Даждьбоже! (С. Килимник). 4. Гей, на всі простори, на Карпати-гори розлітайся, слово, розтікайся, клич… (М. Рильський). 5. — Ну й вперіщила, Фросинко, мене халявою!.. Віник я ще стерпів… А халявою як втяла, єй-бо, в очах свічки стали (В. Бабляк). 6. А на землі люди, звірі й сади, а на землі боги і храми: о пройди, пройди над
369
Ковтюх С. Л.
РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)
нами, розсуди! (П. Тичина). 7. Коли раптом щось — лусь! Стрельнув хтось з рушниці (М. Коцюбинський). 8. А я тобі й забула хвалитись: до тебе Чіпка заходив… — Ага!.. — Чого ж це? — Не знаю… Каже — хліб продати… — Гм, — мугикнув Грицько. — От, дивіться, коли не здурів парубок… З кругу спився! (Панас Мирний). 9. Ліниво плив собі заштатний Короп Чумацьким Шляхом — гей та соб, воли (Б. Олійник). 10. І раптом — боже! — після того чаду і тарапати, рівної нулю, — я чую дощ (Л. Костенко). 11. — Алло! Добрий день, тьотю Оксано! Михайлик вдома? (С. Богдан).
Вправа 130
Запишіть, поставте розділові знаки, поясніть їх уживання. Чи можливі пунктуаційні варіанти?
І. 1. Будьте ласкаві дайте казки братів Грімм… І прошу́ дайте мені «Курочку рябу» (Є. Гуцало). 2. Ей пане, пане Хмельницький БогданеЗиновію, Наш батю, полковнику чигиринський! (Народна творчість). 3. Господи скільки в космосі небесному чи в космосі людському різних комет, різних орбіт, які ніколи не перетинаються! (Є. Гуцало). 4. Здоров Донбасе мій! Тебе я бачу знов в загравах заводських, у зорях, в травах,
укриках поїздів і гомоні дібров (В. Самійленко). 5. Ох не повчайте молодих! Нехай побудуть молодими (Л. Костенко). 6. — Даруй мені здалось, ти зовсім далеко (Є. Гуцало). 7. Ой скажи ж ти, вітре, де біліють кості Довговусих, мудрих, сивих співунів? (В. Рафальський). 8. Прощай моя рідна, дорога Десно (О. Довженко). 9. Ах хочеться скупатися
утім Отецькім слові, слові золотім! (Р. Лубківський). 10. Гей рідний Дунаю… Хвиль твоїх не вкриють байдаки ворожі; в мене рука бистра, в мене шабля гостра — тобі допоможу! (П. Усенко). 11. Давно, давно, давно не чув, зозуле, навіть у снах уже твого «ку-ку» (В. Підпалий).
ІІ. 1. Минає день. Ну от ми й піднялись ще на одну щаблиночку страждання (Л. Костенко). 2. Алло Наталко! Це не ти мені телефонувала? 3. Сеньйорито акаціє добрий вечір (М. Вінграновський). 4. Ах розбий старі скрижалі! (П. Тичина). 5. Га Чи не бачиш, що бідній худобині від посторонка геть попухли ноги? (І. Франко). 6. Радий я, що все оце побачив: ах яких в житті ще нам прикрас! (П. Тичина). 7. Люлі мій
370