Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Repetitor pravopys Kovtiuh_ (1).pdf
Скачиваний:
1090
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
8.17 Mб
Скачать

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

орел. І так гарно й солодко від теплої млості, що розтікається по тілу… І в той же час поле ніби промовляє: «У моїх чорних жилах тече забруднена пестицидами вода, мої груди давить чорнобильська радіація, і навіть дихаю я нечистим повітрям…»

Схаменіться, люди! Бо із втратою природної екології ви втрачаєте екологію душі. У ваших силах зробити так, щоб пісню жайворонка, сюрчання коників, казкові мелодії степу з насолодою слухали ваші діти і внуки.

(212 слів) (З учнівського твору Б. Авдєєва).

10. Україна

Україна — друга за величиною країна Європи. За чисельністю населення вона наближається до Франції, а за обсягом валового національного продукту — до Італії.

Україна — значить «земля, що лежить скраю». Це влучна назва для країни, розташованої на південному пограниччі Європи, на порозі Азії, по окраїнах Середземноморського світу, з обох боків колись важливого кордону між лісом, де ховалися від небезпеки, і відкритим степом. Іншоюсуттєвоюрисоюгеографіїкраюєвідсутністьприроднихба- р’єрів. За винятком Карпатських гір на заході й невеликого Кримського кряжу на півдні, дев’яносто п’ять відсотків території України — це рівнина, котрапоступовоспадаєзпокритихлісомГалицького, Волинського та Подільського плато до горбистих місцин по обидва боки Дніпра й переходить в неосяжний відкритий Причорноморський степ.

З півночі до Чорного моря течуть три великі ріки, що разом із притоками забезпечують Україну достатньою кількістю води: це могутній Дніпро довжиною дві тисячі двісті вісімдесят п’ять кілометрів, який ділить країну навпіл, Південний Буг і Дністер. Розташована на основних шляхах між Європою та Азією, Україна часто ставала об’єктом впливів різних, часом протилежних культур. Через Причорномор’я вона зазнавала благотворних впливів грецької цивілізації — як античної, так і візантійської. Наш край, що був складником класичних цивілізацій

574

ТЕКСТИ ДИКТАНТІВ

Середземномор’я, що вабив з Азії численні хвилі кочових завойовників, слугував культурним кордоном між Сходом і Заходом.

(202 слова) (За О. Субтельним).

11. Материнська рідна мова

Століттями мова народу була тією повноводною рікою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима ріка без води, повноводність — без глибини.

Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі.

Батьківщина — це рідне слово. Знай, бережи, збагачуй велике духовне надбання свого народу — рідну українську мову. Це — мова великого народу, великої культури. Українською мовою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського. Українська мова живе в прекрасних піснях твого народу.

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожитьним, якчестюрідноїматері, якколискою, якдобримім’ямсвоєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду й племені.

Мова — то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги.

(167 слів) (В. Сухомлинський).

12. Візит до Праги

Шестисотшістдесятитрьохсильний сріблястий «Дуглас», переборюючи різкий південно-східний вітер, здіймається чимраз і мить у мить вище: підходять гори, що їм, здається, немає кінця-краю. Тьмяні вершини, холодні, змертвілі, незаймані, заступають півобрію.

575

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

«Карпати, — говорить генерал-майор Ковпак, одягаючи шинель. — Я ці гори знаю добре».

Віконця літака швидко вкриваються памороззю; пасажирам стає час від часу гірше: не вистачає кисню. Як-не-як, п’ять тисяч метрів, на які піднісся літак, будь-кому дадуться взнаки.

Тим часом навколо: праворуч, ліворуч і попереду — світлішає,

іось, нарешті, Прага. Біля Словенського дому, де мав відбутися з’їзд

ікуди ми потрапили після кількох аудієнцій, — великий гурт югославських, польських і голландських партизанів, що прибули сюди як делегати. З балконів звисають прапори: чеський синьо-біло-червоний

ірадянський.

Дарма що ми негаразд розуміли місцеву мову, але у схвальних вигуках, якими раз у раз зал покривав слова товариша Ковпака про воз- з’єднання України, про Балтику і героїчних балтійців, про боротьбу пліч-о-пліч з чеськими партизанами, відчувалось, з якою любов’ю тут ставляться до нашої країни.

(153 слова) (Із журналу).

13. Ведмідь-гора

Зоддалеки гора Княжа — як бурий ведмідь превеликий, що розлігся на березі ріки. Пливучи в човні по ріці, поволеньки наближаєшся до цього сонного горбатого ведмедя, котрий передні волохаті лапи витягнув низькими кручами ген-ген уперед, поклавши на них довгу морду. І коли придивитись із човна пильніше, можна вгледіти опукле нашорошене вухо, яке і вві сні не опускається, прислухається до безмежжя простору, можна розрізнити й приплющене ведмеже око, над яким куці вії здригаються так, як на вітрі здригаються дерева. Цей ведмідь спить на березі ріки не тільки взимку, а й улітку, коли, здається, гріх не проснутись і не поласувати доспілими ягодами та медом диких бджіл, вгамувавши спрагу блакитною річковою водою, в якій хлюпочеться довга шерсть на передніх лапах. Величний і грізний, він втрачає свої ведмежі обриси, коли наближаєшся в човні до берега, й ти вже не

576

ТЕКСТИ ДИКТАНТІВ

бачиш ні простягнутих уперед лап, на яких у сонному супокої лежить ведмежа гостра морда, не бачиш і могутнього горбатого хребта, а тільки — гористий берег, що круча за кручею спинається догори, а на кручахживимизморшкамибрижитьсяліс, якийтут, унизу, зпервозданною ніжністю зеленіє шелюгою по білих піщаних обмілинах, де в святкових веселощах грає риба й де чайки літають і плачуть, мов неприкаяні душі померлих. Тепер пливеш повз Княжу гору — й не видно ведмедя, й не страшно його заснулої звіриної сили, вже твою душу опанував одухотворений, легкий і чистий простір величної ріки, що в якомусь пісенномузичному екстазі струмить і стелить то зелені, то сині хвилі води, й ця серпанком повита ріка — попереду нескінченна, обрієм не обмежена, бо отам он на млистому овиді вона видимо переливається за поріг обрію, й ти пливеш по її пісенно-музичній течії, що взяла тебе під свою незбориму владу, не можеш вивільнитись від неї — та й не маєш такої душевної потреби, вже не відчуваєш часу й простору, бо вони не те що зникли, а розчинились у тобі, й ти розчинився в них, ставши їхньою невід’ємною часткою, творячи з ними єдину сутність, ставши матерією цієї незнищенної вічної ріки, яка несе тебе, й гори Княжої, що не зникає, а тільки постає все в нових і нових своїх відмінах…

(344 слова) (Є. Гуцало).

14. Горо́д

Город немов розганявся під гору, й забракло духу, захляв, перечепився об найближчі стрімчаки, розпластався рябою рядниною, де латками воронового крила лисніє чорнозем, де жовтіє суглинок, де вирваними з лисячої спини рудими жужмами світиться глина, де слизько зблискує глевкий ґлей, де застиглими струменями врізнобіч порскнуло мілким попелястим піском. А на межі, яка швидше скидається на городьбу, в полині й лободі навалено всякого штурпаччя й каміняччя, що за багато років викопано на городі, а ще всіляке костомаччя — спробуй утям, чиє то костомаччя, з яких бачених чи небачених звірів, коли тим костомаччям так і пре з землі, хоч копай ти її весною, хоч копай ти її

577

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]