ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

примат, престиж прибічника, присвоїти прибуток, повилася стежечка, ретрансляція прем’єри, резиденція президента, преміювати диригента, генеральний директор, дискваліфікація рекордсмена, дегероїзація диктатора, компрометувати претендента, дресирувати мавпеня, директива президії, привілейований детектив, невмируща дилема, безпрецедентна диверсія, сентиментальний дезертир, синхронний переклад, дитяче ліжечко, видираючись на верховину, застеляти скатертину, розстилати рушники, кленові стружечки, березова вуличка, простирати ручечки, принести блюдечко, невеличке ситечко, усячина для тістечок, мережена подушечка, пристаркуватий батечко, тітчине намистечко.

Оголошення: «Панове студенти! Просимо ставити Ваші «джипи» тісніше, тому що викладачам ніде приткнути свої велосипеди!»

§ 7. Правопис ненаголошеного [о]

Про вимову звука [о] див.: § 2 (розділ І, п. 4).

1.У префіксах завжди пишеться о: оплутаний, осунутися, обвуглений, обґрунтований, розлучений, розчулений, добути, докупи, допущений, пробудження, прогулянка.

2.У коренях написання перевіряється наголосом чи за допомогою орфографічного словника: голубка, бо го́луб, розумний, бо ро́зум,

козуля, бо ко́зи; лопух, зозуля.

3.У дієслівному суфіксі -ува- (-юва-) та прикметниковому -уват- (-юват-) у ненаголошеній позиції пишеться у(ю), а під на-

голосом — о: розшнурува́ти — розшнуро́ваний, дешифрува́ти — дешифро́ваний, дешифрува́ння, дресирува́ти — дресиро́ваний, дресирува́ння, відпрасува́ти — відпрасо́ваний, анонсува́ти — анонсо́ваний, анонсува́ння, роздратува́ти — роздрато́ваний, роздратува́ння, дисциплінува́ти — дисципліно́ваність, спростува́ти — спросто́вання та спростува́ння, угрупува́ти — угрупо́вання та угрупува́ння, риштува́ти — ришто́вання та риштува́ння, пошанува́ти — пошано́вання та пошанува́ння; мерзлякува́тий, рябува́тий, задавакува́тий, солонува́тий,

73

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

простакуватий́ , стовбуватий́ , плескуватий́ , плискуватий́ , але: стовбоватий́ , плесковатий́ , плисковатий́ .

4.Буква у вживається в словах: ворушити, мармур, парубок, пурхати, яблуко, яблуня, а також із початковим су-: сузір’я, сувій, суглинок, супроводити, сусід, сутужний, сутулий, суперник. У словах, похідних від глухий, пишеться у: глухнути, заглухлий (але: сухий — сохнути, засохлий).

Вправа 18

Перепишіть слова, розставляючи, де це потрібно, літери о чи у.

Р…зумний, с…бі, с…сідський, з…зуля, м…гутній, сп…лучення, ст…ліття, ришт…вання́ , дивак…ватий, к…лупати, тр…туар, п…путний, х…мут, дв…юрідний, с…юз, д…ручення, сп…лука, зд…бути, зв…рушливо, т…бі, в…юючий, пр…сунутий, слизьк…ватий, м…тузка, м…нумент, д…зування, бр…шура, б…рсук, п…суха, р…збурхати, р…згублений, к…нфуз, к…нструкція, п…рхати, п…тужність, гов…рю́, г…тую, допом…жу, р…здумати, трус…нути, п…лумисок, д…щу, у б…ю, н…шу, в…джу, одн…курсник, к…ч…гура, рв…нути.

Викладач не кричить, він переконливо доводить свої погляди.

§ 8. Розрізнення [и] та [і]

У кількох словах відбувається чергування [и] та [і]. Див.: § 5 (роз-

діл І) та § 6 (розділ ІІ; п. 3).

І. У незапозичених словах пишеться [і]:

1.Там, де сумнівний звук чергується з [о] або [е]: жінка — женити-

ся, жонатий; шість — шести, шостий; вечір — вечеря, звечора; кіт — кота, гірка — гора, хід — ходити, чіплятися — причепитися, прірва — прорвати, очікувати — чекати, щілина — ущелина, чільний — чоло, хіть — хотіти, але дощик — дощику, скирт — скирта, хибний — хиба.

74

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Примітка. Водночас не слід забувати про чергування в деяких дієслівних коренях [е] з [и] (Див.: § 6 (розділ І)), хоча в деяких іменниках, утворених від цих дієслів, уживається і: дерти — здирати,

але діра, дірка; підперти — підпирати, але підпірка, бо підпора;

затерти — затирати, але затірка, бо затерта.

2.У формантах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий): гребінь, гущавінь, студінь, теплінь, ступінь, далечінь, височінь, гарячінь, тихіший, найвідоміший, якнайгучніший, якнайрішучіший, однаковісінький, сухісінький, свіжісінький, такісінький, самісінький, тихісінький;

3.Відповідно до вимови після м’яких та напівм’яких приголосних: мілкий, тісний, піна, тінь, ліс. У тих випадках, коли в українській мові не можна підібрати слова, щоб сумнівний звук чергувався з [о] або [е], можна порівнювати з російськими словами. Якщо в російській мові в основах незапозичених слів уживається о або е, то в українській на цьому місці слід писати і: вічність — рос. веч-

ность, кількість — рос. количество, цінність — рос. ценность, чіткість — рос. чёткость, щілина — рос. щель.

Винятки: и пишеться:

а) у відкритих складах -ри-, -ли-: гриміти (рос. греметь), дри-

жати (рос. дрожать), тривога (рос. тревога), крихітний (рос. крохотный), стриміти, тривати, бриніти, кривавий, криниця, кришити, триножити, чорнобривий, блиск, глита-

ти (але: дрімати, тріщати);

б) у словах з ий: чий, бий, пий, вий, ший; в) у словах: щиголь (рос. щегол), шия (рос. шея), утришия, кри-

вошия та ін.;

4.На початку слів: іноді, індик, інакший, інший, ім’я, іній.

5.У словотворчому форманті -інн(я), що вживається у віддієслівних іменниках (хоч у твірних дієсловах може писатися и): благого-

віння, падіння, садіння (садити), божіння (божитися), прядіння, удочеріння (удочерити), майоріння, переплетіння, хлюпотіння, торохкотіння, кип’ятіння (кип’ятити), зубожіння, ворожіння (ворожити), служіння (служити), волочіння (волочити), точіння (точити), кришіння (кришити), ворушіння (ворушити), вощіння

75

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

(вощити), лущіння (лущити), а також у збірних іменниках, утво-

рених від слів на -інь: волосінь — волосіння, камінь — каміння, корінь — коріння.

6.В абсолютному кінці іменників та прислівників після букв на по-

значення шиплячих: бриджі, лижі, русичі, очі, харчі, латиші, калоші, гордощі, хвастощі, лестощі, прянощі, крайнощі, насторожі, опівночі, щоночі, утричі, двічі, позаочі, поночі.

7.У закінченнях прикметників, дієприкметників, займенників, порядкового числівника другий у формі називного й знахідного відмінків множини (я к і? к о т р і?) після г, к, х та букв на по-

значення шиплячих: убогі, вологі, строгі, дужі, гожі, хижі, ковзкі, в’язкі, рябенькі, широковерхі, слабодухі, напівглухі, законодавчі, мовознавчі, оздоровчі, довші, легші, дальші, тямущі, цілющі, роботящі, холонучі, благаючі, перемагаючі, освіжаючі, процвітаючі, згасаючі, оновлюючі, такі, усякі, другі.

— Ти знову десь лазив, знову дірка на коліні!

— Не на коліні, мамо, а на штанях.

ІІ. У незапозичених словах пишеться [и]:

1.Відповідно до вимови після твердих приголосних (звук [и] не чер-

гується з [о] чи [е]): гиркатися, хизуватися, сировина, пишатися.

Якщо сумнівний звук не чергується з [о] або [е], слово зіставляють із подібним російським. Де в російській мові вживається и чи ы, там в українській пишеться и: бистрий (рос. быстрый), ки-

п’ятити (рос. кипятить), кислий (рос. кислый), ширина (рос. ширина), читати (рос. читать).

2.У форманті -инн(я), що вживається в збірних іменниках середньо-

го роду ІІ відміни: маковиння́ , очеретиння́ , павутиння́ , морквиння́ , гарбузи́ння, жабури́ння, ластови́ння, кукурудзи́ння, цибули́ння, начи́ння, лопуши́ння, соняшничи́ння, бурячи́ння. Переважно на-

голос у таких словах падає на суфікс, проте — гудиння́ , огудиння́ ,

цямриння́ , пасиння́ , шпагатиння́ .

76

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

3.Найчастіше в абсолютному кінці слова після г, к, х (див. 6-е пра-

вило про написання і): бесаги, печеніги, боги, триноги, навкруги, дрижаки, взнаки, навпаки, перемовки, завидки, казна-звідки, навприсідки, завдовжки, утямки, скільки, оскільки, побігеньки, по-лицарськи, по-геройськи, по-юнацьки, дітлахи, комахи, трохи, панчохи.

4.В абсолютному кінці слів після шиплячих:

а) у наказовому способі дієслів: дрижи, бережи, волочи, мовчи,

воруши, дзижчи, обсуши, розтрощи, полощи; б) у дієприслівниках: наїжджаючи, зроставши, радіючи, пло-

менівши, зав’янувши, розквітаючи, обслуговуючи, оточивши, сяючи.

Примітка. Не слід плутати вживання и та і в кінці дієслівних форм. У дієприкметниках у формі називного та знахідного відмінків множини фіксується закінчення -і, до того ж дієприкметник змінюється за родами, числами, відмінками й відповідає на питання — я к і? Дієприслівник — незмінювана форма дієслова, у реченні виконує синтаксичну функцію обставини, відповідає на питання — щ о р о б л я ч и? Наприклад, Замерзаючі руки я ніяк не міг зігріти. Замерзаючи, руки я ніяк не міг зігріти. У першому реченні дієприкметник перейшов у прикметник, бо виконує синтаксичну роль узгодженого означення й не має залежних слів, на кінці пишеться і. У другому реченні вживається дієприслівник, виконує синтаксичну функцію відокремленої обставини (виділяється в реченні комою), на кінці пишеться и, ця літера входить до складу дієприслівникового суфікса -учи (орфографічно -ючи);

в) у прислівниках типу по-ведмежи, по-хлоп’ячи, по-молодечи, по-вовчи, по-заячи, по-баб’ячи;

г) у прийменниках межи, помежи;

5.Про вживання и в префіксах та суфіксах див.: § 6 (розділи ІІІ, ІV).

Вправа 19

Перепишіть, розставляючи, де це потрібно, и чи і. Поясніть випадки, коли написання певної літери залежить від лексичного значення

77

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

слова. Ізп’ятьомаостаннімисловамизавданняІскладіть речення так, щоб у кінці писалося то и, то і.

І. Щ…р…сть, прив…д, огуд…ння, підпер…зувати, крич…ть, ч…тк… сть, оч…кувати, защ…пати, в…рити, зач…сувати, в…тати, наш…птувати, зв…ситися, виг…н, зл…питися, зл…патися, надвеч…р’я, скр…пка, кущ…к, к…шка, цямр…ння, к…птява, х…х…кати, к…стлявий, х…мерний, х…ба, щ…тка, к…п’ятильник, к…рка, служ…ння, шумов…ння, пром…ння, волоч…ння, ластов…ння, москв…ч, шпагат…ння, вдалеч…нь, щ…голяти, переш…птуватися, зат…рка, відпочиваюч…, наступаюч…, плаваюч…, затухаюч…, стабілізуюч….

ІІ. 1. Так, мабуть, і в час… Бояна Кв…тчалася пора весняна, І накрапал… молод… дощ…, І хмар… насувал… з Таращ…, І яструб… за обр…й углибали, І дзв…нко озивал…ся ц…мбал…, І в прал…сах озера голуб… Вглядал…ся в небесну д…вну ясн…сть (В. Мисик). 2. Слухайте шеп…т хвої на хребтах і гом…н в…кових в…т (М. Семенко). 3. Цв…ркун, що побл…зу мене, і в думку не бере: сп…ва соб…, с…гнал…зуюч…, як …скра рад…о, що вже дз…жч…ть там у св…ти (В. Поліщук). 4. Кр…вав…й зах…д знов мовч…ть, і западає т…нь в дол…н…, і в…тер з п…вночі шум…ть (Н. Лівиць- ка-Холодна). 5. Глухе пад…ння яблук, наче крок год…н н…чн…х, коли з н… мого гл…бу, як с…м’я всесв…ту, струмк… з…рок спадають на земну родючу ск…бу (В. Мисик). 6. Далі, за школою, хащ… бур’ян… в, почорн…л… соняшн…к… на досл…дн…х д…лянках, пр…в’язане гарбузове огуд…ння, зачахл… стебла кукурудз…, заплетен… с…в…м павут…нням ранньої осен… (І. Цюпа). 7. Л… н… я берегова — це час тр…вання озера, а його в…чн…сть — це хмар…на, що зад…в…лася в глад…нь вод…: розкв…тла ср…берно р…б…на см…ється — як вода, рад…є — як вода, та, як вода, спл…ває за с…в…й обр…й (В. Кордун). 8. Л…н…в…й дв…ч… ход…ть, скуп…й дв…ч… плат… ть (Народна творчість).

Студент має навчатися так, щоб у разі відрахування за отримані від здачі порожніх пляшок гроші він міг поновитися в університеті.

78