Правила зберігання крові

Кров випускають у герметично закритих флаконах місткістю 250 і 500 мл або в пластикових мішках. На них наклеюють етикетку, де вказують групу, резус-належність, час забору крові від донора і її кількість, прізвище донора, вид консерванту, прізвище лікаря, який готував кров. Термін зберігання крові становить 21 день. Зберігають кров при температурі 4-6ºС.

Для тривалого зберігання крові і її препаратів (впродовж 4-5 років) існують методи повільного і надшвидкого охолодження крові. При першому методі кров охолоджують при температурі нижче 60-85ºС повільно, при другому – кров охолоджують в рідкому азоті при температурі нижче 196ºС.

При гострій крововтраті рекомендується використовувати кров термін зберігання якої невеликий – 3-5 днів. Візуально кров повинна мати чітко розмежовані 3 шари: верхній – солом’яно-жовтого кольору – плазма, середній – сірого кольору – шар лейкоцитів і нижній – темно-червоного кольору – еритроцити. Кров не придатна для переливання у випадку наявності в флаконі згустків, пластівців, зміни кольору.

Для визначення придатності крові до переливання використовують наступні проби. В дві пробірки наливають по 10 мл дистильованої води. В одну з пробірок додають 2 краплі досліджуваної крові і струшують. Якщо вода в обох пробірках залишилась однакового забарвлення, то вважають, що явного гемолізу немає. Щоб визначити прихований гемоліз, кров набирають в пробірку і центрифугують. Забарвлення плазми в рожевий колір свідчить про прихований гемоліз. В крові, яка придатна до переливання чітко розмежовується шар плазми та еритроцитів.

Для консервування крові використовують глюкозоцитратний розчин, розчин №7 (ЦОЛІПК), розчин №7б (ЦОЛІПК), 5% розчин натрію цитрату, “Цитоглюкофосфат” та “Глюцигір”.

Препарати крові

Цільна кровзараз використовується дуже рідко, у вкрай виняткових випадках при прямому переливанні безпосередньо від донора до реципієнта. Доведено, що краще переливати окремі компоненти, ніж цільну кров.

Компоненти крові та її препарати

Компонент (препарат) крові	Поповнюють дефіцит
Еритроцитарна маса	Еритроцитів
Еритроцитарна суспен­зія	Еритроцитів
Заморожені еритроцити	Еритроцитів
Відмиті еритроцити	Еритроцитів
Тромбоцитарна маса	Тромбоцитів
Лейкоцитарна маса	Лейкоцитів
Свіжозаморожена плазма	ОЦП, факторів згортання крові, білків крові
Суха плазма	ОЦП, факторів згортан­ня крові, білків крові
Альбумін (5 % і 25 %)	ОЦК, альбумінів
Протеїн (75-80 % альбуміну і 20-25 % стабільних глобулінів)	Білків крові, факторів гуморального імунітету
Кріопреціпітат	Факторів згортання
Альбумінат (містить 8-10 % плазмових білків)	Білків крові, факторів гуморального імунітету
Сироватковий поліглобулін (містить 8,5-10 % глобулінів)	Факторів гуморального імунітету
10 % γ-глобулін	Факторів гуморального імунітету
Фібринолізин	Факторів фібринолізу

Свіжоцитратна кроввикористовується в найближчі години після її заготовки, стабілізуючим розчином є 6 % розчин натрію цитрату.

Консервована кроввикористовується в залежності від терміну зберігання.

Гепаринізовану кроввикористовують для заповнення апаратів штучного кровообігу. Консервантом є гепарин з глюкозою і левоміцетином.

Пуповинно-плацентарну кровотримують після відокремлення плода в стерильних умовах.

Аутокров.Її забір проводять у випадку розриву паренхіматозних органів (селезінка, печінка тощо) при відсутності інфікування. Для проведення безпосередньої гемотрансфузії під час операції використовують апарат “Целсейвер”. Аутокров слід переливати дуже обережно і в обмеженій кількості, оскільки в ній практично відсутні фактори згортання, що може викликати масивну кровотечу.