Ðîçä³ë 10 Бухгалтерський обл³к депозитних операц³й установ комерц³йних банк³в

Для успішної діяльності комерційних банків у конкурентному середовищі неодмінно слід нарощувати обсяги активних операцій, оскільки саме їх здійснення забезпечує отримання прибутку, а отже, і зростання капіталу банку. Водночас власних коштів банку замало для розширення кредитних вкладень, проведення операцій на фондовому фінансовому та валютних ринках. Майже всю потребу у грошових ресурсах банки покривають за рахунок залучених коштів. Традиційно найбільша частка у структурі залучених коштів припадає на депозити. Операції із залучення банком коштів на депозит являють собою пасивні депозитні операції.

Депозитна операція може приносити банку прибуток за умови, що її здійснено як активну, тобто як операцію з розміщення банком коштів на депозит. Отже, депозитом вважають залучені або розміщені кошти на визначених угодою умовах повернення з виплатою (або сплатою) процентів чи на безпроцентній основі.

Депозитні операції належать до вельми поширених операцій банку. Їх можна також вважати суто банківськими операціями.

У цьому розділі розглядатимуться такі питання.

1. Бухгалтерський облік номіналу депозиту та нарахування процентів за депозитом.

2. Облік операцій зі сплати та погашення депозиту.

10.1. Бухгалтерський облік номіналу депозиту на нарахування процентів за депозитом

Бухгалтерський облік депозитних операцій грунтується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах: безперервності діяльності; обережності; поділу звітних періодів; дати операції; окремого відображення активів і пасивів; переваги змісту над формою; оцінювання активів і пасивів.

За Планом рахунків виокремлюються групи рахунків для обліку операцій з депозитами до запитання, коротко- і довгостроковими, гарантійними депозитами та ощадними (депозитними) сертифікатами. За економічним змістом і термінами використання коштів депозити поділяються на такі види:

• депозити до запитання;

• депозити на термін.

Депозитами до запитання є також залишки тимчасово вільних коштів клієнтів банку на кореспондентських і поточних рахунках, а також кошти бюджету та позабюджетних фондів. Зазначені рахунки відкриваються згідно з вимогами Інструкції Національного банку України “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” (зміст Інструкції наведено в розд. 5).

Як і за обліком кредитних операцій, депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунку до моменту погашення.

Безпосередньо облік номіналу депозиту залежить від методу виплати процентів:

• за період;

• на період.

У разі застосування методу “за період”, проценти можуть виплачуватися періодично або в кінці терміну, визначеного депозитною угодою.

Коли застосовується метод “на період”, проценти виплачуються в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. Отже, номінал депозиту перевищуватиме суму, отриману від депонента (власника депозиту). За цим методом сума, що перераховується з рахунку контрагента банку або вноситься готівкою до його каси, дорівнює сумі номіналу депозиту за вирахуванням процентів, сплачених на період. За цими умовами окремо обліковується номінал депозиту та сплачені авансом проценти:

Д-т Каса (поточний рахунок, кореспондентський рахунок) — на суму отриманих коштів

Д-т Витрати майбутніх періодів на суму нарахованих процентів авансом

К-т Депозити — на суму номіналу.

Кошти на депозит залучаються за процентною ставкою, яка зазначається в депозитній угоді. Для обчислення суми нарахованих процентів комерційні банки використовують, як правило, номінальну або фактичну процентну ставку.

За номінальною процентною ставкою сума депозиту, що капіталізується (прирощується), обчислюється за допомогою простого процента. За фактичною процентною ставкою визначається реальний відносний дохід, який обчислюється в цілому за певний період з врахуванням отриманих раніше процентів.

Під час розгляду питання про нарахування процентів за кре- дитними операціями зазначалося, що цю роботу виконують працівники кредитного або фінансового підрозділу банку. Ця практика поширюється і на операції з нарахування процентів за депозитами. Оскільки бухгалтерія несе відповідальність за до- стовірність інформації, що включена до фінансової звітності, працівники мають володіти методикою нарахування процентів, принаймні із суто практичного боку. Застосування методу нарахування, що є основоположним при підготовці фінансової звітності, діє в межах принципів відповідності та обережності. Це означає, що в наказі банку про затвердження облікової політики на від- повідний фінансовий рік має передбачатися перевірка нарахуван- ня процентів за депозитами та достовірності записів за рахунка- ми бухгалтерського обліку. Таку перевірку здійснюють працівники, службовими обов’язками яких не передбачено нарахування процентів.

Щоб оволодіти методикою розрахунку, потрібно усвідомити, що в разі обчислення процентів за допомогою номінальної процентної ставки (метод рівних частин) витрати банку в окремі періоди будуть викривлені щодо поточної вартості сумарних зобов’язань за депозитом, котрі включають номінал та проценти. Це певною мірою є порушенням принципу відповідності.

Розрахунок процентних виплат із застосуванням фактичної процентної ставки (актуарний метод) дозволяє розподіляти витрати, виходячи з поточної вартості депозиту в окремі періоди. Очевидна перевага полягає в тому, що фактичні витрати банку відповідають сумам зобов’язань за депозитом у кожному періоді, включаючи проценти. Тому вартість депозитних ресурсів, обчислювана як відношення процентних виплат до сумарних зобов’язань за депозитом, лишається незмінною.

Розглянемо приклади.

• Банк залучає депозит обсягом 10000 грн. на 6 місяців за річною ставкою 40 % з виплатою в разі погашення процентів, які нараховуються щомісяця. При визначенні кількості днів дії де- позиту розрахунок виконують за методом “30 / 360”. Отже, су- ма процентів за 6 місяців становитиме 2000 грн. . Коли застосовується номінальна ставка і щомісяця нарахову- ються проценти, витрати банку щомісяця дорівнюють 333 грн. .

Отже, система розрахунків досить проста, проте в разі її застосування існує похибка. На підтвердження цьому розглянемо розрахунок із використанням фактичної ставки, за якою майбутні сплачені суми обчислюються так, як розглянуто далі.

Нехай — сума номіналу депозиту. Тоді

,

де ln — сума майбутнього платежу наприкінці періоду n, здійснення платежу; i — річна процентна ставка.

Не виключено, що депозитна операція відображатиметься лише двома потоками, а саме:

• залучення депозиту;

• сплата номіналу депозиту та процентів.

У цьому разі фактична річна процентна ставка обчислюється за формулою:

,

де S — нарощена сума депозиту наприкінці періоду n, тобто номінал депозиту разом із процентами; — сума номіналу депозиту; n — термін останнього.

Отже, у разі застосування фактичної річної процентної ставки сума нарахованих процентів за депозитом за поточний період обчислюється за формулою

,

де S — нарощена сума депозиту наприкінці попереднього періоду (номінал депозиту та проценти); і — річна фактична процентна ставка; n — кількість періодів за депозитом, за яким нараховуються проценти.

Зауважимо, що процентна ставка і період депозиту мають приводитися до однієї бази (рік, квартал, місяць).

Повернемося до умови прикладу.

Фактична процентна ставка, обчислена за наведеною щойно формулою, становитиме 44 % річних:

.

Витрати за депозитом щомісяця розраховуватимуться так як розглянуто далі.

• За 1-й місяць:

грн.;

• за 2-й місяць:

грн.;

• за 3-й— 327,87 грн.;

• за 4-й — 337,98 грн.;

• за 5-й — 348,41 грн.;

• за 6-й — 359,16 грн.

Застосування актуарного методу, на відміну від методу рівних частин, забезпечує відображення реального поступового збільшення витрат банку до зростаючого розміру зобов’язань банку за депозитом. Ставка витрат (2,99 %) лишається незмінною.

Результати обчислень подамо у вигляді табл. 10.1.

Таблиця 10.1