Ðîçä³ë 13

Бухгалтерський обл³к основних засоб³в та нематер³альних актив³в комерц³йних банк³в

Банк як суб’єкт господарської діяльності може працювати лише за належних умов. Насамперед ідеться про володіння основними засобами та нематеріальними активами і користування основними засобами на підставі юридичних прав фінансового лізингу.

Основні засоби, оскільки вони мають фізичну форму, є матеріальними активами. До основних засобів належать земля, будівлі, споруди, устаткування, комп’ютерна та обчислювальна техніка, приладдя, меблі, транспортні засоби, інструменти, інвентар та інші матеріальні цінності зі строком корисного використання понад рік, крім цінностей, які згідно з рішенням Кабінету Міністрів України відносяться до категорії малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Нематеріальні активи є засобами довгострокового користування, але фізично не існують. До них належать програмне забезпечення, патенти, авторські права і т. ін.

Матеріальні активи поділяються на дві групи. Одну становлять активи, за якими нараховується амортизація (будівлі, споруди, обладнання, меблі тощо), а другу земля — єдиний матеріальний актив, за яким не нараховується амортизація, оскільки термін її використання практично необмежений.

Операції, пов’язані з придбанням та рухом основних засобів і нематеріальних активів належать до категорії внутрішньобанківських операцій. По суті їх облік повністю адекватний обліку в інших галузях народного господарства. Відмінність полягає лише в рахунках бухгалтерського обліку. Окрім цього, у банківській обліковій політиці щодо обліку основних засобів чітко виокремлюються фінансовий та податковий облік.

Діюча Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів та нематеріальних активів комерційних банків України затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.04.98 за № 155. Вона базується на головних принципах міжнародних стандартів бухгалтерського обліку — оцінки, істотності, нарахуванні доходів та видатків, даті операції, прийнятності вхідного балансу, визначаючи процедури фінансового обліку основних засобів та нематеріальних активів.

Далі розглядаються такі питання.

1. Класифікація основних засобів та їх вартісна оцінка.

2. Бухгалтерський облік власних основних засобів.

3. Облік власних нематеріальних активів.

4. Облік амортизації основних засобів та нематеріальних активів.

5. Порядок проведення інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів і відображення її результатів у бухгалтерському обліку.

13.1. Класифікація основних засобів та їх вартісна оцінка

За функціональним призначенням розрізняють операційні та неопераційні основні засоби.

Операційними основними засобами є ті, що беруть безпосередню (повну чи часткову) участь у банківській діяльності або сприяють її виконанню.

До них належать:

• приміщення адміністративних і операційних служб, житлові приміщення банку (гуртожиток, готель, квартири, що належать банку і в яких проживають його працівники і т. ін.);

• обладнання, транспортні засоби, використовувані банком (ска­жімо, обладнання їдальні, що обслуговує працівників банку).

Неопераційними основними засобами є ті, що не беруть безпосередньої або побічної участі в банківській діяльності. Наприклад, основні засоби, придбані з метою здати їх до фінансового лізингу, або повернені лізингоодержувачем лізингодавцю до прийняття рішення про подальше їх використання, а також основні засоби, щодо яких прийнято рішення про їх реалізацію та не використання банком.

Основні засоби можуть бути придбані або виготовлені банком самостійно.

У вартість придбаних активів включаються всі витрати, пов’язані з придбанням (ціна придбання), доставкою, монтажем і введенням в експлуатацію. У разі придбання основних засобів, що були в експлуатації, до вартості придбання включається ціна купівлі, витрати, пов’язані з ремонтом, та інші витрати, необхідні для приведення таких засобів до робочого стану.

Адміністративні та інші витрати не є компонентом вартості основних засобів, якщо вони не відносяться безпосередньо до придбання об’єкта чи приведення його до робочого стану.

Первісна вартість об’єкта, виготовленого банком самостійно, складається з таких витрат:

• вартість підготовки будівельного майданчика;

• транспортно-заготівельні витрати;

• витрати на встановлення;

• оплата фахівців (архітекторів, інженерів);

• капіталізовані проценти за придбаними ресурсами, використаними для виготовлення об’єкта (лише протягом періоду будівництва чи придбання);

• інші витрати.

Якщо об’єкт споруджується підрядним способом, до його вартості включаються всі витрати підрядчика згідно з актами виконаних робіт.

Усі витрати за завершеними капітальними вкладеннями власних основних засобів та нематеріальних активів відносяться на збільшення їх вартості. Витрати на поточний ремонт і утримання активів відносяться на витрати банку у міру їх здійснення й не впливають на балансову вартість відповідного об’єкта основних засобів.

Завдання обліку основних засобів та нематеріальних активів такі:

• правильне й своєчасне документування та відображення операцій за рухом основних засобів і нематеріальних активів;

• контроль за їх збереженням;

• правильне й своєчасне нарахування амортизації (зносу).

Наказом керівника призначається особа (особи), відповідальна за збереження основних засобів, з якою укладається договір про матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Придбані (виготовлені) основні засоби оприбутковуються за первісною вартістю. Процес розподілу вартості, яка амортизується на витрати у процесі їх використання, називається амортизацією (зносом). Балансова (залишкова) вартість основних засобів визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу.

Балансова вартість основних засобів збільшується на суму капітальних вкладень та суми переоцінювання (дооцінювання).

Під час експлуатації основні засоби можуть приводитись у відповідність до цін вартості корисного використання (переоцінюватися). Переоцінювання здійснюється в тому разі, коли балансова вартість основних засобів істотно відрізняється від вартості корисного використання активу. Вартість корисного використання визначається на підставі оцінки незалежних експертів, інформації підприємств-вироб­ників або організацій, котрі здійснюють збут основних засобів, а також за даними прайс-листів тих газет, що друкують інформацію про ціну, надану їм конкретними торговельними організаціями, а у разі відсутності належної інформації (наприклад, за активами, що вже були в експлуатації) або специфічного використання активу така вартість установлюється за оцінками незалежних експертів.

Капітальні витрати, які проведені після придбання нематеріального активу, збільшують його балансову вартість.

Аналітичний облік основних засобів та нематеріальних активів ведеться в інвентарних картках (див. дод. 18), а також в інвентарній книзі обліку основних засобів і нематеріальних активів (див. дод. 19). Записи в інвентарній книзі виконуються щодо кожного предмета окремо. Облік зброї ведеться в спеціальній інвентарній книзі. Ведення інвентарної книги та інвентарних карток може здійснюватись автоматизовано або вручну. При цьому будь-яка форма ведення зазначених реєстрів має забезпечувати наявність усіх необхідних реквізитів і звірку аналітичного обліку з синтетичним на будь-яку дату.

У разі ведення обліку в автоматизованому режимі матеріали звірки даних аналітичного обліку із синтетичним роздруковуються на перше число кожного місяця.

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об’єкт — закінчений пристрій з усіма до нього пристосуваннями і приладами, який конструктивно відокремлений предмет, і що призначений для виконання певних самостійних функцій.

Кожному інвентаризованому об’єкту незалежно від того, де він перебуває, — в експлуатації чи в запасі, присвоюється певний інвентарний номер, який проставляється на поверхні зазначеного об’єкта й в інвентарній картці. Картки поділяються на такі самі групи, як і відповідні об’єкти. Ці номери зберігаються за об’єктом протягом усього часу перебування його в цій установі. Інвентарні номери об’єктів, що вибули, не можуть бути присвоєні іншим об’єктам, котрі надійшли до установи.

Переоцінені об’єкти, що належать до основних засобів, записуються за відновленою вартістю в інвентарні картки. Картки основних засобів, що не експлуатуються, групуються окремо.

Інвентарна книга обліку основних засобів наприкінці року не закривається, і записи в ній виконуються далі в новому році.

По закінченні звітного року у книзі робиться позначка про те, що аналітичний облік звірено із синтетичним за станом на 1 січня звітного року. Результати такого звіряння затверджуються підписом головного бухгалтера чи його заступника.

Облік об’єктів основних засобів за місцем їх експлуатації (розта­шування) здійснюється в інвентарному списку (див. дод. 20). Дані об’єктного обліку основних засобів за місцем розташування мають відповідати записам в інвентарних картках (книгах).

Облік операцій за основними засобами та нематеріальними активами ведеться за такими рахунками класу 4 Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України «Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи»:

4300 (А) Нематеріальні активи;

4309 (КА) Знос нематеріальних активів;

4310 (А) Капітальні вкладення за не введеними в експлуатацію нематеріальними активами;

4400 (А) Операційні основні засоби;

4409 (КА) Знос операційних основних засобів;

4430 (А) Капітальні вкладення за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію операційними основними засобами;

4500 (А) Неопераційні основні засоби;

4509 (КА) Знос неопераційних основних засобів;

4530 (А) Капітальні вкладення за незавершеним будівництвом та за не введеними в експлуатацію неопераційними основними засобами;

4531 (А) Обладнання, що потребує монтажу;

5100 (П) Результати переоцінювання.