Ðîçä³ë 14

Обл³к л³зингових операц³й

Лізинг — це господарська операція, за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу право користування активом за плату та на певний період часу.

За принципом МСБО — перевага змісту над формою — лізингові операції класифікуються як кредитні та обліковуються за відпо­відними рахунками. Водночас лізингові операції за формою означають передання — отримання основних засобів у користування. Придбані основні засоби, призначені для передання в лізинг, банки-лізингодавці можуть або обліковувати за рахунками класу 4, де обліковуються основні засоби та нематеріальні активи, які належать банку або не оприбутковувати їх на баланс, а відразу передавати в лізинг.

У цьому розділі розглядаються такі питання:

1. Характеристика лізингових операцій.

2. Облік операцій з фінансового лізингу за балансом лізингодавця та лізингоодержувача.

3. Облік операцій з оперативного лізингу.

14.1. Характеристика лізингових операцій

При віднесенні лізингу до фінансового чи оперативного слід керуватися чинним законодавством України.

Лізинг основних засобів вважається фінансовим лізингом, якщо за угодою виконується одна з умов:

• право власності на основні засоби переходить від лізингодавця до лізингоодержувача по закінченні дії лізингової угоди;

• термін дії угоди поширюється на основну частину (не менш як 60 %) корисного строку служби основних засобів.

За інших обставин лізинг вважається оперативним.

У разі як фінансового, так і оперативного лізингу основні засоби протягом строку дії угоди лишаються власністю лізингодавця.

Об’єктом лізингу є матеріальні цінності, що належать до основних засобів лізингодавця або придбані на замовлення лізингоодержувача.

Умови лізингу визначаються лізинговою угодою та чинним законодавством України. В угоді слід зазначати:

• об’єкт лізингу;

• термін лізингу;

• ринкову вартість основних засобів;

• строк проведення платежів та їх розмір;

• фактичну процентну ставку лізингу (якщо ринкова вартість процентної ставки більша за теперішню вартість мінімальних лізингових платежів із урахуванням процентної ставки, що прирощується);

• процентну ставку лізингоодержувача, що прирощується (у протилежному випадку);

• умови переоцінювання вартості об’єкта лізингу згідно із законодавством;

• право власності на майно після закінчення терміну лізингу;

• інше.

У договорі з фінансового лізингу наводиться й графік лізингових платежів так, щоб сума сальдо зобов’язань лізингоодержувача до­рівнювала меншій із двох сум — теперішній вартості (обчислюється з урахуванням процентної ставки лізингоодержувача, що прирощується) або ринковій вартості об’єкта, яку зазначено в договорі:

Дата платежу	Сума платежу	Сума нарахованих процентів	Сума зменшення зобов’язань	Сума сальдо зобов’язань
1	2	3	4	5

Передання об’єкта лізингу здійснюється у строки і на умовах, визначених договором лізингу.

Строк лізингу — це незмінний строк, на який лізингоодержувач уклав угоду на лізинг основних засобів. Можливе продовження строку лізингу, про що слід зробити спеціальне застереження на початку дії лізингової угоди.

На початку дії лізингу ставиться й така умова: якщо лізинго­одержувач забажає викупити основні засоби за очікуваною ціною, котра буде нижчою за ринкову вартість на день купівлі, то мінімальні лізингові платежі мають включати в себе і плату за викуп основних засобів, отриманих у лізинг.

Лізингоодержувач щомісяця сплачує лізингодавцю певну суму за використання майна у вигляді лізингової плати.

Лізингова плата включає в себе суму частини вартості об’єкта лізингу; суму, сплачувану як проценти за залучений кредит для придбання майна за договором лізингу; винагороду; інші витрати лізингодавця, які передбачені договором лізингу.

Лізингові платежі як у балансі лізингоодержувача, так і в балансі лізингодавця мають поділятися на процентні платежі за позиками та платежі за основною сумою непогашеної заборгованості.

Процентні платежі розраховуються за кожний обліковий період у розмірі процентної ставки, що застосовується в разі лізингу, до залишкової суми активу та зобов’язання за фінансовим лізингом.