Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
4 тема.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
18.02.2016
Размер:
77.82 Кб
Скачать

Тема 4. Організація праці

1. Поняття і основні напрями організації праці

Одним із важливіших факторів підвищенні результативності суспільного виробництва в умовам переходу України до ринкових відносин гос­подарювання є наукова організація праці.

В економічній теорії під суспільною організацією праці розуміють формування і підтримування природних, ро­зумних пропорцій між сферами прикладання праці, між сферами суспільного виробництва та неви­робничої сфери.

Організація діяльності виробничого підприємства — це комплексне вдосконалення підготовки виробництва, ви­робничих процесів і системи їх обслуговування. Най­більш важливим завданням організації виробництва є за­безпечення раціонального поєднання живої праці з засобами виробництва на кожній ділянці підприємства, а також забезпечення ефективної взаємодії виробничих, управлінських і обслуговуючих ланок. Найбільш важливою складовою організації виробництва є організація праці.

Організація праці на підприємстві повинна забезпечу­вати раціональне поєднання і розподіл праці в колективі, професійний підбір кадрів, їх ефективну діяльність і умо­ви для реалізації їх творчих можливостей. Організація праці на підприємстві повинна бути на­уковою, забезпечувати безперервне впровадження у ви­робництво досягнень науки і передового виробничого досліду, найбільш ефективне використання трудових, матеріальних ресурсів і виробничих фондів підприємства.

Під основами наукової організації праці розуміють сукупність досягнень науки і техніки, передового ви­робничого досвіду . Останні групуються таким чином: соціально-економічні, техніко-економічні, психофізіо­логічні, правові і нормативні.

Соціально-економічні основи наукової організації праці визначають цілі, характер, зміст праці у суспільстві, соціально-економічну спрямованість заходів організації праці.

Техніко-економічні основи наукової організації праці складають досягнення технічних наук, сукупність знань і досвіду в галузі застосування і вдосконалення знарядь і предметів праці, техніки і технології виробництва.

Психофізіологічні основи наукової організації праці складають висновки і рекомендації наук, які вивчають фізіологію і психологію праці. Правові основи наукової організації праці складають закони, нормативи і правила, які регулюють трудову діяль­ність. Основним правовим документом у сфері праці є Конституція, яка гарантує право на працю, відпочинок, матеріальне забезпечення старості.

Нормативні основи наукової організації праці склада­ють вимоги, які містяться в нормативних документах і матеріалах, які регламентують виробничі і трудові процеси, економіку і управління виробництвом.

Основними напрямами організації праці на рівні підприємства є: удосконалення розподілу і кооперації праці в колективі; удоскона­лення організації та обслуговування робочих місць; вивчення і впро­вадження передових прийомів і методів праці; удосконалення підбо­ру, професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; удосконалення нормування і стимулювання праці; поліпшення умов праці та ділової робочої атмосфери у колективі; раціоналізація ре­жиму праці та відпочинку; виховання сумлінного ставлення до праці. Таким чином, організація праці на рівні підприємства — це є приведення трудової діяльності людей до системи, що забезпечує до­сягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов цієї діяльності та рівня відповідальності.

Суть кожного з вказаних напрямів можна коротко сформулюва­ти так:

  • удосконалення розподілу і кооперації праці: поліпшення тех­нологічного, функціонального і кваліфікаційного розподілу праці; впровадження багатоверстатного (багатоагрегатного) обслуговування, суміщення професій та функцій; впроваджен­ня прогресивних форм і видів бригадної організації праці, тоб­то удосконалення кооперації праці;

  • удосконалення організації та обслуговування робочих місць: правильне планування робочих місць відповідно до логічного процесу; організаційно-технічна оснащеність робочих місць та розширення типізації у їх плануванні; впровадження планово-попереджувальних систем обслуговування робочих місць, за­безпечення ефективного використання робочого часу основ­них і допоміжних робітників;

  • вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці: раціоналізація трудових прийомів, дій та рухів; впровадження прогресивних методів організації праці в межах зміни; навчан­ня працівників ефективним прийомам і методам роботи з ме­тою економії робочого часу і зростання продуктивності праці;

  • удосконалення підбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів: розробка планів підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до потреб виробництва; організація менеджерами персоналу системи професійної орієнтації та професійного підбору кадрів; впровадження дійових форм і методів підви­щення кваліфікації кадрів; створення умов для забезпечення стабільності кадрів на підприємстві; дотримання типових про­грам та термінів навчання щодо професій і рівнів кваліфікації;

  • удосконалення нормування праці: розробка і впровадження технічно обґрунтованих норм часу; їх перегляд за виробничою необхідністю; удосконалення організації нормувальної роботи та поліпшення стану нормування праці робітників;

  • поліпшення умов праці: нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; дотримання вимог охорони праці та упорядкуван­ня побутової сфери виробництва; передбачення в колективних договорах процесу механізації важких і шкідливих робіт; усу­нення емоційно негативних чинників праці;

  • раціоналізація режиму праці та відпочинку (внутрішньозмінного, тижневого, місячного і річного): впровадження раціо­нальної змінності по підприємству та його підрозділах, окре­мих категоріях працюючих; розробка плану пропозицій щодо ефективного використання поза робочого часу;

  • виховання сумлінного ставлення до праці: формування куль­тури виробництва; заохочення працівників до раціоналізації та винахідництва; підвищення відповідальності за результати праці та виконання режиму робочого часу.

Вдос­коналенню організації праці на різних виробничих рівнях притаманні свої особливості

У масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: забезпечення най­більш повного використання трудових ресурсів суспіль­ства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального і нематеріального виробництва, раціональний розподіл і перерозподіл робочої сили між галузями і регіонами країни тощо.

На рівні підприємства завдання із вдосконалення організації праці полягають у: правильності розстановки працівників на виробничих ділянках на основі раціо­нального розподілу і кооперації праці, спеціалізації і роз­ширенні зон обслуговування; узгодженості діяльності тощо.

На конкретному робочому місці вирішують такі за­вдання: впровадження прогресивних робочих прийомів і трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами і матеріалами, створення належних умов для роботи і життєдіяльності людини.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]