Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
31-05-2013_12-25-04 / Лекця 7. Соцал-дарвнзм.ppt
Скачиваний:
31
Добавлен:
18.02.2016
Размер:
366.08 Кб
Скачать

Натуралістичний напрямок в соціології ХІХ ст.

Лекция 6

ПЛАН

1.Соціал-дарвінізм в соціології.

2.Органіцизм. Герберт Спенсер. а) Коротка біографія б) Загальносоціологічна теорія

-суспільство

-соціальні інститути

-конфлікт / еволюція

в) Критичне осмислення ідей Г.Спенсера

3.Расово-антропологічна школа

4.Географічний напрямок в соціології

1.Соціал-дарвінізм

У1853 р. вийшла у світ робота Ч. Дарвіна “Про походження видів ”. Ця книга здійснила переворот у біології, також позначилася на подальшому розвитку усього соціального знання, у тому числі і соціології.

Соціал-дарвінізм в соціології не являє собою цілісної школи. Це – напрямок, якому поєднуються ідеї від психолого-біологічних до расистських.

Головні ідеї:

-Механічне перенесення біологічних законів на суспільство (передусім загальну модель еволюції)

-У фокусі уваги – групова поведінка, соціальні норми, факти духовного та психологічного життя, що впливають на соціум.

Натуралістичний напрямок в соціології ХІХ ст.:

органіцизм

ГЕРБЕРТ

СПЕНСЕР

(1820-1903)

Коротка біографія

Герберт Спенсер (27.04.1820, Дербі -

08.12.1903, Брайтон) - англійський філософ, один з засновників соціології як науки, класик соціологічного еволюціонізму.

з родини вчителя, через слабке здоров'я до 13 років не відвідував школи. Навчався вдома під керівництвом батька та дяді.

На все життя залишався самоучкою без систематичної освіти.

Зодного боку, це позитивно впливало на сміливість його узагальнень, універсалізм, незалежність й оригінальність його думки, за що він при житті одержав досить добре прізвисько "англійського Аристотеля".

Зіншого,він важко відмовлявся від самостійно засвоєних (часто через інші руки) застарілих положень природознавства, які він вже один раз зробив опорою свого світогляду.

Коротка біографія

Більшу частину свого довгого життя Спенсер провів як незалежний "кабінетний" вчений і публіцист, що уникав усяких академічних й офіційних посад.

До свого трудового самітництва він працював інженером-доглядачем на залізниці (з 1837 по 1846 р.), другим редактором журналу "Економіст" (з 1848 р.), намагався брати участь у політичному житті.

Головний науковий результат Спенсера - 10 томів системи "синтетичної філософії“.

Найважливіші соціологічні праці "Основи соціології" (у трьох томах, 1876-1896, "Соціальна статика" (1850) і "Соціологія як предмет вивчення" (1873).

Соціологічний доробок

Розширив розпочате Контом обґрунтування необхідності соціології, підкреслюючи не тільки теоретичну, але й практичну її значимість для суспільства, законодавців, правителів, керівників локальних соціумів.

Описує об'єкт соціології (реально існуюче суспільство) і її предмет – розкриття форм реалізації в цьому суспільстві загального закону причинності.

Загальносоціологічна теорія

Запропонував загальносоціологічну теорію (необхідність якої обгрунтував Конт). Її сутність:

1. Суспільство можна представляти як живий організм, але при цьому потрібно взяти до уваги, що складові його соціальності (нації, держави, класи, інші соціальні групи) суть теж організми, що мають свої закони життєіснування.

Загальносоціологічна теорія

2. Соціальні організми схожі з біологічними, але не по всіх можливих позиціях, а лише по 6 з них. Як і всі організми, вони:

ростуть, збільшуючись в обсязі; мають свою внутрішню структуру;

ця структура ускладнюється із ростом організму;

ускладнення структури супроводжується посиленням диференціації функцій органів;

ускладнення структури й функцій веде до розвитку взаємодій між окремими частинами;

окремі частини (органи) можуть якийсь час існувати навіть тоді, коли життя цілого розстроєне

Загальносоціологічна теорія

3. Дорівнювати, ототожнювати суспільство біологічному організму повною мірою помилково, тому що вони принципово відмінні, як мінімум, у трьох аспектах:

біологічний організм – це така цілісність, у якій всі органи з'єднані нерозривно. Суспільство – це дискретне ціле, живі структури й елементи якого більш-менш незалежні один від одного й розсіяні в часі й просторі;

функції мислити й відчувати зосереджені лише в певних частинах біоорганізму, а в суспільстві свідомість й емоції властиві всім структурам й елементам;

убіологічному організмі елементи існують заради цілого,

ав суспільстві – навпаки. Суспільство покликане служити людям, а не люди – суспільству.