Державний комітет зв’язку та інформатизації україни
Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій
КАФЕДРА ________Телекомунікаційних__ систем_______________
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідуючий кафедрою
_______________ Беркман Л.Н.___
(підпис, прізвище)
“ ____ “ _____________ 2009 року
Лекція № 2
з навчальної дисципліни "Введення до спеціальності"
напряму підготовки _______телекомунікації________________________
освітньо-кваліфікаційного рівня _____бакалавр______________________
Тема _Інженерна діяльність. Розвиток галузі електрозв’язку
(повна назва лекції)
Лекцію розроблено ст. викл. Коршун Н. В.
(вчена ступінь та звання, прізвище та ініціали автора)
Обговорено на засіданні кафедри (ПМК)
Протокол № __________
“ ____ “ _____________ 2009 року
Київ
Навчальні цілі. Ознайомлення студентів з передумовами, що призвели до виникнення інженерної справи, та класифікацією інженерної діяльності. Огляд історії виникнення та розвитку засобів зв’язку.
Час - 90 хв.
План проведення лекції та розрахунок часу
Загальні положення______________________________________________-_5__ хвилин
Навчальні питання
1. Розвиток інженерної справи - 15 хвилин
2. Види інженерної діяльності – 25 хвилин
3. Передумови розвитку електрозв’язку – 10 хвилин
4. Телеграфний зв’язок – 10 хвилин
5. Телефонний зв’язок - 10 хвилин
6. Винайдення радіозв’язку - 10 хвилин
Висновок_____________________________________________-5__ хвилин
ЛІТЕРАТУРА:
(рекомендована для студентів)
-
В. Г. Дурнев, А. Ф. Зеневич, Б. И. Крук, В. П. Кубанов, В. В. Романов, В. И. Иванов. Электросвязь. Введение в специальность. – М.: Радио и связь, 1988.
Текст ЛЕКЦІЇ
1. Розвиток інженерної справи
Інженерна справа, перш за все, полягає у технічній творчості, мета якої – вдосконалення та створення засобів для задоволення деяких визначених матеріальних та духовних потреб людини.
Об’єктом інженерної діяльності, в залежності від її напряму, може бути фактично будь-що – від виробів харчової та легкої промисловості до електроприладів, побутової техніки, двигунів, транспортних засобів, мереж зв’язку тощо.
Термін «інженер» походить від латинського слова ingenium, яке можна перекласти як «винахідливість».
Імовірно, першими інженерами модна назвати тих людей, які у прадавні часи створювали перші знаряддя праці та захисту, а перша інженерна задача могла полягати у виготовленні та обробці цих виробів. Але, звісно, у ті далекі часи такої термінології не існувало.
Набагато пізніше першими інженерами називали спеціалістів зі створення військових технічних засобів. Тоді виникало мистецтво ведення війн, а разом з ним, і мистецтво створення нових видів озброєння, а також зведення захисних споруд тощо.
Згодом інженерами почали називати не лише тих спеціалістів, чия діяльність стосувалася військової справи. Наприклад, в Росії корабельними інженерами називали спеціалістів з побудови кораблів, зокрема військових.
Професія цивільного інженера вперше виникла в Голландії в XVI столітті. Спочатку інженерами почали називати спеціалістів з побудови мостів та доріг (в Росії, наприклад, таких фахівців називали інженерами шляхів сполучення, а цивільними інженерами називали спеціалістів - архітекторів). Згодом з’явилися інженери-гірники – спеціалісти з видобутку корисних копалин.
У XVII столітті почалося створення спеціальних технічних шкіл з підготовки інженерів. Відтоді інженерами називали осіб, які здобули спеціальну технічну освіту.
При цьому інженер повинен був займатися не тільки винайденням та вдосконаленням нових виробів. Для їх виготовлення потрібно було розробляти відповідні способи. Крім того, всі виробничі процеси повинні проводитися узгоджено, а це можливо тільки за умови відповідної організації робіт. Тому інженер повинен виконувати функції організатора процесу праці. Виробничі процеси стали об’єктом інженерної діяльності.
З появою фабрик почалося зростання механізації процесу виробництва. З’явилися парові двигуни, спеціалізовані станки. Таким чином, виробничий процес можна було розділити на деяку кількість елементарних операцій, виконання яких було доступне робітникам низької кваліфікації. Інженер як організатор виробництва відповідав за діяльність робітників, але, з іншого боку, був звільнений від виконання елементарних операцій.
У XVIII-XIX ст. почалося формування самостійних технічних наук (гідравліка, будівельна механіка тощо), які вплинули на темпи розвитку виробництва, а це, в свою чергу, значно підвищило вимоги до спеціальної підготовки інженерів. З’явилися техніки – спеціалісти з середньою освітою. Інженерами почали називати осіб, які здобули вищу освіту.
З розвитком науки і техніки розширюється і перелік інженерних спеціальностей. До сфери діяльності інженерів однієї спеціальності входить все більше різноманітних задач. Разом з ускладненням технічних засобів та технологічних процесів, ускладнюються і технічні науки, а отже, підвищуються і вимоги до рівня підготовки інженера.