Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции с УМПС / Лекция 1.docx
Скачиваний:
16
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
44.61 Кб
Скачать

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

п/н

Проведені заняття

ЗАТВЕРДЖЕНО

№ навч. групи

№ заняття

Дата заняття

Час

ауд.

Завідувач кафедри документознавства та

інформаційно-аналітичної діяльності

______________________ С.М.Петькун

Протокол №______ від ______________ 2015 р.

Тема 1 : Особливості розвитку мовної системи і професійне спілкування

Вид заняття: практичне/семінар/ лекція

Мета заняття:

Навчити студентів спілкуватися державною мовою та виховати у них повагу до державної мови – мови спілкування у ділових колах.

План заняття:

1. Мова і мовлення

2. Походження і функціонування мови

3. Національна мова і мовна політика

ЛІТЕРАТУРА:

1. „Сучасні ділові папери” С.В. Глущик, О.В. Дияк, С.В. Шевчук. Київ „ А.С.К.” 2000 р.

2. „Мова ділових паперів” Л.М. Паламар, Г.М. Кацавець. Київ „Либідь” 1996 р.

3. „Зразки найважливіших документів українською мовою. Сучасний діловий документ” М.І. Молдаванов, Г.М. Сидорова. Київ „Техніка” 1992 р.

4. „Орфографічний словник української мови” Уклад.: С.І. Головащук та ін. К.: „Довіра” 1994 р.

5. „Українське ділове мовлення”. Л.М. Паламар, Г.М. Кацавець. Київ „Либідь” 1997р.

6. Головач А.С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян. Донецьк: Сталкер, 1997р.

Методична розробка заняття

Тема 1 : Особливості розвитку мовної системи і професійне спілкування

План заняття:

1. Мова і мовлення

2. Походження і функціонування мови

3. Національна мова і мовна політика

Література:

1. „Сучасні ділові папери” С.В. Глущик, О.В. Дияк, С.В. Шевчук. Київ „ А.С.К.” 2000 р.

2. „Мова ділових паперів” Л.М. Паламар, Г.М. Кацавець. Київ „Либідь” 1996 р.

3. „Зразки найважливіших документів українською мовою. Сучасний діловий документ” М.І. Молдаванов, Г.М. Сидорова. Київ „Техніка” 1992 р.

4. „Орфографічний словник української мови” Уклад.: С.І. Головащук та ін. К.: „Довіра” 1994 р.

5. „Українське ділове мовлення”. Л.М. Паламар, Г.М. Кацавець. Київ „Либідь” 1997р.

6. Головач А.С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян. Донецьк: Сталкер, 1997р.

Виклад лекційного матеріалу:(якщо це практичне або семінарське заняття то види робіт та завдань, які плануються на заняття).

Мова і мовлення

Мова як ідеальна система і засіб спілкування. Мовлення як матеріальне явище, результат і процес спілкування. Практичне значення знань про специфіку мови і мовлення.

Уперше розрізнення понять “мова” і “мовлення” відбулося тільки на початку XX століття завдяки відомим лінгвістам - швейцарцю Фердинанду де Соссюру і росіянину Льву Щербі. Проте й зараз у повсякденному спілкуванні ці терміни вживаються як синоніми, хоча без з’ясування різ­ниці між ними неможливо усвідомити систему будь-якої мови (морфології і синтаксису або методики викладання іноземних мов). Зрештою, це приз­водить до поверхового уявлення про граматику як науку, що вивчає прави­ла написання слів (можна подумати, що без писемної форми мовлення граматики не існувало!), а вивчення мови зводиться до запам’ятовування багатьох визначень і винятків, які практично не сприяють логічному і пра­вильному спілкуванню ані в усній, ані в писемній формах. Помилки стають постійним явищем, мова перетворюється у невизначену абстракцію, а мов­лення у збіднілий і психологічно напружений процес із запізнілою реакці­єю на ситуацію або відсутністю цієї реакції взагалі.

Справа у тому, що мова і мовлення - поняття близькі, але не тотожні.

Мова - це ідеальна система матеріальних одиниць (звуків, слів, моделей речень тощо), яка існує поза часом і простором. Це певний код, шифр, відомий усім представникам мовного колективу, незалежно від їх віку, статі, тембру голосу або місця проживання.

Коли з’являється необхідність, цей код приводиться в дію і матеріалі­зується в окремому акті говоріння, тобто у мовленні.

Таким чином, якщо мова - це тільки засіб спілкування, то мовлення - сам процес і результат спілкування, який відбувається у певній аудиторії і в певних часових рамках, матеріалізуючись у звуках, інтонації, жестах і міміці (останнє характерне для глухонімих) або буквах і розділових знаках (чи в інших технічних засобах). Мову ми можемо відчути тільки через мовлення, бо мовлення - це мова в дії. Мова однакова для всіх членів певного мовного колективу, а мовлення завжди індивідуальне. Воно реалізується у безлічі варіантів і ситуацій.

Розрізнення таких базових понять, як “мова” і “мовлення”, дозволяє по-новому подивитися на практику мовної підготовки. Так, в узвичаєній традиції підмет і присудок (категорії синтаксису) ототожнюються з імен­ником і дієсловом (категоріями морфології), які відповідають на питання хто?, що? або що робити?, що зробити?. При такому підході у реченні Боротися - значить, жити відсутній підмет, а у реченні Заходи до річниці Перемоги на завершенні - відсутній присудок. Незрозумілим здається і на­писання слів разом чи окремо у реченнях типу Ми працювали вночі (коли?) або В ночі, темній і туманній, йшли батальйони (коли?, у чому?).

Насправді слід пам’ятати про те, що синтаксис не цікавить визначення частин мови. Він вивчає не окремі слова, а словосполучення і речення, орі­єнтуючись на їх значення при спілкуванні (одиниці мовлення). Для син­таксису головні члени речення не можуть відповідати на питання, бо вони не залежать один від одного або від інших членів речення, і виражають ос­новне значення: підмет - це те головне, про що йдеться мова (тема речен­ня), а присудок - те головне, що ми узнали про підмет (ідея речення). Ось чому вирвані із контексту слова у наведених вище прикладах можуть бути об’єднаними в одну частину мови (боротися, жити - дієслова; заходи, на завершенні - іменники) розрізнюючись принципово як одиниці мовлення (боротися; заходи - підмет, а жити; на завершенні - присудок) і, навпаки, бути різними у формальній площині мови (коли? вночі - прислівник; у чо­му? в ночі - іменник з прийменником), але мати одне значення у синтакси­сі (обставини часу).

Отже, правильне мовлення, якщо воно оточує людину ще з дитинства, формує і глибину мовних знань, але, з іншого боку, недбале ставлення до ви­вчення мовної системи (фонетики, граматики, лексики) зрештою призводить до помилок в усній і писемній формах спілкування. При цьому неабиякого значення набувають питання про походження і функціонування мови взагалі й української національної мови зокрема, а також про специфіку різних форм мовлення у конкретних сферах людського спілкування.

Соседние файлы в папке Лекции с УМПС