Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
9.4_zapovidna_gitomrwina.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
751.1 Кб
Скачать

Цінності заповідної природи

Створюючи заповідні території, найчастіше автори наукових обґрунтувань апелюють до досить вузького набору цінностей: наукової, господарської, рідше — естетичної. Саме на них наголошують природоохоронні закони. Однак, багато-які природні утворення мають цілий ряд інших цінностей, наголошення на які сприятиме їх заповіданню. Такі об'єкти як курган на острові Хортиця, Сосна Гоголя в с. Прохорівка на Черкащині, Володимирова криниця на Київщині по-праву можна назвати природно-історичними святинями, оскільки вони мають культурну, релігійну, патріотичну цінності. Детальніше ці питання розкриті в книгах В. Борейка та ін. "Охрана местных природно-исторических святынь" (1998), та В. Борейка "Святилища дикой природы" (1998).

Виховна, патріотична цінність. Заповідні об'єкти прив'язують націю до культури, релігії, історії, традицій. Краса природи виховує патріотизм. Англійський філософ Дж. Рескін писав: "Пейзаж є улюблений лик матері-вітчизни... І чим прекраснішою буде та картина, тим більше будеш любити ту батьківщину, котра є її прообразом". На потужний виховний вплив прекрасного природного ландшафту наголошував відомий російський педагог К.Д. Ушинський. Любов до батьківщини та любов до природи — взаємопов'язані речі.

Музейна цінність. "Свободная природа во всех своих нетронутых человеком участках есть великий синтетический музей, необходимый для нашего дальнейшего просвещения и умственного развития, — музей, который в случае разрушения, не может быть воссоздан руками человека", — писав класик заповідної справи А. П. Семенов-Тян-Шанський. Найповнішою мірою музейна цінність виражена в таких категоріях заповідних об'єктів як пам'ятка природи та природний заповідник.

Наукова цінність. Заповідна територія — польова лабораторія для фундаментальних та прикладних наукових досліджень. Саме на заповідних територіях доцільно проводити науковий моніторинг природних процесів з метою визначення закономірностей функціонування екосистем.

Музейна та наукова цінності тісно пов'язані з еталонною цінністю.

Пам'ятки природи, заказники, заповідні урочища є еталоном того чи іншого природного утворення. Вперше на еталонну цінність заповідних об'єктів в 1895 р. вказав В.В. Докучаєв. Порівнюючи природні еталони з територією, що підлягає господарському використанню, можна спостерігати та передбачати різні явища, важливі як для теоретичних наук, так і для господарської практики.

Освітня цінність. Крупні заповідні території такі, як заповідники, національні парки в своєму штаті мають цілі підрозділи, що відповідають за виконання освітніх функцій. Часто вони мають музеї природи, приміщення для читання лекцій, використовуються як бази для польових практик студентами ВУЗів.

Пам'ятки природи, пам'ятки садово-паркового мистецтва з успіхом правлять за "зелені класи" для розташованих поблизу шкіл. Тут проводять уроки з окремих розділів біології, організовують фенологічні спостереження, позакласну виховну роботу.

Діяч заповідної справи США Е. Мілс писав ще у 1924 p.: "Заповідники запобігають порушенням законів краще, ніж поліція, лікують з більшим успіхом, ніж лікарі, дають більше ідей, ніж доповіді на моральну тему, дають кращу освіту, ніж школи".

Історико-культурна цінність. Людство за свою багатовікову історію залишило сліди майже на всій поверхні планети. Деколи природа знову відвойовувала у людини території, котрі тепер несуть сліди культури різних часів і народів. Сліди стародавніх захоронень, городищ, валів мають неабияку історико-культурну цінність. Вік та якість збереження культурних елементів підвищують цінність природної території, на якій вони знаходяться Збереження цих елементів — важливий мотив для заповідання території.

Особливий прошарок культурних цінностей є топоніміка об'єктів, що знаходяться на заповідній території, легенди, народні перекази, що з ними пов'язані

Лікувально-оздоровча цінність. Лікувальний ефект від спілкування з дикою природою не викликає сумнівів. Рекреаційна цінність природи використовується людиною для спорту, туризму. Цей клас цінностей найчастіше відносять до утилітарних. Однак, можна поглянути на відпочинок серед при роди і з іншої точки зору. В заповідні місця линуть в пошуках самотності, спокою. Недаремно язичники-марійці вважали, що "не через молитву та церкву оздоровлюється й очищується людина, а безпосередньо через природу: через рослини, рідше — тварин... Людина, яка проходить повз дерева, струмки, очищується. Здатність очищати мають дерева та текуча вода" (Налімов, 1992).

Релігійна цінність. Цю цінність в заповідних об'єктах людина помітила раніше за інші. "Священні" природні об'єкти супроводжують людство постійно, і в наш час вони є у багатьох народів. Так, сучасні марійці, що мешкають в Нижегородській області Росії, поклоняються священним гаям (Морохін, 1992). Священні природні об'єкти — джерела, велетенські дерева, що мають для місцевого населення релігійну цінність, збереглись і в нашій країні. Оголошення їх пам'ятками природи схвально сприймається місцевими громадами. Такі заповідні об'єкти суворо охороняються.

Природоохоронна цінність. Заповідні території, охороняючи непорушені екологічні системи, забезпечують екологічну рівновагу і на прилеглих територіях.

Естетична цінність. Краса дикої природи постійно змінюється, це — динамічна краса. Немає жодної галузі культури, яка б не здобувала натхнення та форми з дикої природи. Краса дикої природи, що зберігається в заповідних територіях має велетенський вплив на матеріальний та духовний розвиток людства. Вона впливає та буде впливати в майбутньому на релігію, філософію, мистецтво, науку, спорт. Краса, що зберігається в заповідних об'єктах з часом стане безцінним еталоном, мірою та критерієм прекрасного.

Етична цінність. Дика природа має ідеальну цінність, що випливає з понять гуманізму, добра, краси. Дика природа має право на існування. Це — моральна категорія. Вона існує незалежно від нас, нашої свідомості, як закони математики.

Людина відповідальна за збереження дикої природи. У зв'язку з цим заповідні території мають цінність етичну, як захистки дикої природи, яку людина охороняє не тому, що вона корисна, чи ні, а тому, що вона як і кожний живий вид має властиві їй моральні права. Етична цінність заповідної природи полягає в тому, що вона забезпечує духовне начало охорони природи, виправдовує охорону природи як самоціль.

Цінність спадку. Природа, така яка вона є дісталась нам у спадок. Ми зобов'язані її зберегти і передати нашим спадкоємцям. В даному разі під спадком можна розуміти і такі природні об'єкти, які не мають жодної користі для людини, жодної історичної, естетичної, інших утилітарних чи духовних цінностей.

Неусвідомлені цінності. Багато що в цьому світі перебуває поза межами людського досвіду. Природа, що зберігається в заповідних територіях має ще багато неусвідомлених людиною цінностей. Це не означає, що людина повинна у всіх них розібратись. Ці цінності в наш час не можуть бути виявлені через неповноту та поверхневість сучасних знань.

Додаток 2

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]