Добрі традиції нашої родини

Сценарій виховного заходу

Звучить лірична мелодія. Виходять ведучі свята.

Добрий день, шановна родино!

Так я хочу вас всіх назвать,

Бо зібрались усі ми на свято,

Щоб про батька і неньку згадать.

Добрим людям – добрий день,

Повен сонця і пісень!

Повен пахощів і друзів,

Набраних в квітучім лузі!

А для сміху і добра,

Вигляда весела гра!

Скоромовка, небилиця

Теж сьогодні нам згодиться!

Від бабусь і дідусів

Зберегли скарби усі

Української землі,

Щоб дорослі і малі,

І на вдачу, і на вроду,

Були гідні свого роду!

Пісня «родина»

Музична заставка, виходять дівчата

Ведуча . Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де народилася, де минуло її дитинство. Те родинне вогнище, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь, сестри, брати.

Родина, рід, народ, - які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті!

Бо всі ми є вами ніжні гілочки

На дереві, що вже стоїть віки.

Це – дерево наш славний родовід.

Це батько, мати, прадід твій і дід.

В щасливі і тяжкі години,

Куди б нам не стелився шлях.

Не згасне вогнище родинне,

В людських запалених серцях.

Музична заставка, виходять дівчата і хлопці

Ми, українці, нація прадавня,

На цій Землі — багато тисяч літ.

Культурою й традиціями славна,

І багатющий в нас духовний світ.

В нас звичаї свої, неписані закони,

По них пізнає українця вся земля.

Своє світосприймання й заборони,

Як і свої ліси, річки й поля...

Свої казки, легенди і повір’я,

Дотепні жарти і слова ясні,

Своя хатина біла і подвір’я,

І неповторні, трепетні пісні.

Усе, що є в нас, в праці здобували,

Пройшли дорогу в світі нелегку.

Та завжди хлібом друзів зустрічали

На вишитому шовком рушнику.

Бо ж хлібові ціну народ наш добре знає,

Пройшов крізь голод, смерть і забуття.

Та доброту і щирість в серці має,

З теплом в душі й любов’ю йде в життя.

Народ цінує землю цю єдину,

В якій коріння наше з правіків.

Вітчизну любить і свою родину,

Бо тут народжений й життя прожив.

Й сама земля дала нам рідне слово,

Робочі руки й щирі почуття.

Й дитинну душу світлу, пелюсткову,

І мрії, що ведуть у майбуття.

Ми на своїй землі віки й тисячоліття,

Тут славний рід, родина і сім’я.

Коріння у землі, а в небо — пишне віття.

У світі — українці нам ім’я.

Іде в майбутнє рідна Україна,

У світле і високе майбуття.

І наш народ — одна свята родина,

А кожен з нас в родині цій дитя.

Рідні мами, рідні тати,

Ми вітаєм вас на святі,

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

Ви нас теж любіть рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі,

Хочем бути на вас схожі

І як ви, такі ж хороші.

Хай же наше добре слово

Розквітає веселково.

Так, любі діти, батько й мати – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Тому й зібралися сьогодні на родинному святі, яке має таку гарну назву “Тепло єдиної родини”. Щоб у нашому родинному колі відчути тепло, ласку, строгість, увагу найрідніших вам людей – тата й мами. Бо в народі кажуть: “Хто батьків має, той в добрі зростає”.

Важко виразити словами те особливе, світле, щось що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас сердечні зв’язки з тією родиною, з якої ми вийшли.

Мама. Матінка. Матуся. Ненька. Одне єдине слово, але скільки воно значить для кожного з нас. Скільки в цьому слові ніжності, ласки, доброти. Немає друга ближчого й ріднішого, ніж мама. Всі наші радості й печалі, мрії і прагнення – разом з нею. І все розуміє просте материнське серце. Мати – це лагідна вдача, тепло, невичерпна ласка, приязнь і щедрість.

Кожен з нас із самого малечку носить в серці світле свято – материнську пісню. Це те вічне, незнищене, що живить душу, не дає їй зміліти і зламати.

Усе, що є найкраще у дитини:

Її талант, культура, доброта —

Від тата й мами йде і від родини —

Незаперечна істина свята.

Сім’я, родина — це велике диво,

Там є любов і ласка, і тепло.

Там дітям затишно і радісно, й щасливо,

Тепер у нас і завжди так було.

Як тато є й матуся є рідненька,

Там добре дітям, є в них доброта.

В дітей тоді й сорочечка біленька,

І ластівкою мрія заліта.

Сім’я, родина в кожного хай буде,

В ній стільки щастя, мудрості й тепла!

Живіть щасливо на землі цій, люди,

Й щоб доля ваша світлою була!

На сцені — декорації двору, стоять лавки. Вибігають дівчатка, а за ними хлопчики в українському вбранні. Дівчатка стають в коло і починають водити «Подоляночку». Хлопці стоять осторонь. Дівчата зупиняються і запрошують до танцю хлопців, але ті відмовляються і стають у свій танок.

Дівчата, а давайте «Подоляночку» поводимо!

Усі. Давайте! (Співають.)

« Подоляночка ».

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона впала,

До землі припала,

Сім літ не вмивалась,

Бо води не мала.

Ой устань, устань, подоляночка,

Ой устань, устань, молодесенька,

Вмий своє личко,

Личко біленьке,

Біжи до Дунаю,

Бери ту, що скраю.

Хлопці, а ходіть з нами потанцюте кивого танцю!

Кривий? Його що танцюють шкутильгаючи?

Та ні! Тому, що його слід водити криво, не замикаючи кола.

Усі учасники свята виконують «Кривий танець»