Бесіда про Миколая

Тема. Святий Миколай-Чудотворець.

Мета. Ознайомити учнів із походженням свята Миколи-Чудотворця; виховувати почуття взаємодопомоги, взаєморозуміння; розвивати зацікавленість до Святого письма, вивчення народних традицій рідного краю.

Обладнання. Ікона Святого Миколая.

День, коли вшановується цей надзвичайно популярний у народі святий, припадає на 19 грудня. Святий Миколай є одним із найбільш шанованих в Україні. Про це можна судити хоча б з тієї кількості церков, які названі на його честь. У календарі є два свята Миколая – весняний (22 травня) і зимовий.

Свято Миколая прийшло до нас 1088-1089 року за часів князя Всеволода Ярославовича. І в церковному календарі воно називається «Празник Святого Отця нашого Миколая, архієпископа Мир Лікійських Чудотворця». Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператора Костянтина (IX століття) і був архієпископом у Мирах у Лікії. Народився у багатій сім’ї, зростав доброю та чуйною до чужої біди дитиною. Та недовго тривало щасливе дитинство, бо батьки померли дуже рано. І хоча хлопчикові нічого не бракувало, він жив під опікою багатих родичів, усе ж таки відчував нестачу батьківської ласки й любові. Маленький сирота дедалі частіше втікав з багатого будинку до друзів – дітей убогих батьків, які жили в темних глиняних хатах і не рідко йшли спати голодними.

Найбільше бідувала родина хлопчика Петруся. Батько його був уже старим немічним, мати лежала хвора, а сам Петрусь бігав у холод босоніж. Отож якось увечері Микола тихенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, насипав у торбину борошна, налив пляшку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав пару панчіх та нові постільці і, склавши все у велику торбу, постави її біля порогу хатини, де жив Петрусь. Вранці бідна родина знайшла торбу й не могла натішитися щедрими дарунками. А хто це міг зробити і кому дякувати, не знали.

Минули роки. Миколай став священиком віддав усе своє майно бідним людям і скрізь чинив тільки добро. Одного разу він врятував невинну людину, засуджену до страти, запропонувавши замість неї своє життя, проте помилували обох. Розповідають ще про бідняка, в якого було три дочки. І ось однієї ночі, коли всі спали, Миколай підійшов тихо їхньої хати і через вікно поклав мішок із золотом. Ці гроші дісталися старшій дочці у придане. Те ж саме відбулося із середньою дочкою. Господар вирішив прослідкувати, хто носив ті мішечки. Він чатував ночами, щоб побачити щедру людину. І одного разу таки побачив Миколая, зі сльозами на очах дякував йому. Миколай тоді дуже засмутився, що його викрили. І попросив бідняка нікому не розповідати про його вчинки.

Священик Миколай своїм милосердям заслужив винагороду в Бога – благодать творіння чудес. Після смерті його було визнано святим, а мощі 1087 року перенесено в місто Бар в Італії, де їх перепоховано.

Кажуть, що Миколай увесь день напередодні свята працює – випікає зірочки дітям у дарунок. Однак ці зірочки, потрапляючи до лантуха Миколая, перетворюються і стають схожими на свого майстра. Тож печиво, яке діти знаходять під подушкою вранці, звуть миколайчиками.

Ще в народних легендах і переказах святий Миколай виступає як покровитель рибалок, охоронець від стихійних лих та опікун диких звірів. Однак усе встигнути один він не може, тому йому повсякчас допомагають добрі ангели. Де лихо чи халепа, має линути молитва до Миколая-Чудотворця. Він і допоможе в скрутну годину, і порадить, і втішить. Проте не можна ображатися, якщо допомога не надійде швидко. Адже Миколай на небі не сидить, він на землі добро творить…