Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Слов'янський державний педагогічний університеТЕТ факультет дошкільної освіти та практичної психології

Розвиток уваги у дітей дошкільного віку Курсова робота

Виконала:

студентка 2-го курсу групи «А»

Шутенко Я.Є.

Науковий керівник:

Сивопляс Н.В

Слов'янськ - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ УВАГИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ………………………………………………..

1. Загальна характеристика уваги у дітей дошкільного віку……………………………………..

2. Роль занять у розвитку уваги………………………. ..

РОЗДІЛ П. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УВАГИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЯК СКЛАДОВА КОГНІТИВНОГО КОМПОНЕНТУ…………………………………………………………………

2.1. Дослідження уваги дітей дошкільного віку…….

2.2. Програма корекційної роботи з розвитку уваги….

2.3. Результативність формуючого експерименту…….

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………..

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….

ВСТУП.

Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу. Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", державними національними програмами "Освіта" ("Україна ХХІ століття") та "Діти України" визначено, що особливої ваги набуває єдність виховних впливів на дитину протягом тривалого періоду становлення особистості, починаючи з дошкільного дитинства. Це сприятиме формуванню у дитини стійких суспільнозначущих способів поведінки, здатності до самостійного критичного мислення, соціальної і моральної зрілості. При цьому одним із напрямків виховного процесу вважається інтелектуальний розвиток дошкільників. У свою чергу цей розвиток неможливий без формування високих параметрів для такого когнітивного процесу як увага.

"Очі його читали, але думки були далеко",– так сказав А.С. Пушкін у своєму романі " Євгеній Онєгін". Жоден психічний процес не може протікати цілеспрямовано і продуктивно, якщо людина не зосередить своєї уваги на тому, що сприймає або робить. Ми можемо дивитися на який-небудь предмет і не помічати його або бачити дуже погано. Зайнята своїми думками, людина не чує розмов, що ведуться поруч з нею, хоча звуки голосів доходять до її слуху. Ми можемо не відчути болю, якщо наша увага направлена на що-небудь інше. Навпроти, глибоко зосередившись на якому-небудь предметі або діяльності, людина помічає всі деталі цього предмета і діє дуже продуктивно. А фіксуючи свою увагу на відчуттях, ми збільшуємо свою чутливість. Без цілеспрямованої, стійкої уваги неможливі ніяка серйозна робота і запам'ятовування в тому числі. Підвищена увага необхідна на всіх етапах роботи пам’яті, але особливо на першому етапі – сприйняття. Але навряд чи найдеться людина, що міг би сказати: "Я завжди в стані керувати своєю увагою". "Зосередженість – вічна таємниця всякої досконалості" (Стефан Цвейг. "Мендель – букініст"). Так що ж така увага?

Ува́га — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти.

Говорячи про види уваги, розрізняють три основних:

Мимовільна увага — не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках, коли увага людини залучається самим подразником. Мимовільна увага – увага неуважної людини. Фактори, що викликають мимовільну увагу:

Довільна увага має цілеспрямований характер і вимагає вольового зусилля. Цей вид уваги існує тільки в людини. Основний факт, що вказує на наявність у людини особливого типу уваги, невластивого тварині, полягає в тому, що людина довільно може зосереджувати свою увагу то на одному, то на іншому об'єкті, навіть у тих випадках, коли в навколишній обстановці нічого не змінюється. Дитина раннього віку розглядає звичну обстановку, і її погляд блукає по навколишніх предметах, не зупиняючись на жодному з них і не виділяючи того чи іншого предмета з інших. Мати говорить дитині: “Це — горнятко!” і вказує на нього пальцем. Слово і вказівний жест матері відразу ж виділяють цей предмет із інших, і дитина фіксує поглядом горнятко й тягнеться до нього рукою. Увага дитини продовжує мати мимовільний, зовнішньо детермінований характер, з тією тільки відмінністю, що до природних факторів зовнішнього середовища приєднуються фактори суспільної організації її поведінки, керування увагою дитини за допомогою вказівного жесту й слова. У такому випадку організація уваги розподілена між двома людьми: мати націлює увагу, дитина підкоряється її вказівному жесту й слову. Однак це — лише перший етап формування довільної уваги: зовнішній за джерелом і соціальний за природою. У процесі свого подальшого розвитку дитина опановує мову і стає спроможна самостійно вказувати на предмети й називати їх. Розвиток мови дитини вносить корінну перебудову в керування її увагою. Зараз вона вже здатна самостійно переміщати свою увагу, указуючи на той чи інший предмет жестом або називаючи його відповідним словом. Організація уваги, яка раніше була розподілена між двома людьми — матір'ю та дитиною, стає тепер новою формою внутрішньої організації уваги, соціальною за своїм походженням, але внутрішньо опосередкованою за своєю структурою. Фактори довільної уваги, на відміну від мимовільної, пов'язані не стільки із зовнішніми подразниками, скільки із самим суб'єктом і структурою його діяльності, насамперед з цілями і завданнями цієї діяльності. Механізмом довільної уваги можна вважати принцип домінанти. На думку О.Ухтомського, у мозку завжди є домінуючий, пануючий осередок збудження. Він характеризує домінанту як констеляцію “центрів з підвищеною збудливістю”. Особливістю домінанти є те, що вона не тільки придушує нові осередки збудження, але й здатна залучати (“притягати”) до себе слабкі збудження і підсилюватися за їх рахунок, ще більше домінувати над ними. Домінанта — це стійкий осередок збудження. Уявлення О.Ухтомського про домінанту дозволяють зрозуміти нервовий механізм тривалої інтенсивної уваги.

Післядовільна увага (поняття було введене М.Ф.Добриніним)

Якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості стають цікавими й значимими зміст і сам процес, а не тільки результат, як при довільному зосередженні, є підстава говорити про післядовільну увагу. Діяльність так захоплює в цьому випадку людину, що їй не потрібно вольових зусиль для підтримки уваги. Післядовільна увага характеризується тривалою високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну й плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці.

Об’єктом дослідження є умови розвитку психічних процесів..

Предмет дослідження – умови розвитку і формування стійкості, об’єму, переключення уваги у дітей середнього дошкільного віку.

Мета роботи – педагогічні умови позитивних якостей уваги дітей дошкільного віку.

Завдання дослідження:

1. З’ясувати етап досліджувальної проблеми в психологічній літературі.

2. Виявити рівень зосереджуванності, стійкості, об’єму, переключення уваги у дітей старшого дошкільного віку.

3. Вивчити досвід роботи вихователів старшої групи по розвитку позитивних якостей уваги у дітей.

4. Виявити найбільш ефектні шляхи і методи розвитку уваги дошкільників

Для вирішення поставлених завдань використовувались наступні методи:

• спостереження;

• тестові завдання;

• бесіди з вихователями;

• аналіз продуктів діяльності дітей.