Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ВГК

.doc
Скачиваний:
27
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
128.51 Кб
Скачать

національна академія статистики, обліку та аудиту

Контрольна робота

з курсу “Внутрішньогосподарський контроль

Варіант № 37

студентів 4 курсу,

ФТ 1232 групи,

Чайки Ю., Данько М.,

Костюшко А.

Перевірив: Шевчук В.О.

Київ 2014

За допомогою чого здійснюється внутрішньогосподарський контроль?

В умовах сьогодення важливе значення у організації управління підприємством займає система внутрішньогосподарського контролю, яка висвітлює фактичний стан підприємства, причини нераціонального використання ресурсів, виявлення існуючих резервів та шахрайства персоналу та менеджерів. Тому, саме дослідження системи внутрішньогосподарського контролю та його класифікаційних ознак є передумовою успішної діяльності господарюючих суб’єктів.

Внутрішньогосподарський контроль з позиції практики є одним з найважливіших важелів з допомогою якого здійснюється вплив на господарську діяльність підприємства, який являє собою систему безупинного спостереження за ефективністю використання майна підприємства, законністю і доцільністю господарських операцій і процесів, збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей. У той же час внутрішньогосподарський контроль є складовою частиною ринкового механізму, одним із прийомів перевірки виконання прийнятих рішень та найважливішою функцією управління економікою.

Внутрішньогосподарський контроль наявний на кожному підприємстві (організації), проте компетентність його забезпечується не завжди. Так, невеликі підприємства найчастіше не мають достатнього штату, матеріальних ресурсів та відповідного рівня знань управлінського персоналу для організації необхідної системи внутрішньогосподарського контролю. Великі підприємства, навіть володіючи достатньою базою, можуть бути погано керовані, і як наслідок досить великі засоби, витрачені на організацію контролю, не дадуть бажаних результатів.

Кожне підприємство має певні вимоги до системи внутрішньогосподарського контролю, які містять характеристики контролю на рівні всього підприємства та специфічні види внутрішньогосподарського контролю.

Цілями організації системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві є: здійснення впорядкованої та ефективної діяльності підприємства; забезпечення дотримання політики керівництва кожним працівником підприємства; забезпечення збереження майна підприємства тощо.

Для досягнення підприємством поставлених цілей необхідною умовою є забезпечення керівництвом такої системи внутрішньогосподарського контролю, яка б мала змогу виконати наступні завдання: включення у фінансову звітність належної, правильно визначеної та класифікованої інформації, яка повинна бути достовірно оцінена та зареєстрована; об’єктивне подання інформації, яка міститься у фінансовій звітності по підприємству в цілому; формування первинної документації, її аналіз і рознесення за рахунками для уникнення фальсифікації; контроль за правильність та ефективністю використання коштів підприємства; виявлення відхилень від планів, їх аналіз та відповідальність працівників, які призвели до цього; подання внутрішньої звітності особам, уповноваженим приймати управлінські рішення, для її оптимального використання.

Система внутрішньогосподарського контролю підприємства представляє набір конкретних методик і процедур, розроблених для забезпечення керівництва гарантіями, що будуть успішно досягнуті. Дані методики та процедури звуться контрольними моментами, і всі вони в сукупності утворюють систему внутрішньогосподарського контролю підприємства.

Систематизовано організаційно-методичне забезпечення внутрішньогосподарського контролю, яке включає:

 нормативно-довідкова інформація, що представлена періодичними виданнями («Урядовий кур’єр», «Галицькі контракти», «Все про бухгалтерський облік», «Баланс», «Бізнес» тощо);

 інформаційно-довідкові пошукові системи («ОКО-Libra», «ГРОССБУХ», «Нормативні акти України», «Консультант»);

 нормативно-правове забезпечення (закони України,інструкції, положення, доповнення, розяснення, офіційні коментарі, що регулюють торговельну діяльністьпідприємства, зокрема, товарні операції, а також аудиторську діяльність (Закони України «Про аудиторську діяльність»);

 методичне забезпечення (Стандарти професійної практики внутрішнього аудиту, розроблені міжнародним Інститутом внутрішніх аудиторів; Міжнародні стандарти внутрішнього аудиту (професійний орган внутрішніх аудиторів в Україні відсутній); Стандарти внутрішнього аудиту підприємства, розробляються підприємством самостійно;

 інформаційне забезпеченя (уся інформація, яка формується і використовується на різних стадіях внутрішнього аудиту товарних операцій);

 кадрове забезпечення – наявність власних висококваліфікованих аудиторів, їх база знань;

 технічне забезпечення – комплекс технічних засобів, оргтехніки, керівних матеріалів щодо їх застосування (комп’ютерна техніка);

 програмне забезпечення (аудиторські програми, текстовий редактор типу Word, електронні таблиці типу Excel).

 фінансове та інші.

Більш детальніше розглянемо кожне з них. Нормативно-правове забезпечення внутрішньогосподарський контролю.

Правові засади здійснення внутрішньогосподарський контролю, спрямованого на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника, визначають: Закон України "Про аудиторську діяльність" (далі Закон), Національні нормативи аудиту, Кодекс професійної етики аудиторів України, інші законодавчі та нормативні акти України. Положення Закону чинні на території України й поширюються на всі господарчі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат відповідної серії на право аудиторської діяльності на території України. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог Закону та інших законів України.

Аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.

Аудиторська палата України формується через делегування до ЇЇ складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів, Головної державної податкової адміністрації, Національного банку. Міністерства юстиції та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Загальна кількість членів Аудиторської палати України становить двадцять осіб. Термін повноважень членів палати не може перевищувати п'яти років. Персональний склад Аудиторської палати України підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів. Члени палати виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Аудиторська палата України створює на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою України.

Повноваження Аудиторської палати України визначаються Законом та Статутом палати. Статут Аудиторської палати підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.

Аудиторська палата здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які особисто надають аудиторські послуги. Затверджені Аудиторською палатою стандарти і норми аудиту є обов'язковими для дотримання всіма підприємствами, установами та організаціями.

Право на отримання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, мають певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту. Особи, які не склали іспиту, мають право скласти його повторно не раніше, ніж через рік. Не може бути аудитором особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Кваліфікаційний сертифікат вважається офіційним документом, що засвідчує право громадянина України на заняття аудиторською діяльністю на території України з аудиту підприємств і господарських товариств (серія А), банків (серія Б) або підприємств, господарських товариств і банків (серія АБ). Сертифікація громадян України, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, проводиться Аудиторською палатою України з серій А, Б і АБ та її регіональними представництвами з серії А. Клопотання про отримання сертифіката аудитора України подаються в Аудиторську палату або ЇЇ регіональні представництва особисто з пред'явленням паспорта, офіційно засвідченої копії диплома про вищу освіту, виписки з трудової книжки та документа про сплату внеску за сертифікацію. Видача сертифікатів проводиться в централізованому порядку секретаріатом Аудиторської палати не пізніше ніж через п'ять днів після здачі екзамену. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років.

Аудитори й аудиторські фірми України під час виконання перевірок мають право:

Самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, чинних стандартів і норм, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб. Треті особи, що мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора.

Отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника.

Перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб'єктів підприємницької діяльності проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів.

Залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

 Під час здійснення перевірок аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку та звітності, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявленні під час проведення аудиту порушення;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману під час аудиту; не розголошувати відомості, які є комерційною таємницею і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України;

5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до аудиту, у формі консультацій, перевірок або експертиз.

Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством.

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) Аудиторською палатою можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та ліцензії на строк до одного року або анулювання сертифіката та ліцензії.

Призупинення дії сертифіката або ліцензії здійснюється у випадках:

установлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та стандартів аудиту.

Рішення Аудиторської палати щодо припинення чинності сертифіката та ліцензії можуть бути оскаржені в суді або арбітражному суді.

Відповідно до світової практики аудитори, здійснюючи перевірку, мають керуватися аудиторськими стандартами і нормами.

Стандарти аудиту — це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх професійних обов'язків з аудиту. Вони визначають основні принципи діяльності, яких мають дотримуватися аудитори в процесі здійснення аудиторських процедур.

За своєю належністю вони підрозділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні стандарти визначають організацію аудиторської діяльності, вони є основними елементами її нормативно­го регулювання. Зовнішні аудиторські стандарти можуть бути як міжнародними, так і національними. Внутрішні стандарти розробляються в аудиторських фірмах і використовуються в їх практичній діяльності. Кожна фірма повинна самостійно визначати, в якій мірі зовнішні аудиторські стандарти сумісні з метою її діяльності та поставленими завданнями.

Зовнішні аудиторські стандарти не є прямими директивними документами, вони не обмежують ініціативу аудитора і потребують від нього висловлення власної думки. Але як офіційні документи, аудиторські стандарти можуть бути використані юридичними і судовими органами під час розгляду роботи аудиторів. У зв'язку з цим, коли аудитори відхиляються від норм аудиторських стандартів, вони завжди мають бути готові пояснити причини їх недотримання. Стандарти аудиту необхідні для підтримання аудиторської діяльності на високому професійному рівні, вони забезпечують порівняння якості роботи окремих аудиторських фірм, раціоналізують та спрощують організацію аудиторських перевірок.

Стандарти аудиту складають собою мінімум правил, які допомагають аудитору визначити масштаб контрольних дій та методику їх проведення, вони є критерієм оцінки результатів аудиту. Наприклад, у США ці правила називаються "загальноприйнятими стандартами аудиту" (GAAS — General Accepted Auditing Standards), які включають лише 10 вимог.

Національні нормативи аудиту обґрунтовуються законодавством України щодо аудиторської діяльності й міжнародними стандартами, а також професійною термінологією, прийнятою у світовій практиці. Ці норми передбачають основні принципи виконання аудиту та аудиторських послуг, але вони не є інструкціями щодо застосування конкретних методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Затверджені Аудиторською палатою України норми аудиту не мають законодавчого характеру, тому не є обов'язковими для застосування у практичній аудиторській діяльності. У зв'язку з цим разом з ними розробляються окремі методичні рекомендації та інші нормативні документи, які сприяють поглибленому дослідженню окремих питань, поставлених на вирішення аудиту. Так, Аудиторська палата України розробила методичні рекомендації, які стосуються питань перевірки балансу та річної фінансової звітності, Державна комісія цінних паперів та фондового ринку затвердила вимоги щодо аудиторської перевірки акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій.

Отже, застосування зовнішніх (міжнародних і національних) норм аудиту, внутрішніх стандартів окремих відомств та аудиторських фірм має сприяти поліпшенню якості перевірок та достовірності бухгалтерського обліку та звітності.

Методичне забезпечення внутрішньогосподарського контролю.

Закон "Про аудиторську діяльність" не розкриває змісту організаційного та методичного забезпечення аудиту. До організаційного забезпечення внутрішньогосподарського контролю можна віднести:

- легалізацію аудиторської фірми (аудитора) шляхом державної реєстрації;

- сертифікацію аудиторів;

- ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги.

Методичне забезпечення аудиту включає в себе:

- розроблення і затвердження програми підготовки аудиторів;

- затвердження норм і стандартів аудиту. Аудиторську діяльність можна розглядати як один із видів господарської (підприємницької) діяльності (хоч на відміну від, наприклад, російського законодавства, про це в Законі "Про аудиторську діяльність" прямо не зазначається). Проте такий висновок можна зробити зі змісту ч. 3 ст. 3 Закону, в якому йдеться про те, що прибуток (доход) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством.

Безумовно, аудиторська діяльність є безпосередньою, самостійною, систематичною на власний ризик діяльністю з надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами. Проте Закон "Про аудиторську діяльність" знову ж таки не вимагає, щоб ці особи були зареєстровані як суб'єкти господарювання у порядку, встановленому законодавством.

Вважаємо, що з метою уникнення різного тлумачення положень Закону "Про аудиторську діяльність", а відтак конфліктів з цього приводу, у вищеназваному законі варто було б прямо зазначити, що аудиторська діяльність є підприємницькою діяльністю (підприємництвом).

Згідно з ч. 2 ст. 362 ГК аудиторська діяльність регулюється Господарським кодексом, законом про аудиторську діяльність та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Основним нормативно-правовим актом законодавства про аудиторську діяльність є Закон України від 22 квітня 1993 р. "Про аудиторську діяльність". Його положення діють на території України і поширюються на усі господарюючі суб'єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. Дія цього Закону не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю.

Важливе значення для правового регулювання здійснення внутрішньогосподарського контролю мають положення Закону України від 16 липня 1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Більш детально ці питання врегульовані Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими Міністерством фінансів України.

Значна кількість нормативно-правових актів прийнята Аудиторською палатою України. Серед них можна назвати Положення про сертифікацію аудиторів від 19 листопада 2002 р., Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності від 31 жовтня 2000 р.( в ред. від 25 листопада 2004 р.), Типове положення про регіональне відділення Аудиторської палати України від 27 січня 2005 р. тощо.

Проведення внутрішньогосподарського контролю окремих суб'єктів господарювання здійснюється з урахуванням положень, що містяться у так званих відомчих нормативних актах, прийнятих Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, Фондом Державного майна, Національним банком України, Державною податковою адміністрацією України.

Інформаційне забезпечення внутрішньогосподарського контролю.

Важливе значення в системі організації внутрішньогосподарського контролю відіграє налагодження інформаційних зв’язків між контролюючими підрозділами, а також між суб’єктами, які приймають управлінські рішення, та суб’єктами, які надають інформацію для цього. Функції перших втілюють у собі посадові особи адміністративно-управлінського персоналу, другі – суб’єкти внутрішньогосподарського контролю. Аналіз існуючих інформаційних зв’язків між центрами управління та центрами контролю в досліджуваних підприємствах свідчить про недостатню їх ефективність. Така ситуація зумовлена наступними обставинами:

- по-перше, дані про можливі відхилення у первинних підрозділах надходять до суб’єкта прийняття управлінського рішення, як правило, запізно або взагалі не надходять, що пов’язано з необхідністю проходження всіх ланок ієрархічної структури;

- по-друге, суб’єкти управління не завжди мають змогу своєчасно оцінити інформацію про відхилення, що надійшла з підрозділів, та розробити і прийняти відповідне рішення, оскільки їх увага розосереджена на виконання достатньо широкого спектру завдань.

У цьому зв’язку, з метою своєчасного інформування відповідних посадових осіб про виявлені за результатами контролю відхилення, а отже, – і своєчасного прийняття управлінських рішень, необхідно забезпечити наявність оперативних зв’язків від найнижчих ланок управління до вищого керівництва та власників підприємства. При цьому інформаційні потоки про виявлені або потенційні відхилення повинні зосереджуватися у головному контролюючому органі – ревізійній комісії. Останній оцінює прийняту інформацію та розробляє проект відповідного рішення, який оперативно передає до суб’єкта прийняття даного рішення – вищого керівництва. Прийняте управлінське рішення повинно бути доведене до відома осіб, що відповідають за його виконання та працівників, що безпосередньо виконують його. Така схема дій адміністративно-управлінського та контролюючого персоналу може бути типовою для будь-якого підприємства (рисунок). Якщо мова йде про акціонерні товариства, то тут заходи контролю підсилюються у зв’язку з функціонуванням спостережної ради. Цей орган акумулює зведену інформацію про фінансово-господарську діяльність підприємства в цілому, та зокрема про його діяльність у сфері контролю, дає їй відповідну оцінку та звітує перед власниками суб’єкта господарювання.

Інформація – сукупність будь-яких відомостей про сан і змість об`єктів контролю. Економічна інформація – відомості, які відображають виробничу та фінансово-господарськьку дільність підприємства.

Інформаційне забезпечення внутрішньогосподарського контролю –цілеспрямована робота зі збірання інформації, її реєстрації, передаванню, обробці, узагальненню, зберіганню та пошуку суб`єктами контролю з метою використання для управління. Основні вимоги до інформації – достовірність, актуальність, точність, своєчасність, повнота, адаптивність, еластичність, економічність.

За рівнями галузей інформація розрізняється:

- рівень держави, міністерства, відомства;

- рівень концернів, об`єднань, асоціацій;

- рівень підприємства. Найчастіше саме такий рівень є об`єктом аудиту.

Створення інформаційної бази даних передбачає розв``язання 3-х основних питань методичного характеру:

- встановити інформаційну потребу фінансово-господарського контролю за рівнями управління;

- визнання обсягу даних , їх призначення, де вони зберігаються , як їх одержувати аудиторам;

- встановлення взаємовідносин між елементами інформаційного банку даних.

Завданням інформаційного забезпечення внутрішньогосподарського контролю є інформування учасників контрольно-аудиторського процесу про стан підконтрольного об`єкту, функціонування цого відповідно нормативно-правовим актам.

Технічне забезпечення внутрішньогосподарського контролю.

Технічне забезпечення − це комплекс технічних засобів і методів, що забезпечують функціонування внутрішньогосподарського контролю. Елементами технічного забезпечення аудиту є технічні засоби, методичні і керівні матеріали, технічна документація. Технічні засоби включають збір і реєстрацію інформації, передавання, ведення, обробку, відображення і виведення інформації, підготовку даних, нагромадження, зберігання і надання послуг інформації. Організація технічного забезпечення здійснюється на основі застосування методичних і керівних матеріалів, а також технічної документації. Методичні і керівні матеріали поділяють на загальносистемні, спеціалізовані і нормативно-довідкові документи.

Відповідно до Національного нормативу № 29, перевіряючи фінансову інформацію перспективного характеру, аудитор повинен одержати докази того, що твердження, отримані клієнтом за допомогою використання ним найкращого методу оцінки, мають розумну основу, а твердження гіпотетичного характеру відповідають меті підготовки такої інформації. Фінансова інформація перспективного характеру ґрунтується на вищезгаданих твердженнях: фінансова інформація перспективного характеру правильно підготовлена, розкриті всі суттєві твердження, в тому числі відзначено, чи підготовлені вони за допомогою використання методу найкращої оцінки, чи є гіпотетичними; фінансова інформація перспективного характеру підготовлена з урахуванням даних попередньої фінансової звітності з використанням принципів бухгалтерського обліку.

Визначається ступінь довіри до фінансової інформації клієнта, яка стосується вже відомих фактів. Від аудитора вимагається знання інформації, яка стосується попередніх періодів, для оцінки того, чи була вона врахована під час підготовки перспективної фінансової інформації, а також для встановлення критеріїв оцінки припущень, підготовлених керівництвом підприємства. Необхідно ознайомитися з інформацією за попередній період та принципами обліку, які використовувалися в цьому періоді, і визначити їх прийнятність.

Від аудитора не вимагається отримання доказів, які підтверджують гіпотетичні припущення, проте йому все-таки необхідно впевнитися, що такі припущення відповідають меті перспективної фінансової інформації і що немає жодних причин вважати, що вони недостовірні.

Необхідно впевнитися, що фінансова інформація правильно підготовлена. Важливо з'ясувати, якою мірою результати, відображені в фінансовій інформації, залежать від тих розділів, котрі пов'язані зі змінними показниками, оскільки ці фактори впливають на обсяг необхідних аудиторських процедур.

Кадрове забезпечення внутрішньогосподарського контролю.

Кадрове забезпечення полягає насамперед у тому, щоб розробити стратегію навчання, підвищення кваліфікації та сертифікації працівників служб внутрішнього аудиту.

Передбачається організувати попереднє (ознайомче) навчання на одно-дводенних семінарах. За допомогою міжнародних експертів проводитимуться одно-двотижневі тренінги для 100 майбутніх внутрішніх аудиторів та "тренерів", а також пілотні аудити в міністерствах.

Фінансове забезпечення внутрішньогосподарського контролю.

Внутрішньогосподарський контроль фінансового стану — це процес збирання незалежним працівником достовірної інформації про об'єкт дослідження, в такому випадку — про фінансовий стан підприємства, з метою оцінки його відповідності визначеним критеріям і надання компетентного висновку зацікавленим користувачам. Сьогодні внутрішньогосподарський контроль фінансової звітності не обмежується резюмуванням недоліків у системі обліку та фінансовій звітності клієнта за минулий рік чи декілька років. Від аудитора очікують також оцінки подій, які відбуваються після дати складання останнього балансу; висловлення думки про можливість безперервного функціонування підприємства, яке перевіряється протягом найближчого перспективного періоду; аналізу прогнозних фінансових показників.