89

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1

Теоретичні основи кошторисного фінансування бюджетних установ

1. Принципи кошторисного фінансування, суть та їх призначення.............7

2. Порядок складання, розгляду, затвердження та виконання кошторису, плану асигнувань та штатного розпису............................................................15

3. Статі витрат кошторису, їх класифікація і нормування...........................27

РОЗДІЛ 2

Аналіз діючої системи кошторисного фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

1. Загальна характеристика діяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

2.2. Порядок складання, розгляду, затвердження кошторису та планів асигнувань по управлінню

2.3.Аналіз основних напрямків витрачання бюджетних коштів апаратом управління ПФУ по м. Києву

2.4.Ревізія та контроль з обліку видатків в Головному управлінні Пенсійного фонду України

РОЗДІЛ 3

Проблеми та шляхи вдосконалення кошторисного фінансування бюджетних установ

1. Недоліки діючої системи кошторисного фінансування бюджетних установ.................................................................................................................

2. Основні напрямки вдосконалення кошторисного фінансування бюджетних установ.............................................................................................

ВИСНОВКИ..............................................................................................................

Список використаної літератури.......................................................................

Додатки

ВСТУП

Актуальність. Держава, здійснюючи розподільну функцію – цілеспрямоване виділення коштів, скеровує їх не лише на розвиток матеріально-технічної бази суспільства, а й соціально-культурну сферу, оборону країни, підтримання апарату державної влади, управління суду й прокуратури шляхом кошторисного фінансування.

Кошторисне фінансування – забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління. Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі фінансових документів – кошторисів. Так фінансується майже вся невиробнича так звана бюджетна сфера. Установи і організації, які діють у цій сфері є бюджетними установами. Саме через систему кошторисного фінансування держава забезпечує грошовими коштами ті установи і організації, діяльність яких є важливою для самої держави, але прибутків від своєї діяльності установи не отримують. Ось чому саме держава має забезпечувати бюджетні установи фінансовими ресурсами. До бюджетної сфери належать соціально-культурні заклади і установи, національна оборона, правоохоронна діяльність і органи безпеки, судова система і органи прокуратури України, утримання законодавчої і виконавчої влади держави.

Кошторисне фінансування забезпечує бюджетні установи і організації фінансовою підтримкою на весь бюджетний період і дає змогу їм займатися визначеною законодавством діяльністю, при цьому гарантуючи населенню їх конституційні права.

Не варто недооцінювати ролі та значення кошторисного фінансування, яке разом з тим потребує детальнішого дослідження, провадження досконаліших наукових розробок, орієнтованих на практичне застосування та узагальнення нагромадженого досвіду. Існує багато проблем та недоліків кошторисного фінансування бюджетних установ, які пов’язані з економічною нестабільністю, недосконалість законодавчо-правової бази.

Вагомість охарактеризованої проблеми, необхідність її вирішення зумовили вибір теми дипломної роботи: „Кошторисне фінансування бюджетних установ; значення, проблеми планування (на прикладі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві)”. Дана тема на сьогоднішній день має актуальне значення. Адже від того як буде здійснюватися фінансування бюджетних установ залежить її діяльність та якість наданих послуг для населення, а значить і майбутнє користувачів послуг відповідних установ (закладів освіти, культури, охорони здоров’я та органів управління).

Метою дипломної роботи є розкриття економічної природи та сутності кошторисного фінансування бюджетних установ, їх значення, розкриття проблем планування бюджетних установ. Розкриття теоретичних основ кошторисного фінансування бюджетних установ, порядку складання виявлення розкриття шляхів вдосконалення кошторисного фінансування.

Реалізація поставленої мети досягається через послідовне вирішення завдань теоретичного та практичного характеру:

• вивчення теоретичних основ кошторисного фінансування бюджетних установ, суть, його призначення та принципи;

• ознайомлення зі статтями витрат кошторису; знати їх класифікацію та нормування;

• вивчення порядку складання, розгляду, затвердження та виконання кошторису, плану асигнувань та штатного розпису бюджетних установ;

• здійснення аналізу діючої системи кошторисного фінансування Головного управління Пенсійного фонду країни в м. Києві в динаміці;

• ознайомлення з порядком доведення бюджетних асигнувань до управління і його мережі;

• дослідження проблем та шляхів вдосконалення кошторисного фінансування;

• виявлення недоліків діючої системи кошторисного фінансування;

Об’єктом дослідження даної роботи є кошторисне фінансування бюджетних установ України.

Предметом дослідження є кошторисне фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та його підвідомчих установ.

Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувалися діалектичний метод пізнання, що забезпечує аналіз фінансових явищ та процесів в їх розвитку; метод аналізу і синтезу; економічно-статистичні методи групування; порівняльних характеристик при обґрунтуванні рекомендацій щодо удосконалення кошторисного фінансування бюджетних установ.

Теоретико-методологічну основу дипломної роботи становить Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” , Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” ,План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, сучасна економічна теорія, критичний аналіз класичних теорій і новітніх поглядів на економічну природу кошторисного фінансування.

Інформаційно-аналітичною базою виступали фінансова та статистична звітність матеріали Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та його підвідомчих установ, офіційний сайт Пенсійного фонду України.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовані в дипломній роботі пропозиції, спрямовані на вдосконалення кошторисного фінансування мають теоретичне і практичне значення.

Структура і обсяги роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг дипломної роботи становить ------- сторінок комп’ютерного тексту і містить----- таблиць на ----- сторінках. Список використаних джерел включає 60 найменувань на 5 сторінках.

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи кошторисного фінансування бюджетних установ

1. Принципи кошторисного фінансування, суть та їх призначення.

Кошторисне фінансування – забезпечення державними гро­шовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління. Вони отримують кошти на своє утримання на підставі фінансових документів – кошторисів.

Кошторисне фінансування здійснюється на основі:

• принципу цільового спрямування коштів, який полягає у тому, що всі витрати бюджетних установ згруповані відповідно до економічної класифікації видатків, яка визначає цільову спрямованість коштів. Тому вони плануються, виділяються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи;

• принципу плановості, який означає, що витрати з Державного бюджету та місцевих бюджетів визначаються кожен рік відповідно Законом про Державний бюджет України та рішенням сесії відповідної ради;

• принципу ефективного використання коштів, що передбачає одержання максимального суспільно необхідного результату при мінімальних витратах грошових коштів;

• принцип здійснення постійного контролю, який дає можливість здійснити всі наведені вище принципи. Фінансовий контроль дає можливість перевірити обґрунтованість планів, викрити недоліки і помилки у фінансовій діяльності, проаналізувати їх виконання, вжити заходів щодо їх усунення, надати інформацію для пла­нування державних витрат. [34]

Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затверджений Поста­новою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 „Про порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ”.

Кошторис бюджетної установи є основним плановим доку­ментом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отри­мання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. ]юджетних установення та основних вимог до виконання кошторисівому районі.00000000000000000000000000000000000000000000000000000[36]

Бюджетне призначення – це повноваження, яке надано головному розпоряднику коштів Бюджетним кодексом України, Законом України про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Кошторис має дві складові:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи – це помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року.

Бюджетне асигнування – повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною мстою в процесі виконання бюджету. [6]

Форма кошторису та плану асигнувань затверджується Мінфіном України.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом. [9]

Кожна установа для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.

Головним розпорядником коштів, розпорядником вищого рівня для подання Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам складаються зведені кошториси і зведені плани асигнувань, що являють собою зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією. Зведені кошториси не затверджуються.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.

Установи мають право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти тільки на ті цілі і в тих межах, які установлені затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

У бюджетному плануванні, крім індивідуальних кошторисів (для кожної бюджетної установи) виділяються кошториси на централізовані заходи, які проводяться відповідними органами управління і зведені – це злиті воєдино індивідуальні кошториси для окремого органу управління і кошториси на централізовані заходи. Такі кошториси передбачають видатки за всіма установами даного органу управління. [25]

Розширення кола завдань органів місцевого самоврядування, виокремлення власних повноважень від делегованих їм державною виконавчою владою потребують розмежування видатків місцевих бюджетів, пов'язаних з їхнім здійсненням. Бюджетною резолюцією-2000 уперше було визначено перелік державних делегованих повноважень і власних повноважень органів місцевого самоврядування відповідно до функціональної класифікації бюджетних видатків. До державних делегованих повноважень належать:

1. фінансування органів управління – компенсації органам місцевого самоврядування за виконання делегованих державних повноважень, технічний нагляд за будівництвом та капітальним ремонтом бюджетних установ, централізовані бухгалтерії системи освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення, групи з централізованого госпо­дарського обслуговування системи освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення, утримання апарату управління фізкультурно-спортивних організацій;

2. забезпечення пожежної охорони;

3. утримання медичних витверезників, інспекцій у справах неповнолітніх, приймальників-розподільників та притулків для неповнолітніх, спеціальних приймальників-розподільників;

4. освіта – дошкільна, загальна середня, заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, позашкільна освіта, заклади науково-методичного забезпечення системи освіти та підвищення кваліфікації кадрів, вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, які перебувають у комунальній власності;

5. охорона здоров'я – лікарні широкого профілю, спеціалізовані медичні заклади (крім клінік науково-дослідних інститутів), поліклініки та амбулаторії, спеціалізовані поліклініки, загальні та спеціалізовані стоматологічні поліклініки, фельдшерсько-акушерські пункти;

6. соціальний захист та соціальне забезпечення (за винятком виплати спеціальних пенсій, виплат та компенсацій реабілітованим, біженцям та депортованим, а також фінансування будинків-інтернатів для малолітніх інвалідів та інших соціальних закладів, які утримуються безпосередньо за рахунок державного бюджету);

7. житлово-комунальне господарство – дотація житлово-комунальному господарству;

8. культура та мистецтво – театри, філармонії, бібліотеки, музеї, виставки, заповідники, палаци та будинки культури, клуби, школи естетичного виховання дітей та інші заклади місцевого значення;

9. фізична культура і спорт – утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл, фінансова підтримка спортивних споруд, утримання рятувальних станцій на водах, утримання гірських рятувальних служб. [29]

Власні повноваження органів місцевого самоврядування згідно Бюджетного кодексу, включають:

• утримання органів місцевого самоврядування;

• житлово-комунальне господарство – житлово-експлуатаційне господарство, капітальний ремонт житлового фонд місцевих органів влади, теплові мережі, водопровідно-каналізаційне господарство, благоустрій міст, селищ, сіл, видатки на впровадження засобів обліку витрат та регулювання споживання води, електричної, теплової енергії та природного газу для бюджетних установ, збір і вивезення сміття та відходів, утримання інших бюджетних установ житлово-комунального господарства;

• фізична культура і спорт – утримання місцевих спортивних команд і проведення навчально-тренувальних зборів і змагань;

• утримання місцевих музичних колективів та ансамблів. інших закладів мистецтва та заходи місцевого значення;

• типове проектування, реставрація та охорона пам'яток архітектури місцевого значення;

• культурні заходи місцевого значення;

• експлуатація доріг місцевого значення;

• фінансування інших видатків, затверджених радою відповідного рівня, крім видатків, що фінансуються виключно за рахунок державного бюджету. [10]

Практичне втілення такого розподілу повноважень сприяє, насамперед, забезпеченню єдиного підходу в розподілі видатків місцевих бюджетів усіх адміністративно-територіальних одиниць України, а також усуває можливість неоднозначного тлумачення складу видатків із виконання власних і делегованих повноважень. [26]

При використанні бюджетних коштів до підприємств, організацій та установ, що їх отримують, а в їх особі – до керівників як розпорядників бюджетних коштів, висуваються певні вимоги, необхідність дотримання яких зумовлена тим, що:

• кошти, одержані з бюджетів, є загальнодержавним надбанням, вони надходять від усіх платників податків;

• розмір бюджетних коштів обмежений, а їхнє надання, безпосередньо визначається ефективністю функціонування економіки в цілому;

• нерідко спостерігаються випадки зловживань у використанні бюджетних коштів.

Засади, на яких надаються кошти з бюджетів, на практиці одержали назву принципів бюджетного фінансування, найважливішим з яких є те, що:

• дотримується безповоротність у наданні коштів із бюджетів;

• надання їх здійснюється з урахуванням обсягів і строків надходжень інших доходів;

• бюджетне фінансування проводиться лише при виконанні установою своїх виробничих показників;

• кошти надаються в міру використання раніше виділених коштів;

• надаються вони за умови цільового використання;

• треба дотримуватися режиму економії;

• одночасно здійснюється контроль за економним і цільовим використанням коштів;

• фінансування з бюджету проводиться лише в межах наявних фінансових ресурсів. [24]

Необхідною умовою своєчасного та повного фінансування запланованих видатків є виконання дохідної частини місцевих бюджетів. У разі недоодержання доходів, видатки бюд­жетів підлягають скороченню. Умови пропорційного скорочення бюджетних видатків визначені Бюджетним кодексом це:

• перевищення рівня дефіциту бюджету понад встановлений розмір, яке виникає в ході виконання бюджету;

• значне зменшення обсягів надходжень від дохідних джерел;

• неспроможність фінансування передбачених бюджетами заходів через те, що при виконанні бюджету його дефіцит не зменшується.

Пропорційне скорочення затверджених бюджетних видатків здійснюється щомісяця за усіма статтями бюджету (крім захищених) до кінця бюджетного року. Захищеними статтями бюджетних видатків є такі, що фінансуються першочергово та не підлягають скороченню через недовиконання дохідної частини бюджету. Доцільність вирізнення таких видатків серед усіх напрямків використання бюджетних коштів зумовлена:

• визначенням пріоритетів щодо використання бюджетних коштів;

• забезпеченням гарантованого фінансування певних, в основному, соціальне важливих видатків за умов дефіцитності фінансових ресурсів, а також у разі недоотримання доходів. [11]

Для більшості бюджетних установ, насамперед для освітніх лікувальних закладів, органів місцевого самоврядування надходженнями є бюджетні асигнування, обсяги яких визначаються в процесі бюджетного планування. Серед таких джерел найпоширенішими надходженнями є:

• кошти, що надходять за навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів;

• плата за надання додаткових освітніх послуг;

• плата батьків за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах;

• плата за надані медичні послуги;

• доходи від реалізації продукції навчально-виробничих та лікувально-виробничих майстерень, цехів;

• доходи від здачі в оренду майна;

• плата за проживання в гуртожитках тощо. [39]

Використання коштів бюджетних установ відображається у видатковій частині кошторису доходів і видатків із розподілом коштів за категоріями економічної класифікації:

• видатки на товари та послуги;

• оплата праці працівників бюджетних установ;

• нарахування на заробітну плату;

• придбання предметів постачання та матеріалів;

• видатки на відрядження;

• оплата послуг з утримання бюджетних установ;

• оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

• дослідження та розробки, державні програми;

• субсидії та поточні трансфертні виплати;

• капітальні видатки;

• придбання основного капіталу;

• придбання обладнання та предметів довгострокового використання;

• капітальний ремонт;

• придбання землі та нематеріальних активів. Капітальні трансферти.

Питаннями цільового та економного витрачання коштів бюджетними установами постійно опікуються фінансові органи. Не випадково останніми роками урядом України було ухвалено низку рішень, спрямованих на економію бюджетних коштів та підвищення ефективності їх використання. Так, було поставлено за мету оптимізувати кількість і структуру бюджетних установ, скоротити видатки на їхнє утримання, насамперед видатки на державне управління. [4]

Бюджетним установам доводяться ліміти витрат на утримання легкового та спеціального автотранспорту, заборонено придбання мобільних телефонів і легкових автомобілів без дозволу Міністерства фінансів; обмежено можливості з преміювання, надання допомог, встановлення надбавок до посадових окладів; рекомендовано забезпечити ефективне використання належних їм приміщень, передбачивши здачу в оренду вільних. [10]