1.Які передумови успішного впровадження УП?
До числа макроекономічних передумов варто віднести:
зміна структури власності, пов'язане з руйнуванням монополії державної власності в сфері виробництва й послуг, а також триваючим формуванням ефективних власників і зацікавленого менеджменту;
зміна галузевої структури виробництва в результаті її адаптації до нової структури попиту;
триваюча зміна геополітичної ситуації, що має метою включення економіки України в мирохозяйственные зв'язку.
У змістовному плані до числа основних передумов варто віднести:
потреба в структурах, орієнтованих на досягнення певної мети/результату;
наявність завдань із певними параметрами: проектним циклом, витратами, часом і результатами;
динамічне оточення з елементами невизначеності;
складні й функціонально інтегровані завдання з інноваційними елементами й необхідністю повної завершенности робіт;
потреба у вищій кваліфікації виконавців у певних питаннях маркетингу, проектування, виготовлення, спорудження, випробування;
необхідність швидкої реакції на зміни ринку з відповідною тривалістю пророблення й рішення завдання;
наявність у діючій організації ряду проектів, що не досягають поставлених цілей;
необхідність координації дій двох або більше підрозділів у процесі реалізації проекту.
Очевидна наявність величезних резервів росту продуктивності праці на рівні підприємств і організацій. От чому загальновизнано, що саме керування проектами здатно радикально змінити ситуацію в менеджменті.
2.Коли застосування УП найбільше ефективно?
Застосування УП безумовно доцільно в проектах, святимых з космічними, комунікаційними, електронними, паливно-енергетичними, будівельними й деякими іншими технологіями, що обумовлено із властивим зазначеним галузям особливою динамікою. Їхньому розвитку супроводжує ріст розмірів і складності організацій/підприємств, що здійснюють зазначені проекти.
Методи УП дозволяють ефективно управляти тимчасовими, витратними, якісними параметрами майбутньої продукції/послуг.
3. Що дозволяють методи й кошти УП?
розробити й обґрунтувати концепцію проекту;
оцінити ефективність проекту з урахуванням факторів ризику й невизначеності;
виконати техніко-економічне обґрунтування проекту й розробити бізнес-план проекту;
здійснити системне планування проекту на всіх фазах його життєвого циклу;
оцінити інвестиційні якості окремих фінансових інструментів і відібрати найбільш ефективні з них;
розробити кошторис і бюджет проекту, що відповідають заданим обмеженням;
підібрати виконавців проекту через процедуру конкурсів (торгів);
підготувати й укласти контракти на поставку;
організувати оптимальну процедуру закупівель і поставок;
організувати реалізацію проекту, у тому числі підібрати так звану «команду» проекту;
забезпечити ефективний контроль і регулювання, а також керування змінами, неминучими в ході реалізації проекту, на основі сучасних інформаційних технологій;
організувати ефективне завершення проекту;
організувати системне керування якістю продукції проекту;
повною мірою врахувати так званий «людський фактор», що нерідко робить вирішальний вплив на ефективність проекту в цілому.
4. Що таке проект і керування проектами
Ще недавно поняття “проект” у нашій країні відносили тільки до комплекту конструкторських документів, що описують спорудження або виріб. В останнє десятиліття в Україні слідом за усім миром це поняття набуло нового сенсу, пов'язаний з поширенням подань про сучасні методи керування. У сучасних поданнях про керування будь-який комплекс заходів, у результаті реалізації якого на заданий термін повинна бути досягнута деяка система взаємозалежних мет, що володіють певною унікальністю, при обмежених ресурсах, розглядають як проект. Для проекту завжди характерна кінцівка довжини в часі (кожний проект коли-небудь починається і його необхідно завершити на заданий термін) і унікальність вироблених продуктів або послуг. При всій універсальності наведеного визначення проекту далеко не всі види людської діяльності відповідають йому. Так, не можна вважати проектом випуск серійної продукції масового характеру (наприклад, автомобілів).
Керування проектами як сучасна методологія керування сформувалося в останні десятиліття в результаті розвитку наукового менеджменту і є методичною основою розумної реалізації заходів адміністративного, промислового, економічного, військового й т.д. характеру, які стали масовими на певній стадії розвитку суспільства.
Бурхливий розвиток наукового менеджменту, основи сучасних методів керування, почалося ще наприкінці XIX - початку XX століття в США й промислово розвинених країнах Європи. Ще в той період були сформульовані принципи забезпечення високої ефективності бізнесу, що зберігають свою актуальність дотепер.
У більшості випадків для успішної реалізації окремих проектів, а також для досягнення перспективних цілей фірми потрібно, щоб керування, організація й планування були організовані на наступних рівнях:
1. Стратегічне керування, орієнтоване на перспективу, що має порядок від циклу реалізації характерного замовлення й більше. При цьому період планування повинен, як правило, становити кілька років.
2. Оперативне керування, у більшості випадків орієнтоване на період планування від місяця до одного року.
3. Поточне керування, призначене в основному для забезпечення робіт, що виконуються в цей момент часу й протягом найближчого місяця.
Характеризувати ці рівні керування можна виходячи з вартих перед ними цілей.
1. Основною метою стратегічного керування варто вважати визначення системи цілей і пріоритетів розвитку компанії, оцінку напрямків її розвитку й необхідних для цього ресурсів.
2. До числа основних цілей оперативного керування можна віднести:
• забезпечення стійкого функціонування компанії в цілому;
• створення потенціалу для розвитку компанії;
• створення й коректування базових планів робіт і графіків реалізації замовлень на основі накопиченого в процесі розвитку компанії потенціалу.
3. Поточне керування орієнтоване на досягнення цілей, сформульованих на стадії стратегічного керування, за рахунок використання певного на стадії оперативного управління потенціалу. При цьому до числа найважливіших пріоритетів керування варто віднести:
- одержання прибутку за рахунок реалізації запланованих раніше заходів з використанням накопиченого потенціалу;
- реєстрацію, нагромадження й аналіз відхилень ходу виробництва від запланованого;
- вироблення й реалізацію рішень по усуненню або мінімізації небажаних відхилень.
Нестабільні перехідні процеси в економіці України ускладнили рішення вартих перед всіма компаніями завдань незалежно від форм власності й масштабу. Компанії змушені постійно підвищувати ефективність своєї діяльності, що постійно жадає від них значних зусиль. Те ж саме характерно для всіх фірм в усьому світі, включаючи найбільш успішні.
Якісна різниця в підході до керування бізнесом у кращих закордонних фірмах у порівнянні з вітчизняними підприємствами й організаціями полягає в тому, що там пріоритет віддається методам цільового керування.
Найважливішим компонентом цільових методів керування на рівні поточного й оперативного керування є методологія керування проектами. Поняття про проект є однієї з якісних основ всієї системи науково обґрунтованих поглядів на керування й було сформульовано в 70- 80-е роки ХХ століття.
Принципові положення сучасних подань про керування проектами можна сформулювати в такий спосіб.
У процесі реалізації кожний проект проходить певні стадії, у ході яких він перетерплює якісні зміни. Повна сукупність стадій реалізації проекту формує його життєвий цикл.
Методологія керування проектами розглядає весь життєвий цикл проекту, включаючи в загальному випадку наступні стадії:
- формулювання цілей проекту;
- маркетинг;
- розробка фінансового плану проекту й пошук інвесторів;
- формування сприятливої суспільної думки про проект у цілому і його учасниках, екологічні аспекти його реалізації;
- проектні роботи;
- властиво виробництво;
- збут і реалізація продукції;
- послепродажное обслуговування.
Для керування проектами характерний цілісний підхід до проекту на кожній стадії його реалізації й у всіх його аспектах: фінансових, адміністративних, технічних, виробничих, технологічних, екологічних і т.д. Керування проектами значною мірою орієнтовано не тільки на сам проект, але й на те середовище, у якій він реалізується, і має на увазі збалансоване сполучення інтересів всіх учасників проекту, їхньої відповідальності й прав. До числа учасників проекту ставляться: замовники, споживачі, інвестори, постачальники, учасники робіт, команда керування проектом.
Організації, що застосовують методи керування проектами, можна умовно розділити на дві основних групи: компанії, вся діяльність яких є проектно орієнтованої, і компанії, які можуть використовувати керування проектами тільки для рішення певних завдань.