15

Тема 3. Податкова система держави.

3.1. Сутність і функції податків.

2. Елементи системи оподаткування.

3.3. Класифікація податків.

Матеріали для самостійного вивчення.

3.1. Податкова система і принципи оподаткування

3.2. Податкова політика, її напрями і принципи

3.3. Склад податкової служби України.

Вступ

Досягнення економічного зростання можливе тільки за умов ефективного державного регулювання через застосування податкових важелів. У свою чергу, податки, як знаряддя перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, є обов’язковим атрибутом держави незалежно від моделі та політики її розвитку. За цих умов основне місце в забезпеченні подальшого економічного зростання має відводитися податковій системі.

Проблема модернізації сфери оподаткування є дуже актуальною для України, адже існуюча податкова система характеризується внутрішньою неузгодженістю її складників, нестабільністю, складністю, порушенням принципів економічно-соціальної справедливості та рівномірності, негативним впливом на стан національної економіки в цілому

Посилення ролі держави в економіці призводить до збільшення державних видатків, а необхідність їх фінансування обумовлює актуальність проблем із формування доходів бюджету, основну частину яких складають податки. Крім того, функціонування національної економіки в умовах постійного бюджетного дефіциту та зростаючого державного боргу висуває на передній план необхідність розгляду питань стосовно трансформації елементів податкової системи з метою забезпечення відповідного рівня податкових надходжень, адекватного вимогам сучасної економіки. 

3.1. Сутність і функції податків.

В умовах ринкової економіки фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів. Такими фінансовими регуляторами є насамперед податки, якізабезпечують вилучення і перерозподіл створеного валового внутрішнього продукту і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави.

Податки існують у людському суспільстві майже 1000 років. Запровадження податків мало надзвичайно прогресивнезначення для розвитку людського суспільства, їх порівнюють із винаходом колеса чи парової машини. Водночас непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів і кровопролитних воєн. Первісно податки називались "anxibia" (допомога) і мали тимчасовий характер. Вважалося, щоподатки суперечать недоторканності приватної власності, і їх введення допускалося лише в надзвичайних випадках якекстраординарне джерело державних доходів. Ще в першій половиніXVIIст. англійський парламент не визнавав постійних податків на загальнодержавні потреби, і король не міг ввести податки без його згоди. З часом податки перетворились із тимчасового в постійне джерело державних доходів. Податки стають настільки звичним джерелом державних коштів, що відомий політичний діяч ПівнічноїАмерики Б. Франклін (1706-1790) зміг сказати, що "платити податки і вмерти повинен кожен".

Характеристику податку слід розглядати в таких аспектах:

• за економічною сутністю;

• за формою прояву;

• з організаційно-правової сторони .

Економічна сутність податківвиявляється в грошових відносинах, які складаються у держави з юридичними іфізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості і формування фонду фінансових ресурсів держави. Процес примусового відчуження частки доходів юридичних осіб і громадян на загальносуспільні потребихарактеризує односторонній рух вартості (від платника податку до держави) без еквівалентного обміну.

Матеріальною основою податків є реальна сума грошових коштів, що мобілізуються державою.

Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.

З організаційно-правової сторони податок - це обов'язковий платіж, який надходить у бюджетний фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки.

Податковим відносинам притаманні свої відмітні особливості, що дають змогу виділити їх із загальної сукупності фінансових відносин. Зокрема, це обов'язковий характер податків та їх відносна безповоротність.

Вихідним положенням для розуміння сутності податків є усвідомлення того, що останні є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою та членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням нею суспільне необхідних функцій. Слід підкреслити, що інтерпретація податків через термін «відносини» характерна для пострадянських економістів. Західна наука не вдається до розгляду економічного змісту оподаткування, трактуючи податки як обов'язкові платежі, які є основним джерелом державних доходів, використовуваних для фінансування суспільних благ і послуг, а також для впливу на соціально-економічні процеси. Крім того, у визначеннях західних економістів звертається увага на примусовість та безеквівалентність стягнення податків, демократичний процес їх установлення, а також їхня альтернативність до емісій та позик.

Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформований за рахунок як податків, так й інших надходжень, таких, як плата, збори тощо.

Податок характеризують такі ознаки: примусовий характер, без-еквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників.

Плата, на відміну від податків, передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою, тобто платник перераховує кошти до бюджету, одночасно отримуючи можливість використання певних ресурсів чи послуг (наприклад плата за користування надрами).

Збори (внески) передбачають цільове призначення платежів, тобто вказані надходження вводяться для фінансування конкретних цілей, наприклад єдиний внесок, митні збори.

Використання вищезазначених термінів у практичному аспекті в Україні не завжди відповідає їхньому теоретичному значенню. Так, досить часто зборами називають платежі, котрі не мають цільовою призначення, замість того, щоб використовувати термін «податки».

До інших платежів, що формують, доходи держави, відносять різноманітні надходження, такі як; отримання коштів від продажу державної власності, фінансові санкції та штрафи, добровільні пожертвування тощо. Як правило, дані надходження мають разовий, а не регулярний характер, на відміну від вищевказаних.

За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків, що виникають з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Сутність податків проявляється в їхніх функціях, що випливають з функцій фінансів. Податки безпосередньо пов'язані з розподільною функцією фінансів у частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто виступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи таким чином фіскальну функцію. Крім неї, податки здійснюють регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі останніх на різні сторони діяльності їхніх платників (мікроекономічний аспект), а також на макроекономічні показники.

Фіскальна функція є досить важливою у характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне призначення. З огляду на роль даної функції у формуванні бюджетного фонду, тобто матеріальних умов дляфункціонування держави, податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися врегіональному розрізі.

Через стимулювальну функцію податків держава впливає на процес відтворення, стимулюючи його розвиток, посилюючи нагромадження капіталу, розширюючи платоспроможний попит населення, створюючи додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації допраці, підтримуючи рівень зайнятості. У процесі реалізації цієї функції стимулюючий вплив на суспільне виробництво забезпечується через диференціацію податкових ставок івстановлення різних пільг, преференцій і ін.

Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної думки щодо означених функцій, і, крім вищезгаданих, називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальна функції податків.

3. Елементи системи оподаткування.

Оволодіння основами податкової теорії вимагає чіткого й точного розуміння податкової термінології, тобто понять, які заведено називати елементами податку. До таких понятьналежать: об'єкт податку, або податкова база, суб'єкт (платник) податку, джерело податку, одиниця оподаткування, ставка податку, податкова квота.

Об'єкт податкувказує на те, що саме оподатковується(дохід, земля, транспортний засіб тощо). Назва податку майже завжди походить від об'єкта оподаткування. У фіскальній термінології об'єкт оподаткування ще називають податковою базою.

Суб'єкти оподаткування - це особи (юридичні або фізичні), на яких покладено обов'язки сплачувати, утримувати таперераховувати податки до бюджету. Платника податку треба відрізняти від справжнього носія податку (кінцевогоспоживача) - особи, на яку податок припадає наприкінці усіх процесів перекладання.

Джерелом податкуназивають дохід, з якого платниксплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не мати стосунку до об'єкта оподаткування (наприклад, податки намайно і землю, які перебувають в особистому користуванні і не приносять доходу їх власникам). Податок може сплачуватись із доходу (незалежно від джерел його отримання), або капіталу (майна), коли для покриття податку доводиться витрачати його частку.

Одиницею оподаткування (або масштабом вимірювання) є одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єктаоподаткування. Фізичний вимір точніше відображає об'єкт оподаткування (площа земельної ділянки в га або м², обсяг циліндра двигуна транспортного засобу в м³). Грошовий вимір може бути безпосереднім - у разі оцінки доходів і опосередкованим - якщо оцінюється земельна ділянка, майнотощо;

Ставка податку - це законодавчо встановлена величина податку на одиницю виміру бази оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. За універсального встановлюється єдина

для всіх платників ставка, за диференційованого - кілька. Диференціація ставок може відбуватися у двох напрямах. Перший - у розрізі платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені й підвищені ставки для окремих платників. Другий - у розрізі різниххарактеристик і оцінок об'єкта оподаткування. За способом побудови ставки податку поділяються на тверді та процентні.

Тверді ставкивстановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.

Процентні ставкивстановлюються щодо об'єктаоподаткування, який має грошовий вимір. Процентні ставки можуть бути пропорційними, прогресивними, регресивними ізмішаними.

Пропорційні - це єдині ставки, що не залежать від розміру об'єкта оподаткування.

Прогресивні - це такі ставки, розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об'єктаоподаткування.

Регресивні ставки на відміну від прогресивних зменшуються в міру зростання об'єкта оподаткування. У практиці оподаткування прогресивні і регресивні ставкиможуть застосовуватись як окремо, так і в поєднанні - у вигляді прогресивно-регресивної і регресивно-прогресивної шкали ставок.

Податкова квота - частка податку в доході платника. Вона характеризує рівень оподаткування і може бути як вабсолютному, так і у відносному вимірах. У податковій справі податкові квоти законодавчо не встановлюються.