Украiнська лiтература. Семенюк. 10 клас

ланок в ланцюгові літературних організацій багатьох країн Європи — «Молода Бельгія», «Молода Німеччина», «Молода Польща» та ін., що проголосили своїм гаслом символізм та служіння красі». Інтерес молодих письменників до символіз му зумовлювався їхнім неприйняттям натуралізму і побуто візму, прагненням до багатовимірності і трансцендентності. «Молодомузівці» запровадили й активно експлуатували нові для української літератури теми — світової скорботи, само губства, заглиблення у трансцендентну (ту, що перебуває за межею пізнання) суть явищ, бунту особистості проти призем леності особи, проти одноманітності, буденності життя.

Українські письменники кінця ХІХ — початку ХХ століть не цуралися ані соціальних тем, ані національних традицій української літератури. Своєрідне співвідношення Краси і Правди визначає особливість українського модернізму. Якщо для європейського модерніста краса — це не лише форма, а й зміст твору, мета його творчості, спосіб удосконалення світу, то для українського модерніста краса — поняття більш реаліс тичне, ніж умовне, витворене уявою.

Творчі здобутки української драматургії початку ХХ сто ліття найкраще представлені творчістю Лесі Українки,

Олександра Олеся та Спиридона Черкасенка. Леся Українка

вважала реалістичний і натуралістичний спосіб «фотогра+

фувати» довкілля «приниженням свого хисту». Її неороман

тичні драматичні твори фіксують прагнення до гармонії ідеалу з життєвою правдою, спробу зробити можливе дійсним, під нести пересічну дійсність до висот духу («Одержима», «Лісова пісня»). Вражає жанрове розмаїття драматичних творів Лесі Українки: драматична сцена («Іфігенія в Тавриді»), діалог

(«В дому роботи, в країні неволі»), етюд («Йоганна, жінка Хусова»), драматичні поеми («Одержима», «Бояриня», «Кас+ сандра»), драма («Камінний господар»), фантастична драма («Осіння казка»), драма феєрія («Лісова пісня»). За рівнем ідейної напруги та мистецької досконалості драматургія української письменниці стоїть у ряду найвагоміших здобут ків усесвітньої драматургії. У стильовому річищі символізму розвивалася драматургія Олександра Олеся («По дорозі у казку», «Трагедія серця», «Над Дніпром») та Спиридона

Черкасенка («Жах», «Повинен»).

Завершуючи огляд української літератури кінця ХІХ — початку ХХ століть, наголосимо, що цей період є першим етапом в еволюції українського модернізму, який спочатку мав назву декадансу (від франц. decadence — занепад). Для нього характерні песимізм, спричинений переконанням у пануванні в світі хаосу, потворності, зла, яких людина неспроможна

171

Микола Бурачек. Овини. Початок ХХ ст.

відвернути; фаталізм, зумовлений відчуттями втоми, відчаю, зневіри в людині, втечі від життєвих реалій; краса згасання, що виявлялася в описах завмирання природи і смерті людини, переважанні блідих барв, настроїв суму й туги. Серед євро пейських митців декадентами вважають Артюра Рембо, Поля

Верлена, Стефана Малларме, Моріса Метерлінка, Еміля

Верхарна, Оскара Уайльда. В Україні ознаки декадансу на явні у певних творах Івана Франка (збірка «Зів’яле листя»),

Миколи Вороного, молодомузівців, Григорія Чупринки,

Миколи Філянського; в Росії — Олександра Блока, Андрія

Бєлого, Дмитра Мережковського, Федора Сологуба та інших.

Наступним етапом дослідники називають власне модер нізм, що охоплює 20 і—60 і роки ХХ століття. Цей час вва жають періодом розквіту модернізму, який творили європей ські та американські митці Франц Кафка, Джеймс Джойс,

Ернест Хемінгуей, Вільям Фолкнер, Джордж Оруелл, Герман

Гессе, українські — Іван Франко, Василь Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Микола Хвильовий, Іван

Драч, Ліна Костенко, Василь Стус, російські — Михайло

Булгаков, Андрій Платонов, Марина Цвєтаєва, Йосип Бродський, Андрій Вознесенський, Євген Євтушенко, Белла Ахмадуліна та інші.

172

Третім етапом модернізму є авангардизм, який виник під час Першої світової війни і проіснував до кінця ХХ століття. Авангардизм називають мистецтвом протесту і руйнуван ня, адже його представники намагаються зруйнувати звичні уявлення про світ, моральні норми, мистецькі критерії, ви ступають проти фальші, лицемірства, шаблонів у літературі тощо.

Розвиток модернізму в українській літературі на межі ХІХ—ХХ століть був сприйнятий неоднозначно і спричинився до літературних дискусій. Усі напрями модернізму — сим волізм, неоромантизм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм та інші — об’єднувало прагнення нової форми та антире алістична спрямованість. Проте митці, що поділяли принципи естетики модернізму, зазвичай, не проголошували розриву з соціальною тематикою і національною традицією, а прагнули поєднати її з новими західноєвропейськими віяннями. Отже,

особливостями модернізму в Україні вважають поєднання романтичного та реалістичного типів творчості, синтез різноманітних стилів модернізму, тісний зв’язок модернізму з національним, соціальним життям.

Підсумуйте прочитане. 1. Схарактеризуйте вияви національно визвольного руху в Україні кінця ХІХ — початку ХХ століть. 2. Назвіть українські періодичні видання, що з’явилися на почат ку ХХ століття. Що спричинило їх появу? 3. Дайте визначення модернізму, назвіть літературні напрями, в яких він виявлявся, та їх представників. 4. Які прозові жанри переважали в україн ській літературі на межі століть? 5. Які альманахи з’явилися на Східній Україні на початку ХХ століття? З’ясуйте їх значення для літературного життя. 6. Схарактеризуйте літературне угрупован ня «Молода Муза», назвіть його представників. 7. На які етапи у часовій послідовності поділяють модернізм?

Поміркуйте. 1. У чому виявляється відмінність українського модернізму від європейського? Чим вона зумовлена? 2. Чому Івана Франка зараховують і до декадентів, і до власне модерністів, і до реалістів?

Мистецька скарбниця. Розгляньте картину Миколи Бурачека

«Овини» (споруди для зберігання снопів, с. 172). Чим стильова манера художника імпресіоніста відрізняється від традиційного малярського письма? Зверніть увагу на багатство відтінків, ха рактер використання світла. Які враження викликає у вас це мистецьке полотно? Назвіть твори відомих вам художників імпресіоністів.

173

Михайло Коцюбинський

(1864—1913)

Коцюбинський напоєний соками бага тющої землі своєї — і через це він став безсмертним: великі світочі людства давно вже розступилися, щоб дати місце і йому в черзі борців, мислителів і шу качів правди.

(Павло Тичина)

Михайло Коцюбинський як

письменник новатор відійшов від ідеї народництва, став одним із най талановитіших європейських про заїків імпресіоністів, які майстерно відтворювали мінливі враження і спо стереження про навколишній світ,

розкриваючи найтонші нюанси людських почуттів і переживань. Письменник і вчений Валерій Шевчук зазначив: «Творчість Коцюбинського увійшла у золотий фонд української літерату+ ри, а коли говорити про літературу ХХ століття, то саме

він був однією із найяскравіших зірок, які її утверджували».

«Все життя моє — в літературі»

(Михайло Коцюбинський)

Народився Михайло Коцюбинський 17 вересня 1864 року в місті Вінниці в сім’ї дрібного службовця Михайла Матвійови ча, продовжувача старовинного боярського роду. Мати майбут нього письменника, Гликерія Максимівна Абаз, походила з польської шляхти, здобула освіту і мала вишукані мистецькі смаки, тож розвивала відчуття прекрасного і любов до літера тури й мистецтв у своїх дітей.

Як було прийнято в ті часи, у родині Коцюбинських розмов ляли російською мовою, хоч і щиро любили все українське: пісні, перекази про славну минувшину, українські страви, звичаї та обряди. Якось, у дитинстві тяжко занедужавши, як згадував пізніше Михайло Коцюбинський, «я в гарячці почав говорити по+українському, чим немало здивував батьків».

Несподівано українське мовлення стало ніби тим пророчим знаком, що прозірливо віщував дитині долю українського патріота. Хлопчина радо ходив на ярмарок слухати лірників, особливо діда Купріяна, з розповідей якого дізнався про віко вічну історію рідного народу, і сам ще десятирічним пробував складати українські пісні за відомими йому фольклорними зразками. Михась навчався спочатку вдома з учителем Яки

174

мом Богачевським, який успішно підготував підопічного до вступу в останній клас початкової школи в містечку Бар на Поділлі, куди переїхала сім’я. Хлопець старанно вчився, ба гато читав, виявляв непересічні творчі здібності. Прочитавши один з учнівських творів Коцюбинського, вчитель російської словесності захоплено вигукнув: «Це майбутній письменник!» Тож на дванадцятому році життя, заохочений похвалою шкільного наставника, Коцюбинський взявся писати повість з фінського життя. Тоді ще юний початківець і припустити не міг, що йому судилося стати одним із найвизначніших митців.

Шаргородське духовне училище, куди поступив після закінчення початкової школи Михайло Коцюбинський, вважалося закладом для дітей священиків та збіднілих дворян, проте знання тут давали ґрунтовні. Учні цього навчального закладу вивчали богословські науки, історію Російської імпе рії, французьку мову, географію. Найбільш свідомі випускники читали твори Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Григорія Квітки Основ’яненка та європейських класиків. Продовжив навчання Михайло у духовній семінарії в Кам’янці Поділь ському. Втім, довго вчитися тут юнакові не довелося: після батькової смерті він став єдиним годувальником неньки й чотирьох молодших дітей. Від горя Гликерія Максимівна майже повністю втратила зір, і Коцюбинські переїхали до її сестри Марії Блоневської у Вінницю. Мрія Михайла про університетську освіту залишилася нездійсненною, тож він займався самоосвітою, давав приватні уроки, остерігаючись поліції, бо офіційного дозволу вчителювати не мав.

На часи юності Михайла Коцюбинського припадають роки, коли прогресивна молодь Російської імперії щиро намагалася служити народові, не гребуючи навіть методами терору проти високопосадовців. Михайло Ми

хайлович ще в Кам’янці Поділь

ському зблизився з членами таєм ного гуртка народовольців, який називався «Подільською дружи ною», пропагував передові ідеї серед народу. Зв’язок Коцюбин ського з налаштованими проти

державного устрою молодими людь

ми спричинився до таємного на гляду поліції та обшуків у будинку Блоневської в 1883, 1884, 1885 ро

ках. Крім захоплення визвольним рухом, Михайло Михайлович зна ходив утіху у власній творчості.

Садиба Коцюбинського у Вінниці, нині музей

175

Перший прозовий твір Коцюбинського — оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1885). Його вірш «Наша хатка» надрукував львівський журнал «Дзвінок» (1890). Незабаром Коцюбинський здійснив подорож до Львова, де познайомився з Іваном Франком, який суттєво вплинув на світогляд молодого митця. За порадою Івана Яковича Коцю бинський спробував себе у жанрі художнього перекладу, досить майстерно переклавши окремі твори Адама Міцкевича, Генріха Гейне, Елізи Ожешко, Федора Достоєвського.

У 1885 році Михайло Михайлович увійшов до підпільної

«Молодої громади» українофілів соціалістів, за що був притя

гнутий до судової відповідальності. Підкреслимо, що політич ний вибір Михайла Михайловича відповідав духові часу, адже соціалістичними ідеями тоді захоплювалася більшість пере

дових людей. У Вінниці юнак мав великий авторитет, тож гро

мадськість обрала його гласним міської думи. Намагаючись виправдати довір’я виборців, Михайло Коцюбинський неодно разово виступав проти окремих ухвал думи, але скоро збагнув, що нічого змінити не вдасться й з розпачу перестав відвідувати засідання. До того ж, націоналістичні переконання митця зміц ніли настільки, що 1892 року він увійшов до таємного «Брат

ства тарасівців», гаслом якого було національно культурне

відродження України. Одним із напрямів діяльності товариства було розширення тематичних меж української літератури,

заперечення її вузького народницько просвітницького призна

чення, підвищення художності творів красного письменства. Своєрідний літературний маніфест «тарасівців» Михайло Коцю бинський готував разом із педагогом Миколою Чернявським.

1891 року Коцюбинський екстерном склав екзамен і отримав атестат народного вчителя. З цього часу він уже міг працювати без жодних перешкод. Михайло Михайлович влаштувався домашнім учителем дітей бухгалтера цукрового заводу Мель никова. У вільний час Коцюбинський безплатно вчив грамоти й селянських дітей, за успіхи винагороджуючи їх цукерками. Учні дуже любили свого наставника й довірливо розповідали йому про своє життя. На основі дитячих розповідей Коцю бинський написав чудові оповідання «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник». Високо поцінував «Харитю» Панас Мирний, який відразу після публікації цього твору в журналі «Дзвінок» написав авторові: «Прочитав я її й не стямився.

У такій невеличкій приповістці та так багато сказано! Та як сказано? Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком, невеличкими добірними нарисами, що розгортають перед очима велику — безмірно велику — картину людського горя, краси світової, виявляють

176