Family-ukr-WEB

30
25
20
% 15
10
5
0
15 19	20 24 25 29 30 34	35 39 40 44	45 49
	чоловіки	жінки
Рис. 3.1.6. Частка респондентів різної статі, які проживають у
неповних сім’ях, у складі осіб певного віку, % (квітень 2009 р.)

В обстеженні доволі широко були представлені різні соціальнопрофесійні групи населення: топ-менеджери, власники великих або середніх підприємств та фірм; власники й менеджери дрібних підприємств, фермери, само зайняті; державні службовці вищого рівня; державні службовці, керівники та управлінці середньої ланки; професіонали, зайняті висококваліфікованою творчою розумовою працею; рядові спеціалісти та їх помічники; працівники рутинної нефізичної праці (технічні службовці); кваліфіковані працівники переважно фізичної праці; некваліфіковані працівники фізичної праці; безробітні (зареєстровані та незареєстровані); зайняті в домогосподарстві; студенти ВНЗ різних рівнів акредитації; учні професійно-технічних навчальних закладів; учні загальноосвітніх шкіл; непрацюючі інваліди, пенсіонери. Це дало змогу вивчити сімейний склад респондентів, які належать до різних соціально-професійних груп, і прийти до висновку, що між ними немає принципових відмінностей: більше половини осіб кожної з цих груп проживає у сім’ї, яка складається із шлюбноїпариздітьмичибездітей; якщождонихдодатитих,хтомешкаєщезодним із батьків чи іншим родичем, то їх частка становитиме близько 70%. Разом з тим, кожна з соціально-професійних груп має свої особливості. Так, кожний четвертий з-поміж учнів шкіл і професійно-технічних училищ (а у містах – 30%) мешкає у неповній сім’ї, тим часом як частка членів неповних сімей серед усіх респондентів – 13%. Серед студентів ВНЗ вищою є частка тих, хто мешкає самотньо та у «інших типах домогосподарств» (15% студентів проти 6% серед усіх респондентів), що можна пояснити особливостями проживання

80

молоді у період навчання. Серед осіб, які зайняті лише у домогосподарствах, у тому числі є непрацюючими пенсіонерами й інвалідами, вищою порівняно з іншими групами респондентів є частка тих, хто мешкає у повних сім’ях зі шлюбною парою. Респонденти, яких можна віднести до елітної соціально-професійної групи топ-менеджерів, власників великих, середніх підприємств і фірм, державних службовців вищої та середньої ланки, відрізняються найбільшою часткою осіб, які проживають самотньо, а також тих, хто мешкає у нуклеарній сім’ї без батьків та інших родичів (рис. 3.1.7).

10
9
8
7
6
5
4
3
2
1
0%	20%	40%	60%	80%	100%
Одинаки			Шлюбна пара
Шлюбна пара з одним із батьків/родичем			Дві або більше шлюбні пари
Неповні сім'ї з дітьми			Інші

1.Топ-менеджери, власники великих та середніх підприємств і фірм, державні службовці вищої ланки

2.Власники невеликих підприємств і фірм, державні службовці середньої ланки

3.Професіонали, зайняті висококваліфікованою розумовою працею

4.Рядові спеціалісти та їх помічники

5.Некваліфіковані працівники розумової та фізичної праці

6.Кваліфіковані робітники фізичної праці

7.Безробітні

8.Зайняті у домогосподарстві, у тому числі пенсіонери й інваліди

9.Студенти ВНЗ

10.Учні шкіл і професійно-технічних училищ

Рис. 3.1.7. Розподіл респондентів, які належать до різних соціальнопрофесійних груп, за типами сімейних об’єднань, % (квітень 2009 р.)

81

Отжесімейнийсклад кожногопоколіннятасоціально-професійної групи населення значною мірою віддзеркалює особливості їх життєдіяльності та матеріальні можливості.

Діти в сім’ї. Важливою демографічною характеристикою сім’ї є наявність у ній дітей, адже народження, утримання та виховання дітей є основними (специфічними) функціями цього соціального інституту. За даними обстеження, у трьох із кожних п’яти домогосподарств респондентів проживають неповнолітні діти (віком до 18 років); у кожному четвертому домогосподарстві – діти віком 18 років і старше5. Понад 2/3 сімей з дітьми – однодітні, лише у 4,5% сімейних осередків виховується троє або більше дітей. Отже, хоча рівень народжуваності в Україні в останні роки підвищується, однодітність сімей залишається масовим явищем. Традиційно вищі показники дітності сімей у сільській місцевості: якщо у містах три з кожних чотирьох сімей з неповнолітніми дітьми є однодітними, то у селах їх дещо більше половини. Питома вага сімей, які виховують трьох або більше дітей (тобто багатодітних сімей у сучасному розумінні), у селах майже у чотири рази вища, ніж у містах (табл. 3.1.2).

Таблиця 3.1.2. Частка сімей респондентів, в яких проживають діти, та їх розподіл за кількістю дітей, % (квітень 2009 р.)

		з дітьми	з дітьми	у тому числі:
		віком 18		з однією	з двома	з трьома
			до 18				без дітей
		років і				і більше
			років	дитиною	дітьми
		старше				дітьми
	Всі	26,4	60,1	68,0	27,5	4,5	13,5
	поселення
	Міські	26,2	58,8	73,2	24,2	2,6	15,0
	поселення
	Сільська	26,6	63,3	56,6	34,7	8,7	10,1
	місцевість

Обстеження дає змогу проаналізувати показники дітності різних типів сімей. Найбільша кількість сімей з неповнолітніми дітьми – серед складних сімей, у яких разом мешкають кілька шлюбних пар (адже у цьому випадку об’єднані декілька сімейних осередків, кожний з яких може мати дитину), та серед сімей, де разом з шлюбною парою проживає один з батьків подружжя чи інший родич (розширена нуклеарна сім’я). Серед сімей усіх типів переважають сім’ї з дітьми, і лише у групі «інші типи сімей» більшість із них

5Йдеться про дітей не у загальновизнаному визначенні цього контингенту (осіб віком до 18 років), а про дитяче покоління у сім’ях, тобто про вимір цього поняття з позицій родинних зв’язків між членами сім’ї (домогосподарства).

82

(майже 3/5) не мають дітей. Однодітність характерна для сімей усіх типів,
однак найбільше вона поширена серед неповних сімей, адже якщо лише
один з батьків виховує дитину, ймовірність народження ще дітей у цій сім’ї є
дуже низькою (рис.3.1.8).
нуклеарні сім’ї
розширені
нуклеарні сім’ї
складні сім’ї
неповні сім’ї
інші типи сім’ї
0%	20%		40%	60%	80%	100%
без дітей		1 дитина		2 дитини	3 дітей і більше
Рис. 3.1.8. Розподіл сімей різних типів за кількістю дітей віком
	до 18 років, % (квітень 2009 р.)

Порівняння дітності сімей різних типів у міських поселеннях і сільській місцевості ще раз опосередковано підтверджує вищу дітородну активність сільського населення: сім’ї без дітей більш поширені серед усіх типів міських сімей, і для них характерною є вища частка однодітних, ніж у сільських сім’ях відповідних типів.

У сучасній Україні гостро стоїть проблема збільшення кількості дітей, позбавлених батьківського піклування; тож важливою є будь-яка достовірна інформація, що стосується цієї групи дітей. Загальновизнано, що найкращим шляхом влаштування таких дітей є їх усиновлення. Саме тому при проведенні дослідження респондентам було поставлено запитання: «Чи є у складі

Вашої сім’ї/домогосподарства діти, які всиновлені Вашою сім’єю або перебувають під Вашою опікою чи піклуванням (діти померлих родичів та ін.)». Двадцять п’ять осіб із усього загалу респондентів дітородного віку відповіли на це питання ствердно. Отже, у 1,2% домогосподарств, де проживають респонденти, виховуються діти, які є всиновленими або знаходяться під опікою чи піклуванням. Ця частка здається дуже малою, але слід враховувати, що загальна чисельність цієї категорії дітей (діти-сироти

83

та діти, які знаходяться під опікою чи піклуванням) становить саме 1,2% усіх дітей віком до 18 років у країні, тож частка сімей респондентів, в яких проживають ці діти, відповідає дійсним масштабам зазначеної проблеми. Через особливе становище таких дітей, їх відірваність від природного для дітей середовища – батьківської сім’ї – вони потребують особливої уваги. За даними обстеження, більшість випадків всиновлення чи взяття дитини під опіку (і в абсолютному, і у відносному вимірі) припадає на сім’ї, що складаються з подружньої пари та дітей без інших родичів (нуклеарні сім’ї). Дві третини цих сімей мешкає у міських поселеннях, решта – у сільській місцевості.

Важливою демографічною характеристикою сім’ї, поряд з наявністю в ній дітей та їх кількістю, є інформація про батьків дітей: проживають діти

збатьком і матір’ю чи тільки з одним із батьків, і чи є ці батьки рідними для дітей. В умовах нестабільності шлюбу, високого рівня розлучуваності, поширення позашлюбної народжуваності значна кількість дітей виховується у неповних сім’ях, де проживає з одним із батьків. Проблеми цих сімей давно цікавлять дослідників, і при проведенні переписів населення неповна сім’я

здітьми виділяється як окремий тип сім’ї (починаючи з перепису 1970 р.). Однак поза увагою залишається ще один «проблемний» тип сім’ї, який потребує дослідження, – це реструктуровані сім’ї, що утворилися внаслідок повторного шлюбу і де дітей виховує нерідний батько (або мати). Слід зазначити, що в сучасній Україні кожний четвертий шлюб, що реєструється, є повторним для одного чи обох пошлюблених. Проблеми виховання дітей, стосунків дітей і батьків у реструктурованих сім’ях є не менш, а іноді й більш гострими, ніж у неповних .

Уході дослідження була здійснена спроба виділити реструктуровані сім’ї, в яких виховуються неповнолітні діти, та визначити ступінь їх поширеності. Для цього респондентам, які мають дітей віком до 18 років, було запропоновано обрати один з варіантів відповіді: дитина є рідною

для Вас і Вашого чоловіка (дружини); дитина є рідною тільки для Вас; дитина є рідною тільки для Вашого чоловіка (дружини). Кожен десятий

зреспондентів (13% жінок і 7% чоловіків) зазначив, що з ним проживають діти, які є рідними лише для одного з членів родини (для респондента або для його шлюбного партнера). Аналіз одержаних відповідей, який здійснювався

зурахуванням статі респондента та типу сім’ї, в якій він проживає, дозволив визначити, що 10% сімей респондентів, у яких проживають неповнолітні діти, (у міських поселеннях – 11%, сільській місцевості – 9%) – це реструктуровані сім’ї, де дітей виховує вітчим чи мачуха. У більшості випадків дитину виховує нерідний батько.

Щодо неповних сімей, то за нашим дослідженням 13–14% сімей респондентів, у яких проживають діти віком до 18 років, – це неповні сім’ї, де

84

дитину виховує один із батьків. При цьому у міських поселеннях їх близько 15%, у сільській місцевості – 10–11% (рис. 3.1.9).

Отже, кожна четверта сім’я з неповнолітнім дітьми за даними дослідженні – це неповна чи реструктурована сім’я, тобто сім’я, в якій традиційні відносини діти – батьки деформовані. Такі сім’ї потребують більш виваженого, модернізованого підходу до процесу соціалізації дитини в родині. На нашу думку, якщо у неповних сім’ях на першому плані – проблеми з економічним забезпеченням виховання дітей, то у реструктурованих – проблеми у відносинах дітей з чоловіком (дружиною) матері (батька), котрі мають замінити їм рідних батьків, що доволі складно. Безумовно, ці сім’ї потребують психологічної та педагогічної підтримки, порад відповідних спеціалістів.

сільська місцевість
міські поселення
усі поселення
0%	20%	40%	60%	80%	100%
	реструктуровані сім’ї		неповні сім’ї
Рис. 3.1.9. Питома вага реструктурованих і неповних сімей серед
домогосподарств респондентів, в яких проживають діти віком
до 18 років, % (квітень 2009 р.)

Слідвідмітити,щоодержаніурезультатідослідженняданіпропоширення неповнихіреструктурованихсімейєдещозаниженимивнаслідкомспецифіки проведення опитування, віку респондентів тощо. Однак можна стверджувати, що питома вага сімей, в яких дітей виховує вітчим чи мачуха, не менша ніж 10% усіх сімей з дітьми в Україні.

Фінансовестановищесімейрізнихтипів.Проведене дослідження дало змогу одержати цікаву інформацію стосовно фінансового становища сімей різних типів за самооцінкою респондентів на основі відповідей на запитання

«Як би Ви могли оцінити фінансове становище своєї родини».

85

Більшість респондентів оцінює своє фінансове становище як середнє (від 66% до 76% опитаних із сімей різних типів): це особи, які вказали, що коштів їм вистачає на харчування, одяг, взуття, але на більш дорогі покупки (велика побутова техніка – холодильник, комп’ютер тощо) треба заощаджувати гроші (31–37%) та ті респонденти, яким вистачає на харчування і необхідний одяг і взуття, однак для придбання покупок середньої вартості (мобільний телефон, мала побутова техніка тощо) треба накопичувати або позичати гроші (від 34 до 46%). Лише декілька осіб можуть дозволити собі будь-яку покупку в будь-який час, і всі вони є мешканцями міст. Найбільш фінансово незахищеними є неповні сім’ї з дітьми: у кожній четвертій з них (і в міських поселеннях, і у сільській місцевості) коштів вистачає лише на харчування, тобто їх можна вважати бідними, при цьому саме серед представників неповних сімей найменшою є частка тих, хто оцінює своє фінансове становище як середнє. Слід зазначити, що різниця між фінансовим становищем неповних сімей та сімей інших типів є особливо істотною в міських поселеннях: у містах 28,6% неповних сімей є бідними і найбіднішими (вистачає коштів лише на харчування або змушені економити навіть на харчуванні), а серед усіх сімей – 16,5%; у сільській місцевості – 28,9% і 24,1% відповідно.

Найкращим можна вважати фінансове становище сімей, які складаються зі шлюбної пари або шлюбної пари з одним із батьків подружжя чи іншим родичем (нуклеарні сім’ї та розширені нуклеарні сім’ї): серед них найбільшою є частка осіб, які можуть дозволити собі як необхідні, так і дорогі покупки, крім найдорожчих (нова машина, дача тощо), та найменшою – тих, хто заощаджує навіть на харчуванні. Щодо фінансового становища великих сімей, де разом проживають кілька шлюбних пар, то хоча більшість із них оцінює своє фінансове становище як середнє (це ті, кому вистачає на харчування, одяг, взуття – 31%, або на харчування і лише необхідний одяг і взуття – 46%), все ж серед них найбільше тих родин, які змушені економити навіть на харчуванні, тобто найбідніших (рис. 3.1.10).

Фінансове становище сім’ї значною мірою залежить від того, чи є в її складі діти, які за віком ще не мають власних джерел засобів існування і є утриманцями сім’ї. Проведене дослідження дало змогу порівняти матеріальне становище сімей з дітьми та без дітей, у тому числі з неповнолітніми дітьмитастаршими18років.Більшістьреспондентів(іті,хтопроживаєудомогосподарстві з дітьми, і ті, в сім’ях яких немає дітей) оцінює своє фінансове становище як середнє або нижче середнього; значної різниці у відповідях осіб, якієчленамисімейздітьмитабездітей,неспостерігається.Івсежнайбільша частка бідних і найбідніших сімей (тобто тих, кому коштів вистачає лише на харчування, і хто змушений економити навіть на харчуванні) зафіксована саме серед сімей, в яких проживають діти віком до 18 років (рис.3.1.11).

86

одинаки
шлюбна пара
шлюбна пата з одним із батьків/родичем
дві або більше шлюбні пари
неповні сім'ї з дітьми
Інші
0%	20%	40%	60%	80%	100%
вистачає на все

вистачає на все, крім найдорожчих покупок

вистачає на харчування, одяг, взуття

вистачає на харчування, найнеобхідніший одяг і взуття

вистачає лише на харчування змушені економити навіть на харчуванні

Рис. 3.1.10. Фінансове становище сімей різних типів за самооцінкою респондентів, % (квітень 2009 р.)

100%

80%

60%

40%

20%

0%

сім'ї з дітьми 18	сім'ї з дітьми до 18 сім'ї без дітей
роів і старше	років

змушені економити навіть на харчуванні

вистачає лише на харчування

вистачає на харчування, найнеобхідніший одяг і взуття

вистачає на харчування, одяг, взуття

вистачає на все, крім найдорожчих покупок вистачає на все

Рис. 3.1.11. Фінансове становище сімей з дітьми і без дітей за самооцінкою респондентів, % (квітень 2009 р.)

87

Було здійснено також більш деталізований аналіз фінансового становища сімей з неповнолітніми дітьми за типами сімей, результати якого демонструє рис. 3.1.12.

шлюбна пара
шлюбна пата з одним із
батьків/родичем
дві або більше шлюбні пари
неповні сім'ї з дітьми
інші
0%	20%	40%	60%	80%	100%

вистачає на все, крім найдорожчих покупок

вистачає на харчування, одяг, взуття

вистачає на харчування, найнеобхідніший одяг і взуття

вистачає лише на харчування змушені економити навіть на харчуванні

Рис. 3.1.12. Фінансове становище сімей різних типів, в яких проживають неповнолітні діти, % (квітень 2009 р.)

Серед усіх сімей, у складі яких є діти віком до 18 років, найкраще фінансове становище у нуклеарних сімей, де проживають батьки з дітьми без інших родичів. Найбільш фінансово незахищеними поміж сімей з дітьми є неповні сім’ї: у кожній третій з них коштів вистачає лише на харчування, водночас частка тих, хто оцінює своє фінансове становище як середнє чи вище середнього (тобто тих, кому вистачає майже на все, крім найдорожчих покупок, та вистачає на харчування, одяг і взуття не лише вкрай необхідні), серед представників неповних сімей є найменшою.

Отжеотриманауходісоціально-демографічногообстеженняінформація про сімейний стан респондентів дала змогу не тільки вивчити поширеність різних типів сімей у сучасній Україні (у тому числі у різних типах поселень та серед представників різних соціально-професійних груп), але і зробити певні висновки про їх структуру, здійснити аналіз соціально-демографічних особливостей сімей різних типів. Значних розбіжностей за досліджуваними характеристиками між сім’ями різного типу не спостерігається, однак найбільш проблемними у фінансовому плані є неповні сім’ї з дітьми. Потребують уваги суспільства і реструктуровані сім’ї, де дітей виховує вітчим (мачуха); згідно з результатами опитування, ці сім’ї доволі поширені й особливості сімейних відносин, а також соціалізації дітей в таких сім’ях ще потребують додаткового дослідження.

88

3.2. Сімейні цінності у житті респондентів. Гендерні відносини у сучасній українській сім’ї

Сім’я належить до тих традиційних цінностей, що мають універсальний характер, акумулюють чи не найбільший багаж історичного соціального досвіду, являють собою глибинну сталу основу вітчизняної культури й національного характеру. Вважається, що певний характер сімейних цінностей є фактором, який підтримує стабільність функціонування суспільства, утримує його у більш-менш сталому стані та лежить в основі механізмів суспільної інтеграції.

Сучасний трансформаційний етап у розвитку українського суспільства збігся з періодом поширення позасімейних орієнтацій, що характеризується прискоренням змін у системі цінностей індивіда у напрямі домінування орієнтацій на самореалізацію у професійній сфері, досягнення високого соціального статусу. Та модернізація ціннісних орієнтирів не означає відмови від сімейних цінностей чи втрати їх значущості. Сімейні цінності не здають своїх позицій, вони радше адаптуються й переглядаються з метою задоволення нових потреб.

Оцінка респондентами ролі та значущості сімейних цінностей.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що значущість та престиж сім’ї зберігається в якості однієї з найважливіших життєвих цінностей індивіда. Як видно з рис. 3.2.1., в ієрархії життєвих цінностей переважної більшості респондентів дітородного віку саме сім’я та діти посідають чільні місця. Понад 90% жінок і майже 85% чоловіків заявили, що сім’я для них «дуже важлива». Також більшість складають ті, хто серед «дуже важливих» життєвих цінностей виділив дітей; однак статевий розрив за відповідним структурним показником тут вагоміший (майже 82% жінок проти 65% чоловіків), до того ж у чоловіків зазначена категорія діти поступається за кількістю оцінок «дуже важливо» такому феномену, як робота (72% відповідей респондентів проти 64% – респонденток).

Усі інші запропоновані опитуваним категорії значно поступаються в ієрархії життєвих цінностей зазначеним трьом «лідерам». Однак, «…говорячи про ієрархію цінностей, мають на увазі «чисте» віддання переваги, без вибору у конкретній ситуації, без бажання чи прагнення, незалежно від благ»6. Це певною мірою пояснює ту обставину, що за переважаючого визнання індивідами сім’ї та сімейних цінностей найбільш значущими й важливими у житті на рівні реальної поведінки часто беруть гору позасімейні орієнтації, зокрема на самореалізацію в інших сферах, на більш соціально

6Шелер М. Избранные произведения /Пер. с нем.; сост., науч. ред., предисл. Денежкина А. В.; послесл. Л. А. Чухиной.– М.: Гнозис, 1994. – С. 306.

89