1. Сутність і зміст податкової системи

Податки є невід’ємним атрибутом держави, які встановлюються для фінансового забезпечення виконання покладених на неї функцій і вирішення соц.-ек. завдань.

На сьогодні податки є безальтернативним джерелом формування доходів бюджету держави та багатофункціональним інструментом перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному та галузевому аспектах. Вони впливають на розміщення ресурсів, заохочення до бізнесу, інвестиційної активності, мотивацію до праці, визначають рівень забезпеченості суспільними благами та є еластичним важелем анти циклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості та стабілізації ринкової кон’юнктури.

Податки — це об’єктивна економічна категорія, яка відображає фінансові відносини, що складаються між органами державної влади, юрид. та фіз. особами з приводу мобілізації до бюджетів та цільових фондів частини вартості ВВП, визначеної на законодавчому рівні щодо забезпечення громадян суспільними благами та послугами.

Процес стягнення податків пов'язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних платників податків. Через сплату податків реальні доходи понижуються, але при отриманні від держави суспільних благ та трансфертних платежів реальний добробут покращується. Суспільна ціна податків визначається втратою частини особистого прибутку конкретними платниками, яку через бюджет перерозподіляють між усіма членами суспільства. Тому, використовуючи податки як інструмент врівноваження соціального добробуту, держава має враховувати суспільно-соціальний характер податків та податкових платежів.

Податкова система – це сукупність різних видів податків та інших платежів та зборів, що віднесені до податкових, які справляються в державі.

ПС як об’єктивна реальність є складною системою з багаторівневою структурою до якої входять: податкові відносини (між платниками податків і органами влади); нормативно-правові акти, які регулюють ці відносини; конкретні форми оподаткування; фіскальні установи, які здійснюють справляння податків і контроль за їх сплатою.

Для успішного функціонування ПС вимагає певної врівноваженості, відповідності підсистем, відповідності окремих елементів підсистем один одному і системи в цілому, а також відповідності системи зовнішньому середовищу.

2. Передумови формування системності в оподаткуванні

Системність характеризує певний рівень зрілості оподаткування. Вона означає, що сукупність податків набуває нової якості, що досягається завдяки їх взаємодії та формування особливого типу зв’язків.

Критеріями набуття оподаткування системності є:

• Перетворення податків на основне і постійне джерело державних доходів;

• Проникнення основних ідей податкової науки у податкову практику;

• Підвищення мистецтва оподаткування;

• Формування доцільних способів утримання податків, що полегшує розв’язання проблеми узгодження та забезпечення їх сумісності.

Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємопов’язаними між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність із системою загалом та окремими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків. З фіскального погляду подат­кова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне над­ходження доходів у бюджет. З регулюючого погляду — забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

При формуванні податкової системи досить важливим є не лише мінімізація витрат держави на утримання податків, а й обмеження ви­трат платників податків на обліково-обчислювальну роботу з оподат­кування.