Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Teoriya_derzhavi_i_prava

.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
53.72 Кб
Скачать
  1. Поняття та особливості методології теорії держави і права. Методологія теорії держави та права — це складне утворення, яке включає систему різноманітних способів, прийомів, підходів, за допомогою яких вона вивчає свій предмет. Саме сукупність методів і утворює методологію теорії держави та права. Методи теорії держави та права — це прийоми та способи пізнання, за допомогою яких відбувається процес пізнання предмета, процес одержання нових знань і встановлення істини. Методи, які використовує теорія держави та права: 1. Філософські методи — це такі підходи, які виражають найбільш універсальні принципи мислення. Серед них виділяють: 1) метафізику (розглядає державу і право як вічні та , незмінні інститути);2) діалектику (розглядає державу і право як соціальні явища, взяті в динаміці та взаємозв’язку з іншими явищами і процесами).2. Загальнонаукові методи — це такі прийоми, які не охоплюють усе наукове пізнання, а застосовуються лише на окремих його етапах. До складу таких методів належать;1) метод аналізу (розподіл складного державно-правового явища на окремі частини);2) метод синтезу (умовне об’єднання складових частин явища, яке підлягає вивченню);3) системний підхід (орієнтується на розкриття цілісності об’єкта та виявлення різноманітних типів зв’язків у ньому);4) функціональний підхід (дозволяє виявляти форми впливу одних соціальних явищ на інші);5) метод соціального експерименту (пов’язаний з перевіркою того чи іншого проекту рішення з метою попередження шкоди від помилкових варіантів правового регулювання).3.Приватнонаукові методи — це такі прийоми, які с наслідком засвоєння теорією держави і права наукових досягнень конкретних, природних, технічних та гуманітарних наук, Серед них виділяють:1) соціологічний метод (дозволяє за допомогою спостереження, анкетування та інших прийомів одержати дані про поведінку суб’єктів у держ-пр сфері) ;2) статистичний метод (за його допомогою отримують кількісні показники тих чи інших масових державно-правових явищ, наприклад правопорушень діяльності органів держави тощо); 3) математичний метод (дає можливість оперувати кількісними показниками у процесі правотворчої діяльності, у криміналістиці тощо);4) кібернетичний метод (використання системи понять, законів і технічних засобів кібернетики у процесі пізнання державно-правових явищ).4. Приватноправові методи:1) формально-юридичний метод (дає можливість визначити юридичні поняття, наприклад такі, як юридична особа, важкі тілесні ушкодження тощо, виявляти їх ознаки, провести класифікацію і т. д.);2) порівняльно-правовий метод (за його допомогою здійснюється процес порівняння різних правових систем або їх окремих елементів з метою виявлення окремих елементів, щоб виділити загальні та індивідуальні властивості).

2. Поняття держави та її ознаки. Держа́ва — це суверенне політичне утворення з визначеною територією, господарством і політичною владою. Кожна держава має свою визначену територію та кордони які можуть розширюватися, проводить власну внутрішню і зовнішню політику на світовій політичній арені, має міжнародне визнання та державну символіку:герб, прапор і гімн. Головною відмінністю між державою і країною є те, що країна об'єднує у собі лише один народ, а держава об'єднує у собі багато народів утворюючи тим самим націю.

Держа́ва — формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду[1]; суб'єкт політики, ядро політичної системи.

Часто звертаються до поняття «суверенна держава» — тип держави, який характеризується суверенітетом, уособлює в собі суверенітет національностей і народу. Суверенна держава — особлива політико-територіальна організація, що володіє суверенітетом спеціального апарату управління і примусу та здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкового характеру.

Ознаки: а) публічно-політична( державна влада), б) суверенітет, в) всеосяжність, г) територія, д) народонаселення, е) апарат керування, є) апарат примуса, ж) видання нормативно-правових актів, о) оподаткування.

3. Держава в політичній системі суспільства..Політична система суспільства (у шир розумінні) — це система всіх політичних явищ, що існують у соціальна неоднорідному, зок¬рема класовому, суспільстві.Політична система суспільства (у вузькому розумінні) — це система всіх державних і недер¬жавних утворень (організацій), громадських об'єд¬нань і трудових колективів соціальне неоднорідно¬го (зокрема, класового) суспільства.Елементи політичної системи (політичної орга¬нізації) суспільства:- державні утворення — органи держави; ор¬ганізації, які не мають владних повноважень (під¬приємства, установи);- громадські об'єднання —- недержавні підприємства та установи;- трудові колективи.Держава — центр, ядро політичної системи су¬спільства. Це зумовлюється тим, що тільки держава:- виступає офіційним, тобто формальним, представником усього населення, суспільства (хоча в дійсності вона представляє інтереси насамперед певної його частини);- є уособленням суверенітету народу (нації), природним реалізатором його права на політичне самовизначення;- здатна забезпечити і захистити основні права людини, всіх і кожного, хто перебуває на її території;- спроможна задовольняти загальносоціальні потреби, виконувати загальносоціальні функції у керівництві суспільством;- має у своєму розпорядженні специфічний апарат, без якого виконати зазначені функції не¬можливо;- може встановлювати формально-обов'язкові для всіх суб'єктів загальні правила поведінки — юридичні норми;- володіє владою суверенною, тобто верховною, повною і самостійною, формально незалежною.Громадське об'єднання — це добровільне фор¬мування громадян (фізичних осіб), створене ними на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод.Громадська організація — це добровільне об'єд¬нання людей, яке створене для задоволення та за¬хисту суспільних, колективних чи особистих по¬треб його учасників і функціонує на засадах рів¬ності та самоврядування. Види громадських організацій:1) організації, які створюються залежно від форм участі громадян у виробництві або в суспіль¬ному житті для задоволення суспільних чи колек¬тивних потреб (профспілки, політичні партії);2) організації, які створюються для задоволен¬ня особистих потреб (спілка книголюбів, спортив¬не товариство).Політична партія — це добровільне об'єднання громадян, котре виражає волю певної соціальної групи і прагне здобути або утримати державну владу, здійснювати вплив на формування і політи¬ку органів держави, місцевого самоврядування від¬повідно до своєї програми розвитку суспільства. Види політичних партій: 1) за соціальною спрямованістю програми і діяльності — соціально-демократичні, соціалістичні, народно-демократичні, національно-демокра¬тичні, ліберально-демократичні, релігійно- (християнсько) демократичні, комуністичні, націоналіс¬тичні тощо;2) за методом здійснення своєї програми — ре¬волюційні, реформаторські;3) за представництвом у вищих органах вла¬ди — правлячі, опозиційні.Трудовий колектив — це об'єднання трудящих підприємства або установи, котре виконує передбачені законом, статутом чи договором функції в економічній, соціальній, політичній сферах суспільного життя.

4)Поняття, ознаки та структура громадянського суспільства. Громадя́нське суспі́льство — це історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних). Структурними елементами цієї системи є організації (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини. Приклади інституцій громадянського суспільства( громада, клуби місцевої ради, профспілка і т.п.)

5)Поняття форми держави. Зміст, основні складові, практичне значення. Форма держави - це спосіб організації й реалізації державної влади.До складу форми держави входять:1) форма державного правління,

2) форма державного устрою,3) форма державного (політичного) режиму.Форма державного правління - це спосіб організації вищої державної влади, що проявляється в певній структурі її органів, порядку їхнього утворення, характері їхні взаємини між собою (розподіл між ними компетенції) і з населенням (ступінь участі населення в їхньому формуванні) Ядро «правлячих» органів становлять: глава держави (олицетворяющий єдність державної влади), парламент (законодавчий орган), уряд (центр системи виконавчих управлінських органів). Форма державного правління по суті виражає структуру розподілу державної влади «по горизонталі». Цей елемент є ведучим у формі держави. За формою державного правління держави підрозділяються на монархії й республіки.У монархії вища державна влада, звичайно передана в спадщину, здійснюється повністю (абсолютна монархія) або частково (обмежена монархія) однією особою. В обмеженій («конституційної») монархії влада монарха обмежена парламентом. Це обмеження закріплене затверджуваної парламентом конституцією, що монарх не в праві змінити.

6)Форма правління, поняття основні різновиди. Форма правління - це організація верховної державної влади, порядок її утворення й діяльності, компетенція і взаємозв'язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни.Відомі дві форми правління: монархія і республіка.Монархія - така форма правління, за якої верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах, цар, імператор і т. ін.).. Абсолютна монархія- це форма правління, за якої верховна влада зосереджена в руках одноособового глави держави (монарха). За обмеженої (конституційної, парламентської) монархії законодавча влада належить парламентові, виконавча - монархові (чи кабінету міністрів), судова - судам, які обираються чи призначаються.Республіка - форма правління, де верховна влада в державі належить колегіальним виборним органам і здійснюється ними. У теорії права розглядають аристократичні та демократичні республіки. В аристократичній республіці формальне право обирати та бути обраним належить лише вищим верствам (наприклад, рабовласницькі республіки у Стародавніх Афінах, Стародавньому Римі).Відомі три види демократичних республік: парламентські, президентські та змішані.У парламентських республіках:- президент обирається парламентом;- уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті;- уряд підзвітний парламентові;- парламент може висловити урядові недовіру, що тягне за собою його відставку. У президентській республіці: - президент обирається всенародне або за особливою процедурою;

- президент є главою держави і здійснює виконавчу владу; - законодавча влада належить представницькому органові (парламентові); - президент має право відкладного вето та інші права (скажімо, право розпустити парламент). У змішаній республіці є елементи як президентської, так і парламентської форм правління (скажімо, в Україні).

7)Форма державного устрою, поняття види. Форма територіального устрою - національно-територіальна та адміністративно-територіальна організація державної влади. Територія держави поділяється на окремі національно-політичні чи адміністративні одиниці, які характеризуються співвідношенням частин держави та її органів із державою в цілому та між

Державний устрій це територіальна організація державної влади, поділ її на певні складові частини з метою найкращого управління суспільством, це взаємозв‘язок окремих складових частин держави між собою і її спільними вищими (центральни­ми) державними органами.

За державним устроєм всі держави поділяють на прості і складні.

Проста унітарна держава це така держава, складові частини якої не мають власного суверенітету і не можуть бути суб'єкта­ми політичних міжнародних відносин. ення.

Складні держави — це такі держави, які об'єднались (утворились) з окремих державних утворень, що мали всі ознаки держави, в тому числі і суверенітет, але певну частину своїх суверен­них прав, як правило, добровільно передали вищим централь­ним органам союзної держави. Це, по суті, постійний чи тимча­совий союз суверенних держав. До складних держав належать федерація, конфедерація і імперія.

Федерація — це постійний союз окремих суверенних держав, які утворили єдину державу на добровільній основі і передали певну частину свого суверенітету (прав) центральним федераль­ним органам. Конфедерація  це такий союз держав, які добровільно об'єд­нались для досягнення певних спільних цілей в політичній, еко­номічній і військових сферах. Суб'єкти конфедерації зберігають усі свої суверенні права держави

Імперія  це така складна і велика держава, яка об'єднує інші держави або народи в результаті завоювань, колонізації та інших форм експансії. Імперія тримається на насильстві, на державно­му примусі. Коли зникає примус, імперія розпадається. Наприк­лад, Римська імперія, імперія Олександра Македонського, Ро­сійська імперія.

8) Форма державно-правового режиму( види) Сучасні державно-правові (політичні) режими поділяються на демократичні та антидемократичні. Демократичний режим — це режим, за якого державна (політична) влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми, засоби масової інформації), діяльність різноманітних партій і громадських організацій, які представляють ці інтереси і впливають на вироблення та здійснення політики держави. Антидемократичний режим — це режим, коли державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини, коли заборонена легальна діяльність опозиційних політичних партій і громадських об'єднань. Тоталітарний режим — крайня форма антидемократичного режиму, такий спосіб організації державної влади, при якому здійснюється повний (тотальний) контроль державою над всіма сферами життя суспільства та особистості.Авторитарний режим — це стан політичного життя, коли влада зосереджується в руках однієї особи або правлячої верхівки. Цей режим не має таких реакційних проявів, як тоталітарний

9) Правова держава: поняття, ознаки, співвідношення з громадянським суспільством.

Правова держава - це така держава, у якому, по-перше, реально здійснюється пріоритет права над усіма іншими принципами в організації державної влади (класовими, становими, національними і т. д.), по-друге, реалізуються всі основні права і свободи громадян. Це означає, що держава, видає закон, зобов'язана керуватися ним у своїй діяльності до тих пір, поки він існує, хоча має право зазначити або змінити його. Право визначає межі свободи як суспільства в цілому, так і окремої людини. Тут можна говорити про діалектику прав і обов'язків, про міру дозволеного і недозволеного.

Теорія правової держави тісно пов'язана з поняттям громадянського суспільства, яке розглядалося вже в античності. Так, у філософії Арістотеля під громадянським суспільством розумілося просто "об'єднання громадян", вони є вільними і рівними учасниками союзу і підкоряються однієї політичної влади. Як зазначалося раніше, в цей час громадянське суспільство і держава не відділялися одна від одної. В епоху Просвітництва і французьких революцій громадянське суспільство - це суспільство вільних приватних власників, вільних від політичного регулювання і державного втручання. Теорією громадянського суспільства займалися й інші філософи: Гегель, О. Кант, К. Маркс. В цілому можна сказати, що в ньому існує система самостійних, незалежних від держави суспільних інститутів і міжособистісних відносин, які забезпечують умови для самореалізації особистості. Це різні асоціації, клуби, спілки, об'єднання, в яких оформляються економічні, професійні, релігійні, культурні інтереси громадян, не охоплені впливом держави іполітичною системою.

Наявність громадянського суспільства забезпечує свободу особи і суверенітет по відношенню до влади, запобігає тоталітаризм і етатістскіе тенденції в суспільному розвитку, тому що наголос робиться на самоцінність індивіда, його особисту значимість.Правова держава є необхідним кроком у формуванні громадянського суспільства. Для України, у якій традиційно вирішальна роль у формуванні громадської системою належала державі, це особливо актуально і значуще.

10) Механізм держави, основні структурні елементи.

Механізм держави — це система нормативно визначених, взаємодіючих органів та організацій держави, створених для реалізації її завдань і функцій та наділених спеціальними повноваженнями у відповідній сфері діяльності. Необхідно також вказати на те, що функціонування механізму держави завжди отримувало конституційне закріплення шляхом визначення системи органів держави, основ управління державними організаціями, державного планування та бюджетного розвитку.Структурні елементи - Державні підприємства, установи, організації Підрозділи та колективи працівників, що створюються державою для реалізації функцій держави в економічній та соціальній сферах -Державні органи Колективи службовців, що створюються для реалізації владних функцій: законодавчі, виконавчі, судові сферою діяльності є політична влада -Органи спеціального призначення Збройні сили,органи внутрішніх справ, служба безпеки, контрольно-наглядові органи, органи виконання кримінальних покарань, що здійснюють охоронні функції

11. державний аппарат: поняття, елементи, принципи формування та діяльності. Державний апарат — центральна частина механізму держави, юридично оформлена система всіх державних органів, які здійснюють управління суспільством, виконують завдання та функції держави. Державний апарат покликаний виконувати основні функції держави щодо практичного здійснення державної влади і управління і є невід’ємним атрибутом як виникнення, так і існування та функціонування держави. Принципи:• демократизм;• законність; • професіоналізм та компетентність; • поділ влад;• пріоритет прав і свобод людини;• принцип ненасильства; • гласність та врахування громадської думки — забезпечує відкритість діяльності державних органів; • поєднання виборності та призначеності; • поєднання колегіальності та єдиноначальності;• економічність та науковість. Державний апарат - центр частина механізму держави, юридично оформлена система всіх державних органів, які здійснюють управління суспільством, виконують завдання та функції держави. Найважл структурним елементом державного апарату є орган держави. Державний апарат складається з державних органів. Орган держави - це група осіб чи одна особа (державні службовці), яка має юридично оформлену державно-владну компетенцію для виконання завдань та функцій держави. Кожний орган держави утворюється для здійснення певного виду державної діяльності, тобто має свій предмет відання, завдання та функції, має визначену структуру. Структуру державного органу становлять: • апарат, що безпосередньо виконує завдання та функції держави, маючи для цього державно-владні повноваження (особи, які здійснюють керівництво, відповідно до покладених на них обов'язків і наданих їм повноважень); • допоміжний апарат, що не має державно-владних повноважень (спеціалісти та інші особи, що забезпечують технічні умови у здійсненні керівних управлінських функцій).

12.державна влада та сучасне розуміння її розподілу(принципи) Державна влада – це особливий різновид влади, яка виникає з моменту виникнення держави, яка має всі ознаки держави. Державна влада в Україні здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Порядок утворення прав і обов'язків, а також розподіл повноважень між трьома гілками влади, іншими словами, устрій державного ладу і системи державних органів, визначаються Конституцією держави, адже латинське costitutio саме й означає устрій, положення. В Конституції України визначається: "Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України" (ст.6). Тобто Конституцією України не тільки задекларовано принцип розподілу влади, а й визначено юридично-правову основу такого розподілу. Правовий розподіл влади, поряд з принципами суверенітету і демократії, забезпечує реальний суверенітет народу, реальне народовладдя, урівноваження всіх гілок влади, запобігання її узурпації як окремими посадовими особами, так і державними установами.

13. право розуміння:основні сучасні підходи. Право – це система загальнообов’язкових правил поведінки, які встановлені або санкціоновані державою, які спрямовані на врегулювання суспільних відносин. Право – система норм і принципів, визнаних більшістю населення як справедлива і рівна міра свободи, формально закріплених і забезпечуваних державою як регуляторів суспільних відносин з метою узгодження індивідуальних, соціально-групових і суспільних інтересів. праворозуміння - наукова категорія, що відображає процес і результат цілеспрямованої мислительної діяльності людини, яка включає у себе пізнання права, його сприйняття (оцінку) і відношення до нього, як до цілісного соціального явища. Сучасні концепції праворозуміння можна подати 3 підходами до судження про право: 1.природно-правовий. Вихідна форма буття права – суспільна свідомість, ідея, уявлення про право. Цей підхід пропонує, яким має бути зміст права; 2. нормативістський. Вихідна форма буття – норма права. Цей підхід обмежується описом змісту права, ставить особу у пряму залежність від держави і її органів; 3. соціологічний. Вихідна форма буття права – суспільні відносини; право – міра свободи особи.

14. правове регулювання - поняття способи методи типи. Правове регулювання характеризує спеціально-юридичний механізм дії права на. поведінку та діяльність його адресатів. методи правового регулювання: а) централізоване регулювання (метод субординації або імперативний метод) -впорядкування здійснюється зверху до низу на владно-імперативних засадах (найчастіше цей метод використовується в адміністративному праві). Він передбачає встановлення заборон, обов'язків, покарань; б)децентралізоване регулювання (метод координації або диспозитивний метод) - на хід і процес такого регулювання впливають учасники правових відносин шляхом укладання договорів, здійсненні односторонніх правомірних юридичних дій (найчастіше цей метод використовується в цивільному праві). Головним засобом децентралізованого регулювання є індивідуальні акти. Способи правового регулювання: 1) дозвіл-це надання особі права на її власні активні дії (роби, як вважаєш за потрібне). Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього способу може бути будь-яка норма права, що надає суб'єкту право на одержання тих чи інших благ. 2) зобов'язання (веління) - покладання на особу обов'язку активної поведінки (роби тільки так), наприклад, обов'язок забезпечення обвинуваченому права на захист (ч. І ст. 47 КПК України);3) заборона - це покладання на особу обов'язку утримуватися від вчинення дій певного роду (тільки так не роби), наприклад, заборона примушування давати показання (ст. 373 КК України), позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК України). Тип правового регулювання - це особливий порядок правового регулювання, що виражається в певному поєднанні способів для задоволення інтересів суб'єкта права. Види типів правового регулювання:1) загально-дозвільний - ґрунтується на загальному дозволі, в межах якого закон встановлює заборони на здійснення конкретних дій. Базується на принципі - дозволено все, що прямо не заборонено законом. У контексті цього типу виникають цивільні, трудові, сімейні, житлові та інші правовідносини; 2) загально-забороняючий - ґрунтується на загальній забороні, в межах якої закон встановлює конкретні дозволи. Базується на принципі - заборонено все, що прямо не дозволено законом (дозволено тільки те, що прямо передбачено законом). За цим типом встановлюються правові статуси та функції державних службовців, посадових осіб тощо .

15. право: поняття і основні ознаки. Право — це система загальнообов'язкових правил поведінки (правових норм), котрі встановлюються і охороняються державою, виражають загальні інтереси населення держави, спрямовані на регулювання суспільних відносин та задоволення загально-соціальних потреб. ознаки: — норми права встановлюються або санкціонуються державою; — норми права охороняються і забезпечуються, окрім інших засобів, державним примусом;— право є єдиною системою норм, котра є обов'язковою для всього населення, що проживає на території певної держави;— право — це система загальнообов'язкових правил, норм, зміст яких чітко визначено у тексті правового документа;— право виражає загальну волю громадян держави.

16. Право та його функції. Соціальна цінність права. Соц. цінність права виражається в здатності: а) вирішувати проблеми в суспільстві за допомогою правових засобів, б) розвивати ті відносини, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому, в) вносити стабільність і порядок у суспільні відносини, г) забезпечувати надійність соц. захисту у громадян. Ця система соц. норм, забезпечує доцільне регулювання економічних, державно-політичних, організаційних та інших відносинах, реалізуючи при цьому демократичні, духовні і моральні цінності. Функції права – основні напрямки і система способів впливу на сусп. відносини з метою їх упорядкування. Функції права: загальносоц.: інформаційна – інформування громадян, тобто доведення до відома адресата про напрямки регулювання сусп. відносин, про їхні прав, обов’язки та відповідальність, орієнтаційна – орієнтування громадян на позитивні правові настанови, які пропонують оцінку права і готовність діяти відповідно до його норм, виховна – загальноправовий вплив на духовну сферу, виховання поваги до права; юридичні: регулятивна і охоронна.

17. поняття правової системи. Основні елементи. Пр система –сукупність усіх пр явищ, що характеризують окрему чи іншу групу держав. Пр система включає: спеціальні засоби є безпосередньо частиною механізму правового регулювання і мають активність; загальним правовим засобам належить менш активна роль: вони супроводжують спеціальні правові засоби, оскільки є складовою частиною не механізму правового регулювання, а механізму правового впливу – більшого за обсягом правового явища, у яке входять і спеціальні правові засоби. Структура правової с-ми, що скл. з підс-м, виражених через власні елементи: 1. інституціональна, 2. нормативна, 3. ідеологічна, 4. функціональна, 5. комунікативна. Найб поширеними в юр науках є такі сім’ї: -романогерманська (франція;джерелом права є нормаправа); -англосаксонська (США-адм прецедент, Англія-судовий прецедент); -релігійна (мусульманське право); -традиційна (звичай); -змішані (латиноамерика, скандинавські держави)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]